Постанова

від 28.02.2023 по справі 922/847/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Харків Справа № 922/847/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Істоміна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства АВТОДЕН м. Дніпро на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2022 року у справі №922/847/22,

за позовом - Приватного підприємства АВТОДЕН м. Дніпро,

до -Товариства з обмеженою відповідальністю РОДОНІТ-Р м. Харків

про - стягнення 12.617,40 грн. основного боргу, 599,92 грн. пені, 89,98 грн. 3% річних, та 529,44 грн інфляційних втрат,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство АВТОДЕН м. Дніпро (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю РОДОНІТ-Р м. Харків (далі- Відповідач) про стягнення останнього на користь Позивача 12 617,40 гривень основного боргу, 599,92 гривень пені, 89,98 гривень 3% річних, 529,44 гривень інфляційних втрат, 2 481,00 гривень сплаченого судового збору, 30,00 гривень поштових витрат та 18 000,00 гривень витрат на професійну (правничу) допомогу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2022 року у справі №922/847/22 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.10.2022 року) вищезазначені позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 12 617,40 гривень заборгованості, 593,03 гривень пені, 87,72 гривень 3% річних та 529,44 гривень інфляційних втрат, в задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено. Крім того, відшкодовано Позивачу за рахунок Відповідача 2 481,00 гривень витрат по сплаті судового збору, 30,00 гривень поштових витрат та частково відшкодовано витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 гривень.

Позивач, не погодившись з означеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 гривень та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Позивач зазначає наступне:

- відсутність в матеріалах справи клопотання Відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та порушення судом положення ч. 5 ст. 126 ГПК України, якою передбачено обов`язок доведення неспівмірності витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги;

- неврахування судом першої інстанції при ухваленні спірного рішення висновків викладених у постанова Верховного Суду від 12.08.2022 року у справі №922/3422/18, від 03.10.2019 року у справі №922/445/19; від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 року у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 року у справі №923/726/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/847/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2023 року у зв`язку із звільненням у відставку судді Зубченко І.В., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стойка О.В., суддя - Попков Д.О., суддя - Істоміна О.А.

Будь-яких заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, Указом від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, Указом від 06.02.2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 07.02.2023 року №2915-IX), дана постанова винесена в межах розумних строків.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини.

Між Приватним підприємством АВТОДЕН (виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю РОДОНІТ-Р (замовник) 02.07.2021 року було укладено договір РL № 1982 на виробництво та постачання товарів з використанням торгівельної марки АКТИВ разом з протоколом розбіжностей до нього (далі- Договір), відповідно до пункту 1.1. якого у відповідності з умовами договору виробник приймає на себе зобов`язання щодо виробництва та постачання у власність продукції, а замовник приймає на себе зобов`язання прийняти у власність та оплатити отриману від виробника продукцію.

На виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача товар на загальну суму 12 617,40 гривень, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними №18 від 11.01.2022 року на суму 5 180,40 гривень, № 83 від 10.02.2022 року на суму 4 660,20 гривень та № 99 від 17.02.2022 року на суму 2 776,80 гривень.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення грошових коштів, Позивач зазначає про порушення Відповідачем умов спірного Договору в частині не здійснення останнім розрахунку за отриманий товар.

Відповідач правом на подання відзиву на позову заяву не скористався.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про доведення Позивачем належними та допустимими докази факту невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а також не спростування означеного факту останнім, проте суд визнав арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню суми основної заборгованості -12 617,40, пені - 593,03 грн, 3% річних - 87,72 гривень та інфляційних втрат - 529,44 гривень. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено за мотивів їх невідповідності фактичним обставинам справи.

Суд частково відшкодував за рахунок Відповідача заявлені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн, визнавши означену вартість завищеною. Суд зазначив, що справедливою, розумною та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 гривень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки заявником апеляційної скарги судове рішення оскаржується лише в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в оспорюваній частині обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовною заявою, Позивач, з поміж іншого, вимагав стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Виходячи з наведених положень, надання правової допомоги адвокатом спрямовано на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Спірним у даній справі є питання щодо можливості зменшення судом витрат на правову допомогу за ініціативою суду та за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований ) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатом розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Так, в позовній заяві Позивач зазначав, що розмір судових витрат на правничу допомогу складає 18 000,00 грн.

На підтвердження означених витрат до позовної заяви Позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 24.05.2022 року, додаткову угоду № 1 від 24.05.2022 року до договору про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 26.05.2022 року до договору про надання правничої допомоги від 24.05.2022 року, також, Позивачем до позовної заяви долучено виписку електронної версії рахунку на оплату послуг на суму 18 000,00 гривень.

З означених документів вбачається, що 24.05.2022 року між Адвокатським об`єднанням АНТАРЕС (адвокатське об`єднання) та Позивачем ( клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову (правничу) допомогу клієнту із стягнення заборгованості з Відповідача за договором поставки PL № 1982 від 02.07.2021 року на умовах і в порядку, які визначені договором, а клієнт зобов`язаний оплатити надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року, а в частині виконання зобов`язань по оплаті гонорару (якщо його оплата передбачена договором) та/або фактичних витрат - до дня їх повного виконання.

У пункті 3.1. договору визначено, що розмір гонорару адвокатського об`єднання за договором та порядок його сплати вказуються у додатковій угоді до договору, якій є невід`ємною його частиною. Розмір гонорару адвокатського об`єднання за виконання доручень за договором та порядок його сплати можуть бути також зазначені у додатковій угоді до договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, оплачує витрати (наприклад, оплата проїзду адвоката до іншого населеного пункту та назад; оплата копіювальних та інших друкарських робіт; поштові витрати; переклад та/або нотаріальне посвідчення документів; сплата необхідних, для виконання доручення, платежів на користь третіх осіб; оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом/адвокатським об`єднанням, судовий збір та інше), пов`язані з виконанням доручення (фактичні витрати).

В подальшому, 24.05.2022 року між вищезазначеними особами було підписано додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги (додаткова угода), за умовами пункту 1 якої, відповідно до пункту 3.1. договору клієнт зобов`язується сплатити на користь адвокатського об`єднання гонорар, розмір якого визначається шляхом множення фактичної кількості годин, витрачених адвокатом на надання правничої допомоги за договором, на вартість 1-ї години роботи адвокатського об`єднання, в особі адвоката, яка становить 3 000,00 гривень, які включають консультацію, час вивчення нормативно - правового регулювання спірних правовідносин, час аналізу судової практики з подібних спорів, розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, час на підготовку позовної заяви з формуванням пакету документів та розрахунками, час участі адвоката у судових засіданнях, час ознайомлення адвоката з матеріалами справи, час підготування адвокатом відзивів, заперечень, заяв, уточнень (доповнень), час отримання адвокатом документів, час адвоката на здійснення поштового відправлення, час проїзду адвоката до господарського суду та інші процесуальні дії, пов`язані із належним виконанням договору в рамках розгляду справи у господарському суді.

Крім оплати вартості послуг надання правничої (правової) допомоги, відповідно до додаткової угоди, клієнт компенсує документально підтверджені витрати (проїзні квитки, квитанції, чеки тощо), фактично понесені виконавцем в процесі надання послуг згідно з даною додатковою угодою (пункт 4 додаткової угоди).

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що кількість годин, витрачених адвокатським об`єднанням (адвокатом) на надання правничої за договором, зазначається в акті/актах приймання-передачі наданих послуг. Такий акт/акти складається сторонами по мірі фактичного надання адвокатським об`єднанням відповідного виду/видів правничої допомоги (послуг).

Відповідно до матеріалів справи, 26.05.2022 року між Адвокатським об`єднанням АНТАРЕС та Позивачем був підписаний акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правничої допомоги від 24.05.2022 року, відповідно до якого адвокатським об`єднання було надано, а клієнтом прийнято наступні послуги з надання правничої (правової) допомоги за договором:

- вивчено (проаналізовано) надані клієнтом документи тривалістю 0,5 години та вартістю 1 500,00 гривень;

- надано клієнту усні консультації та роз`яснення з питань спору та спільно з клієнтом визначено правову позицію тривалістю 0,5 години та вартістю 1 500,00 гривень;

- підготовлено позовну заяву, здійснено необхідні розрахунки та сформовано пакети документів для подання позову до суду тривалістю 5 годин та вартістю 15 000,00 гривень.

Загальна вартість наданої правничої (правової) допомоги складає 18 000,00 гривень.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь Позивача заявленої суми витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що визначені заявником до стягнення витрати не можуть вважатись розумними, оскільки не відповідають складності справи, необхідному часу для надання послуг та ціною позову. Натомість, доводи апеляційної скарги апелянт обґрунтовує неможливістю зменшення судом витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що таке зменшення може відбуватись лише за клопотанням іншою сторони, а не з власної ініціативи суду.

Враховуючи означене, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таке клопотання в матеріалах справи відсутнє.

У частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до цієї норми під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19.

Колегія суддів також зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі посилається на вищезазначену постанову Верховного Суду №922/445/19, проте не враховує частину, яка стосується питання розподілу судових витрат за ініціативою суду та можливість застосування судом критеріїв, визначених частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, а саме, критеріїв розумності, обґрунтованості та пропорційності таких витрат.

Як зазначила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 року по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вищенаведені правові висновки підтверджено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Судом першої інстанції також обґрунтовано та правомірно враховано правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, в яких, зокрема, зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Враховуючи вищезазначене, суду надано право на зменшення витрат за ініціативою суду та за відсутності клопотання іншої сторони, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, зокрема, розумної необхідності судових витрат для конкретної справи, а також з урахуванням критеріїв співмірності, обґрунтованості та пропорційності із розміром заявлених позовних вимог. Натомість, в апеляційній скарзі апелянт помилково ототожнює поняття "зменшення судових витрат" за клопотанням іншої сторони та "розподіл судових витрат" за ініціативою суду.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки, отже спір такої категорії для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, оскільки у спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протирічь між наявними у справі документами, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач навіть не заперечував поставку і суму позовної вимоги) та не потребує детального вивчення та аналізу.

Відповідач не приймав участі у справі, що розглядалася у спрощеному порядку без виклику та повідомлення учасників справи, не заперечував обставин, що покладалися в основу позовних вимог.

Судом першої інстанції взято до уваги, що спірна заборгованість у даній справі утворилась лише за трьома видатковими накладними, отже обсяг первинної документації, який необхідно було вивчити та проаналізувати адвокату, є незначним, а для адвокатського об`єднання дана справа є звичайним розрахунковим спором. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат мав витратити значний час, спірні правовідносини регулюються звичайними нормами цивільного та господарського законодавства та не вимагають дослідження додаткових нормативних актів.

При цьому господарський суд дослідив зазначені в акті приймання-передачі наданих послуг правової допомоги відомості, зокрема, відомості про вивчення (аналіз) адвокатським об`єднанням наданих клієнтом документів - 1 500,00 гривень, надання усних консультацій та роз`яснень з питань спору, визначення правової позиції - 1 500,00 гривень, але дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли з одного договору поставки (трьох видаткових накладних), тобто, цей обсяг документів, який підлягав вивченню адвокатським об`єднанням не передбачав складність та витрачання великої кількості часу для їх опрацювання.

Судом наголошено, що основна вартість наданих послуг правової допомоги складає 15 000,00 гривень, яка обґрунтована підготовкою адвокатським об`єднанням позовної заяви, здійсненням розрахунків та формуванням пакетів документів для подання позову до суду. При цьому, господарський суд обґрунтовано зазначив, що вказана сума наданої правової допомоги є явно завищеною, з огляду на те, що предмет спору не викликає складнощів, як і обсяг документів, наданий в обсяг документів не є великим. Крім того, здійснений розрахунок штрафних санкцій виконано невірно, тому визначений розмір загальної вартості наданих послуг правової допомоги щодо вказаних обставин спору є завищеним.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що загальна сума позовних вимог становить 12 617,40 грн, отже, не є пропорційними витрати на надання правничої допомоги на суму 18 000,00 грн, а також зауважено про наявність великої кількості ідентичних справ в господарських судах України за аналогічними договорами поставки за участю того ж самого Позивача, що отримує правову допомогу від того ж самого адвокатського об`єднання.

Враховуючи викладене, а також обставини справи, зокрема, характер та предмет спору, а також заявлені до стягнення суми за неналежне виконання Відповідачем умов Договору у відношенні до витрат на правову допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу, визначені заявником до стягнення витрати не можуть вважатись розумними, обґрунтованими та пропорційними складності справи та ціни позову. Вартість послуг адвоката є завищеною, на підставі чого господарський суд дійшов обґрунтованого та правомірного висновку щодо часткового покладення на Відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги Позивача сумою у розмірі 4000,00 грн, яка є справедливою, розумною та пропорційною для даної справи. Судова колегія погоджується, що саме в такому розмірі витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу та покладенню на Відповідача, як на особу, з вини якої виник спір.

Колегія суддів також вважає, що в апеляційній скарзі Позивач помилково ототожнює поняття "зменшення судових витрат" за клопотанням іншої сторони та "розподіл судових витрат" за ініціативою суду, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Посилання Позивача на численні постанови Верховного Суду з питань розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, вищезазначених висновків в межах даної справи не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення в оспорюваній Позивачем частині, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції у відповідній частині.

В іншій частині законність та обґрунтованість означеного судового рішення судом апеляційної інстанції не досліджувалася в силу приписів ст. 269 ГПК України та вимог заявленої Позивачем апеляційної скарги.

За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2022 року у справі №922/847/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства АВТОДЕН м. Дніпро на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2022 року у справі №922/847/22 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2022 року у справі №922/847/22 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Приватне підприємство АВТОДЕН м. Дніпро.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.А. Істоміна