Ухвала

від 09.03.2023 по справі 823/2162/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

09 березня 2023 року

м. Київ

справа №823/2162/18

адміністративне провадження №К/990/7079/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

До Верховного Суду 27 лютого 2023 року надійшла касаційна скарга адвоката Литвиненка Олексія Євгенійовича - представника ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Спірні правовідносини в цій справі виникли щодо відмови відповідача у продовженні позивачу строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 23 квітня 2001 року № 2447 на видобування бентонітових глин Дашуківської ділянки Черкаського родовища.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суд зауважує, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Суд надавши належну оцінку матеріалам касаційної скарги, дійшов висновку, що скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вказав: які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку; за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права.

Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Крім того, касаційна скарга містить посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 10 травня 2018 року у справі № 804/4335/16, від 01 жовтня 2018 року у справі № 826/23816/15.

Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на висновки Верховного Суду у справі № 804/4335/16 в контексті дискреційних повноважень державного органу продовжувати строк дії спеціального дозволу, оскільки в зазначеній постанові Верховний Суд не формував висновки щодо дискреційності повноважень Держгеонадра продовжувати строк дії спеціального дозволу, Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд з підстав того, що суд не дослідив, які саме дії вчинялися/не вчинялися Держгеонадрами з моменту надходження до цього органу у лютому 2016 року заяв Підприємства про надання спеціальних дозволів на користування надрами, зважаючи на те, що ці заяви на момент звернення до суду з позовом не були розглянуті.

Також Суд критично оцінює посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 826/23816/15, в якій зазначено, що рішення про продовження терміну дії спеціального дозволу приймається після опрацювання пакету документів, поданого для прийняття відповідного рішення, з огляду на те, що такі висновки не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 17 січня 2023 року огляду на таке.

В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що документи для прийняття відповідачем рішення щодо продовження дії спеціального дозволу на користування надрами № 2447 від 23 квітня 2001 року надійшли до відповідача завчасно та в повному обсязі, та погодився з висновками суду першої інстанції, що позивач відповідно до частини шостої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» з 23 квітня 2001 року фактично набув право на здійснення діяльності з видобування бентонітових глин Дашуківської ділянки Черкаського родовища, що знаходиться у Лисянському районі Черкаської області строком на 20 (двадцять) років.

При цьому в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 826/23816/15 Верховний Суд вказав: «зважаючи на те, що документи були надані в повному складі, відповідно до пункту 2 Додатку № 1 Порядку № 615, у відповідача не було альтернативних правомірних управлінських рішень та не було можливості обирати спосіб правомірної поведінки. Натомість, відповідач мав лише один варіант правомірної поведінки - продовжити строк дії спеціального дозволу (ліцензії) № 310 від 27 липня 1995 року на експлуатацію Битків-Бабченського родовища корисних копалин (нафтові поклади) на 20 років до 27 липня 2035 року та видати СП "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" спеціальний дозвіл на користування надрами Битків-Бабченського родовища зі строком дії до 27 липня 2035 року. За таких обставин, суд застосував той спосіб захисту, який є ефективним. Верховний Суд не вбачає у цьому втручання суду у повноваження відповідача».

Таким чином, вказані висновки узгоджується з висновками Шостого апеляційного адміністративного суду в постанові від 17 січня 2023 року.

Враховуючи, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження, скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1762, 00 грн.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 3524,00 грн (1762*200%).

Скаржником не надано доказу сплати судового збору, у зв`язку із чим вказаний недолік підлягає усуненню.

Водночас Суд зауважує, що відповідно до акту від 27 лютого 2023 року № 823/2162/18/9902/23, працівниками Касаційного адміністративного суду під час розкриття конверта (пакета), надісланого ОСОБА_1 , виявлені такі недоліки: відсутній оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, надання документу про сплату судового збору.

Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

2. Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

3. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Т.Г. Стрелець