Постанова

від 04.07.2023 по справі 205/588/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/392/23 Справа № 205/588/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

04 липня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді - Никифоряка Л.П.,

суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якій подану заяву представником ОСОБА_1 - адвокатом Негробовим Олександром Вікторовичем про ухвалення додаткового рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04 травня 2021 року в місті Дніпрі по вулиці Андрійченка біля будинку № 130 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який належить позивачу та який забезпечений полісом ОСЦПВ 201342682 ПрАТ "СК "ВУСО", і транспортного засобу марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який забезпечений полісом ОСЦПВ АР442457 ТДВ "СК "КРЕДО". В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до відповідальності в порядку статті 124 КУпАП. Згідно висновку експерта № 4508/21 від 26 серпня 2021 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу марки «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 464 507,25 грн., а ринкова вартість в аварійному (пошкодженому) стані після дорожньо-транспортної пригоди складає 176 904,20 грн. Зазначав, що ПрАТ "СК "ВУСО" було у встановленому порядку здійснено відшкодування шкоди в розмірі 127 400,00 грн. (з урахуванням розміру франшизи). Оскільки вина відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача встановлена постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року, а сума страхового відшкодування не в повній мірі покриває понесені матеріальні збитки, то саме з відповідача підлягає стягненню різниця між вартістю матеріального збитку, вартістю транспортного засобу в аварійному (пошкодженому) стані після дорожньо-транспортної пригоди та страховим відшкодуванням, яка складає 160 203,05 грн. Також вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому стресі, він втратив можливість користуватися власним транспортним засобом, оскільки його було знищено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини відповідача та він втратив можливість його використовувати за призначенням, а відсутність власного транспортного засобу спричинила йому побутові незручності. Він відчував негативні емоції, що відображалось на його загальному самопочутті та відношеннях з близькими, а відповідач жодним чином не намагався сприяти вирішенню питання стосовно відшкодування збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ураховуючи викладене, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача на його користь матеріальні збитки в розмірі 160 203,05 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., а також судові витрати у справі пропорційно до задоволених вимог.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 160 203,05 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року залишено без змін.

14 червня 2023 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Негробова О.В. про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, в розмірі 12 000,00 грн.

Крім того заявник просить поновити строк на подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, як такий, що пропущений з поважних причин.

Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги заявник посилається на те, що у відзиві на апеляційну скаргу він зазначав, що позивач планує понести витрати на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Заявник зазначає, що повний текст постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року надійшов на електронну адресу адвоката Негробова О.В. 01 червня 2023 року, що підтверджується роздруківкою вхідного електронного листа, після чого направив на адресу суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

Також заявник просить врахувати, що в період часу з 29 травня 2023 року по 05 червня 2023 року адвокат Негробов О.В. перебував на амбулаторному лікуванні у сімейного лікаря, що підтверджується медичною довідкою.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Аналіз клопотання, поданого адвокатом Негробовим О.В., свідчить, що строк на подання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу пропущений з поважних причин, тому клопотання підлягає задоволенню, а строк - поновленню.

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи, що рішення у справі ухвалено судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи - в письмовому провадженні, а тому розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі слід проводити у такому ж порядку.

Вислухавши думку учасників справи, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне заяву задовольнити та ухвалити у справі додаткове судове рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Негробов О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надав: ордер на надання правничої (правової) допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; договір про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року; додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2021 року; додаткову угоду № 2 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 30 вересня 2021 року; акт приймання-передачі виконаних робіт від 06 червня 2023 року; квитанцію про оплату наданих послуг від 06 червня 2023 року на суму 12 000,00 грн. (а.с.5-13 т.2).

Згідно акту приймання- передачі виконаних робіт від 06 червня 2023 2023 року сторони підтвердили, що в період часу з 14 квітня 2023 року по 06 червня 2023 року клієнту надана правова (правнича) допомога на суму 12 000,00 грн., а саме: опрацювання апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції у справі № 205/588/22; узгодження із клієнтом правової позиції; складання та подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, в тому числі направлення відзиву на адресу відповідача. Гонорар було сплачено адвокату в повному обсязі.

Підтвердженням оплати по договору про надання правової допомоги від 13 липня 2021 року є квитанція про оплату наданих послуг від 06 червня 2023 року, відповідно до якої позивач сплатила адвокату гонорар в розмірі 12 000,00 грн.

Отже, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Заяв про зменшення цих витрат відповідач не подавав, хоча він та його представник були повідомлені про розгляд справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 12 000,00 грн. та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.

Ураховуючи, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року залишено без змін, однак питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, не вирішено, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Негробова О.В. та ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Керуючись ст. 141, 270, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Негробова Олександра Вікторовича про поновлення пропущеного строку - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк, встановлений для подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Негробова Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 липня 2023 року.

Судді: