Постанова

від 28.02.2024 по справі 450/657/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 450/657/19

провадження № 61-5798св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третьої особи - орган опіки та піклування Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якої є служба у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи - орган опіки та піклування Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якої є служба у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, про виділ частки у праві спільної часткової власності,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_2 , третьої особи - орган опіки та піклування Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якої є служба у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, про виділ частки у праві спільної часткової власності.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поділено в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з варіантом № 1 розподілу житлового будинку та варіантом № 2 розподілу земельної ділянки, господарських будівель і споруд відповідно до висновку експерта від 06 травня 2019 року № 013/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи у цій справі.

Виділено в натурі ОСОБА_1 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з такими приміщеннями, господарськими будівлями та спорудами відповідно до варіанту № 1 розподілу житлового будинку та варіанту № 2 розподілу земельної ділянки, господарських будівель і споруд відповідно до висновку експерта від 06 травня 2019 року № 013/19 за результатами будівельно-технічної експертизи (таблиці № 2, 6 додатка до висновку експерта від 06 травня 2019 року № 013/19): частина холу, літ. 1-1 (у тому числі частково під запланованою перегородкою), площею 9,2 кв. м; суміщений санвузол літ. 1-2, площею 7,7 кв. м; коридор літ. 1-3, площею 6,6 кв. м; житлова кімната літ. 1-4, площею 11,1 кв. м; житлова кімната літ. 1-5, площею 19,1 кв. м; кухня літ. 1-6, площею 14,7 кв. м; всього по першому поверху 68,4 кв. м, частина прибудови літ. «А'-1», площею 23,9 кв. м; тамбур літ. «а-1»; частина житлового будинку літ. «А-1», яка рахується за цим житловим будинком; частина погреба літ. «А'-1», площею 17,28 кв. м; частина сходів літ. сх., площею 2,8 кв. м; літня кухня літ. «В»; сарай літ. «Г»; погріб літ. «Д»; сарай літ. «3»; гаражна частина сараю літ. «Ж»; вбиральня літ. «У»; 10,28 п. м огорожі № 2; хвіртки № 4, які знаходяться біля сараю літ. «З» і літньої кухні літ. «В», загальною вартістю 660 955,70 грн.

Виділено в натурі ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 254,4 кв. м, з такими геометричними розмірами по периметру за годинниковою стрілкою від т. А: 5,0 м; 2,84 м; 14,03 м; 7,75 м; 4,8 м; 5,3 м; 1,0 м; 3,01 м; 18,85 м; 10,28 м відповідно до таблиці № 6 додатку до висновку експертизи від 06 травня 2019 року № 013/19, у тому числі і земельну ділянку, площею 5,27 кв. м, біля частини житлового будинку на відстані 1 м від стін для технічного обслуговування конструктивних елементів будинку 1 співвласником (сервітут), з такими геометричними розмірами по периметру: по будинку - 5,3 м; 1,0 м; 5,25 м; 1,0 м відповідно до таблиці № 6 додатку до висновку експертизи від 06 травня 2019 року № 013/19.

Іншу частину будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією самою адресою залишено у власності ОСОБА_2 .

У спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 104,92 кв. м, що знаходиться під частиною досліджуваного будинку, з такими геометричними розмірами по периметру за годинниковою стрілкою: по будинку - 5,3 м; 2,54 м; 5,02 м; 11,46 м; 6,92 м; 8,83 м; 0,85 м; 0,22 м; 2,45 м; 5,13 м відповідно до таблиці 6 у додатках до висновку експертизи від 06 травня 2019 року № 013/19.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2020 рокузаяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з залученням експерта та проведенням експертизи, у розмірі 12 тис. грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-19094св21).

Останньою постановою Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 13 грудня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року залишено без змін.

У січні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення, в якій він просив стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір за подання у листопаді 2021 року касаційної скарги у розмірі 12 595,30 грн (провадження № 61-19094св21) та понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за подання відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (провадження № 61-5798св23). Копію заяви надіслано іншим учасникам справи.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та вищевказану заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , Верховний Суд дійшов таких висновків.

Щодо стягнення судового збору за подання у листопаді 2021 року касаційної скарги у розмірі 12 595,30 грн (провадження № 61-19094св21)

У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

Установлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-19094св21).

Отже, касаційним судом остаточного рішення по суті споруне було прийнято, а питання судових витрат вирішується судом попередньої інстанції при новому розгляді справи.

Тому, за таких обставин, підстав для вирішення питання касаційним судом про розподіл судових витрат, а саме стягнення з відповідачки судового збору у розмірі 12 595,30 грн за подання ОСОБА_1 у листопаді 2021 року касаційної скарги (провадження № 61-19094св21), відсутні.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за подання відзиву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (провадження № 61-5798св23)

З огляду на підпункти «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 грудня 2023 року, залишаючи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 без задоволення, а оскаржувані рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року- без змін, не вирішив питання розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (провадження № 61-5798св23).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу має містити у разі необхідності клопотання особи, яка подає відзив на касаційну скаргу.

У відзиві на касаційну скаргупредставником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заявлене клопотання про розподіл судових витрат,понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, а саме про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесених останнім за подання відзиву на касаційну скаргу у розмірі 5 тис. грн.

Відзив надісланий учасникам справи і від ОСОБА_2 заперечень щодо клопотання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не надходили (т. 3, а. с. 75-86).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявник подав такі докази: договір про надання правової допомоги від 01 червня 2023 року № 01/06; акт наданих послуг від 06 червня 2023 року; платіжну інструкцію від 02 червня 2023 року № 13901004 про оплату гонорару адвокату по договору надання правової допомоги від 01 червня 2023 року № 01/06; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 3, а. с. 80-85).

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять клопотання ОСОБА_2 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Блонського М. А., які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21); від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Таким чином, заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 тис. грн за подання ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу (провадження № 61-5798св23) підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 141, 183, 270, 271, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судового збору за подання у листопаді 2021 року касаційної скарги у розмірі 12 595,30 грн (провадження № 61-19094св21) відмовити.

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені останнім за надання правничої допомоги у зв`язку переглядом справи у суді касаційної інстанції, у сумі 5 тис. (п`ять тисяч) гривень.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець