Постанова

від 30.05.2023 по справі 205/588/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4632/23 Справа № 205/588/22 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року

у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04 травня 2021 року в місті Дніпрі по вулиці Андрійченка біля будинку № 130 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , а транспортний засіб належить йому, який забезпечений полісом ОСЦПВ 201342682 ПрАТ СК ВУСО, і транспортного засобу марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який забезпечений полісом ОСЦПВ АР442457 ТДВ СК КРЕДО, і в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року ОСОБА_1 , яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до відповідальності в порядку статті 124 КУпАП. Згідно висновку експерта № 4508/21 від 26 серпня 2021 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу марки «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 464 507,25 грн., а ринкова вартість в аварійному (пошкодженому) стані після дорожньо-транспортної пригоди складає 176 904,20 грн. Зазначав, що ПрАТ СК ВУСО було у встановленому порядку здійснено відшкодування шкоди в розмірі 127 400,00 грн. (з урахуванням розміру франшизи). Оскільки вина відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача встановлена постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року, а сума страхового відшкодування не в повній мірі покриває понесені матеріальні збитки, то саме з відповідача підлягає стягненню різниця між вартістю матеріального збитку, вартістю транспортного засобу в аварійному (пошкодженому) стані після дорожньо-транспортної пригоди та страховим відшкодуванням, яка складає 160 203,05 грн. Також вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому стресі, він втратив можливість користуватися власним транспортним засобом, оскільки його було знищено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини відповідача та він втратив можливість його використовувати за призначенням, а відсутність власного транспортного засобу спричинила йому побутові незручності. Він відчував негативні емоції, що відображалось на його загальному самопочутті та відношеннях з близькими, а відповідач жодним чином не намагався сприяти вирішенню питання стосовно відшкодування збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ураховуючи викладене, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача на його користь матеріальні збитки в розмірі 160 203,05 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., а також судові витрати у справі пропорційно до задоволених вимог.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 160 203,05 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявляє вимогу про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування скарги позивач посилається на те, що наданий висновок експерта є завищеним, автотоварознавець ОСОБА_4 не був попереджений про кримінальну відповідальність, а також не згоден з тим, що транспортний засіб економічно не вигідно відновлювати, оскільки ціни товарознавця є завищеними, а сам транспортний засіб не є технічно знищеним. Посилання позивача на наявність документально підтверджених доказів спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 160 203,05 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковим, оскільки транспортний засіб в аварійному (пошкодженому) стані після дорожньо-транспортної пригоди позивачем не проданий, будь-яких доказів суду не надано. Відповідачу відомо, що транспортний засіб на теперішній час є відремонтованим позивачем, у зв`язку з чим позивачу необхідно довести фактичні витрати, які він поніс для відновлення транспортного засобу та тільки фактичні витрати підлягають стягненню безпосередньо з відповідача, а відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутні. Оскільки вимоги про виплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розумінні статті 1194 ЦК України позивачем у цій справі не заявлялось, відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля у матеріалах справи відсутні, а збитки, заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розумінні статті 22 ЦК України відшкодовані у повному обсязі страховою компанією, тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача матеріальних збитків. Також позивачем не надано доказів на підтвердження вимог про те, що діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка спричинила моральні страждання, що виникли в зв`язку з ушкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та невиплатою відповідачем розміру франшизи, та не надано будь-яких фактів звернення з медичною допомогою з приводу нервового стресу, про вживання лікарських засобів та препаратів від погіршення самопочуття, відповідних призначень чи аптечних квитанцій не подавав, свідків зміни свого настрою та виражених емоцій не виклав, а посилання позивача на фактичне знищення транспортного засобу та втрату через це можливості його використання за призначенням не відповідає дійсності, оскільки транспортний засіб не є фізично знищеним та підлягає відновленню, а позивач його відразу відновив та користується ним.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача без задоволення.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції з`ясовано, що 04 травня 2021 року в місті Дніпрі по вулиці Андрійченка біля будинку № 130, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_2 , не оцінив дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість для руху, рухався зі швидкістю 60 км/год. в населеному пункті, не впорався з керуванням, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 129324 від 07 травня 2021 року (а.с.9).

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року, яку було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, і стягнуто з нього в дохід держави судовий збір (а.с.14-15).

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також судом установлено, що станом на 04 травня 2021 року, тобто, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_2 , був застрахований ТДВ СК Кредо за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/0442457 з розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну 130 000,00 грн. та розміром франшизи 2 600,00 грн., а транспортний засіб марки «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований ПрАТ СК ВУСО за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201342682 (а.с.16-18).

Відповідно до висновку судового експерта Дроздова Ю.В. № 4508/21 від 26 серпня 2021 року, який було виконано на підставі письмової заяви ОСОБА_2 про проведення товарознавчої експертизи, а для дослідження було надано автомобіль марки «Audi A6 TFSi», державний номерний знак НОМЕР_1 (в пошкодженому стані після ДТП) та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , експертом було отримано наступні результати: вартість відновного ремонту колісного транспортного засобу склала 757 215,12 грн.; ринкова вартість колісного транспортного засобу складає 464 507,25 грн., а також зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу автомобіля марки «Audi A6 TFSi», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, складає 464 507,25 грн.; ринкова вартість колісного транспортного засобу автомобіля марки «Audi A6 TFSi», державний номерний знак НОМЕР_1 , у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП, складає 176 904,20 грн. (а.с.21-62).

Матеріалами справи також підтверджено, що з відповіді № 1954 від 10 листопада 2021 року на адвокатський запит Негробова О.В. від 03 листопада 2021 року ПрАТ СК ВУСО надано інформацію про те, що 24 червня 2021 року було сплачено на рахунок ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 127 400,00 грн., яке було зменшено на суму франшизи, яка складає 2 600,00 грн. (а.с.95).

В матеріалах справи також міститься відповідь КП ІНФО-РАДА-ДНІПРО Дніпровської міської ради № СУ-27/09/8 від 27 вересня 2022 року, надана адвокату Голубніченку В.І. на його адвокатський запит, де зазначено, що за посиланням направленим на електронну адресу можна завантажити інформацію, отриману з відеокамер системи ситуаційного відеоспостереження міста Дніпра, які розташовані на перехресті Донецького та Полтавського шосе, і вулиці Передової за 13 вересня 2022 року з 15 год. 53 хв. до 16 год. 00 хв., та на перехресті Запорізького шосе, вулиці Старокодацької та вулиці Наукової за 13 вересня 2022 року з 17 год. 31 хв. до 17 год. 32 хв., та додані фото - і відеоматеріали із зображенням транспортного засобу марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_1 (а с.144-149).

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 3399, складеного 01 вересня 2021 року судовим експертом Чернецьким М.В. за заявою ОСОБА_1 від 16 липня 2021 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, в цінах станом на час виконання експертизи складає 457 154,05 грн. (а.с.164-190).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів факт заподіяння йому майнової шкоди внаслідок скоєння ДТП, яка сталась з вини ОСОБА_1 , тому, з урахуванням виплати страхової компанії позивачу, наявні підстави для стягнення з відповідача 160 203,05 грн. відшкодування майнової шкоди.

Оцінюючи аргументи позивача щодо відшкодування моральної шкоди та частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення цієї шкоди на суму у 1 000,00 грн., суд першої інстанції керувався статтею 89 ЦПК України, принципом справедливості та розумності, враховуючи обставини (які на думку суду заслуговували на увагу з точки зору доказовості аргументів позивача) завданої шкоди позивачу, тривалість його зусиль для відновлення своїх порушених прав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Частина друга цієї статті уточнює у чому полягає моральна шкода, а частина третя цієї статті містить також уточнення щодо визначення розміру цієї шкоди.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Стаття 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно із частиною першою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (згідно із пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 28 даного Закону до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Судом встановлено, що ринкова вартість автомобіля позивача марки «Audi A6 TFSi», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП становила 464 507,25 грн., а вартість відновлювального ремонту внаслідок його пошкодження 757 215,12 грн, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 4508/21 від 26 серпня 2021 року, складеного судовим експертом Дроздовим Ю.В. на замовлення позивача. Із вказаного висновку також вбачається, що вартість автомобіля марки «Audi A6 TFSi» після ДТП становить 176 904,20 грн.

24 червня 2021 року ПрАТ СК ВУСО перерахувало ОСОБА_2 визначену суму страхового відшкодування в розмірі 127 400,00 грн., яке було зменшено на суму франшизи, яка складає 2 600,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки витрати на відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищують його вартість на момент ДТП, його ремонт є економічно необґрунтованим, тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, за мінусом сплаченого страхового відшкодування.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що висновок автотоварознавчої експертизи від 26 серпня 2021 року, складений на замовлення позивача, є недопустимим доказом, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним.

Так, частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до частини першої статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі Методика).

За змістом пункту 5.1 Методики за рішенням особи, яка залучила експерта, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе у разі надання нею даних, необхідних для проведення дослідження.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не заявляв клопотання про призначення судової експертизи.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в силу частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надав доказів на противагу поданого позивачем висновку автотоварознавчої експертизи від 26 серпня 2021 року, не спростував визначений розмір матеріального збитку та вартість транспортного засобу після ДТП, а отже не довів, що такі визначено експертним дослідженням неправильно.

Разом з тим, суд врахував, що відповідачем на підтвердження своїх заперечень щодо наданого позивачем висновку експерта, також було долучено до матеріалів справи власний висновок експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 3399, складений 01 вересня 2021 року судовим експертом Чернецьким М.В. на замовлення відповідача, яким вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, в цінах станом на час виконання експертизи складає 457 154,05 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 772 874,51 грн., що жодним чином не спростовує висновок експерта Дроздова Ю.В. № 4508/21 від 26 серпня 2021 року, наданого позивачем про те, що вартість відновлювального ремонту значно перевищує вартість транспортного засобу, а відновлення транспортного засобу є економічно недоцільним, що в свою чергу є підставою для визнання такого транспортного засобу фізично знищеним у відповідності до статті 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, складений на замовлення позивача висновок експерта Дроздова Ю.В. № 4508/21 від 26 серпня 2021 року, є належним та допустимим доказом, оскільки висновок складений у відповідності до приписів статей 102, 106 ЦПК України, експерт Дроздов Ю.В. попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, а також висновок підготовлено для подання до суду, що спростовує доводи представника відповідача.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що проведення ремонту транспортного засобу позивачем спростовує висновки експертизи про фізичне знищення транспортного засобу, а тому потрібно стягнути з відповідача не різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, як просить позивач, а саме фактичні витрати на ремонт транспортного засобу, оскільки відповідно до змісту статті 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача не заперечувався факт часткового відновлення транспортного засобу та його використання, однак судом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищує його ринкову вартість до його пошкодження, а тому відповідно до положень статті 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів його ремонт є економічно необґрунтованим, а транспортний засіб вважається фізично знищеним саме в силу положень зазначеної статті Закону, а не через технічну неможливість його ремонту.

Безпідставними також є посилання відповідача на те, що позивач не надав доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт та що саме ним ці витрати понесені, оскільки сума майнової шкоди за фізично знищений автомобіль вірно визначена позивачем з у рахуванням положень статті 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та на підставі наданого позивачем висновку експерта, наявного в матеріалах справи.

Доводи відповідача про здійснення позивачем фактичного ремонту транспортного засобу марки «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки проведення такого економічно невигідного ремонту, який, як вбачається з матеріалів справи, є більш економічно затратним для позивача, аніж сума страхового відшкодування, та є його правом, а відшкодування фактичних витрат на ремонт транспортного засобу у разі визнання його знищеним не передбачено чинним законодавством.

Враховуючи, що відповідач не оскаржує зменшення розміру морального відшкодування, неспростований належним чином (загальне твердження про безпідставність судового рішення в цій частині, у тому числі у апеляційній скарзі, не є належним спростуванням, а є лише незгодою із висновком суду) встановлений судом першої інстанції факт нанесення моральної шкоди позивачу з вини відповідача є доведеним.

При визначенні розміру моральної шкоди судом враховано обставини справи, а саме те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу, який належить позивачу, було завдано механічних ушкоджень, що в свою чергу завдало майнових збитків позивачу з вини відповідача, і спричинило втрату позивачем можливості користуватись транспортним засобом на деякий час, що призвело до необхідності вчинення ним дій направлених на отримання відшкодування майнової шкоди, до незначних вимушених змін у життєвих стосунках позивача, зусилля, які необхідні для відновлення транспортного засобу, глибину фізичних і душевних страждань.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 30 травня 2023 року.

Судді: