Рішення

від 09.02.2023 по справі 761/36171/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/36171/16-ц

Провадження № 2/761/1132/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.,

при секретарі Габунія Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, приватного підприємства «Будівельна компанія «Сомпекс», треті особи: департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення,

встановив:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 № 670/1331 в частині передачі в довгострокову оренду ПП «БК «Сомпекс» земельної ділянки площею 680,1 кв. м.; зобов`язати Київську міську раду за рахунок коштів місцевого бюджету відновити як в натурі, так і в земельно-кадастровій документації межі ділянки по АДРЕСА_1 згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 13 березня 1956 № 410.

15.11.2018 представником позивача, відповідно до ст.257 ЦПК України, подано заяву про залишення без розгляду позивні вимоги в частині зобов`язання Київську міську раду за рахунок коштів місцевого бюджету відновити як в натурі, так і в земельно-кадастровій документації межі ділянки по АДРЕСА_1 згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 13 березня 1956 № 410, оскільки у Шевченківському районному суді м. Києва відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Приватного підприємства «Будівельна компанія «СОМПЕКС» про визнання договору оренди недійсним і саме в тому провадженні буде розглядатися питання про відновлення меж земельної ділянки.

Таким чином, суд розглядає вказану справу за вимогою позивача про визнання неправомірним та скасування рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 № 670/1331 в частині передачі в довгострокову оренду Приватному підприємству «Будівельна компанія «Сомпекс» земельної ділянки площею 680,1 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 22.01.2015 року він, як племінник померлого ОСОБА_3 , прийняв спадщину та отримав 22.01.2015 року свідоцтво про право на спадщину за законом

Позивачу було відомо, що в зв`язку з прийняттям Київської міської ради рішення від 24.05.2007 №670/1331 було порушено право ОСОБА_3 в користуванні ділянкою по АДРЕСА_1 .

Право постійного користування зазначеної ділянкою площею 1820 кв. м було зареєстроване за мешканцями домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 13.03.1956 №410 .

Реєстрація права відбулась у відповідності до чинного на той час законодавства 30.03.1956. Про що був зроблений запис в реєстровій книзі виконкому Київради під №18258 . Межі зареєстрованої ділянки були зазначені в схематичному плані .

На час реєстрації права користування ділянкою по АДРЕСА_1 її користувачем була ОСОБА_4 - мати ОСОБА_3 .

Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом фактичного прийняття спадщини ОСОБА_3 успадкував будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 , які їй належали .

Згідно з ст. 90 ЗК УРСР ( у редакції від 11.03.1983 року) до ОСОБА_3 перейшло і право постійного користування ділянкою за вказаною адресою.

Станом на час прийняття оскаржуваного рішення київської міської ради дані про користувача ОСОБА_3 були зазначені в кадастровій документації . Він сплачував земельний податок . Межі ділянки , якою користувався ОСОБА_3 були встановлені і погоджені з суміжними землекористувачами , про що був складений відповідний акт .

В зв`язку з прийняттям Київською міською радою рішення від 24.05.2007 №670/1331 з ділянки , яка обліковувалась за ОСОБА_3 в кадастровій документації було вилучено 1778,1 кв. м , в тому числі 680,1 кв. м., право користування якими було зареєстроване на підставі рішення виконкому Київради від 13.03.1956 №410 .

Після вилучення значної частини ділянки по АДРЕСА_1 в користуванні у ОСОБА_3 залишилось тільки 1139,9 кв. м .

Порушення права землекористування ОСОБА_3 відбулося в результаті недотримання відповідачами норм земельного законодавства, а саме ч.5 ст.116 , ч.2 ст.149 , ч.1 ст.151 ЗК України.

На підставі зазначених обставин позивач просить суд задовольнити позов та визнати неправомірним і скасувати рішення Київської міської ради від 24.05.2007 р. №670/1331 в частині передачі в довгострокову оренду Приватному підприємству «Будівельна компанія «Сомпекс» земельної ділянки площею 680,1 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва після скасування рішення Верховним Судом.

Ухвалою суду від 12 березня 2020 року справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

За клопотанням позивача, відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України, протокольною ухвалою суду від 07.10.2020 до справи в якості співвідповідача було долучено приватне підприємство «Будівельна компанія « СОМПЕКС».

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, подали заяви про слухання справи за їх відсутності, в яких зазначили, що підтримують позовні вимоги, просять їх задовольнити та не заперечували проти ухвалення заочного рішення у справі.

У судове засідання представник відповідача ПП «Будівельна компанія «СОМПЕКС» не з`явився, про день, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у справі - Приватне підприємство «Будівельна компанія «СОМПЕКС» направив відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що ОСОБА_1 та його брат, ОСОБА_2 вже звертались до судів України, щодо правомірності прийняття Київською міською радою рішення від 24.05.2007 р. №670/1331 (справа№2а-15292/10/2670, справа №910/27023/14. Рішеннями судів зазначено , що їх право користування земельною ділянкою вказаним рішенням Київради не порушено та знаходиться в межах передбачених ст.121 ЗК України і необхідних для обслуговування житлового будинку , отриманого в спадщину . Передача відповідачем земельних ділянок у довгострокову оренду ПП «Будівельна компанія «СОМПЕКС» згідно з рішення судів є правомірною. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

Окрім того, від вказаного відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, у якій зазначається, що оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в 2011 р. звертались до суду щодо оскарження рішення Київради від 24.05.2007 р. №670/1331 , то їм було відомо про порушення їх прав землекористування . Тому позов поданий в жовтні 2016 р. виходить за межі трьохрічного строку звернення до суду. Просять застосувати строки позовної давності до вимог позивача та відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача Київської міської ради у судове засідання не з`явився, про день, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач - Київська міська рада направив відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує та зазначає, що оскаржуване рішення прийняте в межах компетенції та в спосіб передбачений чинним законодавством не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Посилання позивача на рішення виконавчого комітету Київської міської ради №410 від 13.03.1956 безпідставні, оскільки вказаним рішенням за землекористувачами зареєстровано 1820 кв. м земельної ділянки, а також підлягало вилученню 1098 кв. м. За відсутності правовстановлюючих документів та встановлених меж земельної ділянки, зареєстрованої за землекористувачами, позивач не довів, що оскаржуваним рішенням порушене його право користування земельною ділянкою, яка зареєстрована за землекористувачами згідно наведеного рішення. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

До суду надійшло клопотання від вказаного відповідача про відмову в задоволенні позовної заяви у зв`язку з спливом строків позовної давності для звернення до суду. Зазначається, що оскаржуване рішення було офіційно оприлюднено в газеті «Хрещатик» за 28.09.2007р. №51 (398), а тому строк позовної давності сплинув ще 29.09.2010 року.

Третя особа Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації у судове засідання не з`явився, про день, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, направив пояснення, у якому зазначив, що Київська міська рада діяла у межах своїх повноважень та у спосіб визначений земельним законодавством України приймаючи оскаржуване рішення. Рішення Київради № 670/1331 від 24.05.2007 р. було прийняте на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок , який наданий ПП «Будкомпанія «СОМПЕКС» та погоджений з Головним управлінням містобудування, архітектури і дизайну міського середовища, Державною службою з питань національної, культурної спадщини, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, Головним управлінням земельних ресурсів. А тому права позивача не були порушенні. Просить прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, місце та час слухання справи третя особа була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу заочно на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши доводи позивача, заперечення відповідачів проти позову, пояснення третіх осіб, матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України 2004 року визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 16 ЦК України та частиною першою статті 3 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 90 Земельного кодексу Української РСР (у редакції від 11 лютого 1983 року) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Встановлено, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2008 року, 01 квітня 2010 року, 22 січня 2015 року позивач є співвласником житлового будинку з відповідною частиною будівель та споруд, що знаходяться у АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця .

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. за №5-рп/2005 п. 5.3 (абзац одинадцятий), діючий Земельний кодекс ( зокрема стаття 92 ) не обмежує та не скасовує право постійного користування земельними ділянками , набуте в установленому порядку станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення. Крім того, названим рішенням скасована обов`язковість переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди та отримання відповідних актів .

Встановлено, що рішенням Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 670/1331 ПП «БК «Сомпекс» було передано в довгострокову оренду на 15 років для будівництва житлового-офісного комплексу земельну ділянку загальною площею 4.2 га, яка складається з: ділянки № НОМЕР_1 площею 2,69 га (кадастровий №8000000000:91:107:0022) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, ділянки № НОМЕР_2 площею 0,31 га (кадастровий №8000000000:91:077:0038) - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянки № НОМЕР_3 площею 0,21 га (кадастровий № 8000000000:91:077:0047) - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянки № НОМЕР_4 площею 0,99 га (кадастровий №8000000000:91:077:0037) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Згідно з листом Головного управління земельних ресурсів КМДА від 15.03.2011р. за №03-396/6896 до Окружного адміністративного суду міста Києва , земельна ділянка по АДРЕСА_1 станом на час прийняття оскаржуваного рішення Київради обліковувалась в кадастровій документації за гр. ОСОБА_3 .

Право користування ОСОБА_3 зазначеною ділянкою ґрунтується на рішенні виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 13.03.1956 р. за №410 ( т.1 а.с. 39-44) .

На підставі рішення виконкому Київради від 13.03.1956 №410 за користувачами домоволодіння по АДРЕСА_1 було зареєстроване право постійного користування ділянкою площею 1820 кв. м за вказаною адресою .

Згідно з частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, постановлення оскаржуваного рішення Київської міської ради) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку .

Факт реєстрації зазначеного права , підтверджено листом Київського БТІ від 22.07.2016 року ( т.1 а.с. 47), витягом з реєстрової книги виконкому Київської міської ради ( т.1 а.с. 46) та схематичним планом ділянки , право користування , якою надавалось ( т.1 а.с. с.45-46) .

Названі документи засвідчують , що реєстрація права користування ділянкою по АДРЕСА_1 площею 1820 кв. м відбулась відповідно до діючого на той час законодавства 30.03.1956 р. , про що був зроблений запис під №18258 в реєстровій книзі виконкому Київради №139 . Схематичним планом встановлювались межі зареєстрованої ділянки .

Вбачається , що висновок відповідачів про посилання позивача на рішення виконкому Київради від 13.03.1956 №410 для обґрунтування права землекористування за відсутності правовстановлюючих документів та меж зареєстрованої ділянки є безпідставним , суперечить матеріалам справи . Позивачем було надано витяг з реєстрової книги виконавчого комітету Київради , який згідно зі ст.20 ЗК УРСР є документом , що стверджує право землекористування громадян , які проживають в містах та селищах міського типу . Межі зареєстрованої ділянки встановлені схематичним планом , виготовленим в масштабі 1:500 , який міститься в матеріалах справи .

Рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 13.03.1956 №410 у встановленому законом порядку або судом не скасоване .

Матеріалами справи свідчать , що в зв`язку з прийняттям Київрадою рішення від 24.05.2007 №670/1331 з ділянки , що обліковувалася за ОСОБА_3 , в земельному кадастрі було вилучено 1778,1 кв. м , в тому числі 680,1 кв. м , право постійного користування якими було зареєстроване за власниками домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Площа ділянки по АДРЕСА_1 , яка залишилась в користуванні у ОСОБА_3 після вилучення складала 1139,9 кв. м.

З матеріалів справи вбачається , що порушення права землекористування ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 1820 кв. м підтверджено наданими суду кадастровою документацією станом на 07.05.2010 р. , листом Головного управління земельних ресурсів КМДА від 15.03.2011 р. за №03-396/6896 до Окружного адміністративного суду м. Києва , результатами судової земельно-технічної експертизи .

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 11 грудня 2017року №45 виявлено факт передачі частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий №91:077:007) площею 680,1 кв. м ПП «БК «СОМПЕКС» в складі земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:91:077:0047 , що відбулось у зв`язку з виконанням рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року за №670/1331. Експертом встановлено , що зазначена частина земельної ділянки , яка була зареєстрована за землекористувачами домоволодіння на АДРЕСА_1 в 1956 році на підставі рішення №410 від 13.03.1956 року виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих , увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:91:077:0047 , яка передана у строкове платне користування-оренду строком на 15 років згідно з рішенням Київської міської ради від 24 травня за №670/1331 приватному підприємству «Будівельна компанія «Сомпекс» .

Порушення права ОСОБА_3 в користуванні ділянкою площею 1820 кв. м відбулося в результаті недотримання відповідачами норм земельного законодавства України .

Відповідно до ч.2 ст.149 Земельного Кодексу України вилучення земельних ділянок відбувається за згодою землекористувачів на підставі рішень органів влади .

В матеріалах справи є касаційна скарга ОСОБА_3 до Вищого адміністративного суду України по справі №2а-15292/10/2670 , де ним заявлено : «Своєї згоди на вилучення частини моєї земельної ділянки я Київській міській раді , ПП «Будівельна компанія «Сомпекс» або іншим посадовим особам я не давав , та з приводу вилучення ділянки до мене ніхто не звертався» (долучено до матеріалів справи представником ПП «Будкомпанія «СОМПЕКС» , т.2 а.с. 72) .

Враховуючи зміст заяви ОСОБА_3 , вбачається , що вилучення частини ділянки по АДРЕСА_1 відбулося не тільки без згоди , але й без повідомлення землекористувача .

Частиною 2 ст. 149 також передбачено , що вилучення земельних ділянок відбувається на підставі рішень органів влади . В той же час , в листі Головного управління земельних ресурсів КМДА від 15.03.2011 р. за №03-396/6896 до Окружного адміністративного суду м. Києва зазначено , що площа ділянки по АДРЕСА_1 була зменшена до 0,11 га в зв`язку з прийняттям Київрадою оскаржуваного рішення .

Частиною 1 статті 151 ЗК України встановлено , що юридичні особи зацікавлені у вилучені (викупі) ділянок, зобов`язані до початку проектування погодити із власниками землі та користувачами місце розташування об`єкта , розмір ділянки та умови її вилучення (викупу) .

В матеріалах справи відсутні будь які документи про погодження ПП «Будівельна компанія «СОМПЕКС» з ОСОБА_3 розміру ділянки , яку передбачалось вилучити та умов її вилучення (викупу) . Натомість в тексті касаційної скарги ОСОБА_3 до Вищого адміністративного суду України по справі №2а-15292/10/2670 зазначено , що з приводу вилучення ділянки до нього ніхто не звертався .

Згідно до ч.5 ст.116 ЗК України надання у користування земельної ділянки , що перебуває у власності або користуванні , провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку , передбаченому цим Кодексом .

Вбачається , що відповідачем , Київською міською радою , дій передбачених ч.5 ст.116 ЗК України , не вчинялось і рішень про вилучення частини ділянки по АДРЕСА_1 у користувача ОСОБА_3 не приймалось. Таким чином рішення виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 13.03.1956 р. №410 було діючим на момент прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради №670/1331 від24.05.2007 року і має юридичну силу на момент розгляду справи у суді і на момент прийняття рішення судом.

Дослідивши позицію учасників процесу стосовно застосування строків позовної давності щодо оскарження рішення Київради від 24.05.2007 №670/1331 , суд приходить до висновку, що клопотання відповідача Київської міської ради та заява відповідача приватного підприємства « Будівельна компанія « СОМПЕКС`не підлягають задоволенню, а порушене право землекористування ОСОБА_3 підлягає захисту виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для звернення до суду з позовною заявою особа повинна мати обсяг прав і інтересів, які порушені. Відсутність прав та інтересів позбавляє особу будь-який сенсу у зверненні до суду.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 22.01.2015 року , як племінник померлого ОСОБА_3 , прийняв спадщину та отримав 22.01.2015 року свідоцтво про право на спадщину за законом .

Саме з 22.01.2015 року до позивача перейшли права та обов`язки щодо частини домоволодіння та право користування земельною ділянкою, яка знаходилася у користуванні ОСОБА_3 . Саме з 22.01.2015 року у позивача виникало право для звернення до суду у зв`язку з порушенням прав та інтересів щодо майна та прав, які належали спадкодавцю.

За принципами диспозитивної ( ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах позовних вимог. З вимогою про визнання неправомірним та скасування рішення Київської міської ради від 24.05.2007 №670/1331 в частині передачі в довгострокову оренду ПП «БК «Сомпекс» земельної ділянки площею 680,1 кв. м. позивач звернувся вперше, раніше такі вимоги не розглядалися.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 268 ЦК України ( в редакції від 16.01.2007р. ) встановлювалось , що позовна давність не поширюється « на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту держави , органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування , яким порушено його право власності або інше речове право» . Положення п. 4 ч.1 ст. 268 діяли до 15.01.2012 р.

Зазначена правова норма була виключена зі ст.268 ЦК України законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 №4176-6 .

Про те пунктом 5 розділу II «Перехідні та прикінцеві положення» вказаного закону особі було надано право протягом трьох років з дня набрання ним чинності звертатися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу влади , яким порушено його право власності або інше речове право . Закон набрав чинності 15.01.2012 року .

Згідно з п.4 ч.1. ст.268 ЦК України та п.5 розділу II «Перехідні та прикінцеві положення» закону України від 20.12.2011 №4176-6 строк оскарження рішення Київради від 24.05.2007 № 670/1331 спливав 15.01.2015 р.

Отже доводи відповідачів, на те, що строк позовної давності для оскарження рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 670/1331 сплив у 2010 році не відповідає вимогам закону, а тому не приймаються до уваги.

Порушення права землекористування ОСОБА_3 відбулося в зв`язку з прийняттям Київською міською радою рішення від 24.05.2007 №670/1331. Зазначеним рішенням було передано в довгострокову оренду ПП «Будівельна компанія «СОМПЕКС» частину ділянки по АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Київради від 13.11.2014 №382/382 були розірвані всі договори оренди земельних ділянок на АДРЕСА_1 , укладені між нею та ПП «Будівельна компанія «СОМПЕКС». Таким чином, починаючи з 13.11.2014 було зупинено дію оскаржуваного позивачем рішення Київради від 24.05.2007 №670/1331.

В грудні 2014 року ПП «Будівельна компанія «СОМПЕКС» звернулась з позивом до Господарського суду м. Києва про визнання недійсним та скасування рішення Київради від 13.11.2014 №382/382 (справа №910/27023/14).

Судовий розгляд справи №910/27023/14 тривав до 19 липня 2016 р. Позов будівельної компанії був задоволений, а оскаржуване позивачем рішення Київради від 24.05.2007 №670/1331 знову набрало законної сили.

Відновлення дії рішення Київської міської від 24.05.2007 №670/1331 дозволило позивачеві звернутися до суду щодо його оскарження та захистити порушене право спадкодавця, яке відбулося в зв`язку з ухваленням зазначеного рішення.

При дослідженні обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне подання позову, було також враховано, що з квітня 2012 р. до жовтня 2015 р. в адміністративних судах тривав розгляд за позовом ОСОБА_3 , в якому оскаржувалось рішення Київради від 24.05.2007 №670/1331. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2015 року по справі №2а-13561/12/2670 рішення судів попередніх інстанцій було визнано такими, що втратили законну силу, а провадження по справі закрито.

За результатами розгляду було встановлено, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України . Колегією суддів також наголошено, що статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин .

Враховуючи, що спірні правовідносини було розглянуто судами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу і закрити провадження у справі .

Вказана ухвала Вищого адміністративного суду України набрала чинності та була отримана позивачем 05.11.2015 року.

З огляду на викладене суд вважає, що ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва в межах строків, передбачених ст. 257 ЦК України, з моменту виникнення у нього права на звернення до суду.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 141, 258, 263-265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, приватного підприємства «Будівельна компанія «Сомпекс», треті особи: департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Київської міської ради від 24.05.2007 року №670/1331 в частині передачі приватному підприємству «Будівельна компанія «СОМПЕКС» в довгострокову оренду земельної ділянки площею 680,1 кв. м.

Стягнути з Київської міської ради (ЄДРПОУ: 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 36) та приватного підприємства «Будівельна компанія «СОМПЕКС» (ЄДРПОУ: 32250790, місцезнаходження: м. Київ, Кловський узвіз, будинок 7, квартира 219) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 551,21 грн. та витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи від 11 грудня 2017 року № 45 у розмірі 5075,80 грн. у рівних частках з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: