Ухвала

від 12.02.2024 по справі 916/3133/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3133/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Міщенко І. С., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Благодійного фонду "Корпорація монстрів"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 (головуючий суддя Богатир К. В., судді Поліщук Л. В., Таран С. В.)

у справі № 916/3133/22

за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеса в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Благодійного фонду "Корпорація монстрів"

про витребування нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

02.11.2023 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за касаційною скаргою Благодійного фонду "Корпорація монстрів" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2023.

11.01.2024 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 916/3133/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.01.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Міщенко І. С., Могил С. К.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 916/3133/22 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

04.05.2023 рішенням Господарського суду Одеської області позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Благодійний фонд "Корпорація монстрів" 06.09.2023 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2023.

09.10.2023 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Благодійного фонду "Корпорація монстрів" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 у справі № 916/3133/22 залишено без руху на підставі частини третьої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням вимог частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строків на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

02.11.2023 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 916/3133/22 за апеляційною скаргою Благодійного фонду "Корпорація монстрів" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що суд вважає необґрунтованим клопотання про поновлення строку з огляду на те, що скаржник обґрунтував своє клопотання про поновлення строку, зокрема, тим, що (1) він не отримував копію оскаржуваного рішення, оскільки приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 78, прим. 20 не перебуває у власності Благодійного фонду "Корпорація монстрів" та ніколи не перебувало, відповідно до договору оренди нерухомого майна від 27.10.2019, вказані приміщення благодійний фонд взяв в оренду, у зв`язку із чим і були внесені зміни щодо юридичної адреси у реєстраційні дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а вказаний договір було розірвано 10.04.2021, і з цієї дати Благодійний фонд "Корпорація монстрів" не знаходиться за місцем реєстрації, а також апелянт зазначив, що його адреса місцезнаходження знаходиться у загальному доступі на сайті благодійного фонду, також зазначив, що причиною пропуску строку на апеляційне оскарження є те, що (2) у період і з моменту початку розгляду справи у суді першої інстанції, і на час ухвалення оскаржуваного рішення, Фонд здійснює активну діяльність, що зосереджена на допомозі та сприянню Збройним Силам України, що зумовлено саме початком повномасштабного вторгнення російської федерації та впровадженням воєнного стану, а також зазначив, що (3) у зв`язку з зазначеними, у нього збільшення обсяг роботи, з`явилося надвелике навантаження на фонд, велика кількість постійних виїздів по території України та за її межі, тому він вважає вказані обставини такими, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили своєчасно виконання процесуальної дії, а саме подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, про винесення якого фондові не було відомо та подано апеляційну скаргу відразу після отримання його фотокопії за результатами ознайомлення з матеріалами справи представником фонду, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення та відкрити апеляційне провадження.

Судова колегія суду апеляційної інстанції встановила, що Господарський суд Одеської області надсилав всю поштову кореспонденцію, за юридичною адресою Благодійного фонду "Корпорація монстрів", іншої адреси окрім тієї, що зазначена в позові та в ЄДРЮО суду відомо не було.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Суд першої інстанції не зобов`язаний розшукувати інші можливі адреси чи засоби зв`язку сторони у справі за наявності у неї юридичної адреси, яка зазначена як місцезнаходження юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тому посилання апелянта на інформацію з його офіційного сайту не прийняті апеляційним судом до уваги.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме рішення місцевого господарського суду, Благодійний фонд "Корпорація монстрів" отримав поштове відправлення 15.05.2023.

Щодо посилань апелянта на те, що він не отримував копії судового рішення, а також посилання на те, що повідомлення про вручення поштового відправлення № 6511914215591, не містить інформації про ім`я та прізвище особи, яка вчинила підпис на повідомлені, що нібито суперечить вимогам п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, а також те, що вказана відмітка, відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку обов`язково проставляється працівниками відділення поштового зв`язку, суд апеляційної інстанції зазначив, що під час вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" або "Судова повістка" на бланку повідомлення розписується та зазначає прізвище саме одержувач, а не працівник поштового зв`язку.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.09.2021 у справі № 806/2046/18.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт, вказуючи власні реквізити, зазначив виключено одну адресу, а саме: 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 78, прим. 20. Тоді як інші адреси, на які він посилався в заявах про усунення недоліків апеляційної скарги, апелянт не вказував, що також свідчить про направлення оскаржуваного рішення на правильну адресу апелянта.

Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що він не отримував копії оскаржуваного судового рішення, а випадково ознайомився з повним текстом судового рішення лише у серпні 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також зазначив про те, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином, оскільки не направляв поштову кореспонденцію на його фактичну адресу, яка була відсутня в матеріалах справи.

При цьому, скаржник жодним чином не спростував чому він протягом двох років не змінив адресу своєї реєстрації, яка зазначена в ЄДРЮО, а лише наполягає у своїй касаційній скарзі на тому, що адреса та інші засоби зв`язку є загально відомими та містяться на офіційному сайті скаржника.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на те що він ознайомився з повним текстом судового рішення випадково лише у серпні 2023 року, зокрема, у зв`язку з зайнятістю працівників фонду не можуть бути розцінені судом як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки такі доводи зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника та його взаємовідносин з його представниками (працівниками).

Крім того, як було зазначено судом апеляційної інстанції, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), і як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржник отримав копію оскаржуваного рішення 15.05.2023 за дійсною юридичною адресою Благодійного фонду "Корпорація монстрів".

Колегія суддів зазначає, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Суд вважає за необхідне також зазначити, що як передбачено положеннями статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Також, скаржник обґрунтовує таке пізнє звернення із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції тим, що у зв`язку з його активною діяльністю та постійними відрядженнями працівників фонду, яка пов`язана з повномасштабним вторгненням.

При цьому, скаржник жодним чином не обґрунтував яким чином ці обставини не дали можливості скаржнику ознайомитися із оскаржуваним судовим рішенням до серпня 2023 року і подати апеляційну скаргу в межах процесуального строку.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відповідно частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Благодійного фонду "Корпорація монстрів" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 916/3133/22 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права (зокрема, пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України) судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Благодійного фонду "Корпорація монстрів" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 916/3133/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. С. Міщенко

С. К. Могил