Постанова

від 09.03.2023 по справі 260/5074/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 рокуСправа № 260/5074/22 пров. № А/857/328/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Большакової О.О., Кушнерика М.П.,

при секретарі судового засідання Юрченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Перечинської міської ради Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Перечинський заклад дошкільної освіти «Теремок» Перечинської міської ради та Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Перечинської міської ради, про визнання протиправним та скасування пункту рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Перечинської міської ради Закарпатської області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року (суддя Гаврилко С.Є., м.Ужгород),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Перечинської міської ради Закарпатської області (далі Міська рада) в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Міської ради від 27.10.2022 №583 «Про оптимізацію закладів дошкільної освіти Перечинської територіальної громади» (далі Рішення №583) яким вирішено скоротити 3 (три) групи у Перечинському закладі дошкільної освіти «Теремок» (далі ЗДО).

Разом із позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову (далі Заява) в якій просила: зупинити Рішення № 583 до набрання законної сили судовим рішенням по справі; заборонити Міській раді, як засновнику, та Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Міської ради (далі Відділ освіти), як органу управління, вчиняти дії, пов`язанні з виконанням Рішення № 583 в частині скорочення 3 (трьох) груп у ЗДО; заборонити іншим особам, до повноважень яких може відноситись виконання Рішення № 583 вчиняти дії, пов`язанні з виконанням Рішення № 583 в частині скорочення 3 (трьох) груп у ЗДО.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року Заяву задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення пункту 3 Рішення № 583 в частині скорочення 3 (трьох) груп у ЗДО, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. У задоволенні Заяви в іншій частині відмовлено.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить таку скасувати.

В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач діє в інтересах своє малолітньої доньки ОСОБА_2 , яка в свою чергу є вихованцем ЗДО. Ніяких рішень або дій з боку Міської ради чи ЗДО щодо відрахування чи позбавлення права на безоплатну дошкільну освіту позивачем не було надано, як і не надано жодних доказів того, що ОСОБА_2 на підставі Рішення №583 буде позбавлена права на здобуття безоплатної дошкільної освіти. Одночасно позивач посилається на те, що її сина буде позбавлено права на дошкільну освіту, хоча виступає лише в інтересах неповнолітньої доньки.

Позивач та треті особи відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Разом з тим, представником позивача подано клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи вимоги Заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову. Не вжиттям заходів забезпечення позову може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивача.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Статтею 150 КАС передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Разом з тим, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, 24 листопада 2020 року у справі № 640/9636/20 та від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19.

Варто також зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Таким чином, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається зі змісту Заяви, позивач просить: зупинити Рішення № 583 до набрання законної сили судовим рішенням по справі; заборонити Міській раді, як засновнику, та Відділу освіти, як органу управління, вчиняти дії, пов`язанні з виконанням Рішення № 583 в частині скорочення 3 (трьох) груп у ЗДО; заборонити іншим особам, до повноважень яких може відноситись виконання Рішення № 583 вчиняти дії, пов`язанні з виконанням Рішення № 583 в частині скорочення 3 (трьох) груп у ЗДО. Вказана заява мотивована тим, що внаслідок оптимізації введеної Рішенням №583 у ЗДО скорочуються групи, що призводить до збільшення чисельності вже існуючих груп, що є порушенням санітарних норм, режиму та умов перебування дитини у дошкільному навчальному закладі, порушенням норм законів та інтересів дитини.

В той же час, як вірно зазначає відповідач жодних доказів про те, що Рішенням №583 будь-яким чином порушуються права чи інтереси малолітньої дитини ОСОБА_2 , яка продовжує навчатися у ЗДО позивачем до суду не надано і на такі не вказано судом першої інстанції.

Суд в оскаржуваній ухвалі обмежившись посиланням на норми Закону України «Про дошкільну освіту» дійшов висновку про наявність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів. Однак, при цьому не вказав, які саме докази свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника та чому права заявника неможливо буде відновити/забезпечити після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Щодо посилань позивача про те, що її малолітній син мав бути зарахований у ЗДО до ясельної групи, проте внаслідок прийняття рішення зарахування дитини у ЗДО уже не можливе, то слід зазначити, що як видно з матеріалів справи на території міста Перечин є ще один навчальний заклад дошкільної освіти, в якому як видно із листа від 17.11.2022 №02-09-1-29/28 є ясельна група із 14 вихованців. Інформації про те, що навчальний заклад дошкільної освіти Ясла-садок «Веселка» не приймає заяв щодо влаштування дітей у ясельну групу матеріали справи не містять. Крім того, в межах розглядуваної справи позивач звертається з позовом своєї малолітньої доньки, а не обох дітей.

З огляду на викладене, позивачем не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у цій справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Оцінку спірному Рішенню відповідача буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Важливо наголосити на тому, що у випадку забезпечення позову суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів рішення суб`єкта владних повноважень, втрутившись у його дискреційні повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.

З огляду на викладене, здійснивши оцінку доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення Заяви, а тому апеляційна підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Перечинської міської ради Закарпатської області задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року в частині, якою задоволено частково вимоги заяви про забезпечення адміністративного позову скасувати, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволені вимог заяви про забезпечення адміністративного позову в цій частині.

В решті ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 9 березня 2023 року.