Постанова

від 28.02.2023 по справі 938/466/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 938/466/21

Провадження № 22-ц/4808/208/23

Головуючий у 1 інстанції Джус Р. В.

Суддя-доповідач Мальцева

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мальцевої Є.Є.,

суддів: Баркова В.М., Луганської В.М.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нечай Іванни Іванівни на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доКомунального некомерційногопідприємства «Верховинськабагатопрофільна лікарня»Верховинської селищноїради,за участюособи,що незаявляє самостійнихвимог напредмет спору-Верховинської селищноїради Верховинськогорайону Івано-Франківськоїобласті,про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з затримкою виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що рішенням Яремчанського міського суду від 07.05.2015, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.07.2015, скасовано розпорядження №181-к від 18.07.2014 Верховинської районної державної адміністрації та наказ №64 Верховинської центральної районної лікарні від 18.07.2014 про його звільнення з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України та припинення дії контракту, поновлено його на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року. Стягнуто з Верховинської районної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 83611,84 грн.

Після набрання законної сили рішенням суду йому було видано два виконавчі листи щодо кожного з боржників: Верховинської районної державної адміністрації та Верховинської центральної районної лікарні. В процесі виконання рішення суду Верховинська районна державна адміністрація прийняла розпорядження №125-к від 10.05.2016, яким скасувала розпорядження Верховинської районної державної адміністрації від 18.07.2014 №187-к та поновила його на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18.07.2014. У зв`язку із цим виконавче провадження щодо боржника Верховинської районної державної адміністрації було закрито.

Однак в іншій частині рішення суду другим боржником Верховинською центральною районною лікарнею не виконується.

Незважаючи на той факт, що відповідачем видано наказ від 05.12.2016 №146 «Про скасування наказу від 18.07.2014 №64 про звільнення ОСОБА_1 », Верховинською центральною районною лікарнею позивач на роботі не поновлений, до виконання обов`язків головного лікаря не допущений, в його трудовій книжці відповідний запис не вчинено, заробітна плата за період з 21.04.2017 по 30.06.2021 йому не нараховується та не виплачується.

Попередньо рішеннями Верховинського районного суду від 18.04.2016 та 12.06.2017 стягнуто з Верховинської районної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07.05.2015 по 31.03.2016 в сумі 84852,60 грн та з Верховинської центральної районної лікарні за період з 10.05.2016 по 20.04.2017 сумі 154741,91 гривні.

На думку позивача виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі за рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

Рішення суду про поновлення його на посаді головного лікаря на час подання позову до суду боржником Верховинською центральною районною лікарнею, заміненого рішенням Яремчанського міського суду від 26.02.2021 на Комунальне некомерційне підприємство «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради, не виконане, тому існують підстави для задоволення його позову, у зв`язку із чим просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки відповідачем виконання рішення суду, за період з 21.04.2017 по 30.06.2021, що триває після рішення суду, яким йому стягнуто суму середнього заробітку за період з 10.05.2016 по 20.04.2017.

Позивач розрахував суму, що йому підлягає до виплати, виходячи з середньоденного заробітку 413,92 грн., тому за спірний період з 21.04.2017 по 30.06.2021 просить стягнути 1000143,13 грн.

Рішенням Верховинського районного суду від 01 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача 15 000 грн витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати, позов задовольнити повністю.

Вказує, що позивач достатньо обгрунтував свої вимоги, а висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи.

Рішення суду про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку набрало законної сили в 2015 році, але не виконується, чим грубо порушені права позивача.

Контракт з позивачем укладений на строк з 20.04.2012 року по 20.04.2017 року.

Судом стягнуто було середній заробіток за період з 07.05.2015 року по 20.04.2017 року.

Відмовляючи в задовленні вимог позивача за час затримки розрахунку за період з 21.04.201 року по 30.06.2021 року, суд порушив норми матеріального права, вирішив, що відповідальність роботодавця закінчилася 20.04.2017 року із закінченням дії контракту, хоча рішення суду про поновлення на роботі позивача фактично не виконано, тому відповідальність роботодавця триває.

Суд не взяв до уваги і не з`ясував повністю питання правонаступництва і збереження посад внаслідок реорганізації Верховинської центральної районної лікарні в Комунальне некомерційне підприємство «Верховинська районна лікарня». При цьому навіть у разі скорочення посади, на якій працював позивач до звільнення, для виконання рішення суду його повинно було б поновити на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису ввести скорочену посаду.

