Постанова

від 13.12.2023 по справі 450/657/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 450/657/19

провадження № 61-5798св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третьої особи - орган опіки та піклування Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якої є служба у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року у складі судді Мусієвського В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 рокуу складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_2 , третьої особи - орган опіки та піклування Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якої є служба у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, про виділ частки у праві спільної часткової власності.

Позовна заява мотивована тим, що йому належить на праві спільної часткової власності 1/2 частка будинковолодіння АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частка належить відповідачці. Крім того, він, як і відповідачка, володіє 1/2 часткою у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 0,0625 га, яка розташована за вищевказаною адресою. Зазначав, що він бажає виділити свою частку у праві спільної часткової власності у вказаному майні в натурі, проте дійти згоди щодо поділу майна у договірному порядку з відповідачкою не вдається.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- виділити йому в натурі 1/2 частки у праві спільної часткової власності будинковолодіння АДРЕСА_1 та 1/2 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 0,0625 га, розташовану за вищевказаною адресою згідно з варіантом № 1 розподілу житлового будинку та варіантом № 2 розподілу земельної ділянки, господарських будівель і споруд, визначеними у висновку експерта від 06 травня 2019 року № 013/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи, складеного на його замовлення експертом ОСОБА_4 ;

- припинити його право спільної часткової власності на 1/2 частки вказаного майна, визнати за ним право індивідуальної приватної власності на виділену частку згаданого будинковолодіння та земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поділено в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з варіантом № 1 розподілу житлового будинку та варіантом № 2 розподілу земельної ділянки, господарських будівель і споруд відповідно до висновку експерта від 06 травня 2019 року № 013/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи у цій справі.

Виділено в натурі ОСОБА_1 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з такими приміщеннями, господарськими будівлями та спорудами відповідно до варіанту № 1 розподілу житлового будинку та варіанту № 2 розподілу земельної ділянки, господарських будівель і споруд відповідно до висновку експерта від 06 травня 2019 року № 013/19 за результатами будівельно-технічної експертизи (таблиці № 2, 6 додатка до висновку експерта від 06 травня 2019 року № 013/19): частина холу, літ. 1-1 (у тому числі частково під запланованою перегородкою), площею 9,2 кв. м; суміщений санвузол літ. 1-2, площею 7,7 кв. м; коридор літ. 1-3, площею 6,6 кв. м; житлова кімната літ. 1-4, площею 11,1 кв. м; житлова кімната літ. 1-5, площею 19,1 кв. м; кухня літ. 1-6, площею 14,7 кв. м; всього по першому поверху 68,4 кв. м, частина прибудови літ. «А'-1», площею 23,9 кв. м; тамбур літ. «а-1»; частина житлового будинку літ. «А-1», яка рахується за цим житловим будинком; частина погреба літ. «А'-1», площею 17,28 кв. м; частина сходів літ. сх., площею 2,8 кв. м; літня кухня літ. «В»; сарай літ. «Г»; погріб літ. «Д»; сарай літ. «3»; гаражна частина сараю літ. «Ж»; вбиральня літ. «У»; 10,28 п. м огорожі № 2; хвіртки № 4, які знаходяться біля сараю літ. «З» і літньої кухні літ. «В», загальною вартістю 660 955,70 грн.

Виділено в натурі ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 254,4 кв. м, з такими геометричними розмірами по периметру за годинниковою стрілкою від т. А: 5,0 м; 2,84 м; 14,03 м; 7,75 м; 4,8 м; 5,3 м; 1,0 м; 3,01 м; 18,85 м; 10,28 м відповідно до таблиці № 6 додатку до висновку експертизи від 06 травня 2019 року № 013/19, у тому числі і земельну ділянку, площею 5,27 кв. м, біля частини житлового будинку на відстані 1 м від стін для технічного обслуговування конструктивних елементів будинку 1 співвласником (сервітут), з такими геометричними розмірами по периметру: по будинку - 5,3 м; 1,0 м; 5,25 м; 1,0 м відповідно до таблиці № 6 додатку до висновку експертизи від 06 травня 2019 року № 013/19.

Іншу частину будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією самою адресою залишено у власності ОСОБА_2 .

У спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 104,92 кв. м, що знаходиться під частиною досліджуваного будинку, з такими геометричними розмірами по периметру за годинниковою стрілкою: по будинку - 5,3 м; 2,54 м; 5,02 м; 11,46 м; 6,92 м; 8,83 м; 0,85 м; 0,22 м; 2,45 м; 5,13 м відповідно до таблиці 6 у додатках до висновку експертизи від 06 травня 2019 року № 013/19.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що поділ спірного домоволодіння та земельної ділянки доцільно здійснити за варіантом № 1 розподілу житлового будинку та варіантом № 2 розподілу земельної ділянки, господарських будівель і споруд, визначеними у висновку експерта від 06 травня 2019 року № 013/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи, складеного експертом ОСОБА_4 , оскільки такі варіанти поділу технічно можливі, відповідають розміру часток співвласників та є найменш обтяжливими для сторін. При цьому суд врахував відмову позивача від свого права на отримання компенсації від відповідачки за рахунок отримання нею більшої житлової площі будинку, яка перевищує її частку у праві власності, а саме у розмірі 91 832 грн.

Додатковим рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з залученням експерта та проведенням експертизи, у розмірі 12 тис. грн.

Додаткове рішення районного суду мотивовано тим, що витрати позивача у сумі 12 тис. грн, пов`язані з проведенням експертизи у справі, а тому відповідно до вимог частини першої, другої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-19094св21). ( Червинська М. Є. , Бурлаков С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В., Коротун В. М.)

Останньою постановою Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна у порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється. При виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто скласти окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поділ спірного нерухомого майна відповідно до запропонованого експертом варіантом № 1 розподілу житлового будинку та варіантом № 2 розподілу земельної ділянки, господарських будівель і споруд, визначеними у висновку експерта від 06 травня 2019 року № 013/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи, складеного експертом ОСОБА_4 , так як такі варіанти поділу є найбільш оптимальними для поділу житлового будинку, господарських будівель, споруд і земельної ділянки. При цьому поділ будинковолодіння в натурі з урахуванням технічної можливості здійснюється найбільш наближено до часток, які належать співвласникам, а за відхилення від рівності часток експертом визначено розмір грошової компенсації позивачу, право на отримання якої він відмовився. При такому варіанті поділу житлового будинку також необхідно відокремити інженерні мережі: газопостачання, водопостачання, каналізації, електропостачання.

Відповідачка, заперечуючи проти задоволення позову, не надала належних та допустимих доказів неможливості поділу житлового будинку, господарських будівель, споруд і земельної ділянки, а відсутність у неї можливості проведення робіт, пов`язаних з виділом частки у праві спільної часткової власності, не може бути підставою для обмеження позивача у такому праві.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено представникові ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - строк на касаційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року.Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Пустомитівського районного суду Львівської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи - орган опіки та піклування Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якої є служба у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, про виділ частки у праві спільної часткової власності призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 707/2516/18 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про виділення в натурі частини домоволодіння (провадження № 61-5919сво22).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року касаційне провадження у справі поновлено, оскільки обставини, за яких касаційне провадження у справі було зупинено, усунуто.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що позивач звернувся до суду з позовом про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, на підставі статті 364 ЦК України, у той час суди вирішили спір на підставі 367 ЦК України про поділ майна, що є у спільній частковій власності, тобто вийшли за межі позовних вимог. Крім того, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, залишили у власності відповідачки фактично абстрактну частину спірного майна, так як не визначили конкретні приміщення будинку, що їй виділяється, які повинні бути ізольовані від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення тощо. Висновок експерта не містить доказів технічної можливості відокремлення інженерних мереж будинку, а тому стверджувати, що виділена відповідачці частина будинку відповідатиме будівельним та санітарним нормам немає підстав. При цьому матеріали справи не містять доказів можливості виготовлення та погодження у встановленому законом порядку проєктів відокремлення інженерних мереж будинку, зокрема, мереж газопостачання, електропостачання, оскільки у разі неможливості виготовлення та погодження таких проєктів, виділена відповідачці частина спірного будинку не відповідатиме вимогам будівельних і санітарних норм та правил, а такі погодження відповідно до практики Верховного Суду мають бути надані суду до ухвалення судового рішення.

Крім того, позивач обрав неналежний спосіб захисту, так як спірне нерухоме майно належить на праві спільної часткової власності лише двом особам, тому позов повинен був пред`явлений на підставі статті 367 ЦК України, а не на підставі статті 364 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. При вирішенні питання про поділ будинку експертом було встановлено технічну можливість розподілу інженерних мереж. Відповідачка ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції висновки експерта не спростовувала, клопотань про призначення додаткової, чи повторної експертизи не заявляла. Доводи ОСОБА_2 не зводяться до порушення її прав чи інтересів, неправильного вирішення спору, а спрямовані на штучне затягування процесу за рахунок пошуку процесуальних недоліків розгляду справи.

01, 04 та 05 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_10 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . Разом з тим, відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392-395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу. Отже, подані до Верховного Суду додаткові пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_10 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підлягають залишенню без розгляду (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, провадження № 14-184цс20; від 14 грудня 2022 року у справа № 477/2330/18, провадження № 14-31цс22).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 грудня 2009 року № 24867471 ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 грудня 2009 року № 24867184 ОСОБА_2 на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 549521 земельна ділянка, площею 0,0625 га, кадастровий № 4623683300:01:001:0627, розташована за адресою:АДРЕСА_1 ,належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Висновком експерта від 06 травня 2019 року № 013/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи у цій цивільній справі запропоновано три варіанти поділу спірного будинковолодіння.

Відповідно до першого варіанту поділу ОСОБА_1 слід виділити у власність такі приміщення, господарські будівлі і споруди житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до таблиць № 2, 6 додатка до висновку експерта № 013/19: частину холу, літ. 1-1 (у тому числі частково під запланованою перегородкою), площею 9,2 кв. м; суміщений санвузол літ. 1-2, площею 7,7 кв. м; коридор літ. 1-3, площею 6,6 кв. м; житлову кімнату літ. 1-4, площею 11,1 кв. м; житлову кімнату літ. 1-5 площею, 19,1 кв. м; кухню літ. 1-6, площею 14,7 кв. м; всього на першому поверсі 68,4 кв. м; частину прибудови літ. «А'-1» - 23,9 кв. м; тамбур літ. «а-1»; частину житлового будинку літ. «А-1», яка рахується за цим будинковолодінням; частину погреба літ. «А'-1», площею 17,28 кв. м; частину сходів літ. сх., площею 2,8 кв. м; літню кухню літ. «В»; сарай літ. «Г»; погріб літ. «Д»; сарай літ. «3»; гаражну частину сараю літ. «Ж»; вбиральня літ. «У»; 10,28 п. м огорожі № 2; хвіртки № 4, які знаходяться біля сараю літ. «З» і літньої кухні літ. «В».

З висновку експерта № 013/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 450/657/19, складеного 06 травня 2019 року, вбачається, що при цьому варіанті поділу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 необхідно провести такі будівельно-монтажні роботи, які проводитимуться обома співвласниками: з наявного віконного отвору в приміщенні холу літ. «1-1» будинку влаштувати дверний проріз для входу 1 співвласнику; переробити частину сходів літ «сх.» для входу в будинок 1 і 2 співвласникам; влаштувати перегородку в приміщенні літ «1-1» будинку з метою його розподілу на 2 частини; влаштувати перегородку в приміщенні погреба літ «А*-1» з метою його розподілу на 2 частини; з наявного віконного отвору в приміщенні погреба літ «А*-1» влаштувати дверний проріз для входу в погріб 2 співвласнику; 1 співвласнику в приміщенні літ 1-12 облаштувати кухню; 2 співвласнику облаштувати вхід і заїзд через влаштовані хвіртку і ворота із західної сторони земельної ділянки. При цьому варіанті поділу житлового будинку також необхідно відокремити інженерні мережі - газопостачання, водопостачання, каналізації та електропостачання.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує:

(а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники);

(б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18).

Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18), від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15 (провадження № 61-26178св18) від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона

повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою та другої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, яка Верховним Судом переглядається, за замовленням ОСОБА_1 було проведено будівельно-технічну експертизу, за результатами якої експертом складено висновок від 06 травня 2019 року № 013/19, в якому запропоновано три варіанти поділу спірного домоволодіння.

Проаналізувавши наведені у висновку експерта варіанти поділу домоволодіння, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, взяв до уваги вищевказаний висновок експерта та вважав, що запропонований експертом варіант № 1 розподілу житлового будинку та варіант № 2 розподілу земельної ділянки, господарських будівель і споруд є найбільш оптимальними для поділу житлового будинку, господарських будівель, споруд і земельної ділянки. Такий поділ домоволодіння в натурі з урахуванням технічної можливості здійснюється найбільш наближено до часток, які належать співвласникам, а за відхилення від рівності часток експертом визначено розмір грошової компенсації позивачу, право на отримання якої він відмовився. Водночас, при такому варіанті поділу житлового будинку також необхідно відокремити інженерні мережі: газопостачання, водопостачання, каналізації, електропостачання.

Верховний Суд погоджується із такими висновками судів попередній інстанцій, оскільки завданням суду при розгляді такої категорії справ є встановлення можливості поділу об`єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

З цією метою й проводиться будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об`єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності. Водночас отримання дозволів на перепланування об`єкта нерухомості здійснюється власниками, якщо техніко-юридичними нормами встановлена вимога щодо отримання дозвільних документів у разі втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування чи в інших випадках, передбачених будівельними нормами та правилами.

Наявність чи відсутність станом на час ухвалення судом відповідного рішення таких дозволів чи погоджень, необхідних для фактичного виконання робіт з поділу спірного майна, немає значенні для суду, який ухвалює рішення про поділ незалежно від того, чи є у сторін у справі проєктна документація з поділу, чи затверджена вона, чи отримано ними документи на право виконання відповідних будівельних робіт, а також незалежно від того, чи вимагається за законом в конкретному випадку розробка такої проєктної документації та отримання дозвільної документації.

Відсутність у матеріалах справи технічних висновків про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки тощо не перешкоджає суду ухвалити рішення про суті спору, якщо наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи.

Отже, ухвалення рішення суду про поділ нерухомого майна в натурі між його співвласниками не потребує попереднього (до ухвалення такого рішення) подання до суду сторонами документів, що дають право на виконання відповідних будівельних робіт, навіть у тому випадку, коли такий поділ вимагатиме переобладнання та перепланування спірної нерухомості з проведенням робіт, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

Вказані правові висновки висловлено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 рокуу справі № 707/2516/18, провадження № 61-5919сво22, до розгляду якої провадження у цій справі зупинялося.

З огляду на викладене спростовуються доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Відповідачка, заперечуючи проти задоволення позову, не надала належних та допустимих доказів неможливості поділу житлового будинку, господарських будівель, споруд і земельної ділянки. При цьому суди вірно зазначили, що відсутність у неї можливості проведення робіт, пов`язаних з виділом частки у праві спільної часткової власності, не може бути підставою для обмеження позивача у такому праві.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, залишили у власності відповідачки фактично абстрактну частину спірного майна, так як не визначили конкретні приміщення будинку, що їй виділяється, є безпідставними, оскільки зазначене не впливає на правильність висновків судів попередніх інстанцій. При цьому зазначене питання може бути вирішено шляхом звернення відповідачки до суду першої інстанції із відповідними вимогами, так як у цій справі вона таких вимог не заявляла.

Посилання касаційної скарги на те, що висновок експерта не містить доказів технічної можливості відокремлення інженерних мереж будинку, також не заслуговують на увагу, так як при вирішенні питання про поділ будинку експертом було встановлено технічну можливість розподілу інженерних мереж. При цьому відповідачка ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції вказані висновки експерта не спростовувала, клопотань про призначення додаткової, чи повторної експертизи не заявляла.

Доведення своїх заперечень проти позову є процесуальним обов`язком особи, яка про такі заперечення заявляє (статті 12, 81 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про те, що позивач звернувся до суду з позовом про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, на підставі статті 364 ЦК України, у той час суди вирішили спір на підставі 367 ЦК України про поділ майна, що є у спільній частковій власності, тобто вийшли за межі позовних вимог, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Аналіз наведеного свідчить про те, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначення ОСОБА_1 конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні зазначеного спору.

Інші доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а в основному зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець