Ухвала

від 22.02.2023 по справі 31/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.02.2023 Справа № 31/131

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали скарги Бартківа Ігоря Михайловича на дії (бездіяльність) державного виконавця, на постанову про закінчення виконавчого провадження у справі № 31/131:

за позовом: Фізичної особи -підприємця Бартків Ігоря Михайловича , м. Золочів Львівської області

до відповідача: Золочівської міської ради, м. Золочів Львівської області

про зобов`язання відповідача в місячний строк укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1 , для обслуговування кінотеатру за ціною продажу 67900,00 грн.

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Лабай Х.А.

Представники сторін:

від скаржника (позивача): Фостяк О.Я.;

від відповідача: Піддубна Х.Г., Олешко О.В.;

від відділу державної виконавчої служби: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Бартківа Ігоря Михайловича на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі № 31/131.

Ухвалою суду від 07.12.2022 поновлено Бартківу І.М. строк для звернення із скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі № 31/131, прийнято скаргу до розгляду, розгляд скарги призначено на 16.12.2022.

16.12.2022 на розгляд суду від Золочівської міської ради надійшли письмові пояснення на скаргу Бартківа І.М. на дії державного виконавця.

16.12.2022 від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшов відзив на скаргу Бартківа І.М. на дії державного виконавця.

Судове засідання, призначене на 16.12.2022 о 11:30, не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області повітряної тривоги 16.12.2022 з 08 год. 35 хв. до 12 год. 15 хв.

21.12.2022 на електронну адресу суду від представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшло клопотання, у якому просить проводити розгляд скарги за відсутності представника відділу державної виконавчої служби.

21.12.2022 представником Бартківа І.М. подано заяву, у якій просить відкласти розгляд скарги на інший день у зв`язку із ненадходженням відповідей на адвокатські запити представника позивача щодо надання інформації про зареєстровані кримінальні провадження.

25.01.2023 на електронну адресу суду від представника заявника надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги у зв`язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання.

Ухвалою суду від 15.02.2023 розгляд скарги призначено на 22.02.2023.

22.02.2023 на розгляд суду надійшло клопотання про заміну відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (код ЄДРПОУ: 43317547) на правонаступника - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 43316386).

22.02.2023 на електронну адресу суду від представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності представника відділу виконавчої служби.

У судове засідання 22.02.2023 з`явилися представники скаржника та Золочівської міської ради. У судовому засіданні 22.02.2023 судом розглянуто та задоволено клопотання представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну учасника у справі № 31/131 в частині розгляду скарги Бартківа Ігоря Михайловича на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у цій справі.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Бартків Ігор Михайлович звернувся до Господарського суду Львівської області із скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі № 31/131, відповідно до якої скаржник просить суд визнати неправомірною постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т.Г. від 16.04.2013 про закінчення виконавчого провадження (ВП 31148703) по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 у справі № 31/131; зобов`язати державних виконавців ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відновити виконавче провадження (ВП 31148703) по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 у справі № 31/131.

Скаржник вважає, що постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Денисяка Т.Г. від 29.03.2012 року про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Львівської області 31 серпня 2009 року ( ВП № 31148703) не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Скаржник зазначає, що стягувач - Бартків Ігор Михайлович не був повідомлений про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області 31 серпня 2009 року ( ВП № 31148703). Також зазначає, що копія постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Денисяка Т.Г. від 16.04.2013 року Бартківу Ігорю Михайловичу не надсилалась. Також Бартківу І.М. невідомо про перебування в провадженні будь - яких органів досудового розслідування, зокрема в слідчому відділі Золочівського РВ ГУМВС України у Львівській області/ Золочівського відділу поліції ГУНП у Львівській області кримінальних проваджень за фактом невиконання посадовими особами Золочівської міської ради рішення Господарського суду Львівської області від 19 серпня 2019 року у справі № 31/131. Скаржник стверджує, що з даного приводу Бартків І.М. не викликався, показів чи пояснень не надавав, хоча в даних правовідносинах повинен був бути визнаний потерпілим із врученням пам`ятки про права та обов`язки, та, відповідно, повинен був бути допитаний. У скарзі також зазначено, що в оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження, хоча і зазначається про направлення подання до Золочівського РВ ГУМВС України, однак, не наведено жодних реєстраційних даних такого повідомлення ( вихідний номер, дата тощо). Крім того, скаржник вказує, що в оскаржуваній постанові не вказується чи за наслідками такого звернення ( подання) уповноваженим органом внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування чи ні. Водночас згідно вимог ст. 214 КПК України, саме заявнику слідчий, дізнавач, прокурор через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. І саме заявник (а не будь-яка інша особа) має право оскаржувати бездіяльність слідчого, прокурора чи дізнавача, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. За наведених обставин скаржник вважає, що державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів, спрямованих на забепечення фактичного ( реального) виконання судового рішення.