Сул порушив норми процесуального права, оскільки вийшов за межі позовних вимог, досліджував не тільки позовні вимоги позивача, а й намагався перевірити обгрунтованість рішення суду у інший справі, вказуючи на те, що виконачий документ про поновлення на роботі не підлягає виконанню з 13.09.2022 року, хоча вимоги стосуються тільки періоду по 30.06.2021 року, коли виконавчий документ мав виконуватися. Також суд безпідставно аналізував трудовий контракт між сторонами, хоч він не був предметом позову.

Вказує, що суд не надав належної оцінки наданим позивачем доказам, що потягнуло ухвалення неправильного і незаконного рішенн.

Представник відповідача Комунальне некомерційне підприємство «Верховинська багатопрофільна лікарня» надав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вимоги скарги є безпідставними, необґрунтованими.

Судом правомірно була стягнута заробітна плата в межах строку контракту з позивачем в іншому судовому спорі, і немає жодних правових підстав для стягнення будь-яких сум поза закінченням трудових відносин, про що по суті заявлено в данному позові.

В цілому рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області не скористалася правом на відзив, але надала письмові пояснення, в яких просить розглянути справу без її участі, залишити оскаржене рішення без змін. Представник третьої особи в судове засідання не явився.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Нечай І.І., які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради адвоката Чобанюка М.М., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач був поновлений на роботі, фактично не став до роботи, але трудові правовідносини між сторонами закінчилися із спливом строку дії контракту, належні йому суми були стягнуті в межах даного контракту, і підстав для нарахування і стягнення середнього заробітку за час після припинення трудових відносин з позивачем не вбачається.

Згідно з ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 20.04.2012 головою Верховинської районної державної адміністрації Гондураком В.І. від імені Верховинської районної ради та в інтересах територіальної громади району з позивачем було укладено контракт на термін з 20.04.2012 по 20.04.2017 про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні (а.с. 123-128, т.1).

У зв`язку із укладенням контракту розпорядженням Верховинської районної державної адміністрації від 20.04.2012 №66-к ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 20.04.2012 терміном на 5 років (а.с.45-47, т. 1).

Розпорядженням Верховинської районної державної адміністрації №187-к від 18.07.2014 та наказом Верховинської центральної районної лікарні №64 від 18.07.2014 позивача ОСОБА_1 звільнено із посади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18.07.2014 на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне неналежне виконання службових обов`язків та припинено дію контракту від 20.04.2012 року (а.с.202, 203 т. 1).

Рішенням Яремчанського міського суду від 07.05.2015 задоволено позов ОСОБА_1 до Верховинської районної державної адміністрації, Верховинської центральної районної лікарні, Верховинської районної ради, скасовано розпорядження від 18.07.2014 №181-к Верховинської районної державної адміністрації та наказ Верховинської центральної районної лікарні від 18 липня 2014 року №64 про звільнення з роботи головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні ОСОБА_1 по п.3 ст.40 КЗпП України та припинення дії контракту, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року. Стягнуто з Верховинської районної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 83611,84 грн (а.с.8-16 т.1).

На виконання зазначеного рішення суду Яремчанським міським судом 13.05.2015 року видано виконавчі листи №354/606/14-ц про скасування розпорядження №187-к від 18.07.2014 року Верховинської районної державної адміністрації та наказ №64 Верховинської центральної районної лікарні №64 від 18 липня 2014 року про звільнення з роботи головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні ОСОБА_1 по п.3 ст.40 КЗпП України та припинення дії контракту, поновлення його на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року.

17.02.2016 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Верховинського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49558552 за виконавчим листом №354/606/14-ц, боржником в якому вказано Верховинську центральну районну лікарню (а.с.39-43 т.1).

В процесі виконавчого провадження, одним із боржників - Верховинською районною державною адміністрацією - на виконання рішення суду видано розпорядження від 10.05.2016 №125-к, яким скасовано розпорядження районної державної адміністрації від 18.07.2014 №187-к «Про звільнення ОСОБА_2 » та поновлено позивача на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18.07.2014 (а.с.204 т. 1).

Іншим боржником - Верховинською центральною районною лікарнею - на виконання рішення Яремчанського міського суду від 07.05.2015 та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.07.2015 «Про скасування наказу Верховинської ЦРЛ №64 від 18.07.2014р та поновлення на роботі ОСОБА_1 » та на виконання постанови ВП №49558552 «Про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2016», 05.12.2016 винесено наказ №146 «Про скасування наказу №64 від 18.07.2014 року про звільнення ОСОБА_1 » (а.с.205 т.1).

19.04.2017 року розпорядженням Верховинської районної державної адміністрації №101-к припинено дію контракту від 20.04.2012 року з ОСОБА_1 , останнього звільнено з посади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 20.04.2017 у зв`язку із закінченням дії контракту. (а.с.206 т. 1).

На підставі вказаного розпорядження до трудової книжки позивача внесено запис №9 від 20.04.2017 про зівільнення з посади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні у зв`язку із закінченням дії контракту (а.с.445-47 т. 1).

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 18.04.2016 у справі №340/755/15-ц стягнуто з Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 07 травня 2015 року по 31 березня 2016 року в розмірі 84852,60 грн (а.с.17-20 т. 1).

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12.06.2017 у справі 340/127/17 (а.с.21-28 т.1), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.07.2017 (а.с.29-31 т.1), задоволено позов ОСОБА_1 , стягнуто з Верховинської центральної районної лікарні на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 10.05.2016 по 20.04.2017 в сумі 154741,91 грн..

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24.07.2017 у справі 340/268/17, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 09.10.2017 та постановою Верховного суду від 21.08.2019, задоволено частково позов ОСОБА_1 , визнано незаконним та скасовано Розпорядження Верховинської районної державної адміністрації від 19.04.2017 за №101-к про припинення дії контракту та звільнення ОСОБА_1 з ьпосади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 20 квітня 2017 у зв`язку із закінченням дії контракту. В задоволенні позову про визнання трудового договору, укладеного 20.04.2012 року Верховинською районною державною адміністрацією і ОСОБА_1 , продовженим на невизначений строк - відмовлено за безпідставністю вимог (а.с.150-163 т.1).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26.02.2021 у справі № 354/606/14-ц замінено сторону боржника у виконавчому провадженні за реєстраційним номером №49558552 - Верховинську центральну районну лікарню на правонаступника Комунальне некомерційне підприємство «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради (78701, Івано-Франківська область, Верховинський район, селище міського типу Верховина, вул. Невестюка, буд. 2, код ЄДРПОУ 01993374) за виконавчим листом, виданим на підставі рішення суду у цивільній справі ун. 354/606/14-ц пр. № 2/354/28/15 за позовом ОСОБА_1 до Верховинської районної державної адміністрації, Верховинської центральної районної лікарні, Верховинської районної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження про оголошення догани; скасування розпорядження та наказу про звільнення з посади; поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.34-37 т.1).

Ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 21.05.2021 скасовано постанову слідчого СВ Верховинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Кіндратяка Т.Т. від 30.09.2019 про закриття кримінального провадження №12015090130000196, внесеного до ЄРДР 14.12.2015 року за ч.2 ст.382 КК України та направлено матеріали провадження для продовження досудового розслідування (а.с.32-33 т.1). Зокрема слідчим суддею було встановлено з матеріалів кримінального провадження, що фактично ОСОБА_1 не поновлений на роботі на посаді головного лікаря Верховинської ЦРЛ, що підтверджується відкритим виконавчим провадженням №49558552 за категорією виконавчого документа про поновлення на роботі.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13.09.2022 у справі №354/606/14-ц заяву Комунального некомерційного підприємство «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради про визнання виконавчого листа №354/606/14-ц, виданого Яремчанським міським судом Івано-Франківської області 13 травня 2015 року у цивільній справі №354/606/14-ц таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №354/606/14-ц, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні, виданий Яремчанським міським судом Івано-Франківської області 13 травня 2015 року на підставі рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року, яким скасовано розпорядження №187-к від 18.07.2014 року Верховинської районної державної адміністрації та наказ №64 Верховинської центральної районної лікарні від 18.07.2014 про звільнення з роботи головного лікаря Верховинської центральної лікарні ОСОБА_1 по п.3 ст.40 КЗпП України та припинення дії контракту та поновлено його на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної лікарні з 18 липня 2014 року.

У задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради про визнання виконавчого листа №354/606/14-ц таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення коштів, відмовлено (а.с.232-242 т. 2).

Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №49558552 від 31.10.2022 виконавче провадження з виконання виконавчого листа №354/606/14-ц виданого 13.05.2015 Яремчанським міським судом про скасування розпорядження від 18.07.2014 №181-к Верховинської районної державної адміністрації та наказу Верховинської центральної районної лікарні від 18 липня 2014 року №64 про звільнення з роботи головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні Пугальського В.О. по п.3 ст.40 КЗпП України та припинення дії контракту, поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року закінчено на підставі п.5 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.12-13 т. 3).

При вирішенні спору суд керувався наступними нормами матеріального права.

Згідно з частиною п`ятою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися у подальшому.

Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Разом з тим, як вище зазначалося, рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24.07.2017 у справі 340/268/17, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання трудового договору, укладеного 20.04.2012 року. Верховинською районною державною адміністрацією і ОСОБА_1 , продовженим на невизначений строк відмовлено за безпідставністю вимог (а.с.150-163 т.1).

А постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13.09.2022 (справа №354/606/14-ц) визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №354/606/14-ц, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні, виданий Яремчанським міським судом Івано-Франківської області 13 травня 2015 року на підставі рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року, яким скасовано розпорядження №181-к від 18.07.2014 року Верховинської районної державної адміністрації та наказ №64 Верховинської центральної районної лікарні від 18.07.2014 про звільнення з роботи головного лікаря Верховинської центральної лікарні ОСОБА_1 по п.3 ст.40 КЗпП України та припинення дії контракту та поновлено його на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної лікарні з 18 липня 2014 року.

Рішення набрали законної сили, у відповідності до положень статті 18 ЦПК України є обов`язковими.

З урахуванням встановних судовими рішеннями обставин, які не вимагають додаткового доказування,

Тому немає підстав вважати, що позивач не поновлений на роботі внаслідок неправомірних дій відповідача.

Суд першої інстанціїї, аналізуючи правові підстави звернення позивача до суду з даними вимогами, зазначав, що положеннями статті236КЗпП України законодавець визначив умови оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення нароботі працівника. Зокрема, вказана норма передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Таким чином, наведена норма закону встановлює відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

Суд першої інстанціїї врахував при цьому висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 711/8446/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2021 року по справі N 647/3372/19 (провадження N 61-8922св20) зазначено, що виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю. За змістом статей 94,116,117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню. Оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП Українивипадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові. Склад трудового майнового правопорушення утворюють його елементи, що одночасно є умовами матеріальної відповідальності роботодавця, а саме: неналежне виконання роботодавцем своїх трудових обов`язків (протиправні дії або бездіяльність); наявність майнової шкоди у вигляді втраченої працівником заробітної плати; причинний зв`язок між неналежним виконанням роботодавцем трудових обов`язків і заподіяною шкодою; вина роботодавця.

Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 10 жовтня 2019 року у справі N 522/13736/15 (N 61-25545сво18) зазначила, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд цілком у відповідності до положень процессуального права враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз положень ст. 236 КЗпП України, та правових позицій Верховного суду, дає підстави для висновку, що стягнення із роботодавця на користь працівника середнього заробітку є видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, зокрема його права на працю, та на отримання плати за таку працю.

Статтею 21 КзПП України, визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Так, судом встановлено, що 20.04.2012 Верховинською районною державною адміністрацією з ОСОБА_1 був укладений контракт на термін з 20.04.2012 по 20.04.2017 про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні.

Як важе зазначалося вище, рішенням суду від 07.05.2015 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі після незаконного звільнення в період дії контракту.

Розпорядженням Верховинської районної державної адміністрації від 19.04.2017 №101-к було припинено дію контракту з ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням дії контракту.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.08.2019 за результатами перегляду рішення Верховинського районного суду від 24.07.2017 та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09.10.2017 по цій же справі зазначив, що суди дійшли правильного висновку, що контракт між сторонами був укладений на строк з 20 квітня 2012 року до 20 квітня 2017 року. При цьому, умовами контракту не передбачено можливості продовження його дії на певний строк чи на невизначений строк за настання певних обставин.

Тому неможливо не погодится з висновками суду першої інстанції про те, що 20.04.2017 закінчився час дії контракту, за яким позивач перебував на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 20.04.2012, при цьому не має значення той факт, що він був поновлений відповідачем на посаді згідно з рішенням Яремчанського міського суду від 07.05.2015, оскільки таке поновлення його прав відбулося в межах контракту.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги позивача про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, є неспроможними, оскільки не базуються на жодних правовоих підставах, зводяться до незгоди із рішенням суду.

Стосовно аргументів апеляційної скарги про те, що суд не з`ясував повністю питання правонаступництва і збереження посад внаслідок реорганізації Верховинської центральної районної лікарні в Комунальне некомерційне підприємство «Верховинська районна лікарня», і тому навіть у разі скорочення посади, на якій працював позивач до звільнення, для виконання рішення суду його повинно було б поновити на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису і ввести скорочену посаду, то суд першої інстанції перевіряв ці доводи.

Так з постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №49558552 від 31.10.2022, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Пищ Мар`яною Степанівною, вбачається, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа №354/606/14-ц виданого 13.05.2015 Яремчанським міським судом про скасування розпорядження від 18.07.2014 №181-к Верховинської районної державної адміністрації та наказ Верховинської центральної районної лікарні від 18 липня 2014 року №64 про звільнення з роботи головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні ОСОБА_1 по п.3 ст.40 КЗпП України та припинення дії контракту. Поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року, закінчено на підставі п.5 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Підставою для винесення даної постанови, стала постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 13.09.2022, якою визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №354/606/14-ц, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні, виданий Яремчанським міським судом Івано-Франківської області 13.05.2015 на підставі рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07.05.2015.

Даним рішенням було встановлено, що після створення нової юридичної особи - КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради виникли підстави для призначення нового керівника (директора) згідно з його статутом.

Посада головного лікаря та директора не є фактично однією і тією ж посадою, оскільки статут КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради не визначає головного лікаря керівником цього підприємства.

Наказом МОЗ України від 31 жовтня 2018 року № 1977 «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск «Охорона здоров`я», що набрав чинності з 01 січня 2019 року, внесено зміни до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого та впровадженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 року № 117.

Цим наказом розмежовані функції генерального директора (директора) та медичного директора у медичних закладах та встановлено, що особи, призначені на посади керівників у сфері охорони здоров`я до набрання чинності цим наказом, продовжують виконувати свої обов`язки до проведення нових конкурсів.

Продовження трудових відносин ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради, повинно відповідати процедурі та призначення на посаду керівника комунального закладу здоров`я здійснюється на підставі проведеного конкурсу, який складається із таких етапів: 1) прийняття рішення про проведення конкурсу; 2) формування конкурсної комісії (у разі необхідності оновлення її складу); 3) підготовка до проведення конкурсу (оприлюднення оголошення про проведення конкурсу, прийняття документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, перевірка поданих документів на відповідність установленим вимогам); 4) проведення конкурсу (заслуховування конкурсної пропозиції та проведення співбесіди з кандидатами (претендентами), визначення переможця конкурсу); 5) оприлюднення результатів конкурсу.

Створення нової юридичної особи публічного права стало підставою для прийняття власником рішення про оголошення та проведення конкурсу на зайняття посади керівника КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1094 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я», переможцем якого оголошено ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 не брав участі у проведенні конкурсу на зайняття посади директора КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради - підстав укладати із ним контракт як з директором КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради не було.

З наведенного вбачається, що суд вичерпно і аргументовано відповів у рішенні на всі доводи позивача, якими він обгрунтовував порушення його прав. Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони повінстю відповідають встановленим обставинам справи, вимогам закону, і позивачем, крім власного переконання, нічим на спростовані.

Не заслуговують на увагу також твердження апеллянта про те, що суд порушив норми процесуального права, оскільки вийшов за межі позовних вимог, тому що аналізував контракт, укладений між сторонами, хоча він не був преметом спору, то таких порушень колегією судді не встановлено. Суд встановлював обставини, які мають значення для справи - діяв у відповідності до положень статті 264 ЦПК України, що прямо вбачається з тексту оскарженого рішення. Суд не ревізував рішення за результатами спорів позивача в інших провадженнях, але враховував їх у відповідності до положень статті 18 ЦПК України. В апеляції позивач також вказував, що виконачий документ про його поновлення на роботі не підлягає виконанню тільки з 13.09.2022 року, а його вимоги стосуються тільки періоду по 30.06.2021 року, і тому виконавчий документ мав виконуватися, то з цим не можна погодитись. Суд встановив і зазначив у рішенні обставини, які достатньо аргументують неможливість поновлення на робті позивача після 20.04.2017 року дати припинення трудових відносин.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позовних вимог, які суд перевіряв в суді під час розгляду справи, дав їм мотивовану оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

В запеченнях протии апеляційної скарги представник відповідача просив відшкодувати витрати на правничу допомогу.

На підтвердження понесення таких витрат відповідачем долучено до справи Договір про надання правової допомоги № 412від 27.12.2022(а.с.130-131т.3), ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.129т.3), Акт з описом виконаних робітвід 27.12.2022, в якому визначена вартість робіт в розмірі 15000 грн, та платіжнедоручення №2076 від 27.12.2022 про оплату 15000 грн за надання послуг по договору №412 від 27.12.2022 року (а.с.128, 132-133 т. 3).

Позивач не заявляв про неспівмірність витрат відповідача на правничу допомогу.

Тому з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 15000 гривень.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргупредставникапозивача ОСОБА_1 адвоката НечайІванни Іванівни залишити без задовлення.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківськоїобласті від01листопада 2022року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 )до Комунального некомерційного підприємства «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. у відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняттяі підлягає касаційному оскарженню протягом тридцяти днів з дня складенняповного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 березня 2023 року.

Головуюча Є.Є. Мальцева

Судді: В.М. Барков

В.М. Луганська