Рішення

від 11.12.2023 по справі 260/5074/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2023 року м. Ужгород№ 260/5074/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Онисько Н.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 не з`явився;

за участі представника позивача адвоката Опаленика Михайла Юрійовича;

відповідач Перечинська міська рада Закарпатської області представник Сікора Ростислав Зіновійович;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перечинський заклад дошкільної освіти "Теремок" Перечинської міської ради представник Мондок Ільдіка Степанівна;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Перечинської міської ради представник Барзак Ольга Іванівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Перечинської міської ради Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Перечинський заклад дошкільної освіти "Теремок" Перечинської міської ради та Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Перечинської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Перечинської міської ради Закарпатської області 89200, Закарпатська область, Ужгородський район м. Перечин, пл. Народна, 16 код ЄДРПОУ 04351274), яким просить суд: "1. Відкрити провадження у справі; 2. Адміністративний позов задовольнити повністю; 3. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Перечинської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 583 "Про оптимізацію закладів дошкільної освіти Перечинської територіальної громади" яким вирішено скоротити 3 (три) групи у Перечинському закладі дошкільної освіти "Теремок"."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення пункту 3 рішення Перечинської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 583 "Про оптимізацію закладів дошкільної освіти Перечинської територіальної громади" в частині скорочення 3 (трьох) груп у Перечинському закладі дошкільної освіти "Теремок" до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову у даній справі було відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року було зупинено провадження в даній адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 925/1741/21, що перебуває на розгляді у Верховному Суді.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року було поновлено провадження в даній адміністративній справі

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд даної справи відкладався (оголошувалась перерва) у зв`язку з існуванням на те об`єктивних законодавчо встановлених підстав.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що пунктом 3 рішення Перечинської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 583 "Про оптимізацію закладів дошкільної освіти Перечинської територіальної громади" вирішено скоротити 3 (три) групи у Перечинському закладі дошкільної освіти "Теремок". Заявник вказує, що внаслідок реалізації зазначеного рішення в дошкільному закладі освіти "Теремок" скорочено 3 групи, в тому числі ясельну групу, до якої мав бути зарахований син позивача на підставі особистої заяви. Отже, внаслідок прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення дитину позивача позбавлено права на здобуття безоплатної дошкільної освіти території міста Перечин. ОСОБА_2 , в інтересах якої позивач звернулася із даним позовом, вже навчається у ЗДО "Теремок", а скорочення груп призводить до збільшення чисельності вже існуючих груп, що є порушенням норм законів та інтересів дитини. Відвідування рідними братом і сестрою різних дошкільних навчальних закладів порушує принцип родинного та сімейного формування груп у дошкільних навчальних закладах. Крім того, вказує, що проєкт оскаржуваного рішення не було оприлюднено на сайті, учасники навчально-виховного процесу дошкільного навчального закладу. В той же час, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем була порушена процедура порядку прийняття оскаржуваного рішення, що є підставою для визнання відповідного рішення протиправним.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач зазначає, що даний адміністративний позов аргументований на припущеннях, тобто позивач посилається на можливі негативні наслідки, які є похідними від оскаржуваного рішення, при цьому в основу позову покладені власні припущення позивача щодо таких наслідків. Окрім того, відповідно статті 9 частини 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини 1 (у частині оприлюднення проектів актів), статті 15 частини 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про Державну допомогу суб`єктам господарювання". Крім того, зазначив, що згідно позовної заяви, позивач діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , яка в свою чергу є вихованцем ДЗО "Теремок". Ніяких рішень або дій з боку Перечинської міської ради чи ЗДО "Теремок" щодо відрахування чи позбавлення права на безоплатну дошкільну освіту позивачем не було надано. Також позивач не надав ніяких доказів того, малолітня ОСОБА_2 , на підставі рішення Перечинської міської ради буде позбавлена на здобуття безоплатної дошкільної освіти на території міста Перечни.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Перечинської міської ради надійшли пояснення щодо позову, у яких третя особа заперечує проти позовної заяви та вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що із детального аналізу щоденного відвідування випливає, що у закладах дошкільної освіти, у тому числі у Перечинському ЗДО "Теремок" створювалась штучна наповнюваність груп за рахунок дітей, які фактично не відвідували заклад, без з`ясування персоналом закладу поважності причин такого невідвідування. Окрім того, моніторингом встановлено, що мали місце поодинокі випадки зарахування до закладів дошкільної освіти дітей з інших (сусідніх) територіальних громад. Разом з цим, Перечинська міська рада не укладала у встановленому законодавством порядку договорів про співробітництво з іншими територіальними громадами у сфері дошкільної освіти. Також, вибірковими перевірками документів, на підставі яких діти зараховані до закладів дошкільної освіти, встановлено, що мали місце факти зарахування дітей за відсутності медичних довідок встановленої форми, а в окремих випадках - за відсутності повного пакету документів. Тобто, із врахуванням всіх недоліків та порушень керівниками вимог щодо зарахування дітей у заклади освіти, групи закладів освіти фактично не мали станом на дату прийняття оскаржуваного рішення тої наповнюваності, яка передбачена законодавством. Зазначене, по суті, і слугувало підставою для розгляду сесією Перечинської міської ради питання про оптимізацію закладів дошкільної освіти Перечинської територіальної громади, у тому числі і Перечинського ЗДО "Теремок".

Представник позивача підтримав позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перечинський заклад дошкільної освіти "Теремок" Перечинської міської ради в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Перечинської міської ради в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 22 сесією VIII скликання Перечинської міської ради 27 жовтня 2022 року прийнято рішення № 583, у відповідності до якого пунктом 1 скорочено 1 групу у дошкільному підрозділі філії опорного закладу Ворочівська початкова школа; пунктом 2 скорочено 1 групу у Сімерківському закладі дошкільної освіти, пунктом 3 скорочено 3 групи у Перечинському закладі дошкільної освіти "Теремок"; пунктом 4 відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Перечинської міської ради зобов`язано привести у відповідність штатні розписи цих закладів (Т. 1 а.с. 20).

Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи, що воно не забезпечує право дітей позивача на дошкільну освіту, остання звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 5 частини 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР (далі по тексту Закон України № 280/97-ВР) визначено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно із статтею 17 частиною 1 Закону України № 280/97-ВР відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 26 частини 1 пункту 30 Закону України № 280/97-ВР серед іншого, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

Згідно зі статтею 32 Закону України № 280/97-ВР виконавчий комітет міської ради має як власні повноваження, так і делеговані. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління закладами освіти, які належать територіальним громадам, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; забезпечення здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах, створення необхідних умов для продуктивної праці учнів, делеговані повноваження, а саме - забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти на відповідній території, забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти, розвитку і вдосконалення мережі освітніх закладів усіх форм власності, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про дошкільну освіту" № 2628-III (далі по тексту Закон України № 2628-III) дошкільна освіта є обов`язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні.

Дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на: забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.

Базовими етапами фізичного, психічного та соціального становлення особистості дитини є вік немовляти, ранній вік, передшкільний вік.

Вікова періодизація: немовлята (до одного року); ранній вік (від одного до трьох років); передшкільний вік (від трьох до шести (семи) років): молодший дошкільний вік (від трьох до чотирьох років); середній дошкільний вік (від чотирьох до п`яти років); старший дошкільний вік (від п`яти до шести (семи) років).

Згідно зі статтею 11 Закону України № 2628-III заклад дошкільної освіти - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Заклад дошкільної освіти: задовольняє потреби громадян відповідної території в здобутті дошкільної освіти; забезпечує відповідність рівня дошкільної освіти вимогам Базового компонента дошкільної освіти; створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров`я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання; формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки; сприяє збереженню та зміцненню здоров`я, розумовому, психологічному і фізичному розвитку дітей; здійснює соціально-педагогічний патронат, взаємодію з сім`єю; є осередком поширення серед батьків психолого-педагогічних та фізіологічних знань про дітей дошкільного віку; планує свою діяльність та формує стратегію розвитку закладу; формує освітню програму закладу, ін.

Відповідно до статті 14 Закону України № 2628-III групи у закладі дошкільної освіти комплектуються за віковими ознаками.

Наповнюваність груп у закладах дошкільної освіти становить: для дітей віком до одного року - до 10 осіб; для дітей віком від одного до трьох років - до 15 осіб; для дітей віком від трьох до шести (семи) років - до 20 осіб; різновікові - до 15 осіб; з короткотривалим і цілодобовим перебуванням дітей - до 10 осіб; в оздоровчий період - до 15 осіб; в інклюзивних групах - не більше трьох дітей з особливими освітніми потребами.

Засновник (засновники) може встановлювати меншу наповнюваність груп у закладі дошкільної освіти.

У закладах дошкільної освіти, розташованих у селах, селищах, кількість дітей у групах визначається засновником (засновниками) залежно від демографічної ситуації.

Тобто, вказаною нормою передбачено право Засновника (засновників) виключно щодо встановлення меншої наповнюваності груп у закладі дошкільної освіти.

Відповідно до пункту 8 Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12 березня 2003 року № 305 (далі по тексту Положення № 305), групи у дошкільному навчальному закладі комплектуються за віковими (одновіковими, різновіковими), сімейними (родинними) ознаками.

Комплектування групи за віком передбачає перебування в ній дітей однакового віку або з різницею у віці.

Комплектування групи за сімейними (родинними) ознаками передбачає перебування в ній дітей, які знаходяться між собою у родинних стосунках.

Групи комплектуються відповідно до нормативів наповнюваності, санітарно-гігієнічних норм і правил утримання дітей у дошкільних навчальних закладах з урахуванням побажань батьків або осіб, які їх замінюють.

Засновник (власник) може встановлювати меншу від нормативів наповнюваність груп дітьми у дошкільному навчальному закладі.

Пунктом 5.3. Статуту Перечинського закладу дошкільної освіти "Теремок" перебачено, що групи формуються в межах граничної чисельності вихованців відповідно до нормативів наповнюваності, санітарно-гігієнічних норм і правил утримання дітей у дошкільних навчальних закладах. Засновник (власник) може встановлювати меншу від нормативів наповнюваність груп дітьми у дошкільному навчальному закладі (Т. 1 а.с. 31-39).

Відповідно до пункту 5.5 Статуту комплектування групи за віком передбачає перебування в ній дітей одного віку або з різницею у віці. Різновікові групи можуть утворюватись для дітей раннього (від одного до трьох років) та дошкільного (від трьох до шести-семи років) віку.

За дитиною зберігається місце у дошкільному закладі у разі її хвороби, карантину, на час відпустки батьків або осіб, які їх замінюють (пункт 4.6. Статуту).

Отже, з аналізу чинного законодавства та Статуту вбачається, що у закладі дошкільної освіти засновником, тобто відповідачем може встановлюватися кількість дітей у групах з врахуванням демографічної ситуації, однак тільки в межах визначених статтею 14 Закону щодо наповнюваності груп, що відповідачем дотримано у оскаржуваному рішенні.

Судом встановлено, що згідно із Переліком комунальних закладів дошкільної та загальної середньої освіти Закарпатської області, затвердженого розпорядженням голови Закарпатської обласної адміністрації від 26 січня 2018 року № 44, ліцензований обсяг Перечинського закладу дошкільної освіти "Теремок" складає 145 дітей (Т. 1 а.с.а.с. 88-92).

Згідно Довідки щодо доцільності оптимізації закладів дошкільної освіти Перечинської територіальної громади від 12 жовтня 2022 року на навчальний рік 2022/2023 року до ЗДО "Теремок" зараховано лише 67 учнів (Т. 1 а.с.а.с. 84-86).

Згідно довідки наданої ЗДО "Теремок" у Закладі з 01 вересня 2022 року зараховано лише 67 вихованців (Т. 1 а.с. 109).

Крім того, встановлено, що станом на 05 вересня 2023 року, на навчальний рік 2022/2023 року у ЗДО "Теремок" наявні 3 групи, зараховано 53 учні, а станом на 06 грудня 2023 року зараховано 57 учнів, при ліцензованому обсязі кількості місць - 140 дітей (Т. 2 а.с. 123).

При цьому судом встановлено, що відповідно до табелів обліку відвідування дітей від жовтня 2022 року по грудень 2022 року, з вересня 2023 року по грудень 2023 року, ОСОБА_2 , в інтересах якої та на захист прав якої позивачем подано позовну заяву та син позивача ОСОБА_3 , відвідують Перечинський заклад дошкільної освіти "Теремок" (Т. 2 а.с.а.с. 111-122).

Вказане також підтверджується виписками з Державної казначейської служби про оплату позивачам за садок (Т. 2 а.с.а.с. 109, 110).

У пункті 4.1 рішення від 14.12.2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Виходячи ж зі змісту абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, слід ствердити, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно в тому числі забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 частиною 1 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 160 частиною 5 пунктом 9 КАС України визначено, що у позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Таким чином суд резюмує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав (свобод, інтересів) осіб у сфері публічно-правових відносин, а матеріальне право на позов в адміністративному судочинстві щодо оскарження бездіяльності, дій чи рішення суб`єкта владних повноважень визнається саме за тими особами, яких вони безпосередньо стосуються, тобто тих, для кого вони породжують, змінюють або припиняють певні правовідносини.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. А гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відтак, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб`єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача (тобто, повинна бути встановлена існуюча матеріально-правова заінтересованість позивача).

У той же час, відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) оспорюваними бездіяльністю, діями чи рішеннями або невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним чинним законодавством, чи неможливість ефективного порушення такого права, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд зазначає, що дійсне порушення певних прав та інтересів особи, як передумова для судового захисту, а також необхідність його ефективності (тобто, забезпечення внаслідок цього реального поновлення порушеного права), кореспондує положенням статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на оскарження бездіяльності, дій чи рішень суб`єкта владних повноважень надано тій особі, прав, свобод та інтересів якої вони безпосередньо стосуються. В іншому разі, вимога, звернена до адміністративного суду, є безпідставною, а її задоволення не може призвести до ефективного відновлення прав та інтересів позивача.

Указані висновки кореспондують позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 року у справі №800/489/17, від 06.02.2019 року у справі №9901/815/18, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 року в справі №826/6074/16, від 20.02.2019 року в справі №522/3665/17, від 12.11.2019 року в справі №809/4335/15.

Суд звертає увагу, що на час звернення до суду з цим позовом і на час ухвалення рішення у справі дочка позивача ОСОБА_2 (в інтересах якої та на захист прав якої нею подано позовну заяву) та син позивача ОСОБА_3 навчаються у Перечинському закладі дошкільної освіти "Теремок".

Також позивачем не заперечується відсутність порушених прав її та її неповнолітніх дітей на час ухвалення спірного рішення.

Відтак, питання щодо певного способу врегулювання діяльності закладів дошкільної освіти на території міста не має ані актуального, ані перспективного впливу на обсяг прав ОСОБА_2 , а позивач не надала жодних розумних обґрунтувань у цій частині. Відтак, судове рішення в цій справі не може ретроспективно змінити чи відновити певні минулі правовідносини. У нашому випадку відсутні свідчення того, що задоволення цього позову може призвести до якого-небудь ефективного поновлення прав такої особи в розрізі здобуття нею дошкільної освіти.

Потрібно знову наголосити на тому, що вирішення спору, який не виник унаслідок дійсного порушення прав, свобод чи інтересів позивача (особи, в інтересах якої заявлено позов), а також ухвалення рішення, яке не спрямоване на їх ефективного поновлення не відповідає меті, завданню та засадам адміністративного судочинства. Таким чином, суд відзначає, що не будучи вже учасником певних конкретних публічно-правових відносин, не маючи реально існуючого спору в його межах, сторона позивача не має належних підстав для вимоги щодо вирішення судом певних аспектів таких правовідносин, а також, вона не володіє й універсальними контрольними чи наглядовими функціями та не наділена компетенцією забезпечувати публічний правопорядок (зокрема, оскаржуючи в судовому порядку ті рішення, які вважає неправомірними), тобто, не може діяти actio popularis.

Необхідно ствердити, що зібрані та досліджені матеріали цієї справи не підтверджують і не обґрунтовують реальне порушення оспорюваними рішеннями прав, свобод чи інтересів малолітніх дітей позивача й не засвідчують можливість їх поновлення внаслідок вирішення цієї справи, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. У зв`язку з чим, заявлений позов не може бути задоволений, позаяк, відсутність матеріально-правової заінтересованості особи, в інтересах якої подано позов, і відсутність порушеного права чи інтересу є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Відтак, висновки суду щодо правомірності оскарженого рішення не мають окремого правового значення при вирішенні даної справи, а тому немає підстав для їх перевірки (що відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 року в справі №522/3665/17).

Разом з цим, власник, вирішуючи питання щодо скорочення груп у дошкільному закладі, безумовно повинен в першу чергу враховувати інтереси територіальної громади, питання щодо доцільності функціонування навчального закладу є питанням, що становить суспільний інтерес та доцільність утримання такого навчального закладу.

Також суд зауважує, що виходячи з прийнятого відповідачем рішення, яке стосуються оптимізації закладу дошкільної освіти, вбачається, що така розглядається не лише як спосіб заощадження коштів за рахунок скорочення кількості закладів освіти, а й з метою покращення якості освіти у громаді.

Щодо доводів позовної заяви про прийняття оскаржуваного рішення без дотримання порядку та способу, встановленого законами України, суд зазначає таке.

За приписами статті 13 Закону України № 280/97-ВР територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що до прийняття цього рішення, розпорядженням Перечинського міського голови від 12 жовтня 2022 року № 207/09-05 винесено на громадські слухання питання з обговорення оптимізації дошкільних навчальних закладів Перечинської територіальної громади, що були призначені на 20 жовтня 2022 року, яке було оприлюднено на офіційному сайті Перечинської міської ради 12 жовтня 2022 року (Т. 1 а.с.а.с. 124, 125).

Відповідно до протоколу громадських слухань від 20 жовтня 2022 в м. Перечин, були проведені громадські слухання щодо обговорення питання про оптимізацію дошкільних навчальних закладів Перечинської територіальної громади (Т. 1 а.с.а.с. 101-108).

В контексті зазначеного суд приходить до висновку, що саме протокол громадських слухань є належним документом, який підтверджує, що такі громадські слухання були проведенні.

Виходячи із доводів позивача, що викладені в позові, порушення процедури оприлюднення рішення призвело до його протиправності.

Відповідно до статті 59 частини 1 Закону України № 280/97-ВР Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно із статтею 59 пунктом 11 Закону України № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Згідно із статтею 15 частиною 4Закону України "Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Водночас, позивачем не враховано той факт, що Законом України "Про правовий режим воєнного стану" дещо змінено здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування повноваження в умовах воєнного стану.

Так, згідно із статтею 9 частиною 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проектів актів), частини четвертої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання".

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому (в тому числі і наданий час) продовжено.

Суд вважає, що відповідно до статті 9 частини 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" відповідач , не здійснивши публікацію проєкту діяв законно.

Таким чином, доводи позовної заяви про порушення порядку прийняття оскаржуваного рішення не найшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

В постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №804/639/18 наголошено, на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, проте, суд, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Перечинської міської ради Закарпатської області (89200, Закарпатська область, Ужгородський район м. Перечин, пл. Народна, 16 код ЄДРПОУ 04351274), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Перечинський заклад дошкільної освіти "Теремок" Перечинської міської ради (89200, Закарпатська область, м. Перечин пл. Незалежності, 6) та Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Перечинської міської ради (89200, Закарпатська область, м. Перечин, вул. Ужанська, 19 б, код ЄДРПОУ 41625530) про визнання протиправним та скасування пункту рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 11 грудня 2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 20 грудня 2023 року.

СуддяС.Є. Гаврилко