Постанова

від 08.03.2023 по справі 809/194/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 809/194/18

адміністративне провадження № К/9901/3618/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2018 (головуючий суддя Могила А.Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 (головуючий суддя Пліш М.А., судді Шинкар Т.І., Глушко І.В.)

у справі № 809/194/18

за позовом ОСОБА_1

до Клузівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області

про визнання неправомірним та скасування рішення

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Клузівської сільської ради, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Клузівської сільської ради про відмову у задоволенні заяви про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,2 га для ведення особистого селянського господарства та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,2 га для ведення особистого селянського господарства.

2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. ОСОБА_1 04.04.2017 звернувся із заявою до Клузівської сільської ради Тисменицького району про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2 га для вирощування городини для особистого споживання.

3.2. Рішенням 8 сесії 7 скликання (І-ше засідання) Клузівської сільської ради Тисменицького району від 23.06.2017 перенесено розгляд заяви ОСОБА_1 на чергове засідання сесії сільської ради у зв`язку із відсутністю графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

3.3. При цьому, Клузівською сільською радою Тисменицького району на 20 сесії 6 скликання прийнято рішення від 05.05.2014, відповідно до якого землі, які залишилися на території с. Клузіва переведено в землі загального користування і використовуються для потреб села.

3.4. У зв`язку із відсутністю земель запасу, земель резервного фонду та вільних земельних ділянок на території с. Клузів, Клузівської сільської ради, відповідачем на ІІ-му засіданні 8 сесії 7 скликання Клузівської сільської ради Тисменицького району рішенням від 02.08.2017 відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2 га.

3.5. Відсутність вільних земельних ділянок для відведення позивачу підтверджується даними з Державної статистики звітності з кількісного обліку земель в межах населеного пункту с. Клузів від 17.10.2017 за № 145.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством. Суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків з огляду на наявні у матеріалах справи докази, що підтверджують відсутність вільних земельних ділянок для відведення позивачу. Також відзначено, що позивачем в порушенням вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не зазначено бажаного місця розташування земельної ділянки шляхом подання графічних матеріалів до заяви.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач - ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Скаржник вказує на те, що оскаржене рішення відповідача не містить мотивованої відмови щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На переконання позивача неподання разом із заявою відомостей щодо місця розташування бажаної земельної ділянки могло бути перешкодою для розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту, а не підставою для відмови у задоволенні такої заяви. При цьому позивач підтвердив, що графічних матеріалів щодо розташування бажаної земельної ділянки разом із заявою не надав.

5.2. Також скаржник посилається на постанову Тисменецького районного суду Івано-Франківської області від 02.03.2017 у справі №352/1931/16, якою встановлено наявність на території Клузівської сільської ради станом на 01.01.2016 більше 41 га сільськогосподарських земель запасу та земель не наданих у власність та постійне користування.

6. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Норми частини 2 статті 19 Конституції України визначають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

10. Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

11. Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

12. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

13. Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

14. Отже, цією нормою визначено відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). При цьому, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.

15. Таким чином, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

16. Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

17. Аналіз норми дає підстави для висновку, що ЗК України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

18. За висновком, викладеним у постанові Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю.

19. Серед іншого у згаданій постанові Верховного Суду міститься позиція, за якою недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

20. Зі встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вбачається, що Рішенням 8 сесії 7 скликання (І-ше засідання) Клузівської сільської ради Тисменицького району від 23.06.2017 перенесено розгляд заяви ОСОБА_1 на чергове засідання сесії сільської ради у зв`язку із відсутністю графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

21. Однак ОСОБА_1 на пропозицію суб`єкта владних повноважень не надав графічних матеріалів щодо розташування бажаної земельної ділянки, що й не заперечується ним у касаційній скарзі.

22. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про те, що неподання графічних матеріалів може бути лише перешкодою розгляду клопотання є безпідставними.

23. Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що за встановлених обставин справи законодавець не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку щодо пошуку для зацікавленої особи земельної ділянки. Натомість на орган місцевого самоврядування покладений обов`язок перевірки відповідності бажаної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

24. Крім того, судами на підставі наявних матеріалів справи встановлено відсутність вільних земельних ділянок для відведення позивачу.

25. Поряд з цим, безпідставними та необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що постановою Тисменецького районного суду Івано-Франківської області від 02.03.2017 у справі №352/1931/16 встановлено наявність на території Клузівської сільської ради станом на 01.01.2016 більше 41 га сільськогосподарських земель запасу та земель не наданих у власність та постійне користування, оскільки предметом розгляду згаданої справи були рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і обставини наявності чи відсутності вільних земель не встановлювались.

26. За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржаеного рішення.

27. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень судів першої та апеляційної інстанцій і погоджується з їх висновками у цій справі.

28. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді А.А. Єзеров

С.М. Чиркін