Постанова

від 16.02.2023 по справі 450/657/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/657/19 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/1913/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.,

при секретарі Цьона С.Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третьої особи Служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про виділ частки у праві спільної часткової власності,-

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2019 року позивач звернувся з позовом, який в подальшому уточнював, до суду, у якому просив виділити йому в натурі 1/2 частки у праві спільної часткової власності будинковолодіння АДРЕСА_1 та 1/2 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0625 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , припинити його право спільної часткової власності на 1/2 частки вказаного майна, визнати за ним право індивідуальної приватної власності на виділену частку згаданого будинковолодіння та земельної ділянки.

Мотивував свої позовні вимоги тим, що йому належить 1/2 частка у спільній частковій власності на згадане будинковолодіння. Інша 1/2 частка належить відповідачці. Зауважує, що він також, як і відповідачка, володіє 1/2 часткою у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0625 га, яка розташована за згаданою вище адресою. Зазначає, що він хоче виділити свою частку у справі спільної часткової власності у вказаному майні в натурі, у зв`язку з чим і звернувся з даним позовом до суду. З огляду на зазначене, просить позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Поділено в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 згідно з варіантом № 1 розподілу житлового будинку та варіантом № 2 розподілу земельної ділянки, господарських будівель і споруд відповідно до висновку експерта № 013/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 450/657/19, складеним 06 травня 2019 року.

Виділено в натурі ОСОБА_3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , з наступними приміщеннями, господарськими будівлями та спорудами відповідно до варіанту № 1 розподілу житлового будинку та варіантом № 2 розподілу земельної ділянки, господарських будівель і споруд відповідно до висновку експерта № 013/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 450/657/19, складеним 06 травня 2019 року (таблиці №№ 2, 6 додатку до висновку експерта № 013/19): частина холу, літ. 1-1 (в тому числі частково під запланованою перегородкою) 9,2 кв.м; суміщений санвузол літ. 1-2 7,7 кв.м; коридор літ. 1-3 6,6 кв.м; житлова кімната літ. 1 -4 11,1 кв.м; житлова кімната літ. 1-5 19,1 кв.м; кухня літ. 1-6 14,7 кв.м; всього по першому поверху 68,4 кв.м, частина прибудови літ. «А'-1» - 23,9 кв.м; тамбур літ. «а-1»; частина житлового будинку літ. «А-1», яка рахується за даним будинковолодінням; частина погребу літ. «А'-1» площею 17,28 кв.м; частина сходів літ. сх. площею 2,8 кв.м; літня кухня літ. «В»; сарай літ. «Г»; погріб літ. «Д»; сарай літ. «3»; гаражна частина сараю літ. «Ж»; вбиральня літ. «У»; 10,28 п.м огорожі №2; хвіртки №4, які знаходяться біля сараю літ. «З» і літньої кухні літ. «В», загальною вартістю 660955 грн. 70 коп.

Виділено в натурі ОСОБА_3 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 254,4 кв.м. з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. А: 5,0 м.; 2,84 м.; 14,03 м.; 7,75 м.; 4,8 м.; 5,3 м.; 1,0 м.; 3,01 м.; 18,85 м.; 10,28 м відповідно до Таблиці № 6 додатку до Висновку експертизи № 013/19, в тому числі і земельну ділянку площею 5,27 кв.м. біля частини житлового будинку на відстані 1 м від стін, для технічного обслуговування конструктивних елементів будинку 1 співвласником (сервітут) з наступними геометричними розмірами по периметру: по будинку - 5,3 м.; 1,0 м.; 5,25 м.; 1,0 м. відповідно до Таблиці № 6 додатку до Висновку експертизи № 013/19.

Іншу частину будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , залишено у власності ОСОБА_2 .

В спільній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 104,92 кв.м., що знаходиться під частиною досліджуваного будинку з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки: по будинку - 5,3 м; 2,54 м; 5,02 м; 11,46 м; 6,92 м; 8,83 м; 0,85 м; 0,22 м; 2,45 м; 5,13 м відповідно до Таблиці 6 в додатках до Висновку експертизи № 013/19.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 6297 грн. 65 коп.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Скаржниця стверджує, що внаслідок тимчасової непрацездатності не могла з`явитися в судове засідання, призначене на 01 жовтня 2020 року, у зв`язку з чим подала клопотання про відкладення розгляду справи, однак таке було безпідставно відхилено судом, чим позбавлено її можливості заперечувати щодо позовних вимог та порушено її право на участь в судових засіданнях. Зазначає, що разом з нею у спірному житловому будинку проживають двоє неповнолітніх дітей, а позивач не проживає в ньому уже понад три роки. Крім того, право власності сторін на будинок та земельну ділянку оспорюється третьою особою, однак рішення у відповідній справі ще не ухвалено. Вказує, що затверджений судом варіант поділу спірного будинку передбачає необхідність проведення спільно обома співвласниками будівельно-монтажних робіт, зокрема:

- з наявного віконного отвору в приміщенні холу під літ. 1-1 необхідно влаштувати дверний проріз для входу ОСОБА_2 ;

- переробити частину сходів під літ. сх. для входу в будинок співвласниками;

- влаштувати перегородку в приміщенні під літ. 1-1 будинку з метою його розподілу на дві частини;

- влаштувати перегородку в приміщенні погребу під літ. А'-1 з метою його розподілу на дві частини;

- з наявного віконного отвору в приміщенні погребу під літ. А'-1 влаштувати дверний проріз для входу в погріб співвласнику ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_2 в приміщенні 1-12 облаштувати кухню.

Звертає увагу, що стіни, в яких необхідно влаштувати дверні прорізи, є несучими стінами будинку, а відтак на виконання вищезазначених робіт необхідні відповідні дозволи. Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів технічної можливості відокремлення інженерних мереж, зокрема газопостачання, водопостачання, каналізації та електропостачання. Наголошує, що суд не встановив наявності у неї можливості здійснити відповідні перепланування будинку для подальшого його використання за призначенням. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Постановляючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з підставності позовних вимог ОСОБА_3 та наявності технічної можливості виділу йому, як співвласнику частини спірного житлового будинку, належної йому частки в житловому будинку і у земельній ділянці в натурі, та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних причин.

Судом встановлено наступні обставини.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 грудня 2009 року № 24867471 видно, що ОСОБА_3 на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 грудня 2009 року № 24867184 ОСОБА_2 на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 549521 земельна ділянка площею 0,0625 га, кадастровий № 4623683300:01:001:0627, розташована за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

Висновком експерта від 06 травня 2019 року № 013/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи у даній цивільній справі № 450/657/19, запропоновано три варіанти поділу спірного будинковолодіння.

Відповідно до першого варіанту поділу ОСОБА_3 слід виділити у власність такі приміщення, господарські будівлі і споруди житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до таблиць № 2, 6 додатка до висновку експерта № 013/19: частину холу, літ. 1-1 (в тому числі частково під запланованою перегородкою) площею 9,2 кв.м.; суміщений санвузол літ. 1-2 площею 7,7 кв.м.; коридор літ. 1-3 площею 6,6 кв.м.; житлову кімнату літ. 1 -4 площею 11,1 кв.м.; житлову кімнату літ. 1-5 площею 19,1 кв.м.; кухню літ. 1-6 площею 14,7 кв.м.; всього на першому поверсі 68,4 кв.м.; частину прибудови літ. «А'-1» - 23,9 кв.м.; тамбур літ. «а-1»; частину житлового будинку літ. «А-1», яка рахується за цим будинковолодінням; частину погреба літ. «А'-1» площею 17,28 кв.м.; частину сходів літ. сх. площею 2,8 кв. м.; літню кухню літ. «В»; сарай літ. «Г»; погріб літ. «Д»; сарай літ. «3»; гаражну частину сараю літ. «Ж»; вбиральня літ. «У»; 10,28 п. м огорожі № 2; хвіртки № 4, які знаходяться біля сараю літ. «З» і літньої кухні літ. «В».

З висновку експерта № 013/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 450/657/19, складеного 06 травня 2019 року, вбачається, що при цьому варіанті поділу житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 необхідно провести такі будівельно-монтажні роботи, які проводимуться обома співвласниками: з наявного віконного отвору в приміщенні холу літ. «1-1» будинку влаштувати дверний проріз для входу 1 співвласнику; переробити частину сходів літ «сх.» для входу в будинок 1 і 2 співвласникам; влаштувати перегородку в приміщенні літ «1-1» будинку з метою його розподілу на 2 частини; влаштувати перегородку в приміщенні погреба літ «А*-1» з метою його розподілу на 2 частини; з наявного віконного отвору в приміщенні погреба літ «А*-1» влаштувати дверний проріз для входу в погріб 2 співвласнику; 1 співвласнику в приміщенні літ 1-12 облаштувати кухню; 2 співвласнику облаштувати вхід і заїзд через влаштовані хвіртку і ворота із західної сторони земельної ділянки. При цьому варіанті поділу житлового будинку також необхідно відокремити інженерні мережі - газопостачання, водопостачання, каналізації та електропостачання.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, відповідно якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).

Крім того, Верховний Суд України у своїй Постанові від 03 квітня 2013 року у справі №6-12цс13 також дійшов висновку, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності (в порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

Загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати інтереси обох сторін, оскільки у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Таким чином, враховуючи, що співвласників зазначеного будинку двоє, тому в результаті виділу частки в натурі одного із співвласників відбувається припинення права спільної власності їх обох щодо спільного об`єкта нерухомості.

Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було належним чином досліджено висновок експерта від 06 травня 2019 року № 013/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого запропоновано три варіанти поділу спірного будинковолодіння і надано йому належної оцінки з урахуванням доводів учасників справи.

Суд першої інстанції здійснюючи розгляд даної справи надав правильну оцінку представленим доказам позивача в підтвердження позовних вимог, та обрав найбільш оптимальний варіант поділу житлового будинку, господарських будівель, споруд і земельної ділянки.

В той же час, відповідачка заперечуючи проти задоволення позову, не надала жодних доказів в підтвердження неможливості поділу житлового будинку з господарськими будівлями, спорудами і земельної ділянки.

Сам факт заперечення відповідачем проти позову та відсутність у неї можливості для проведення робіт пов`язаних з виділом частки у праві спільної часткової власності, не може бути підставою для обмеження позивача у такому праві.

Ухвалене рішення судом першої інстанції є таким, що забезпечило дійсне вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2023 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра