Ухвала

від 03.03.2023 по справі 552/6122/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/6122/21 Номер провадження 11-кп/814/1589/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 26 січня 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 жовтня 2020 року за №12020175020000473, задоволено клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 26 березня 2023 року, обвинуваченому

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю сел. Шишаки Миргородського р-ну Полтавської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимому.

Одночасно визначено ОСОБА_8 заставу 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90800 гривень, і в разі її внесення покладено на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Приймаючи таке рішення місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, обставини й тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185 КК України, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.

Урахувавши положення ч.3 ст.183 КПК України, суд першої інстанції визначив обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в раніше визначеному розмірі - 90800 гривень, дійшовши висновку, що такий її розмір достатньо мірою гарантуватиме виконання ОСОБА_8 покладених на останнього обов`язків.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 26 січня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який у силу ст.89 КК України не судимий, одружений, має 2 дітей і не ухилявся від явки до слідчого під час досудового розслідування, а протилежне помилково вказано в оскаржуваній ухвалі; в порушення вимог КПК України сукупний строк тримання під вартою ОСОБА_8 перевищує 12 місяців, а тому він підлягає звільненню з-під варти; клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не передбачене положеннями КПК України на цій стадії провадження, через це підлягає поверненню або відмові в його задоволення.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 404КПК Українирегламентовано,що судапеляційної інстанціїпереглядає судоверішення судупершої інстанціїв межахапеляційних скарг.

Згідно зі ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згіднознормами матеріального праваздотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ним: таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно; таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, сховище та інше приміщення (16 епізодів злочинної діяльності проти власності).

Такі дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.ч.2,3 ст.185 КК України.

Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197,199та331 КПК України, та продовжив ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід.

Разом з цим, під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, бо є всі підстави вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може: переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, урахувавши те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, має постійне місце проживання та 2 дітей.

Обвинувачений під час досудового розслідування в даному та іншому кримінальному провадженні щодо нього переховувався від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим оголошувався в розшук і слідчим суддею надавався дозвіл на його затримання, що підтверджується наданими в суді апеляційної інстанції прокурором копіями постанов від 09 липня й 27 жовтня 2021 року, ухвалою слідчого судді від 28 жовтня 2021 року, рапортами органу поліції, а тому доводи захисника в цій частині є неспроможними.

Колегія суддів ураховує те, що ОСОБА_8 має місце проживання та одружений, між тим, установлені під час розгляду клопотання й апеляційної скарги обставини в їх сукупності не дають підстав стверджувати про наявність у обвинуваченого таких соціальних зв`язків, що могли би слугувати достатнім стримуючим фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки, якої він попередньо не дотримувався.

Відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду ризиків, передбаченихп.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які зі сплином часу не змінились і не зменшились, обставини інкримінованих обвинуваченому 16 епізодів злочинів проти власності, в тому числі тяжкого злочину, після попереднього притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, дані про особу ОСОБА_8 , його неналежну процесуальну поведінку під час досудового розслідування, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що виключає можливість обрання останньому більш м`якого запобіжного заходу.

Пунктом 2 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас,продовживши ОСОБА_8 запобіжний західу виглядітримання підвартою,суд першоїінстанції відповіднодо вимогч.3ст.183КПК Українивизначив заставув розмірі40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб як альтернативний запобіжний захід, яка зарозміром єнаближеною домініальної межі. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки визначений розмір застави з урахуванням обставин інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, у тому числі й завданих унаслідок них майнових збитків на загальну суму, що складає більше ніж 300 000 гривень, сукупності даних про особу обвинуваченого, у співставленні з такими, що не зменшились ризиками, передбаченими п.п.1, 5 ч.1 ст. 177КПК України, здатен забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов`язків і є справедливою альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою.

Доводи апелянта про те, що прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, що не передбачене КПК України, позбавлені підстав, оскільки в силу вимог ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18КПК України. Відповідно ж до ч.1 ст.199 глави 18 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Окрім того, необґрунтованими є твердження захисника про те, що сукупний строк тримання під вартою ОСОБА_8 у порушення приписів КПК України перевищує 12 місяців, оскільки положеннями ч.3 ст.197 КПК України унормовано максимально допустимий строк тримання під вартою на стадії досудового розслідування, в той час як досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчено, а запобіжний захід обвинуваченому за оскаржуваною ухвалою продовжено під час провадження в суді першої інстанції. При цьому, положеннями КПК України не визначено граничний термін тримання під вартою особи під час судового розгляду, та покладено обов`язок на суд у силу вимогст.331КПК України періодично здійснювати контроль за доцільністю продовження такого запобіжного заходу.

Суд апеляційної інстанції враховує тривалий термін тримання під вартою ОСОБА_8 , проте розгляд кримінальногопровадження дозакінчення діїпопередньої ухвалипро триманняпід вартоюнаразі неможливозавершити,а застосуванняінших більшм`яких запобіжнихзаходів незможе забезпечитиналежну процесуальнуповедінку обвинуваченогота запобігтитаким,що незменшились ризикам,передбаченим п.п.1,5ч.1ст.177КПК України.

Між тим, колегія суддів, з огляду на положення ст.28, ч.1 ст.318 КПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод уважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження та вжиття заходів щодо дотримання наведених вище вимог міжнародного та національного законодавства.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 26 січня 2023 року щодо ОСОБА_8 без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4