На переконання скаржника, звернення посадової особи державної виконавчої служби зі звернення до правоохоронних органів з приводу умисного невиконання судового рішення без з`ясування обставин чи отримано фактично таке звернення правоохоронним органом та чи порушено за таким зверненням відповідне провадження не може вважатись належним та повним виконанням державним виконавцем своїх обов`язків з приводу примусового виконання такого судового рішення. При цьому скаржник звертає увагу на те, що відсутні будь-які докази, які б взагалі підтверджували сам факт відповідного звернення. Також звертає увагу на те, що постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Денисяка Т.Г. від 29.03.2012 року виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області 31 серпня 2009 року вже закінчувалось та повертався виконавчий документ до органу, що його видав - Господарського суду Львівської області. Постановою в.о. начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління від 12.04.2012 року постанову про закінчення виконавчого провадження державного виконавця Денисяка Т.Г. скасовано, як незаконну та зобов`язано державного виконавця здійснити заходи примусового виконання спрямовані на повне, фактичне виконання наказу № 31/131, виданого 31.08.2009 року Господарським судом Львівської області. Однак, як стверджує скаржник, оскаржувана постанова від 16.04.2019 року за змістом є аналогічною до постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т.Г. від 29.03.2012. Зокрема, як зазначає скаржник, постанова не містить жодної інформації про виконання вказівок начальника відділу та вжиті державним виконавцем заходи, спрямовані на повне та фактичне виконання наказу № 31/131, виданого 31.08.2009 року Господарським судом Львівської області, що на переконання скаржника, суперечить вимогам ч. 3 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано відзив на скаргу на постанову про закінчення виконавчого провадження. У вказаному відзиві зазначено, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження № 31148703 з виконання наказу № 31/131 від 31.08.2009, виданого Господарським судом Львівської області, про зобов`язання Золочівської міської ради в місячний строк укласти із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної янки площею 0,30 га у АДРЕСА_1 , для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67900,00 грн, по якому 16.04.2013 винесено постанову про повернення виконавчого документа у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що була чинною на той час. У своєму відзиві орган державної виконавчої служби зазначає, що надати більш детальну інформацію не видається можливим, оскільки матеріали виконавчого провадження № 31148703 знищено у зв`язку із завершенням строку зберігання. Також у відзив зазначено, що, враховуючи вищевикладене, постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т.Г. від 16.04.2013 про закінчення виконавчого провадження ВП № 31148703 відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень. У відзиві орган державної виконавчої служби просить питання про задоволення скарги Бартківа Ігоря Михайловича на дії державного виконавця Відділу у справі № 31/131 вирішити на розсуд суду.

Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області подано на розгляд суду пояснення на скаргу на постанову про закінчення виконавчого провадження. У поясненнях міська рада зазначає, що 09.02.2012 року підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області скерував на адресу Бартківа Ігоря Михайловича та Золочівської міської ради відповідне повідомлення № 08-01-45/В-5/186/1616 та копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№ 31148703. Дане відправлення Золочівська міська рада отримала засобами поштового зв`язку 14.02.2012 року. Тому, з об`єктивних причин Золочівська міська рада не мала можливості у строк до 16.02.2012 року самостійно виконати рішення Господарського суду Львівської області у справі № 31/131 від 19.08.2009 року.

