Постанова

від 30.05.2023 по справі 31/131

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. Справа №31/131

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників сторін

від заявника: Алексеєнко А.А.- адвокат;

від боржника: Піддубна Х.Г.-представник;

від Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: не з`явився,

розглянув апеляційну скаргу Золочівської міської ради №893 від 17.03.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/881/23 від 23.03.2023)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2023 (повний текст складено 10.03.2023)

за скаргою Бартківа Ігоря Михайловича на дії (бездіяльність) державного виконавця, на постанову про закінчення виконавчого провадження

у справі №31/131

за позовом: Фізичної особи - підприємця Бартківа Ігоря Михайловича, м. Золочів Львівської області

до відповідача: Золочівської міської ради, м. Золочів Львівської області

про зобов`язання відповідача в місячний строк укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1 , для обслуговування кінотеатру за ціною продажу 67 00,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги на дії органу ДВС.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Бартківа Ігоря Михайловича на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі № 31/131.

Скаржник вважає, що постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Денисяка Т.Г. від 29.03.2012 про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області 31.08.2009 ( ВП № НОМЕР_1) не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник зазначає, що стягувач - Бартків І.М. не був повідомлений про закінчення ВП НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області 31.08.2009. Також зазначає, що копія постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Денисяка Т.Г. від 16.04.2013 Бартківу І.М. не надсилалась. Також Бартківу І.М. невідомо про перебування в провадженні будь - яких органів досудового розслідування, зокрема в слідчому відділі Золочівського РВ ГУМВС України у Львівській області/ Золочівського відділу поліції ГУНП у Львівській області кримінальних проваджень за фактом невиконання посадовими особами Золочівської міської ради рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2019 у справі № 31/131. Стверджує, що з даного приводу Бартків І.М. не викликався, показів чи пояснень не надавав, хоча в даних правовідносинах повинен був бути визнаний потерпілим із врученням пам`ятки про права та обов`язки, та,відповідно, повинен був бути допитаний.

Також, скаржник зазначає, що в постанові про закінчення виконавчого провадження, хоча і зазначається про направлення подання до Золочівського РВ ГУМВС України, однак, не наведено жодних реєстраційних даних такого повідомлення ( вихідний номер, дата тощо). Крім того, скаржник вказує, що в оскаржуваній постанові не вказується чи за наслідками такого звернення (подання) уповноваженим органом внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування чи ні. Водночас згідно вимог ст. 214 КПК України, саме заявнику слідчий, дізнавач, прокурор через 24 години з моменту внесення таких відомостей повинні надати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. І саме заявник (а не будь-яка інша особа) має право оскаржувати бездіяльність слідчого, прокурора чи дізнавача, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За наведених обставин скаржник вважає, що державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів, спрямованих на забепечення фактичного ( реального) виконання судового рішення.

На переконання скаржника, звернення посадової особи державної виконавчої служби зі звернення до правоохоронних органів з приводу умисного невиконання судового рішення без з`ясування обставин чи отримано фактично таке звернення правоохоронним органом та чи порушено за таким зверненням відповідне провадження не може вважатись належним та повним виконанням державним виконавцем своїх обов`язків з приводу примусового виконання такого судового рішення.

Також скаржник звертає увагу на те, що постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Денисяка Т.Г. від 29.03.2012 виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області 31.08.2009 вже закінчувалось та повертався виконавчий документ до органу, що його видав - Господарського суду Львівської області. Постановою в.о. начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління від 12.04.2012 постанову про закінчення виконавчого провадження державного виконавця Денисяка Т.Г. скасовано, як незаконну та зобов`язано державного виконавця здійснити заходи примусового виконання спрямовані на повне, фактичне виконання наказу № 31/131, виданого 31.08.2009 Господарським судом Львівської області.

Однак, як стверджує скаржник, постанова від 16.04.2019 за змістом є аналогічною до постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т.Г. від 29.03.2012. Зокрема, постанова не містить жодної інформації про виконання вказівок начальника відділу та вжиті державним виконавцем заходи, спрямовані на повне та фактичне виконання наказу № 31/131, виданого 31.08.2009 Господарським судом Львівської області, що на переконання скаржника, суперечить вимогам ч. 3ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст оскарженої ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.02.2023 у справі №31/131 скаргу Бартківа Ігоря Михайловича на дії (бездіяльність) державного виконавця, на постанову про закінчення виконавчого провадження у справі № 31/131 задоволено.

Ухвала суду мотивована тим, що постанова, якою закінчено виконавче провадження ВП № НОМЕР_1, перешкоджає скаржнику - Фізичній особі-підприємцю Бартківу Ігорю Михайловичу реалізувати свої права на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили. У матеріалах справи відсутні та органом державної виконавчої служби не надано доказів та не наведено належних обґрунтувань щодо вжиття державним виконавцем усіх необхідних заходів для виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131 та відповідного наказу № 31/131, виданого 31.08.2009 Господарським судом Львівської області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Золочівською міською радою подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2023 у справі №31/131 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги Бартківа Ігоря Михайловича на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі №31/131 відмовити, посилаючись на те, що при прийнятті ухвали судом не надано оцінку усім аргументам учасників справи, всебічно не з`ясовано обставини справи, на які посилались сторони, висновки суду, викладені в ухвалі суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не надав суду матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що термін їхнього зберігання закінчився і вони знищенні. Відтак, орган державної виконавчої служби на обґрунтування правомірності винесення ним постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.04.2013 не мав можливості і не надав суду письмові докази з об`єктивних причин. Сам факт ненадання органом державної виконавчої служби таких письмових доказів не може бути підставою для визнання його рішення неправомірним та скасування.

На думку скаржника, письмові докази (матеріали та листування виконавчого провадження № НОМЕР_1), долучені Золочівською міською радою до пояснень в порядку, визначеному ст. 80 ГПК України, є належними, допустимими, достовірними та достатніми та містять відомості, які свідчать про фактичні обставини справи, а саме: факт належного та повного виконання державним виконавцем його обов`язків та вжиття усіх необхідних заходів для примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 31/131 від 19.08.2009..

Скаржник вважає, що чинником, який перешкоджав виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 у справі № 31/131 були саме дії стягувача (скаржника) Бартківа І.М., який не вніс авансовий внесок за експертну грошову оцінку земельної ділянки. Бартківим І.М. не надано жодних доказів, які б свідчили про протиправність постанови державного виконавця чи його бездіяльність.

На думку скаржника, Золочівська міська рада Львівської області вживала усіх передбачених законом заходів на виконання постанов державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009, проте виконання його було неможливим у зв`язку із відсутністю чинної та неможливістю виготовити нової експертної грошової оцінки земельної ділянки на пл. Вічева, 1 в м. Золочеві Львівської області.

Отже, скаржник вважає, що державний виконавець у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 діяв в межах повноважень та в порядку, визначених Законом, здійснював усі заходи примусового виконання, спрямовані на повне, фактичне виконання наказу № 31/131 від 31.08.2009. Про вжиті заходи по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009 державний виконавець повідомляв Заявника (Бартківа І.М.), Боржника (Золочівську міську раду) та суд, який видав наказ (Господарський суд Львівської області), що вбачається з його письмових звернень.

Боржником та Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надано відзивів на апеляційну скаргу.

Процесуальні дії суду у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 справу №909/627/22 призначено судді-доповідачу Галушко Н.А., суддям Желіку М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 апеляційну скаргу Золочівської міської ради залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду належні докази надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи (описи вкладення) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Золочівської міської ради на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2023 у справі №31/131, призначено розгляд справи на 09.05.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 розгляд справи відкладено на 30.05.2023.

Сторони в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання 30.05.2023 явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи.

Отже, відповідно до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, передбачений ч. 2 ст. 273 ГПК України, справу може бути розглянуто при відсутності представників ВПВР.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 позов Фізичної особи-підприємця Бартків І.М. задоволено повністю, зобов`язано Золочівську міську раду в місячний строк укласти із Фізичною особою-підприємцем Бартківим І.М. договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у м.Золочеві, пл.Вічева, 1, для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67900,00 грн.

Господарський суд Львівської області 31.08.2009 видав наказ про примусове виконання рішення № 31/131 від 19.08.2009.

Вказаний наказ Господарського суду Львівської області був пред`явлений до виконання. Постановою від 09.02.2012 державний виконавець ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009..

01.03.2012 державний виконавець ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області виніс постанову про накладення штрафу на Золочівську міську раду у розмірі 340,00грн за невиконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131.

27.03.2012 державний виконавець ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області виніс постанову про накладення штрафу на Золочівську міську раду у розмірі 680,00 грн за невиконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131.

29.03.2012 державний виконавець ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_1) про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009.

З огляду на матеріали справи, 12.04.2012 постановою в.о. начальника підрозділу ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_1), винесену 29.03.2012 в ході виконання наказу № 31/131, виданого 31.08.2009 Господарським судом Львівської області.

12.04.2012 державний виконавець ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області виніс постанову про відновлення виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_1) про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009.

16.04.2013 старший державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_1) про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009.

Як стверджує скаржник, рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівської міської ради в місячний строк укласти із Фізичною особою-підприємцем Барківим І.М. договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1, для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67 900,00 грн станом на сьогодні не виконано.

Бартків Ігор Михайлович просить суд визнати неправомірною постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень УДВС Головного правління юстиції у Львівській області Денисяка Т.Г. від 16.04.2013 про закінчення виконавчого провадження (ВП НОМЕР_1) по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 у справі № 31/131 та зобов`язати державних виконавців ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відновити виконавче провадження (ВП НОМЕР_1) по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 у справі № 31/131.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Спірні відносини учасників процесу у даній справі виникли у ході виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду, тому регулюються приписами Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка була чинною на момент винесення спірної постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За змістом ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зокрема зобов`язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В силу норм ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Наказ Господарського суду Львівської області від 31.08.2009 про примусове виконання рішення № 31/131 від 19.08.2009 був пред`явлений до виконання.

Постановою від 09.02.2012 державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009.

Однак, як стверджує скаржник, рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівської міської ради в місячний строк укласти із Фізичною особою-підприємцем Бартків І.М. договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1, для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67900,00 грн станом на сьогодні не виконано.

Згідно з ч.1,2 ст. 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього закону для самостійного виконання рішення.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ст.89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Схожі висновки викладені у постанові КЦС ВС від 22.06.2022 у справі N 607/2547/20.

У ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у тому числі, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього закону; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим законом та іншими законами.

На підставі аналізу ст. ст 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

У рішенні від 15 жовтня 2009 року Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07 червня 2005 року) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

У справі "Глоба проти України" (заява N 15729/07, § § 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі N 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі N 924/315/17.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження в силу частини першої ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення (аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постанову від 29.03.2012 державного виконавця Денисяка Т.Г. про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Львівської області 31.08.2009 у справі № 31/131 вже було скасовано постановою в.о. начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління від 12.04.2012, як незаконну та зобов`язано державного виконавця здійснити заходи примусового виконання спрямовані на повне, фактичне виконання наказу № 31/131 виданого 31.08.2009 Господарським судом Львівської області.

З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що матеріалами справи не доведено вчинення державним виконавцем будь-яких дій після відновлення виконавчого провадження (постанова державного виконавця від 12.04.2012 про відновлення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1) для виконання рішення суду у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівської міської ради в місячний строк укласти із Фізичною особою-підприємцем Бартківим І.М. договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у м.Золочеві, вул. Вічева, 1, для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67 900,00 грн.

Наведене спростовує твердження скаржника, що державний виконавець у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 діяв в межах повноважень та в порядку, визначених Законом, здійснював усі заходи примусового виконання, спрямовані на повне, фактичне виконання наказу № 31/131 від 31.08.2009. Про вжиті заходи по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009 державний виконавець повідомляв Заявника (Бартківа І.М.), Боржника (Золочівську міську раду) та суд, який видав наказ (Господарський суд Львівської області), що вбачається з його письмових звернень.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що Золочівська міська рада вживала усіх передбачених законом заходів на виконання постанов державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 31/131 від 31.08.2009, проте виконання його було неможливим у зв`язку із відсутністю чинної та неможливістю виготовити нової експертної грошової оцінки земельної ділянки на пл. Вічева, 1 в м. Золочеві Львівської області, судова колегія не бере до уваги, оскільки предметом розгляду у цій справі є дії/бездіяльність власне державного виконавця щодо вчинення дій для виконання судового рішення, а не дії Золочівської міської ради.

З урахуванням викладеного, рішення суду у справі № 31/131 про зобов`язання Золочівської міської ради в місячний строк укласти із Фізичною особою -підприємцем Бартків І.М. договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,30 га у АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі кінотеатру за ціною продажу 67900,00 грн, яке набрало законної сили, та на примусове виконання якого видано наказ від 31.08.2009 у справі № 31/131, є обов`язковим до виконання та має бути виконане. Постанова, якою закінчено виконавче провадження ВП № НОМЕР_1, перешкоджає скаржнику - Фізичній особі-підприємцю Бартківу Ігорю Михайловичу реалізувати свої права на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили. У матеріалах справи відсутні та органом державної виконавчої служби не надано доказів та не наведено належних обґрунтувань щодо вжиття державним виконавцем усіх необхідних заходів для виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2009 у справі № 31/131 та відповідного наказу № 31/131, виданого 31.08.2009 Господарським судом Львівської області після 12.04.2012.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини та наведені положення законодавства, беручи до уваги практику ЄСПЛ та судову практику Верховного Суду, правомірним є висновок суду першої інстанції, що скарга Бартківа Ігоря Михайловича на постанову про закінчення виконавчого провадження у справі № 31/131 підлягає до задоволення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Відповідно до ч.2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини у справі, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала місцевого господарського суду- без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 339-343 Господарського процесуального кодексу України,

Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Золочівської міської ради №893 від 17.03.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/881/23 від 23.03.2023) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2023 у справі №31/131 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 09.06.2023.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин А. В.