Постанова

від 07.03.2023 по справі 693/1120/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/239/23Головуючий по 1 інстанціїСправа № 693/1120/21 Категорія: 301030400 Шимчика Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,

секретар: Попова М.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет»;

особа, яка подала апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Жашківського районного суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Агрофірма «Корвет» про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що є власницею двох земельних ділянок, що підтверджується державними актами на право власності.

10.04.2010 між нею та Фермерськими господарством «Клевань» укладено договора оренди земельних ділянок терміном на 10 років.

Проте, позивачці стало відомо, що 03.10.2018 між нею та ТОВ «Агрофірма «Корвет» було укладено договори оренди на земельні ділянки терміном дії на 10 років, на підставі яких 26.11.2018 відбулася реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивачка вказувала, що таких договорів з ТОВ «Агрофірма «Корвет» не укладала, тому 25.03.2020 відправила на адресу відповідача лист з вимогою повернути земельні ділянки та припинити дію договорів оренди, які вона з відповідачем не укладала. Однак, жодних дій щодо повернення земельної ділянки відповідач не вчинив.

З огляду на викладене позивачка просила суд:

- витребувати із незаконного володіння ТОВ «Агрофірма «Корвет» земельні ділянки загальною площею 2,8785 га та 2,9325 га, кадастрові номери 7120983400:02:001:0535 та 7120983400:02:001:0534, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в адміністративних межах Кривчунського старостинського округу Уманського району Черкаської області, та передати їх власнику ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав з одночасним припиненням речових прав (права оренди земельної ділянки) за ТОВ «Агрофірма «Корвет» на земельні ділянки загальною площею 2,8785 га та 2,9325 га, кадастрові номери 7120983400:02:001:0535 та 7120983400:02:001:0534, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в адміністративних межах Кривчунського старостинського округу Уманського району Черкаської області, та належать ОСОБА_1 .

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 30.11.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Корвет» про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди, задоволено.

Витребувано із незаконного володіння ТОВ «Агрофірма «Корвет» земельну ділянку загальною площею 2,8785 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0535, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в адміністративних межах Кривчунського старостинського округу Уманського району Черкаської області, та передано її власнику ОСОБА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав з одночасним припиненням речових прав (права оренди земельної ділянки) за ТОВ «Агрофірма «Корвет» на земельну ділянку загальною площею 2,8785 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0535, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в адміністративних межах Кривчунського старостинського округу Уманського району Черкаської області, та належить ОСОБА_1 .

Витребувано із незаконного володіння ТОВ «Агрофірма «Корвет» земельну ділянку загальною площею 2,9325 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0534, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в адміністративних межах Кривчунського старостинського округу Уманського району Черкаської області, та передано її власнику ОСОБА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав з одночасним припиненням речових прав (права оренди земельної ділянки) за ТОВ «Агрофірма «Корвет» на земельну ділянку загальною площею 2,9325 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0534, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в адміністративних межах Кривчунського старостинського округу Уманського району Черкаської області, та належить ОСОБА_1 .

Здійснено розподіл судових витрат.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що оскільки позивачка не виявляла свою волю до вчинення правочину (договорів оренди землі), а представник відповідача не надав достатніх і допустимих доказів та не вчинив всіх необхідних дій, на підставі яких було б можливо встановити, що волевиявлення позивачки при укладенні договорів оренди землі було вільним і відповідало її внутрішній волі, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Не погоджуючись з рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 30.11.2022, ТОВ «Агрофірма «Корвет» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного рішення, просило його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які дозволяють стверджувати про те, що позивачка не підписувала договори оренди. Доказування вказаних обставин покладається на позивача.

Факт безпосереднього отримання орендної плати позивачем від відповідача свідчить про набуття позивачем цивільних прав та обов`язків за спірними договорами оренди, та його волевиявлення на їх укладення.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЧР №144015 від 06.09.2004, площею 2,8785 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0535, та серії ЧР №144019 від 06.09.2004, площею 2,9325 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0534, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в адміністративних межах Кривчунського сільської ради Уманського району Черкаської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.20,23) та інформацією з Державного земельного кадастру (а.с.18-19).

10.04.2010 між ОСОБА_1 та ФГ «Клевань» був укладений договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2,8785 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0535, строком на 10 років, який зареєстрований у Жашківському районному відділі ЧРФ Центру ДЗК 24.11.2010 за № 041078200163 (а.с.13-15).

10.04.2010 між ОСОБА_1 та ФГ «Клевань» був укладений договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2,9325 га, кадастровий номер 7120983400:02:001:0534, строком на 10 років, який зареєстрований у Жашківському районному відділі ЧРФ Центру ДЗК 24.11.2010 за № 041078200162 (а.с.16-15).

У 2020 році ОСОБА_1 зверталася до директора ТОВ «Агрофірма «Корвет» з листом, в якому вказала, що їй стало відомо про те, що 03.10.2018 ніби-то між нею та ТОВ «Агрофірма «Корвет» укладено договори оренди на належні їй земельні ділянки терміном на 10 років. Повідомила, що ніколи не укладала та не підписувала договори оренди на її земельні ділянки з вказаним вище підприємством, тому просила до 15.03.2020 повернути їй земельні ділянки та припинити дію вказаних договорів (а.с. 24).

20.12.2021 на виконання ухвали суду першої інстанції від директора ТОВ «Агрофірма «Корвет» надійшов лист, в якому він повідомляє, що оригінали договорів оренди землі, укладені на земельні ділянки з кадастровим номером 7120983400:02:001:0535 та 7120983400:02:001:0534 між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Корвет» надати неможливо у зв`язку з їх зникненням, в послідуючому їх не знайшли, про що видана довідка. Також повідомив, що нотаріально завірені копії договорів оренди, а також докази про сплату орендної плати за вказані земельні ділянки знаходяться у Жашківському районному суді Черкаської області в цивільній справі № 693/1286/20 (а.с.45).

З листа-відповіді начальника відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 07.04.2021 № 3291/224-2021 вбачається, що в результаті перевірки звернення представника ТОВ «Агрофірма «Корвет» Крицького В.В. про те, що 24.03.2021 було втрачено договори оренди землі та матеріали судової справи, було встановлено, що серед вилучених, чи знайдених речей у ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області договори оренди землі та матеріали судової справи, не значаться (а.с.46).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах зробила висновок, відповідно до якого правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договорів оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Таким чином, колегія суддів зауважує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача у ході розгляду справи в суді першої інстанції, з метою встановлення належності ОСОБА_1 підпису на оригіналах спірних договорів та для забезпечення проведення почеркознавчої експертизи, заявлялись ряд клопотань про витребування доказів, зокрема, витребування оригіналів договорів оренди у відповідача, витребування оригіналів договорів оренди у реєстратора, витребування матеріалів перевірки заяви по втраті спірних договорів оренди відповідачем у відділі поліції Вінницької області.

Вказані клопотання судом першої інстанції були задоволені та прийняті відповідні ухвали, однак, відповідач оригіналів спірних договорів оренди надати не зміг, з огляду на їх втрату. Ухвала про витребування доказів у реєстратора залишилась без виконання двічі. Відділ поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, на виконання ухвали суду, повідомив, що серед вилучених та знайдених речей у вказаному відділі поліції договори оренди землі та матеріали судової справи не значаться.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції також заявлялось клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи спірних договорів оренди. Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи слід залишити без задоволення, враховуючи, що на почеркознавчу експертизу надаються оригінали документів, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Так, пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, встановлено, що, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Відповідно до положення частини десятої статті 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши, що позивач не виявляла свою волю до вчинення правочину, а сторона відповідача не вчинила всіх необхідних дій, на підставі яких було б можливо встановити, що волевиявлення позивачки на укладення договорів оренди було вільним, дійшов правильного висновку про невчинення правочину, а відтак про відсутність прав та обов`язків за таким правочином.

Твердження позивача про те, що вона не укладала спірних договорів оренди з ТОВ «Агрофірма «Корвет» та не підписувала їх, залишились неспростованими відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.

Доводи скаржника про отримання позивачем орендної плати від відповідача жодним чином не спростовують факту неукладення між сторонами договорів оренди та не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником земельних ділянок з кадастровими номерами 7120983400:02:001:0535 та 7120983400:02:001:0534 є позивач.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеної між сторонами угоди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю земельною ділянкою.

Отже, реєстрація спірних договорів оренди 26.11.2018 на вказані земельні ділянки, при тому, що угоди, як правочини, є неукладеними, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У зв`язку з внесенням змін до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наразі відповідні права чи обтяження припиняються у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання спірних договорів оренди неукладеними, є підставою для скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав з одночасним припиненням речових прав за відповідачем на земельні ділянки, власником яких є позивач, та витребування з незаконного володіння відповідача вказаних земельних ділянок, та передачі їх позивачу.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування рішення державної реєстрації з одночасним припиненням речових прав є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» залишити без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

Т.Л. Фетісова