Постанова

від 23.08.2023 по справі 31/131

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 31/131

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2023 (суддя Артимович В. М.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин А. В.)

за скаргою Бартікова Ігоря Михайловича

на дії (бездіяльність) державного виконавця

у справі № 31/131

за позовом фізичної особи-підприємця Бартківа Ігоря Михайловича

до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області

про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки,

за участі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 позов фізичної особи-підприємця Бартківа І. М. задоволено повністю, зобов`язано Золочівську міську раду в місячний строк укласти з фізичною особою-підприємцем Бартківим І. М. договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у м. Золочеві, пл. Вічева, 1, для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67 900,00 грн.

2. На виконання вказаного рішення, Господарський суд Львівської області 31.08.2009 видав відповідний наказ № 31/131, який був пред`явлений до виконання.

3. Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 09.02.2012 відкрито виконавче провадження № 31148703 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 № 31/131.

4. 01.03.2012 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про накладення штрафу на Золочівську міську раду у розмірі 340,00 грн за невиконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131.

5. 27.03.2012 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про накладення штрафу на Золочівську міську раду у розмірі 680,00 грн за невиконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131.

6. 29.03.2012 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 31148703 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 № 31/131.

7. В подальшому, 12.04.2012 постановою в.о. начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 31148703, винесену 29.03.2012 в ході виконання наказу №31/131, виданого 31.08.2009 Господарським судом Львівської області.

8. 12.04.2012 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про відновлення виконавчого провадження № 31148703 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 № 31/131.

9. 16.04.2013 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 31148703 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009.

10. Бартків Ігор Михайлович звернувся до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі № 31/131, відповідно до якої скаржник просив суд:

- визнати неправомірною постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т. Г. від 16.04.2013 про закінчення виконавчого провадження № 31148703 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 № 31/131;

- зобов`язати державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відновити виконавче провадження № 31148703 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 № 31/131.

11. Як стверджував скаржник, рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівську міську раду в місячний строк укласти із фізичною особою-підприємцем Бартківим І. М. договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у м. Золочеві, пл. Вічева, 1, для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67 900,00 грн станом на час звернення зі скаргою не виконано.

12. Скаржник вважав, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 31148703 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 № 31/131 не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

13. Скаржник, зокрема, зазначав, що стягувач - Бартків І. М. не був повідомлений про закінчення виконавчого провадження № 31148703 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області 31.08.2009 № 31/131. Також зазначав, що копія постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т. Г. від 16.04.2013 Бартківу І. М. не надсилалася. Також Бартківу І. М. невідомо про перебування в провадженні будь-яких органів досудового розслідування, зокрема в слідчому відділі Золочівського РВ ГУМВС України у Львівській області/Золочівського відділу поліції ГУНП у Львівській області кримінальних проваджень за фактом невиконання посадовими особами Золочівської міської ради рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2019 у справі № 31/131. Стверджував, що з даного приводу Бартків І. М. не викликався, показів чи пояснень не надавав, хоча в даних правовідносинах повинен був бути визнаний потерпілим із врученням пам`ятки про права та обов`язки, і, відповідно, повинен був бути допитаний.

14. Також, скаржник зазначав, що в постанові про закінчення виконавчого провадження, хоча і вказується про направлення подання до Золочівського РВ ГУМВС України, однак, не наведено жодних реєстраційних даних такого повідомлення (вихідний номер, дата тощо). Крім того, скаржник вказував, що в оскаржуваній постанові державного виконавця не зазначається про те, чи за наслідками такого звернення (подання) уповноваженим органом внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування чи ні.

15. Відтак, на переконання скаржника, звернення посадової особи державної виконавчої служби зі зверненням до правоохоронних органів з приводу умисного невиконання судового рішення без з`ясування обставин чи отримано фактично таке звернення правоохоронним органом та чи порушено за таким зверненням відповідне провадження, не може вважатись належним та повним виконанням державним виконавцем своїх обов`язків з приводу примусового виконання такого судового рішення.

16. Окремо скаржник звертав увагу, що постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т. Г. від 29.03.2012 виконавче провадження щодо примусового виконання наказу від 31.08.2009 № 31/131 вже закінчувалося, а виконавчий документ повертався до органу, що його видав - Господарського суду Львівської області. Разом з тим, постановою в. о. начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 12.04.2012 постанову про закінчення виконавчого провадження державного виконавця Денисяка Т. Г. скасовано, як незаконну та зобов`язано державного виконавця здійснити заходи примусового виконання спрямовані на повне, фактичне виконання наказу № 31/131, виданого 31.08.2009 Господарським судом Львівської області.

17. Однак, як стверджував скаржник, оспорювана постанова від 16.04.2013 за своїм змістом є аналогічною до постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т. Г. від 29.03.2012. Зокрема, постанова не містить жодної інформації про виконання вказівок начальника відділу та вжиті державним виконавцем заходи, спрямовані на повне та фактичне виконання судового наказу від 31.08.2009 №31/131, що, на переконання скаржника, суперечить вимогам частини третьої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

18. За наведених обставин скаржник вважав, що державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів, спрямованих на забезпечення фактичного (реального) виконання судового рішення у цій справі.

Короткий зміст судових рішень

19. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.02.2023, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі №31/131, скаргу Бартківа І. М. на дії (бездіяльність) державного виконавця, та на постанову про закінчення виконавчого провадження у справі № 31/131, задоволено.

20. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що постанова, якою закінчено виконавче провадження № 31148703, перешкоджає скаржнику - фізичній особі-підприємцю Бартківу І. М. реалізувати свої права на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Суди також зазначили, що у матеріалах справи відсутні та органом державної виконавчої служби не надано доказів, а також не наведено належних обґрунтувань щодо вжиття державним виконавцем усіх необхідних заходів для виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131 та відповідного наказу № 31/131, виданого 31.08.2009 Господарським судом Львівської області

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. Золочівська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 31/131 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги Бартківа І. М. відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

22. Скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, вказує, що оскаржувані рішення ухвалені судами з порушенням норм процесуального права (статей 74, 80, 236 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України) внаслідок недослідження поданих Золочівською міською радою доказів. З огляду на що, суди дійшли помилкових висновків щодо невжиття державним виконавцем усіх необхідних заходів для виконання рішення суду у справі № 31/131.

23. Так, скаржник зазначає, що орган державної виконавчої служби на обґрунтування правомірності винесення ним постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.04.2013 не мав можливості з об`єктивних причин надати суду відповідні письмові докази, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням строку зберігання. Отже, на думку скаржника, сам факт ненадання органом державної виконавчої служби таких письмових доказів не може бути підставою для визнання його рішення неправомірним та скасування.

24. Разом з тим, скаржник зазначає, що надаючи оцінку діям та рішенням органу державної виконавчої служби під час виконання наказу від 31.08.2009 № 31/131, суди не врахували як складність виконавчого провадження, так і поведінку самого стягувача та боржника. На думку скаржника, чинником, який перешкоджав виконанню судового наказу від 31.08.2009 № 31/131 були дії саме стягувача (Бартківа І. М.), який не вніс авансовий внесок за експертну грошову оцінку земельної ділянки. Натомість, Золочівська міська рада вживала усіх передбачених законом заходів на виконання постанов державного виконавця про примусове виконання судового наказу від 31.08.2009 № 31/131, проте виконання останнього було неможливим у зв`язку з відсутністю чинної та неможливістю виготовлення нової експертної грошової оцінки земельної ділянки на пл. Вічева, 1 в м. Золочеві Львівської області.

25. Також Золочівська міська рада відзначає, що позивачем у справі № 31/131 про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у м. Золочеві, пл. Вічева, 1 для обслуговування будівлі кінотеатру і стягувачем, відповідно до наказу про примусове виконання рішення № 31/131, виданого 31.08.2009 Господарським судом Львівської області, є фізична особа-підприємець Бартків Ігор Михайлович. Натомість, стороною (скаржником) у справі № 31/131 за скаргою на постанову державного виконавця про закриття виконавчого провадження є громадянин Бартків Ігор Михайлович, що суперечить положенням статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиція інших учасників справи

26. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

27. Предметом розгляду судів першої і апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, є скарга на постанову державного виконавця Денисяка Т. Г. про закінчення виконавчого провадження № 31148703 з примусового виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 у справі № 31/131.

28. Так, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься у пункті 7 частини третьої статті 2 ГПК України.

29. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

30. Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

31. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

32. У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

33. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

34. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

35. Отже, сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії", заява № 589498/00, пункт 34).

36. Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

37. У справі "Глоба проти України" (заява № 15729/07, § § 26, 27) Європейський суд з прав людини зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, § 84).

38. Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Подібні висновки викладені Верховним Судом у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.

39. Звертаючись зі скаргою до суду, Бартків І. М. стверджував, що 16.04.2013 державний виконавець виніс незаконну постанову, якою закінчив виконавче провадження № 31148703, чим порушив право скаржника на виконання остаточного судового рішення.

40. Задовольняючи скаргу Бартківа І. М. щодо скасування постанови від 16.04.2013 про закінчення виконавчого провадження № 31148703, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності матеріалами справи вчинення державним виконавцем будь-яких дій після відновлення виконавчого провадження (постанова державного виконавця від 12.04.2012 про відновлення виконавчого провадження № 31148703) для виконання рішення суду у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівської міської ради в місячний строк укласти із фізичною особою-підприємцем Бартківим І. М. договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у м. Золочеві, вул. Вічева, 1, для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67 900,00 грн.

41. Верховний Суд погоджується з цим висновком з огляду на таке.

42. Суд зазначає, що спірні відносини учасників процесу у даній справі виникли у ході виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду, тому регулюються приписами Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV у редакції, яка була чинною на момент винесення спірної постанови про закінчення виконавчого провадження.

43. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

44. За змістом статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зокрема зобов`язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

45. Згідно зі статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

46. Відповідно до статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

47. При цьому Верховний суд зазначає, що накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 607/2547/20.

48. Отже, обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 15.05.2018 № 2-р (ІІ)/2019).

49. При цьому колегія суддів відзначає, що оцінка правомірності або ж неправомірності винесення 16.04.2013 державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження № 31148703 не може ставитися в залежність від посилань Золочівської міської ради у касаційній скарзі на обставини знищення матеріалів виконавчого провадження № 31148703 у зв`язку з закінченням терміну їхнього зберігання.

50. Разом із цим, як чинний Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (стаття 41 Закону), так і Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (стаття 51 Закону), який був чинний на момент винесення державним виконавцем спірної постанови, передбачає можливість відновлення виконавчого провадження.

51. Відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

52. Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 607/2547/20 дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" скасування постанови про закінчення виконавчого провадження спричиняє його відновлення, і в такому разі обов`язок із вчинення дій, спрямованих на примусове виконання рішення, виконавець має в силу закону.

53. Як уже зазначалося та встановлено судами попередніх інстанцій, постанову державного виконавця від 29.03.2012 про закінчення виконавчого провадження №31148703 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області 31.08.2009 № 31/131 вже було скасовано постановою в. о. начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 12.04.2012, як незаконну та зобов`язано державного виконавця здійснити заходи примусового виконання спрямовані на повне, фактичне виконання наказу № 31/131 виданого 31.08.2009 Господарським судом Львівської області.

54. У частині третій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у тому числі, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього закону; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим законом та іншими законами.

55. Натомість, матеріали справи не містять жодних доказів вчинення державним виконавцем будь-яких дій після відновлення виконавчого провадження (постанова державного виконавця від 12.04.2012 про відновлення виконавчого провадження № 31148703) для виконання рішення суду у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівську міську ради в місячний строк укласти із фізичною особою-підприємцем Бартківим І. М. договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у м.Золочеві, пл. Вічева, 1 для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67 900,00 грн.

56. За таких встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність вжиття державним виконавцем усіх необхідних заходів для виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131 та відповідного наказу № 31/131 від 31.08.2009, а відтак і наявності підстав для скасування постанови державного виконавця від 16.04.2013 про закінчення виконавчого провадження № 31148703.

57. При цьому колегія суддів визнає необґрунтованими посилання скаржника у касаційній скарзі щодо вжиття Золочівською міською радою всіх передбачених законом заходів на виконання постанов державного виконавця про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 № 31/131, та неможливість його виконання у зв`язку із відсутністю чинної та неможливістю виготовлення нової експертної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки предметом розгляду у цій справі є дії/бездіяльність саме державного виконавця щодо вчинення дій для виконання судового рішення, а не дії Золочівської міської ради.

58. Також колегією суддів відхиляються доводи скаржника про звернення Бартківа І. М. (стягувача) у цій справі зі скаргою на дії держаного виконавця як фізичної особи, без зазначення статусу фізичної особи-підприємця, що на думку скаржника є порушенням статті 20 ГПК України. Позивач (стягувач у виконавчому провадженні) не вказував, що просить суд захистити інші його права, не пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності на земельній ділянці, а саме по собі не зазначення у скарзі на дії державного виконавця наявності у останнього статуту суб`єкта підприємницької діяльності не свідчить про зворотне. Це спростовує доводи Золочівської міської ради про те, що Бартків І. М. (стягувач) за скаргою на дії державного виконавця діє як фізична особа, а не як суб`єкт підприємницької діяльності.

59. З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів вчинення державним виконавцем після відновлення виконавчого провадження виконавчих дій, які можна було б визнати належними та достатніми заходами з виконання судового рішення, колегія суддів зазначає про передчасність (для цього касаційного провадження) доводів скаржника щодо відсутності чинної та неможливості виготовлення нової експертної оцінки земельної ділянки.

60. Інші доводи скаржника про недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів колегією суддів також відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів. Крім того, саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини другої статті 300 ГПК України.

61. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.

62. Так, оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального чи процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, відповідно, підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а відтак і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.

63. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

65. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

66. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

67. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

68. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Золочівської міської ради залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат

69. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 31/131 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил