Постанова

від 07.03.2023 по справі 916/3133/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3133/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, І.Г. Філінюка,

секретар судового засідання: І.С. Мисько,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: В.М. Тунік

від Фонду державного майна України: Н.А. Десятова

від Благодійного фонду «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ»: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 (суддя Ю.М. Невінгловська, м.Одеса) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №916/3133/22

за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Благодійного фонду «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ»

про витребування нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

21.11.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№3238/22) заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси (надалі також - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Благодійного фонду «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ», в якій прокурор просив витребувати нерухоме майно у вигляді 147/1000 частин нежитлової будівлі (загальною площею 4528,2кв.м.), яке розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 28/30, та складається з літ. «А» - лікувальний корпус № 1, площею 712,8кв.м., з незаконного володіння Благодійного фонду «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ» на користь Фонду державного майна України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Благодійний фонд «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ» набув у власність спірне майно від ТОВ «ІВЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» у той час, коли на таке майно було накладено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.03.2017 у справі №522/3777/17-ц арешт. Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2018 у справі №522/3777/17-2, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 27.07.2022, зокрема, було витребувано спірне майно з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» на користь Фонду державного майна України, чим було підтверджено право державної власності в особі Фонду державного майна України на таке майно, та оскільки Фонд державного майна України волевиявлення на відчуження своєї власності не реалізовував, а перебування спірного майна у незаконному володінні особи, яка не має право на таке володіння, порушує його право власності, то відповідно, на думку прокурора, спірне майно підлягає витребуванню з незаконного володіння Благодійного фонду «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ».

Разом із позовною заявою прокурором було подано до Господарського суду Одеської області заяву (вх.№2-1130/22) про забезпечення позову, в якій прокурор просив суд забезпечити позов у даній справі шляхом накладання арешту на об`єкт нерухомого майна у вигляді 147/1000 частин нежитлової будівлі (загальною площею 4528,2 кв.м.), яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 28/30, та складається з літ. «А» - лікувальний корпус № 1, площею 712,8 кв.м., та яку зареєстровано за Благодійним фондом «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ», та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор послався на те, що на даний час спірне майно зареєстроване за відповідачем, який має можливість у будь-який час здійснити його відчуження, що унеможливить виконання рішення суду.

Також, на думку прокурора, заявлені види заходів забезпечення є співмірними із заявленими позовними вимогами та жодним чином не порушують можливість відповідача під час розгляду справи у суді володіти спірним нежитловим приміщенням, при цьому вказаний захід забезпечення позову не обмежує права відповідача щодо його господарської діяльності та користування майном до вирішення спору по суті, оскільки унеможливлює лише реєстрацію та відчуження спірного об`єкту на час розгляду справи у суді.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 відмовлено у задоволенні заяви (вх.№2-1130/22) про забезпечення позову у справі №916/3133/22.

Здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності і адекватності вимог щодо забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що заявником не доведено належними та допустимими доказами обставин, за яких невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав заявника, крім цього, суд зазначив, що у даній справі відсутнє обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів майбутнього позивача, за захистом яких він має намір звернутись, у зв`язку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, заступник керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 скасувати, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги скаржник послався на те, що у заяві про забезпечення позову ним обґрунтовано підстави для забезпечення позову, а саме, що відповідач, за яким зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, має можливість у будь-який момент здійснити його відчуження, що унеможливить виконання рішення суду. Також скаржник зазначив, що судом не враховано, що спірне майно вже неодноразово відчужувалося (у тому числі під час розгляду справи №522/3777/17-ц). При винесенні ухвали суд не врахував і мету вжиття заходів забезпечення позову, а саме, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні рішення суду у випадку задоволення позову.

Крім того, апелянт вказав про те, що посилання місцевого господарського суду на те, що прокурором не надано доказів, які свідчать про наявність ризиків відчуження нерухомого майна є необґрунтованими, оскільки господарське процесуальне законодавство не вимагає у позивача надавати докази, що підтверджують наявність у відповідача реальних намірів на вчинення будь-яких дій щодо спірного майна, в тому числі його відчуження. При цьому скаржник зазначив, що суд фактично поклав на прокурора тягар доведення намірів іншої сторони, які не можуть підтверджуватися доказами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, І.Г. Філінюка.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 апеляційну скаргу заступника керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 у справі №916/3133/22 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у розмірі 2481,00грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи №916/3133/22, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

22.12.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №916/3133/22.

В межах встановленого ухвалою суду від 14.12.2022 строку від заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. №1975/22/Д1 від 02.01.23).

У зв`язку з перебуванням суддів колегії суддів у відпустках, питання щодо апеляційної скарги вирішувалося 12.01.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/3133/22.

Встановлено учасникам справи строк до 26.01.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.02.2023 о 10:00 год.

В судовому засіданні, яке відбулось 07.02.2023, обірвався інтернет-зв`язок, що унеможливило подальше проведення судового засідання. Про відповідні обставини секретарем судового засідання складено довідку.

У зв`язку з наведеним, ухвалою суду від 07.02.2023 наступне судове засідання призначено на 07.03.2023 об 11:00 год.

Окрім того, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказаною ухвалою суду постановлено розглянути апеляційну скаргу заступника керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/3133/22 поза межами строку, встановленого у частині другій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

В судове засідання, яке відбулось 07.03.2023, представник Благодійного фонду «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ» не з`явився.

Стосовно здійснення судом апеляційної інстанції повідомлення Благодійного фонду «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ» про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги судова колегія зазначає, що ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023, якою призначено судового засідання на 07.03.2023 об 11:00, направлялась відповідачу за адресою, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 65012, Одеська обл., місто Одеса, вул.Канатна, будинок 78, приміщення 20, проте вказане поштове відправлення повернуто оператором поштового зв`язку з довідкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частинами п`ятою та шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Колегія суддів зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Відтак, з огляду на приписи пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення відповідачу копії ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023, якою сторони повідомлялись про призначення судового засідання на 07.03.2023 об 11:00 год., є 17.02.2023 - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні, яке відбулось 07.03.2023, надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши представників прокуратури та позивача, дослідивши матеріали оскарження ухвали суду, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 17.10.2018 у справі №522/3777/17-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 27.07.2022, позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Менеджмент Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Буд» про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано, у тому числі, 147/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 28/30, а саме: літ. «А» - лікувальний корпус №1, загальною площею 712,8 кв.м., з незаконного володіння ТОВ «Івент Менеджмент Груп» (код 33140487) на користь Фонду державного майна України.

20.06.2019 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Менеджмент Груп» прийнято рішення, оформлене протоколом №01/19, про передачу Благодійному фонду «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ» благодійного внеску у вигляді нерухомого майна: 147/1000 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 28/30, загальною площею 4528,2 кв.м., зокрема, літ. «А» - лікувальний корпус №1, загальною площею 712,8 кв.м.

Рішенням загальних зборів учасників Благодійного фонду «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ» від 20.06.2019, оформлених протоколом №01/19, прийнято вказане нерухоме майно у якості пожертви від Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Менеджмент Груп».

20.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Івент Менеджмент Груп», як благодійником, та Благодійним фондом «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ», як бенефіціаром, складено акт приймання-передачі нерухомого майна в якості пожертви (благодійного внеску), відповідно до якого благодійник передав, а бенефіціар прийняв пожертву (благодійний внесок) у вигляді зазначеного вище нерухомого майна.

Згідно із пунктом 2 акту приймання-передачі від 20.06.2019 благодійник передає вказане нерухоме майно для використання його бенефіціаром лише з метою надання соціальної допомоги без забезпечення проживання, передбаченої класом 88.9. КВЕД-2010.

У разі використання бенефіціаром благодійної пожертви (благодійного внеску) всупереч мети, визначеної пунктом 2 цього акту, бенефіціар зобов`язаний повернути благодійнику благодійну пожертву (благодійний внесок) (пункт 5 акту приймання-передачі від 20.06.2019).

Благодійник або його правонаступник має право змінити бенефіціарів благодійної пожертви (благодійного внеску) у разі порушення цілей, строків та порядку використання такої пожертви або її частини (пункт 6 акту приймання-передачі від 20.06.2019).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 25.06.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець О.В. проведено державну реєстрацію права власності Благодійного фонду «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ» на спірне майно на підставі протоколу загальних зборів учасників Благодійного фонду «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ» №01/19 від 20.06.2019, акту приймання-передачі нерухомого майна в якості пожертви (благодійного внеску) від 20.06.2019, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Івент Менеджмент Груп» №01/19 від 20.06.2019.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову прокурор зазначив, що зазначений правочин та рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець О.В. щодо реєстрації є незаконними, оскільки власник майна - Фонд державного майна України волевиявлення на відчуження своєї власності не реалізовував, та, крім того, відповідач набув спірне майно під час розгляду справи №522/3777/17-ц у суді, у той час, коли діяв арешт, накладений на нього ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 28.03.2017.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову прокурор зазначив, що на даний час спірне майно зареєстроване за відповідачем, який має можливість у будь-який час здійснити його відчуження, що унеможливить виконання рішення суду.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції про відмову у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на об`єкт нерухомого майна у вигляді 147/1000 частин нежитлової будівлі (загальною площею 4528,2кв.м.), яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 28/30, та складається з літ. «А» - лікувальний корпус № 1, площею 712,8 кв.м., та яку зареєстровано за Благодійним фондом «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ», та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема:

накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

забороною відповідачу вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 137 названого Кодексу містить невичерпний перелік заходів забезпечення позову і припис про те, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Південно-західний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У наведених висновках Південно-західний апеляційний господарський суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, що неодноразово викладалась, зокрема, в пункті 15 постанови від 14.06.2018 у справі №916/10/18, в пункті 14 постанови Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, а також в постановах від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 29.01.2021 у справі №910/10957/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову, мотивував своє рішення тим, що заявником не доведено належними та допустимими доказами обставин, за яких невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав заявника, крім цього, суд зазначив, що у даній справі відсутнє обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів майбутнього позивача, за захистом яких він має намір звернутись.

Південно-західний апеляційний господарський суд вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на таке.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Предметом позову у цій справі є вимога про витребування спірного майна з володіння відповідача на користь позивача. Отже, предметом позову є вимога майнового характеру.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може вибути із власності, зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Зокрема, про такі обставини в даній справі свідчить реєстрація за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно під час дії арешту, накладеного в рамках судового провадження.

Так, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, стосовно спірного нерухомого майна 21.04.2017 зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 28.03.2017 у справі №522/3777/17, а 07.07.2021 зареєстровано припинення вказаного обтяження на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 11.06.2021 у справі №522/3777/17, тоді як за відповідачем право власності було зареєстровано 25.06.2019, тобто під час дії арешту нерухомого майна.

Відомості щодо арешту, який був чинним на час реєстрації майна за Благодійним фондом «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ», містилися у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Попри наведене, реєстрація права власності все ж таки відбулася.

Крім того, як вбачається із акту приймання-передачі нерухомого майна в якості пожертви (благодійного внеску) від 20.06.2019, благодійник або його правонаступник має право змінити бенефіціарів благодійної пожертви (благодійного внеску).

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що поведінка відповідача, спрямована на реєстрацію за ним права власності на спірне нерухоме майно під час дії арешту, та умови акту приймання-передачі нерухомого майна в якості пожертви (благодійного внеску) від 20.06.2019 про можливість зміни у будь-який час бенефіціарів благодійної пожертви (благодійного внеску) свідчать про те, що спірне майно може вибути із власності відповідача у будь-який момент, що унеможливить виконання рішення суду.

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач спірне нерухоме майно у власності, а отже, застосування заходів забезпечення позову, обраних прокурором, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно відповідача та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Накладення арешту на нерухоме майно забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження цим майном відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Разом із тим, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядженням нерухомим майном, існування якого дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача спірного нерухомого майна.

При цьому колегія суддів враховує, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до частини першої статті 25 якого проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили

За таких обставин, позивачем доведено наявність обґрунтованого припущення, що невжиття судом заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову позивача).

Застосування заходів забезпечення позову, обраних прокурором, відповідають статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Наведене вище свідчить про необхідність задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладання арешту на об`єкт нерухомого майна у вигляді 147/1000 частин нежитлової будівлі (загальною площею 4528,2 кв.м.), яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 28/30, та складається з літ. «А» - лікувальний корпус № 1, площею 712,8 кв.м., та яку зареєстровано за Благодійним фондом «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ», та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

Колегія суддів зауважує на тому, що зазначені заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження за відповідачем права власності на майно) з метою зупинення вчинення під час розгляду цієї справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення/часткового задоволення позову.

Таким чином, враховуючи наведене, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що Господарський суд Одеської області невірно застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Однак оскаржуване судове рішення таким вимогам процесуального закону не відповідає, а відмова у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суперечить нормам процесуального законодавства.

Оскільки судове рішення, що оскаржується, ухвалене з порушенням норм процесуального права, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність скасування цього судового рішення та прийняття нового про задоволення заяви про забезпечення позову.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269 - 271, 277, 281 - 284 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу заступника керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 про відмову у задоволенні заяви (вх.№2-1130/22) про забезпечення позову №916/3133/22 скасувати.

3.Заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси (вх.№2-1130/22 від 21.11.2022) задовольнити.

4.Вжити заходи забезпечення позову у справі № 916/3133/22, а саме:

-накласти арешт на об`єкт нерухомого майна у вигляді 147/1000 частин нежитлової будівлі (загальною площею 4528,2 кв.м.), яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 28/30, та складається з літ. «А» - лікувальний корпус № 1, площею 712,8 кв.м., та яка зареєстрована за Благодійним фондом «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ»;

-заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна у вигляді 147/1000 частин нежитлової будівлі (загальною площею 4528,2 кв.м.), яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 28/30, та складається з літ. «А» - лікувальний корпус № 1, площею 712,8 кв.м., та яка зареєстрована за Благодійним фондом «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ».

Стягувач: Фонд державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м.Київ, 01133; код за ЄДРПОУ: 0032945).

Боржник: Благодійний фонд «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ» (вул. Канатна, 78, приміщення 20, м.Одеса, 65012; код за ЄДРПОУ: 41569293).

Постанова є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання у строк, передбачений статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.03.2023.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя І.Г. Філінюк