Постанова

від 06.03.2023 по справі 523/8574/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1359/23

Справа № 523/8574/21

Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу заступника керівникаСуворовської окружноїпрокуратури м.Одесив інтересахдержави,вособі Одеськоїміськоїради,на ухвалуСуворовського районногосудум.Одесивід17травня 2021рокупро відмовуу відкриттіпровадження,постановленої підголовуванням суддіДяченко В.Г.,у цивільнійсправі запозовом заступникакерівникаСуворовської окружноїпрокуратури м.Одеси вінтересах держави,в особіОдеськоїміської ради,до Товариствазобмеженоювідповідальністю «Агма», ОСОБА_1 ,Товариства зобмежено відповідальністю«ЕКАТ»,треті особи,що незаявляють самостійнихвимогщодо предметуспору:Державний реєстраторКомунального підприємства «Агенціяреєстраційнихпослуг» Морозова ОльгаСтаніславівна,Державний реєстраторЗатоківської селищної радиБілгород-Дністровськоїміської ради ЗаболотнийОлександр Олександрович,про визнання незаконнимита скасування рішеннядержавного реєстратора,припинення прававласності,визнання недійснимиактів прийому-передачі,знесення самочиннопобудованої будівлі,звільнення земельноїділянки,

встановив:

11.05.2021 року заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересахдержави, вособі Одеськоїміської ради, звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агма», ОСОБА_1 , ТОВ «ЕКАТ», треті особи: Державний реєстратор КП«Агенція реєстраційнихпослуг» МорозоваО.С.,Державний реєстратор Затоківської селищноїради Білгород-Дністровськоїміської радиЗаболотний О.О., про визнання незаконними та скасування рішення державних реєстраторів щодо реєстрації права власності на нежитлову споруду - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за ТОВ «Агма» та перереєстрації права власності цього майна на ТОВ «ЕКАТ», а також визнання недійсним акту прийому-передачі, який було складено, відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Агма», в якості повернення частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства у розмірі 99,7 % та у виді нежитлової споруди - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », і визнання недійсним акту прийому-передачі, який було складено в якості внесення ОСОБА_2 нежитлової споруди - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » як частки до статутного капіталу ТОВ «ЕКАТ»; зобов`язати ТОВ «Агма» звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого кафе.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2021 року відмовлено у відкритті провадження, з тих підстав, що даний спір має розглядатись за правилами господарського судочинства (а.с.26-28).

В апеляційній скарзі заступник керівникаСуворовської окружноїпрокуратури м. Одеси ставить питання про скасування ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 17.05.2021 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с.33-38).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Євдокимова І.В. просить ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 17.05.2021 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення (а.с.69-73).

Вирішуючи питанняпро слуханнясправи впорядку спрощеногопозовного провадження,у відсутністьучасників справи,колегія суддіввиходить ізтого,що всіучасники справиналежним чиномповідомлені прочас імісце судовогозасіання,(а.с.111-116),у томучислі ТОВ «Агма», ТОВ «ЕКАТ», третя особа -Державний реєстратор Затоківської селищноїради Білгород-Дністровськоїміської радиЗаболотний О.О., в порядку, передбаченому ч.1 ст. 131 ЦПК України, оскільки за зареєстрованим місцем свого проживання (перебування) відсутні (а.с.47, 80а, 81).

Колегія суддів також зазначає, що ухвалами Одеського апеляційного суду від 28.09.2022 року, 30.09.2022 року та від 21.02.2023 року було відмовлено у задоволенні заяв представника Одеської обласної прокуратури про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с. 102, 110, 125).

Колегія суддів вказує, що у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 22.02.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 06.03.2023 року.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції більше 2-х з половиною років (а.с. 44-45), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як було вказано вище, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виник господарський спір, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с. 26-28).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це ж право закріплене й у ст. 50 ЦК України, відповідно до якої, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Так, ч. 2 ст. 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Статтею 1 ГК України визначено, що цей Кодексвизначає основнізасади господарюванняв Україніі регулюєгосподарські відносини,що виникаютьу процесіорганізації таздійснення господарськоїдіяльності міжсуб`єктами господарювання,а такожміж цимисуб`єктами таіншими учасникамивідносин усфері господарювання.

Разом із цим учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Отже, фізична особа, яка виявила бажання реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки суб`єкта господарювання.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Вирішуючи даний спір, суд обгрунтовано вказав, що відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам», господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: 1) участь у спорі суб`єкта господарювання; 2) наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; 3) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Крім того, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» Законом України від 15 грудня 2006 р. N 483-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

За змістом п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», згідно з ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються корпоративні права особи.

Як вбачається із тексту позовної заяви, 11.02.2019 року державним реєстратором за відповідачем ТОВ «Агма» було зареєстровано право власності на нежитлову споруду кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 456,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

11.03.2019 року державним реєстратором зареєстровано право власності на зазначене нежитлове приміщення за відповідачем ОСОБА_1 на підставі протоколу від 13.09.2019 року, виданого ТОВ «Агма» та акту приймання-передачі від 05.03.2019 року, виданого 05.03.2019 року ТОВ «Агма» та ОСОБА_1 .

В подальшому, 22.07.2020 року, державним реєстратором на підставі акту приймання передачі нерухомого майна зареєстровано право власності за відповідачем ТОВ «ЕКАТ» на нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 3-23).

Отже, як убачається зі змісту позовних вимог, спір у суді виник щодо господарської діяльності юридичних осіб та фізичної особи, яка має корпоративні права щодо спірного нерухомого майна, спочатку в ТОВ «Агма», потім в ТОВ «ЕКАТ».

Таким чином, враховуючи що юридична особа, в даному випадку Одеська міська рада звернулася до суду з позовними вимогами до юридичних осіб та фізичної особи, яка має корпоративні права щодо спірного майна, за захистом порушеного права, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до змісту позовних вимог, фактично даний спір виник між ТОВ «Агма» та ТОВ «ЕКАТ» щодо права власності на нежитлову споруду - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », реєстрації цього права та зобов`язання саме ТОВ «Агма», а не фізичну особу ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Та обставина, що одним із учасників спору зазначена фізична особа ОСОБА_1 , не спростовує висновку суду про існування спору, який має розглядатись в порядку господарського судочинства та існування у відповідача ОСОБА_1 корпоративних прав.

Зазначеними обставинами спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що даний спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Тобто саме із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту юридичної природи обставин у справі, суд першої інстанції виходив, відмовляючи у відкриті провадження у даній цивільній справі, про що вказано в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 492/1519/15-ц.

Тобто, колегія суддів зазначає, що вищевказана Постанова є підставою для розгляду даного спору в порядку господарського, а не цивільного судочинства, як про це зазначено в апеляційній скарзі.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвала прийнята у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівникаСуворовської окружноїпрокуратури м.Одесив інтересахдержави, вособі Одеськоїміської ради, залишити без задоволення.

УхвалуСуворовського районногосуду м.Одеси від17травня 2021року про відмову у відкритті провадження залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.03.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Т.В. Цюра