Рішення

від 27.02.2023 по справі 205/588/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

27.02.2023 Єдиний унікальний номер 205/588/22

Провадження № 2/205/426/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2023 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Кривозуб О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 04 травня 2021 року у м. Дніпрі на вул. Андрійченка біля буд. №130, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , а транспортний засіб належить йому, який забезпечений полісом ОСЦПВ 201342682 ПрАТ «СК «ВУСО», і транспортного засобу «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який забезпечений полісом ОСЦПВ АР442457 ТДВ «СК «КРЕДО», і в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року ОСОБА_2 , яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до відповідальності в порядку ст. 124 КУпАП. Згідно висновку експерта №4508/21 від 26 серпня 2021 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 464507,25 грн., а ринкова вартість в аварійному (пошкодженому) стані після дорожньо-транспортної пригоди складає 176904,20 грн. Зазначає, що ПрАТ «СК «ВУСО» було у встановленому порядку здійснено відшкодування шкоди в розмірі 127400 грн. (з урахуванням розміру франшизи). Оскільки вина відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача встановлена постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року, а сума страхового відшкодування не в повній мірі покриває понесені матеріальні збитки, то саме з відповідача підлягає стягненню різниця між вартістю матеріального збитку, вартістю транспортного засобу в аварійному (пошкодженому) стані після дорожньо-транспортної пригоди та страховим відшкодуванням, яка складає 160203,05 грн. Також вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому стресі, він втратив можливість користуватися власним транспортним засобом, оскільки його було знищено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини відповідача та він втратив можливість його використовувати за призначенням, а відсутність власного транспортного засобу спричинила йому побутові незручності. Він відчував негативні емоції, що відображалось на його загальному самопочутті та відношеннях з близькими, а відповідач жодним чином не намагався сприяти вирішенню питання стосовно відшкодування збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У зв`язку з чим він звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 160203,05 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а також судові витрати у справі пропорційно до задоволених вимог.

21 лютого 2022 року ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача ОСОБА_4 05 вересня 2022 року в системі «Електронний суд» було сформовано письмові пояснення у справі, в яких провив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що відповідач вважає, що наданий висновок експерта є завищеним, автотоварознавець ОСОБА_5 не був попереджений про кримінальну відповідальність, а також не згоден з тим, що транспортний засіб економічно не вигідно відновлювати, оскільки ціни товарознавця є завищеними, а сам транспортний засіб не є технічно знищеним. Посилання позивача на наявність документально підтверджених доказів спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 160203,05 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковим, оскільки транспортний засіб в аварійному (пошкодженому) стані після дорожньо-транспортної пригоди позивачем не проданий, будь-яких доказів суду не надано. Відповідачу відомо, що транспортний засіб на теперішній час є відремонтованим позивачем, у зв`язку з чим позивачу необхідно довести фактичні витрати, які він поніс для відновлення транспортного засобу та тільки фактичні витрати підлягають стягненню безпосередньо з відповідача, а відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутні. Оскільки вимоги про виплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розумінні ст. 1194 ЦК України позивачем у цій справі не заявлялось, відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля у матеріалах справи відсутні, а збитки, заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розумінні ст. 22 ЦК України відшкодовані у повному обсязі страховою компанією, тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача матеріальних збитків. Також позивачем не надано доказів на підтвердження вимог про те, що діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка спричинила моральні страждання, що виникли в зв`язку з ушкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та невиплатою відповідачем розміру франшизи, та не надано будь-яких фактів звернення з медичною допомогою з приводу нервового стресу, про вживання лікарських засобів та препаратів від погіршення самопочуття, відповідних призначень чи аптечних квитанцій не подавав, свідків зміни свого настрою та виражених емоцій не виклав, а посилання позивача на фактичне знищення транспортного засобу та втрату через це можливості його використання за призначенням не відповідає дійсності, оскільки транспортний засіб не є фізично знищеним та підлягає відновленню, а позивач його відразу відновив та користується ним. Крім того, посилається на неспівмірність заявлених позовних вимог в розмірі 160203,05 грн. та розміру правничої допомоги в сумі 45000 грн., яка складає 1/3 частину від розміру позовних вимог, що є надзвичайно завищеною, а матеріали справи містять копії квитанцій на загальну суму 20000 грн., а тому заявлена вимога на суму 45000 грн. належним чином не підтверджена, наданий акт приймання-передачі виконаних робіт від 17 червня 2022 року не містить витраченого часу на вартість надання послуг, що унеможливлює вирахування загалом витраченого часу на надані послуги з правничої (правової) допомоги, а зазначена вартість норми часу адвоката 2000 грн. є завищеною та не адекватною для такої категорії справ. Забезпечення явки експерта до місцезнаходження транспортного засобу з м. Дніпра до м. Кам`янське і назад не відноситься до витрат на надання професійної правничої допомоги, а у вартість проведення експертизи входить самостійне прибуття експерта до місцезнаходження транспортного засобу. Крім того, вартість позовної заяви в розмірі 8000 грн. є завищеною, а запит до страхової компанії взагалі не є необхідним, оскільки відповідач не заперечує факт виплати позивачу страховою компанією страхового відшкодування. Крім того, провадження у справі відкрите в спрощеному провадженні, а тому справа відноситься до малозначних справ незначної складності, справа є типовою та будь-яких клопотань з боку позивача заявлено не було.

06 вересня 2022 року представником позивача ОСОБА_6 було надано до суду письмові пояснення, в яких він повністю підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та просив суд прийняти їх до уваги при розгляді справи по суті. В обґрунтування зазначив, що висновок експерта №4508/21 від 26 серпня 2021 року, складений ОСОБА_5 , на титульній сторінці містить посилання про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, як вимагає ч. 7 ст. 102 ЦПК України, а зі змісту вищезазначеного висновку вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , склала 757215,12 грн., а ринкова вартість вищезазначеного транспортного засобу склала 464507,25 грн., тобто вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу, а тому матеріальний збиток дорівнює ринковій вартості транспортного засобу. При цьому представником відповідача у письмових поясненнях взагалі не зазначено порушення експерта при складанні висновку, а усі твердження ґрунтуються лише на припущеннях, та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Вимога про стягнення з винуватця дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди (в разі фізичного знищення транспортного засобу) у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та після (в ушкодженому стані) з урахуванням страхового відшкодування є цілком обґрунтованою і правомірною, а розмір збитку, який було спричинено позивачу в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди визначено на підставі належного і допустимого доказу - висновку експерта №4508/21 від 26 серпня 2021 року. Не погоджується з твердженням представника відповідача про те, що жодної моральної шкоди відповідачем пронесено не було, та посилається на постанову ВС у справі №761/14285/16-ц від 22 квітня 2019 року, в якій зазначено, що «участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань». Стосовно витрат на правову допомогу зазначив, що професійна правнича допомога була надана представником як на стадії досудового вирішення спору, так і при вирішенні справи в судовому порядку, а тому вимоги є правомірними, а в матеріалах справи наявні всі необхідні документи на підтвердження розміру та факту оплати позивачем правничих послуг, і з огляду на вищевикладене витрати на оплату послуг з надання правової допомоги в розмірі 20000 грн. підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

27 лютого 2023 року представником позивача ОСОБА_6 було надано до суду письмові пояснення, в яких він просив суд прийняти їх до уваги при розгляді справи по суті. В обґрунтування зазначив, що аналізуючи у сукупності надані сторонами висновки експертів, можливо дійти однозначного висновку, що експертами було встановлено, що вартість відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищує його ринкову вартість, а різниця між розміром збитку, визначеного судовими експертами складає лише 7353,20 грн. (464507,25 грн. 457154,05 грн.), що є свідченням обґрунтованості загального розміру збитку, який було заявлено позивачем у позові. Тому вимога про стягнення з винуватця дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди в разі фізичного знищення транспортного засобу у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням страхового відшкодування є правомірною і обґрунтованою, а розмір збитку, який було спричинено позивачу в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди визначено на підставі належного і допустимого доказу - висновку експерта №4508/21 від 26 серпня 2021 року.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його участі, позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, а також просив покласти на відповідача понесені судові витрати.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за відсутності його та відповідача, позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 04 травня 2021 року в м. Дніпрі по вул. Андрійченка, біля буд. 130, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_2 , не оцінив дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість для руху, рухався зі швидкістю 60 км/год. в населеному пункті, не впорався з керуванням, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №129324 від 07 травня 2021 року (а. с. 9).

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року, яку було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, і стягнуто з нього в дохід держави судовий збір (а. с. 14-15).

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 4 статті 82 ЦПК Українипередбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також судом встановлено, що станом на 04 травня 2021 року, тобто, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_2 , був застрахований ТДВ СК «КРЕДО» за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/0442457 з розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну 130000 грн. та розміром франшизи 2600 грн., а транспортний засіб «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований ПрАТ «СК «ВУСО» за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №201342682 (а. с. 16-18).

Відповідно до висновку судового експерта Дроздова Ю.В. №4508/21 від 26 серпня 2021 року, який було виконано на підставі письмової заяви ОСОБА_1 про проведення товарознавчої експертизи, а для дослідження було надано автомобіль «Audi A6 TFSi», державний номерний знак НОМЕР_1 (в пошкодженому стані після ДТП) та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , експертом було отримано наступні результати: вартість відновного ремонту колісного транспортного засобу склала 757215,12 грн.; ринкова вартість колісного транспортного засобу складає 464507,25 грн., а також зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіль «Audi A6 TFSi», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, складає 464507,25 грн.; ринкова вартість колісного транспортного засобу - автомобіль «Audi A6 TFSi», державний номерний знак НОМЕР_1 , у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП, складає 176904,20 грн. (а. с. 21-62).

Матеріалами справи також підтверджено, що з відповіді №1954 від 10 листопада 2021 року на адвокатський запит Негробова О.В. від 03 листопада 2021 року ПрАТ «СК «ВУСО» надано інформацію про те, що 24 червня 2021 року було сплачено на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 127400 грн., яке було зменшено на суму франшизи, яка складає 2600 грн. (а. с. 95).

В матеріалах справи також міститься відповідь КП «ІНФО-РАДА-ДНІПРО» Дніпровської міської ради №СУ-27/09/8 від 27 вересня 2022 року, надана адвокату Голубніченку В.І. на його адвокатський запит, де зазначено, що за посиланням направленим на електронну адресу можна завантажити інформацію, отриману з відеокамер системи ситуаційного відеоспостереження міста Дніпра, які розташовані на перехресті Донецького та Полтавського шосе, і вул. Передової за 13 вересня 2022 року з 15 год. 53 хв. до 16 год. 00 хв., та на перехресті Запорізького шосе, вул. Старокодацької та вул. Наукової за 13 вересня 2022 року з 17 год. 31 хв. до 17 год. 32 хв., та додані фото - і відеоматеріали із зображенням транспортного засобу марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 144-149).

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження №3399, складеного 01 вересня 2021 року судовим експертом Чернецьким М.В. за заявою ОСОБА_2 від 16 липня 2021 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, в цінах станом на час виконання експертизи складає - 457154,05 грн. (а. с. 164-190).

Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях.

Предметом доказування є вчинення відповідачем певних дій, які призвели до заподіяння позивачу матеріальної шкоди.

Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що для повного відшкодування завданої шкоди відповідач зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між розміром матеріального збитку, вартістю транспортного засобу в аварійному (пошкодженому стані) після дорожньо-транспортної пригоди та страховим відшкодуванням.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В пленумі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 15 своєї постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року зазначено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Для правильного застосування норм права такий спір має вирішуватись за правилами п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Пункт 30.2 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Наведенні вимоги закону, а також наявні у справі докази свідчать про те, що транспортний засіб позивача є фізично знищеним, так як його відновлювальний ремонт значно перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а матеріальна шкода завдана автомобілю дорівнює його ринковій вартості.

Таким чином, позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу, на підставі п. 30.2 ст.30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. ст. 7, 10, 11 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору про оцінку майна між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки. Замовниками оцінки можуть бути особи, яким майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17 суд дійшов висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що наявним в матеріалах справи висновком судового експерта Дроздова Ю.В. №4508/21 від 26 серпня 2021 року була встановлена вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Audi A6 TFSi», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, в розмірі 757215,12 грн., а ринкова вартість цього ж автомобіля до його пошкодження складала 464 507,25 грн.

Вказана ринкова вартість транспортного засобу до пошкодження і є розміром завданого матеріального збитку, заподіяному позивачу, як власнику вищезазначеного транспортного засобу.

Крім того, висновок містить також інформацію про те, що матеріальний збиток, заподіяний власнику транспортного засобу, дорівнює ринковій вартості автомобіля 464507,25 грн., оскільки відновлювати транспортний засіб економічно недоцільно.

При цьому, висновок також містить і ринкову вартість вищезазначеного транспортного засобу у аварійному (пошкодженому) стані після дорожньо-транспортної пригоди, яка складає 176904,20 грн., що робить можливим визначення різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, і саме цю суму різниці просив стягнути позивач з відповідача враховуючи, що страхове відшкодування вже йому сплачено страховою компанією.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку, згідно зі ст. 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе, у межах суми страхового відшкодування, виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди в межах суми страхового відшкодування.

Вказані вище висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №14-176цс18.

Згідно із п. 9.4 ст. 9 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Суд бере до уваги, що згідно відповіді ПрАТ «СК «ВУСО» №1954 від 10 листопада 2021 року на адвокатський запит ОСОБА_6 від 03 листопада 2021 року ПрАТ «СК «ВУСО» 24 червня 2021 року було сплачено на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 127 400 грн., та повідомлено, що було зменшено розмір страхового відшкодування на суму франшизи, яка складає 2 600 грн. Позивач у позові та протягом розгляду справи підтвердив достовірність цієї інформації, а при дослідженні судом наявної в матеріалах справи копії полісу ОСЦПВВНТЗ №АР/0442457 судом було також встановлено, що виплата страховиком була здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства України, в межах страхового ліміту, який складає 130000 грн., за вирахуванням розміру франшизи, що становить 2600 грн.

Тобто, ПрАТ «СК «ВУСО» у повному обсязі виконало покладений на нього, як страховика, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування та на підставі відповідного договору страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За таких обставин, у позивача виникло передбачене ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на відшкодування з відповідача, як особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді, різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки згідно висновку експерта, транспортний засіб вважається знищеним, враховуючи що вартість його відновлювального ремонту є значно більшою за його ринкову вартість.

Суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача, що проведення ремонту транспортного засобу позивачем спростовує висновки експертизи про фізичне знищення транспортного засобу, а тому потрібно стягнути з відповідача не різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, як просить позивач, а саме фактичні витрати на ремонт транспортного засобу, оскільки відповідно до змісту статті 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, представником позивача не заперечувався факт часткового відновлення транспортного засобу та його використання, однак судом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищує його ринкову вартість до його пошкодження, а тому відповідно до положень ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» його ремонт є економічно необґрунтованим, а транспортний засіб вважається фізично знищеним саме в силу положень зазначеної статті Закону, а не через технічну неможливість його ремонту.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, власник транспортного засобу не позбавлений права на проведення ремонту належного йому автомобіля навіть за наявності висновку, в якому зазначено про економічну недоцільність такого відновлення, оскільки це його законне право, яке законодавчо закріплено, зокрема у ст. 319 ЦК України, і жодних обмежень цього права на час розгляду справи не існує.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 757215,12 грн., яка є значно більшою за ринкову вартість транспортного засобу, яка складає 464507,25 грн., що свідчить про економічну недоцільність його ремонту, тому матеріальний збиток (майнова шкода), завдана позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, дорівнює ринковій вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, і складає 464 507,25 грн.

При цьому, відповідно до положень ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі визнання ремонту транспортного засобу економічно необґрунтованим, підлягає відшкодуванню саме різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, суд також враховує факт того, що страховиком - ПрАТ «СК «ВУСО» 24 червня 2021 року було сплачено на рахунок позивача страхове відшкодування в розмірі 127 400 грн. за вирахуванням суми франшизи.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт завдання позивачу майнової шкоди в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та обґрунтованим розмір заявленого ним до стягнення матеріального збитку, оскільки такий розмір є фактичною різницею між вартістю транспортного засобу до і після дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням сплаченого страховиком розміру страхового відшкодування: (464 507,25 грн. 176904,20 грн.) 127400 грн. = 160203,05 грн.

Безпідставними також є посилання представника відповідача на те, що позивач не надав доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт та що саме ним ці витрати понесені, оскільки сума майнової шкоди за фізично знищений автомобіль вірно визначена позивачем з у рахуванням положень ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на підставі наданого позивачем висновку експерта, наявного в матеріалах справи.

Доводи відповідача про здійснення позивачем фактичного ремонту транспортного засобу «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки проведення такого економічно невигідного ремонту, який, як вбачається з матеріалів справи, є більш економічно затратним для позивача, аніж сума страхового відшкодування, та є його правом, а відшкодування фактичних витрат на ремонт транспортного засобу у разі визнання його знищеним не передбачено чинним законодавством.

Окрім того,суд такожзазначає,що відповідачемна підтвердженнясвоїх запереченьщодо наданого позивачем висновку експерта, також було долучено до матеріалів справи власний висновок експертного транспортно-товарознавчого дослідження №3399, складений 01 вересня 2021 року судовим експертом Чернецьким М.В. на замовлення відповідача, яким вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, в цінах станом на час виконання експертизи складає 457 154,05 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 772874,51 грн., що жодним чином не спростовує висновок експерта Дроздова Ю.В. №4508/21 від 26 серпня 2021 року, наданого позивачем про те, що вартість відновлювального ремонту значно перевищує вартість транспортного засобу, а відновлення транспортного засобу є економічно недоцільним, що в свою чергу є підставою для визнання такого транспортного засобу фізично знищеним у відповідності до ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, складений на замовлення позивача висновок експерта Дроздова Ю.В. №4508/21 від 26 серпня 2021 року, суд вважає належним та допустимим доказом, оскільки висновок складений у відповідності до приписів ст. ст. 102, 106 ЦПК України, експерт Дроздов Ю.В. попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, а також висновок підготовлено для подання до суду, що спростовує доводи представника відповідача.

Стосовно посилання відповідача на необхідність вирішення питання передачі залишків пошкодженого транспортного засобу позивача, суд виходить з положень статті 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та враховує ту обставину, що позивач звернувся з вимогою щодо стягнення різниці між вартістю транспортного засобу до пошкодження і його вартістю після пошкодження, за мінусом страхового відшкодування, а тому вважає за доцільне стягнути саме зазначену різницю, за мінусом страхового відшкодування, то вимоги про передачу залишків автомобіля задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01,§ 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Отже, при визначенні розміру моральної шкоди, судом враховано обставини справи, а саме те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу, який належить позивачу, було завдано механічних ушкоджень, що в свою чергу завдало майнових збитків позивачу з вини відповідача, і спричинило втрату позивачем можливості користуватись транспортним засобом на деякий час, що призвело до необхідності вчинення ним дій направлених на отримання відшкодування майнової шкоди, до незначних вимушених змін у життєвих стосунках позивача, зусилля, які необхідні для відновлення транспортного засобу, глибину фізичних і душевних страждань, тому суд вважає, що відшкодування моральної шкоди необхідно визначити саме у розмірі 1000 грн., який відповідатиме вимогам розумності та справедливості, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг ); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу позивачу ОСОБА_1 у зазначеній справі на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року надавав адвокат Негробов О.В., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ЗП №002072 від 12 березня 2019 року, виданого Радою адвокатів Запорізької області, а також ордеру на надання правничої (правової) допомоги Полуніну О.С. Серії АЕ №1101121 від 03 листопада 2021 року (а. с. 101-105, 108-109).

На підтвердження факту надання адвокатом позивачу правової допомоги позивач надав договір про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Негробовим О.В.; додаткову угоду №1 від 13 липня 2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року; додаткову угоду №2 від 30 вересня 2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року; акт приймання-передачі виконаних робіт від 17 червня 2022 року; квитанції від 30 серпня 2021 року, 08 листопада 2021 року, 17 червня 2022 року на загальну суму 20000 грн. (а. с. 101-107).

Пунктами 1.1., 4.2. договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року встановлено, що предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними метолами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з настанням дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 04 травня 2021 року, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , а також пов`язаними із цим захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до договору.

Додатковою угодою №1 від 13 липня 2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року, зокрема, у п.п. 1, 2 цієї угоди встановлено, що остаточний перелік наданих адвокатом юридичних (правових) послуг та їх вартість, зазначається у акті виконаних робіт, який підписується сторонами на протязі трьох робочих днів із дня надання його клієнту; вартість однієї години роботи адвоката складає 2000 грн., яка включає в себе надання консультацій та складання всіх необхідних документів.

