Постанова

від 13.02.2023 по справі 920/343/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2023 р. Справа№ 920/343/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 13.02.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суми-Агро"

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.09.2022 у справі №920/343/22 (суддя Вдовенко Д.В., повний текст рішення складено 19.09.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суми-Агро"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ"

2) Охтирської районної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.09.2022 провадження у справі №920/343/22 закрито.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Суми-Агро" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.09.2022 у справі №920/343/22 про закриття провадження скасувати у повному обсязі у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю та ухвалите нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- позивач має право самостійно визначати відповідачів, які порушили його права та законні інтереси та шляхом подання позову до суду пред`явити вимоги з метою їх захисту;

- вказує на те, що він не має позовних вимог до власника земельної ділянки у зв`язку із наявністю реальних та діючих правовідносин на підставі договору оренди земельної ділянки (земельного паю), тому позовні вимоги до власника земельної ділянки у позивача відсутні. Дана обставина судом встановлена неправомірно щодо нього як статусу відповідача у даному спорі;

- вважає, що судом першої інстанції не встановлений взаємозв`язок між юрисдикцією розгляду даного спору та визначенням відповідачем власника земельної ділянки. Наявність стороною у справі власника земельної ділянки не змінює його юрисдикції. При цьому права та законні інтереси власника земельної ділянки не порушуються, оскільки за користування земельною ділянкою отримуватиме орендну плату на підставі діючого договору.

Також, апелянт у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

13.10.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суми-Агро" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.09.2022 у справі №920/343/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №920/343/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 18.10.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суми-Агро" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.09.2022 у справі №920/343/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Сумської області надіслати матеріали справи №920/343/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

08.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/343/22.

Розпорядженням т.в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3604/22 від 17.11.2022, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Чорногуз М.Г., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суми-Агро" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.09.2022 у справі №920/343/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Чорногуз М.Г.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суми-Агро" про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.09.2022 у справі №920/343/22 задоволено та поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суми-Агро" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.09.2022 у справі №920/343/22 та призначено до розгляду на 17.01.2023.

Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

05.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суми-Агро" адвоката Іванової О.І. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суми-Агро" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити.

03.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ" адвоката Рибак Я.В. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗСОШІ" адвоката Рибак Я.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 відкладено на 30.01.2023.

27.01.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкладено на 13.02.2023.

В судове засідання 13.02.2023 в режимі відео конференції з`явились представники позивача та відповідача-1 та наддали свої пояснення по справі.

Представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача-1 проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Відповідач-2 свого представника в судове засідання 13.02.2023 не направив, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи, які не з`явились в судове засідання за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, зазначає наступне.

Місцевий господарський суд закриваючи провадження в даній справі виходив з наступного.

04.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки (земельного паю), за умовами якого в оренду позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передається земельна ділянка на території Добрянської сільської ради, загальною площею 2,139 га, що належить ОСОБА_2. відповідно до державного акта № 029780.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі (п. 18 договору). Орендна плата сплачується орендарем у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (натуроплатою 70% та послугами 30%) у строк до 01.01. наступного року (п. 7,10 договору).

Договір укладено на 25 років з дня набрання ним чинності. Договір набуває чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації (п. 6, 42 договору).

Договір оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008 зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії ДП Центрі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 03.11.2008 зроблено запис за № 040862809141.

17.12.2014 між ОСОБА_1 та першим відповідачем укладений договір оренди землі № 14, за умовами якого першому відповідачу в строкове платне користування передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5921281700:12:009:0082 та кадастровий номер 5921281700:12:009:0081, загальною площею 4,2788 га, які знаходяться на території Добрянської сільської ради. Договір укладено строком на 10 років з моменту державної реєстрації права оренди.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 20.10.2017 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 2,1394 га кадастровий номер 5921281700:12:009:0082 за ОСОБА_1 .

Право оренди першого відповідача на спірну земельну ділянку зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрація іншого речового права) 26.12.2014. Підстава для державної реєстрації договір оренди землі № 14 від 17.12.2014; підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37684223 від 21.10.2017; номер запису про інше речове право 22933540; державний реєстратор Гавриленко Микола Васильович, Великописарівська районна державна адміністрація Сумської області.

Предметом позову у даній справі, є вимоги ТОВ Компанія Суми-Агро про визнання незаконним та скасування рішення, прийнятого державним реєстратором Великописарівської районної державної адміністрації про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 2,1394 га, за кадастровим номером 5921281700:12:009:0082, на підставі договору оренди землі, укладеного між орендарем ТОВ «Розсоші» та орендодавцем ОСОБА_1 ; припинення за ТОВ «Розсоші» право оренди земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на час прийняття оскаржуваного рішення, через неналежне виконання державним реєстратором обов`язків під час розгляду заяв першого відповідача про державну реєстрацію права користування та реєстрації такого права, факт існування реєстрації права позивача на користування спірною земельною ділянкою залишився поза увагою, що призвело до подвійної державної реєстрації. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди зареєстроване первинно та не припинялося.

Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 позивач зазначає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

При цьому позивач вказує на відсутність порушення права оренди позивача з боку орендодавця третьої особи, відсутність підстав для наявності спору між позивачем та власником земельної ділянки ОСОБА_1 .

Позивач у позовній заяві зазначає, що є орендарем земельної ділянки кадастровий номер 5921281700:12:009:0082 на підставі чинного діючого договору від 04.03.2008 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 - фізична особа, власник земельної ділянки.

Проте, позивач дізнався про реєстрацію 26.12.2014 права оренди стосовно цієї земельної ділянки за першим відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного між орендарем ТОВ «Розсоші» та орендодавцем ОСОБА_1 .

Тобто, спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації державним реєстратором права оренди за іншим орендарем (першим відповідачем), на той час як правовідносини на підставі договору оренди між позивачем і фізичною особою (власником орендованої земельної ділянки), яка у цій справі є третьою особою, на відповідну дату реєстрації права не припинилися.

З урахуванням зазначених обставин, спір виник із приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договору оренди щодо спірної земельної ділянки її власником з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичної особи - власника земельної ділянки, яка є орендодавцем за договором оренди з різними орендарями.

Суд першої інстанції зазначив, що такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретної земельної ділянки.

Суд вказав, що даний спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи - власника земельної ділянки.

Отже, належними сторонами справи у цьому спорі на думку суду першої інстанції є позивач, перший відповідач і власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем, власником) договору, укладеного із позивачем та першим відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України закрив провадження у справі.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що зважаючи на характер правовідносин у цій справі та суб`єктний склад, даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, з огляду на такі доводи.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.11.2021 у справі № 641/5523/19.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Позивачем визначено відповідачів у справі, якими на його переконання порушуються його права та інтереси в частині належності спірної земельної ділянки. При цьому відповідачами визначено саме юридичних осіб. Орендодавець земельної ділянки за спірним договором оренди, якою є фізична особа, визначена в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, будь-яких вимог до неї позивачем не пред`явлено та не визначено порушень прав та інтересів позивача третьою особою.

При цьому, як роз`яснено у постанові Великої Палати від 02.10.2019 у справі № № 814/2030/17 належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

В той же час орендодавець не визначений позивачем в якості співвідповідача у справі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Матеріали справи не містять клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача (орендодавця земельної ділянки).

Таким чином, враховуючи право позивача на визначення суб`єктного складу сторін та осіб, які на його думку порушують його права та інтереси, а також беручи до уваги те, що суд за власною ініціативою не здійснює залучення співвідповідача у справі, а такого виду клопотання позивачем не подано, колегія суддів доходить до висновку, що спір відноситься до господарського та мав бути розглянутий судом першої інстанції з урахуванням тих сторін, які визначені у позовній заяві позивачем.

Статями 2, 14 ГПК України закріплений принцип диспозитивності. Він передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, якщо позивач дотримався передбаченого процесуальним законодавством порядку звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав, то в такому зверненні може бути відмовлено виключно з підстав, установлених законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується із аргументами апелянта, що позивачем не пред`явлено позовних вимог до власника земельної ділянки, а судом першої інстанції не встановлений взаємозв`язок між юрисдикцією розгляду даного спору та визначенням відповідачем власника земельної ділянки.

Решта аргументів викладених учасниками справи не входять до предмету доказування в даній справі, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права в частині визначення юрисдикції спору і висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі з підстав того, що спір не відноситься до господарського є необґрунтованим.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суми-Агро" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Сумської області від 12.09.2022 у справі №920/343/22 скасуванню з направленням справи до Господарського суду Сумської області для продовження розгляду.

Положеннями ч. 14 ст. 129 ГПК України визначено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суми-Агро" - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.09.2022 у справі №920/343/22 - скасувати.

3. Матеріали справи № 920/343/22 направити для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.03.2023.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

М.Г. Чорногуз