Рішення

від 09.03.2018 по справі 809/194/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2018 р. справа № 809/194/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Клузівської сільської ради Тисменицького району про визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2017 року, зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Клузівської сільської ради Тисменицького району про визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2017 року, зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Клузівською сільською радою Тисменицького району протиправно винесено рішення від 02.08.2017 про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства, а тому останнє підлягає до скасування, а вищевказана заява до повторного розгляду відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, оскаржуване рішення не містить мотивованої відмови, передбаченої ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (22.02.2018), відповідно до якого Клузівська сільська рада Тисменицького району проти позову заперечила. У відзиві зазначила, що у зв'язку із відсутністю земель запасу, земель резервного фонду та вільних земельних ділянок на території с. Клузів, Клузівської сільської ради, відповідачем на ІІ засіданні 8 сесії 7 скликання Клузівської сільської ради Тисменицького району рішенням від 02.08.2017 відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2 га для ведення особистого селянського господарства. Вважає, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якою також зобов'язано відповідача надати суду інформацію щодо передачі протягом 2016-2017 років земель сільськогосподарського призначення у власність чи користування, з приводу якої позивач подавав відповідне клопотання. Ухвалу суду про відкриття провадження сторони отримали 08.02.2018.

На адресу суду позивачем 22.02.2018, через поштове відділення, подано заперечення на відзив відповідача, яке суд розцінює як відповідь на відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні .

В частині першій статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед яких й вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Таким чином, клопотання, яке підлягає розгляду у розумінні вищенаведеної норми Земельного кодексу України, є заява з обов'язковими додатками, а саме графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

ОСОБА_1 04.04.2017 звернувся із заявою до Клузівської сільської ради Тисменицького району про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2 га для вирощування городини для особистого споживання (а.с.8).

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, місце розташування земельної ділянки, зазначене в клопотанні, є основним критерієм для вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмови у ньому. Тобто відсутність таких відомостей є перешкодою для можливості розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням 8 сесії 7 скликання (І-ше засідання) Клузівської сільської ради Тисменицького району від 23.06.2017 перенесено розгляд заяви ОСОБА_1 на чергове засідання сесії сільської ради у зв'язку із відсутністю графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.46).

В даному випадку, позивач, в супереч вимогам ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, не зазначив бажане місце розташування земельної ділянки.

Суд зазначає, що законодавство не покладає на орган місцевого самоврядування обов'язок щодо пошуку для зацікавленої особи земельної ділянки з врахуванням побажань заявника. Орган місцевого самоврядування зобов'язаний перевірити чи відповідає бажана земельна ділянка, місце розташування якої зазначено в клопотанні особи, встановленим вимогам для відповідного її використання. При цьому, без визначення особою місця розташування земельної ділянки неможливо перевірити відповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З'ясування зазначених питань є обов'язковим для вирішення питання про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

Згідно ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст.122 Земельного кодексу України).

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України).

Частиною 4 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів; є) землі під об'єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Клузівською сільською радою Тисменицького району на 20 сесії 6 скликання прийнято рішення від 05.05.2014, відповідно до якого землі, які залишилися на території с. Клузіва переведено в землі загального користування і використовуються для потреб села.

У зв'язку із відсутністю земель запасу, земель резервного фонду та вільних земельних ділянок на території с. Клузів, Клузівської сільської ради, відповідачем на ІІ-му засіданні 8 сесії 7 скликання Клузівської сільської ради Тисменицького району рішенням від 02.08.2017 відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2 га (а.с.7).

Відсутність вільних земельних ділянок для відведення позивачу, також підтверджується даними з Державної статистики звітності з кількісного обліку земель в межах населеного пункту с. Клузів від 17.10.2017 за № 145 (а.с.50).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення Клузівською сільською радою від 02.08.2017 прийнято на ІІ-му засіданні 8 сесії 7 скликання на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як наслідок, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства також є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Клузівської сільської ради Тисменицького району про визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2017 року, зобов'язання до вчинення дій не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вул. Квіткова,26 с. Клузів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423) до Клузівської сільської ради Тисменицького району (код ЄДРПОУ 20562131, вул. Лесі Українки, 28а, с. Клузів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2017 року, зобов'язання до вчинення дій.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2