Додатковою угодою №2 від 30 вересня 2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року, зокрема, п. 5.3. вказаної угоди встановлено, що виконання адвокатом своїх зобов`язань за договором оформлюється актом наданих послуг, який підписується клієнтом на протязі трьох днів з моменту його отримання, в якому зазначається остаточний розмір гонорару (вартості наданих правничих послуг).

Також в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі виконаних робіт від 17 червня 2022 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року, додаткової угоди №1 від 13 липня 2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року, додаткової угоди №2 від 30 вересня 2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року, відповідно до змісту якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: 13 липня 2021 року (надання клієнту усної консультації щодо норм права, які регулюють правовідносини, що виникли між клієнтом, ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 04 травня 2021 року, в результаті якої було ушкоджено транспортний засіб, який належить клієнту), де було витрачено 1 годину (2000 грн. х 1 год. = 2 000 грн.); 18 липня 2021 року (направлення запрошення на огляд пошкодженого транспортного засобу «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , на адресу ОСОБА_2 , організація прибуття судового експерта Дроздова Ю.В. на місце проведення огляду пошкодженого транспортного засобу «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , (із м. Дніпра у м. Кам`янське) та доставлення судового експерта до його робочого місця (із м. Кам`янське в м. Дніпро) власним транспортом адвоката, опрацювання висновку експерта №4508/21 від 26 серпня 2021 року та надання клієнту усної консультації щодо порядку стягнення спричинених в результаті ДТП збитків у судовому порядку), де було витрачено 4 години (2 000 грн. х 4 год. = 8 000 грн.); 03 листопада 2021 року 08 листопада 2021 року (складання позовної заяви до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, в тому числі виготовлення та засвідчення копій матеріалів (додатків до позову) у відповідності до кількості сторін), де було витрачено 4 години (2 000 грн. х 4 год. = 8 000 грн.); 03 листопада 2021 року 06 червня 2021 року (направлення запиту адвоката до ПрАТ «СК «ВУСО» та опрацювання отриманої відповіді, подання до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська заяви про долучення доказів (справа №205/588/22), в тому числі направлення даної заяви на адресу ОСОБА_2 ), де було витрачено 1 годину (2 000 грн. х 1 год. = 2 000 грн.), а загалом в період часу з 13 липня 2021 року по 17 червня 2022 року включно клієнту надана правова (правнича) допомога на суму 20000 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні квитанції: від 30 серпня 2021 року про отримання адвокатом Негробовим О.В. від ОСОБА_1 в якості оплати правничих послуг (гонорару) згідно до умов договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року готівкою в розмірі 10000 грн.; від 08 листопада 2021 року про отримання адвокатом Негробовим О.В. від ОСОБА_1 в якості оплати правничих послуг (гонорару) згідно до умов договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року готівкою в розмірі 8 000 грн.; від 17 червня 2022 року про отримання адвокатом Негробовим О.В. від ОСОБА_1 в якості оплати правничих послуг (гонорару) згідно до умов договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року готівкою в розмірі 2 000 грн.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих адвокатом доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката.

Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Так, розглядаючи надані представником позивача докази понесених витрат на правову допомогу, суд враховує правову позицію Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, та дійшов висновку, що розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. не відповідає повною мірою критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, оскільки такі витрати не співставні з обсягом і змістом наданих послуг. При цьому суд дослідив питання обґрунтованості витрат та врахував, що справа є малозначною та не обтяжена кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною і підготовка до її розгляду, оскільки явно не потребувала значних затрат часу та зусиль професійного адвоката.

Окрім того, Суд враховує, що 12 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням заперечень відповідача, складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та наявність в акті послуг, що не можна відносити до правової допомоги (організація прибуття судового експерта), суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем дійсно документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу, але враховуючи, що такі витрати не є співмірними з обсягом і змістом наданих адвокатом послуг, а справа не є складною та позовні вимоги задоволено частково, тому суд вважає за потрібне стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Крім того, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1612,10 грн. (161203,05 грн. * 1 652,10 грн. / 165 656,72 грн.), що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 988, 1166, 1167 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) матеріальні збитки в розмірі 160203,05 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) витрати щодо сплати судового збору у розмірі 1 612,10 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Т.П. Терещенко