Постанова

від 21.12.2018 по справі 809/194/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/57/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2018 року (головуючий суддя Могила А.Б., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Клузівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання неправомірним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Клузівської сільської ради в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Клузівської сільської ради про відмову у задоволенні заяви про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2018 року в задоволенні позов івідмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, його незаконним та необґрунтованим, а тому просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.201 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом при прийнятті рішення проігноровано посилання на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2017 року у справі № 352/1931/16, якою встановлено наявність на території Клузівської сільської ради станом на 01.01.2016 значної площі (більше 41 га) сільськогосподарських земель запасу та земель, не наданих у власність та постійне користування. Вказана постанова суду набрала законної сили 30.03.2017. А, отже, відповідно до п.4 статті 78 КАС України, вище вказана обставина не підлягає доказуванню у даній справі.

Посилання на дані з Державної статистики звітності з кількісного обліку земель в межах населеного пункту с.Клузів від 17.10.2017 є нікчемними , так як зміни з 01.01.2016 по сьогоднішній день до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель не проводились, оскільки дана звітність втратила чинність відповідно до Наказу №337 від 30.12.2015 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Всупереч вимозі суду, викладеній в ухвалі про відкриття провадження від 06 лютого 2018 року, відповідач не надав інформацію з приводу надання Клузівською сільською радою у власність чи користування земель сільськогосподарського призначення на її території протягом 2016-2017 років, яка має значення для вирішення спору. Натомість, зіславшись на Генеральний план с.Клузів та Експлікацію земель с.Клузів пояснив розподіл 28.8368 га земель запасу. Однак, судом не встановлено, яким чином розподілено решта 12.1632 га земель запаси.

Відповідно до пункту 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 122 Земельного Кодексу України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації. Однак, оскаржуване рішення таких підстав не містить.

Відповідно до ч.4 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України і керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 04.04.2017 звернувся із заявою до Клузівської сільської ради Тисменицького району про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2 га для вирощування городини для особистого споживання. Рішенням 8 сесії 7 скликання (І-ше засідання) Клузівської сільської ради Тисменицького району від 23.06.2017 перенесено розгляд заяви ОСОБА_1 на чергове засідання сесії сільської ради у зв'язку із відсутністю графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Клузівською сільською радою Тисменицького району на 20 сесії 6 скликання прийнято рішення від 05.05.2014, відповідно до якого землі, які залишилися на території с. Клузіва переведено в землі загального користування і використовуються для потреб села. У зв'язку із відсутністю земель запасу, земель резервного фонду та вільних земельних ділянок на території с. Клузів, Клузівської сільської ради, відповідачем на ІІ-му засіданні 8 сесії 7 скликання Клузівської сільської ради Тисменицького району рішенням від 02.08.2017 відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2 га. Відсутність вільних земельних ділянок для відведення позивачу, також підтверджується даними з Державної статистики звітності з кількісного обліку земель в межах населеного пункту с. Клузів від 17.10.2017 за № 145.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст.122 Земельного кодексу України).

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України).

Частиною 4 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів; є) землі під об'єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Враховуючи вище викладене, суд обґрунтовано вважав вимоги позивача безпідставними.

З огляду на це суд апеляційної інстанції вважажє, що дововди апеляційної скарги не спростовують висноків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процессуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2018 року по справі № 809/197/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

І.В. Глушко