Відповідач також зазначає, що 01.03.2012 року державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про накладення штрафу на Золочівську міську раду у розмірі 340 грн. за невиконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 року у справі № 31/131. Дана постанова була скерована на адресу Золочівської міської ради 02.03.2012 року листом № 08-01-45/В-5/186/3051, який надійшов до міської ради 07.03.2012 року. У поясненні вказано, що 20.03.2012 року Золочівська міська рада Львівської області скерувала до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області звернення щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 31/131 від 19.08.2009 року. Зокрема, у такому зверненні міська рада повідомила державному виконавцю, що відповідно до вимог ст. 128 Земельного кодексу України 24.02.2012 Золочівська міська рада скерувала звернення до приватного нотаріуса Золочіського районного нотаріального округу Львівської області Плотиці Г.Д. щодо укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки на АДРЕСА_1 . До Золочівської міської ради 13.03.2012 надійшла відповідь приватного нотаріуса Плотиці Г.Д. № 85/01-16 від 12.03.2012 року, в якій був наведений перелік документів, необхідних для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Зокрема, приватний нотаріус Плотиця Г.Д. зазначила, що звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки та рецензія повинні бути чинними.

Як зазначено у поясненнях, на підставі договору, укладеного з громадянином Бартківим Ігорем Михайловичем , ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» 01.03.2006 провела експертну грошову оцінку земельної ділянки на АДРЕСА_1 , за результатами якої був складений висновок про ринкову вартість земельної ділянки, яка склала 67900 грн. Термін чинності звіту - 1 рік від дати оцінки. Відтак, на час відкриття виконавчого провадження та звернення Золочівської міської ради до приватного нотаріуса Плотиці Г.Д. щодо укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки вказана експертна грошова оцінка земельної ділянки втратила чинність.

У своїх поясненнях відповідач зазначає, що, враховуючи наведене та на виконання постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження ВП № 31 148703 від 09.02.2012 року про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009 року, Золочівська міська рада Львівської області 16.03.2012 року приняла рішення № 527 «Про надання дозволу на проведення експертно-грошової оцінки землі». Даним рішенням міська рада доручила виконавчому комітету Золочівської міської ради провести експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,30 га на АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі кінотеатру та подати її на затвердження сесії міської ради. З врахуванням наведеного, Золочівська міська рада Львівської області неодноразово скеровувала гр. Бартківу І.М. звернення про внесення авансового внеску від вартості земельної ділянки. Дані звернення містили роз`яснення та нормативно-правові підстави щодо сплати ним авансового внеску, банківські реквізити для сплати та суму авансового внеску, який підлягав до сплати покупцем - Бартківим І.М . Однак, як стверджує міська рада, кошти авансового внеску Бартків І.М. за вказаними реквізитами не вніс, відповіді на ці звернення до міської ради також не надходили.

Золочівська міська рада зазначає, що 05.04.2012 з Головного управління юстиції у Львівській області в прокуратуру Золочівського району Львівської області надійшло подання державного виконавця про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 31/131 від 19.08.2009 року. Під час проведення прокуратурою Золочівського району Львівської області перевірки по даному поданнню не було здобуто об`єктивних та достатніх даних, які б вказували на наявність в діях службових осіб Золочівської міської ради Львівської області ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382, ч. 3 ст. 382 Кримінального кодексу України. 13.04.2012 року помічник прокурора Золочівського району Львівської області виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб Золочівської міської ради Львівської області за ч. 2 ст. 382, ч. 3 ст. 382 Кримінального кодексу України у зв`язку з відсутністю в їхніх діях ознак складу злочинів.

У поясненнях також вказано, що 12.04.2012 року державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області12.04.2012 року виніс постанову про відновлення виконавчого провадження (ВП № 31148703) про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009 року, яку скерував на адресу Золочівської міської ради, Бартківа Ігоря Михайловича та Господарського суду Львівської області (12.04.2012 року вих. № 08-01-45/В-5/186/5423), яка надійшла до Золочівської міської ради через засоби поштового зв`язку 18.04.2012 року.

Золочівська міська рада зазначає, що 16.04.2013 року, враховуючи те, що державним виконавцем було вжито всіх передбачених законом заходів примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 31/131 від 19.08.2009 року та скеровано до Золочівського PB ГУ МВСУ у Львівській області подання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 31148703) про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009 року. Дану постанову 17.04.2013 скерував на адресу Золочівської міської ради, Бартківа Ігоря Михайловича та Господарського суду Львівської області вих. № 09-01-45/В-5/186/6596, яка надійшла до Золочівської міської ради через засоби поштового зв`язку 23.04.2013 року.

Золочівська міська рада Львівської області у поясненнях стверджує, що вживала усіх передбачених законом заходів на виконання постанов державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні ВП № 31148703 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009 року, проте виконання його було неможливим у зв`язку із відсутністю чинної та неможливістю виготовити нової експертної грошової оцінки земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Відповідач вважає, що твердження скаржника про те, що державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області не вживав належних заходів для фактичного виконання наказу Господарського суду Львівської області та не повідомляв заявника ( Бартківа І.М. ) про вжиті ним заходи примусового виконання рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені жодними доказами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд зазначає, що спірні відносини учасників процесу у даній справі виникли у ході виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду, тому регулюються приписами Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка була чинною на момент винесення спірної постанови про закінчення виконавчого провадження (далі Закон № 606-XIV).

Згідно зі ст. 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зокрема зобов`язаний здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як стверджує скаржник, рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівської міської ради в місячний строк укласти із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67900,00 грн станом на сьогодні не виконано.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2019 позов фізичної особи-підприємця Бартків І.М. задоволено повністю, зобов`язано Золочівську міську раду в місячний строк укласти із фізичною особою-підприємцем Бартків І.М. договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1 , для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67900,00 грн.

Господарський суд Львівської області 31.08.2009 року видав наказ про примусове виконання рішення № 31/131 від 19.08.2009 року.

З огляду на матеріали справи, вказаний наказ Господарського суду Львівської області був пред`явлений до виконання. Постановою від 09.02.2012 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП № 31148703 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009 року.

01.03.2012 року державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про накладення штрафу на Золочівську міську раду у розмірі 340 грн. за невиконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 року у справі № 31/131.

27.03.2012 року державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про накладення штрафу на Золочівську міську раду у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 року у справі № 31/131.

29.03.2012 року державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 31148703) про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009 року.

З огляду на матеріали справи, 12.04.2012 року постановою в.о. начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 31148703), винесену 29.03.2012 року в ході виконання наказу № 31/131, виданого 31.08.2009 року Господарським судом Львівської області.

12.04.2012 року державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про відновлення виконавчого провадження(ВП № 31148703) про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009 року.

16.04.2013 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 31148703) про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009 року.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

У рішенні від 15 жовтня 2009 року Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07 червня 2005 року) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Отже, сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, пункт 34).

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

У справі "Глоба проти України" (заява N 15729/07, § § 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі N 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі N 924/315/17.

Згідно із ст. 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ст. 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Схожі висновки викладені у постанові КЦС ВС від 22.06.2022 у справі N 607/2547/20.

У ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у тому числі, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього закону; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим законом та іншими законами.

Слід зазначити, що суду не надано жодних доказів вчинення державним виконавцем будь-яких дій після відновлення виконавчого провадження (постанова державного виконавця від 12.04.2012 про відновлення виконавчого провадження ВП № 31148703) для виконання рішення суду у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівської міської ради в місячний строк укласти із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67900,00 грн.

Щодо заперечень, наведених Золочівською міською радою у своїх поясненнях суд вважає за необхідне наголосити, що предметом розгляду у цій справі є дії/бездіяльність власне державного виконавця щодо вчинення дій для виконання судового рішення, а не дії Золочівської міської ради.

Суд також вважає за необхідне зазначити на важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Суд враховує, що розглядаючи справу N 5-рп/2013, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2021 року у справі № 907/416/21 звертає увагу на те, що при виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 905/3773/14-908/5138/14).

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівської міської ради в місячний строк укласти із фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67900,00 грн, яке набрало законної сили, та на примусове виконання якого видано наказ від 31.08.2009 у справі № 31/131, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Скаржник у прохальній частині скарги просить визнати неправомірною (незаконною) постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т.Г. від 16.04.2013 року про закінчення виконавчого провадження ( ВП 31148703) по примусовому виконанню наказу господарського суду Львівської області 31/131 від 31 серпня 2009 року про зобов`язання Золочівської міської ради Львівської області в місячний строк укласти з фізичною особою - підприємцем договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1 для обслуговування кінотеатру за ціною продажу 67900.00 грн; та зобов`язати державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) відновити виконавче провадження (ВП 31148703) по примусовому виконанню наказу господарського суду Львівської області 31/131 від 31 серпня 2009 року про зобов`язання Золочівської міської ради Львівської області в місячний строк укласти з фізичною особою - підприємцем договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,30 га у м. Золочеві, пл. Вічева, 1 для обслуговування кінотеатру за ціною продажу 67900.00 грн.

Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява N 61406/00, § 59); "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України", заява N 38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява N 20390/07, § 29).

Враховуючи, що відповідно до положень чинного Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII та Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, який був чинний на момент винесення державним виконавцем спірної постанови, наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законом, суд зазначає, що постанова, якою закінчено виконавче провадження ВП № 31148703, перешкоджає скаржнику - Фізичній особі-підприємцю Бартківу Ігорю Михайловичу реалізувати свої права на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Разом із цим, як чинний Закон України «Про виконавче провадження» (ст. 41 Закону), так і Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (ст. 51 Закону), який був чинний на момент винесення державним виконавцем спірної постанови, передбачає можливість відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Суд зазначає, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі N 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови. Також слід звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду вже скасовувала постанову державного виконавця за результатами касаційного перегляду судових рішень щодо розгляду скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця (див. постанову від 04.07.2018 у справі 761/12665/14-ц).

Суд враховує також те, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Судом також взято до уваги те, що постанову від 29.03.2012 державного виконавця Денисяка Т.Г. про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Львівської області 31 серпня 2009 року у справі № 31/131 вже було скасовано постановою в.о. начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління від 12.04.2012, як незаконну та зобов`язано державного виконавця здійснити заходи примусового виконання спрямовані на повне, фактичне виконання наказу № 31/131 виданого 31.08.2009 року господарським судом Львівської області.

Суд вважає за необхідне зазначити, що можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено частиною першою Закону України «Про виконавче провадження» та частиною першою ст. 339 Господарського процесуального кодексу України. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20. У вказаній постанові також зазначено, що ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження в силу частини першої ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків КГС ВС про застосування частини другої статті 343 ГПК України, викладених у постановах від 21.05.2021 у справі N 905/64/15, від 25.06.2021 у справі N 905/2214/14-908/5734/14, від 25.06.2021 у справі N 25/7, від 30.06.2021 у справі N 905/2190/14, від 15.07.2021 у справі N 924/408/19, від 24.11.2021 у справі N 908/3994/14, від 11.04.2022 у справі N 916/3143/19 та від 04.08.2022 у справі N 910/11419/20, а також висновків КЦС ВС про застосування аналогічних положень частини другої статті 451 ЦПК України, викладених у постанові від 23.02.2022 у справі N 1005/7141/2012, про те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби/приватних виконавців.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні та органом державної виконавчої служби не надано доказів та не наведено належних обґрунтувань щодо вжиття державним виконавцем усіх необхідних заходів для виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131 та відповідного наказу № 31/131, виданого 31.08.2009 року Господарським судом Львівської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини та наведені положення законодавства, беручи до уваги практику ЄСПЛ та судову практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що скарга Бартківа Ігоря Михайловича на постанову про закінчення виконавчого провадження у справі № 31/131 підлягає до задоволення, слід визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т.Г. від 16.01.2013 про закінчення виконавчого провадження ВП 31148703 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівської міської ради Львівської області в місячний строк укласти із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67900,00 грн.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Бартківа Ігоря Михайловича на дії (бездіяльність) державного виконавця, на постанову про закінчення виконавчого провадження у справі № 31/131 задоволити.

2. Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т.Г. від 16.01.2013 про закінчення виконавчого провадження ВП 31148703 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівської міської ради Львівської області в місячний строк укласти із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67900,00 грн.

3. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівської міської ради Львівської області в місячний строк укласти із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67900,00 грн.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по заяві, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Повний текст ухвали складено 10.03.2023.

Суддя Артимович В.М.