Постанова

від 01.03.2023 по справі 601/2192/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/2192/19Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/817/3/23 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Гірський Б.О.

Суддів - Парандюк Т. С., Хома М. В.,

за участю секретаря - Панькевич Т.І.

адвокатів Гуцалюка А.Р., Сідорова В.М. та

третьої особи ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 601/2192/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2020 року, ухваленого суддею Мочальською В.М., повний текст якого виготовлено 24 липня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень сільської ради,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням двадцять шостої сесії третього скликання Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 20.01.2001 року їй було передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га, а також земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,51 га, які знаходяться у с. Іква Кременецького району Тернопільської області.

На підставі даного рішення вона отримала два державні акти на право власності на земельні ділянки: 1) площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства; 2) площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Державний акт на земельну ділянку площею 0,11 га, якою ОСОБА_2 користувалась, вона не виготовила у зв`язку з розташуванням на ній штучної водойми.

Рішеннями Великобережецької сільської ради ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ у власність та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і передано йому у власність земельну ділянку. Про існування вказаних рішень позивачці не було відомо.

Вказує, що межі приватизованої відповідачем земельної ділянки заходять на межі її земельної ділянки.

Вважає, що відповідач у 2015 році неправомірно приватизував належну їй частину земельної ділянки, без попереднього погодження її меж та без вилучення її у попереднього землекористувача.

З урахуванням наведеного просила суд визнати недійсними рішення сесії Великобережецької сільської ради №651 від 03.08.2015 року «Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ у власність ОСОБА_1 » та №664 від 11.09.2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ».

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки відсутні будь-які рішення щодо вилучення в неї земельної ділянки, зміни до рішення, яким їй було передано у власність земельні ділянки, не вносились, а відповідач раніше спірною земельною ділянкою не користувався та не отримав її внаслідок приватизації державного чи комунального сільськогосподарського підприємства, то рішення Великобережцької сільської ради є такими, що прийняті із порушенням норм ЗК України.

Вказує, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

З огляду на те, що земельна ділянка, право власності на яку позивач вправі зареєструвати, на підставі оскаржуваних рішень сільської ради, передана у власність іншій особі, то при реєстрації такого права у позивача виникнуть певні труднощі. Саме тому вважає належним способом захисту свого порушеного права визнання недійсними рішень сесії Великобережецької сільської ради №651 від 03.08.2015 року та №664 від 11.09.2015 року.

Просила призначити у справі земельно-тенічну експертизу, оскільки основними завданнями такої експертизи є визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуваними рішеннями сільської ради, на підставі яких він зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, не порушуються права ОСОБА_2 , оскільки відсутні обставини, які свідчать про наявність у неї відповідного речового права щодо цієї земельної ділянки, крім того дані рішення вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, а саме внаслідок отримання ним свідоцтва про право власності на зазначену земельну ділянку.

Звертає увагу на те, що земельна ділянка, яка перебуває у його власності не має жодного відношення до земельної ділянки позивачки.

Дані обставини були предметом розгляду в цивільній справі №601/2111/16, яка переглядалась в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Вважає безпідставними твердження ОСОБА_2 про неможливість виготовлення нею державного акта на земельну ділянку площею 0,11 га, з тих підстав, що вона вже передана йому.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Гуцалюк А.Р. апеляційну скаргу в її межах підтримав, посилаючись, на доводи викладені в ній.

ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сідоров В.М. проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням сесії Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 20 листопада 2001 року вирішено закріпити за ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,27 га; виділити ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,49 га, яка прилягає до закріпленої земельної ділянки; передати у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,51 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього рішення ОСОБА_2 оформила право власності, отримавши 30 серпня 2004 року два державні акти на право власності на земельні ділянки: 1) земельну ділянку площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства у с. Іква Кременецького райну; 2) земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Іква Кременецького району.

ОСОБА_1 рішенням Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 03 серпня 2015 року № 651 надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,12 га в с. Іква Кременецького району за рахунок земель, не наданих у власність і постійне користування в межах населених пунктів.

Рішенням Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 11 вересня 2015 року № 664 ОСОБА_1 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 0,12 га в с. Іква Кременецького району за кадастровим номером 6123481400:05:001:0150. Передано безоплатно у власність ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

16 жовтня 2015 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку.

Згідно кадастрового плану розташування земельної ділянки 0,12 га, замовником якого є ОСОБА_1 , суміжними землекористувачами є Великобережецька сільська рада та ОСОБА_1 .

З відповіді відділу Держгеокадастру у Кременецькому районі від 06.09.2016 року вбачається, що в проекті із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , акт погодження меж суміжних користувачів відсутній.

В повідомленні про виправлення помилки у кадастровому номері від 13.12.2019 р. №10 вказано, що у зв`язку з тим, що при реєстрації ДП «Центр ДЗК» державних актів за кадастровим номером 61234810405:001:0032 було допущено технічну помилку (не вірне КОАТУ сільської ради та зона кадастрового номера) правильним кадастровим номером згідно Державного акту серії ТР №063349 від 30.08.2004 р., виданого на ім`я ОСОБА_2 має бути 6123481400:05:001:0317 (а.с.67).

Згідно повідомлення про виправлення помилки у кадастровому номері від 13.12.2019 №11, у зв`язку з тим, що при реєстрації ДП «Центр ДЗК» державних актів за кадастровим номером 61234810405:001:0033 було допущено технічну помилку (не вірне КОАТУ сільської ради та зона кадастрового номера) правильним кадастровим номером згідно Державного акту серії ТР №063350 від 30.08.2004 р., виданого на ім`я ОСОБА_2 має бути 6123481400:05:001:0318. (а.с.70).

На підставі даних повідомлень було сформовано витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та внесено відомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Великобережецької сільської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Великобережецька сільська рада, Відділ у Кременецькому районі Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації державних актів про право власності на земельні ділянки, визнання недійсним рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області №146 від 20 листопада 2001 року відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30 березня 2020 року вказані судові рішення залишено без змін.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 10.12.2020 року у цій справі призначено комісійну судову земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта №100/21-22 від 13.01.2023 року земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0.1200 га в с.Іква Кременецького району Тернопільської області гр. ОСОБА_1 , відведена за рахунок земель сільськогосподарського призначення землі ненаданих у власність або постійне користування (угіддя) рілля. Конфігурацію та розміри та розташування див. малюнок 1.

Земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0.51 га в с.Іква Кременецького району Тернопільської області позивачу ОСОБА_2 , відведена за рахунок вільних земель сільськогосподарського призначення частина рілля, та частина пасовище. Конфігурацію та розміри та розташування див. малюнок 2.

Розроблений проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0.12 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого підсобного господарства відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою.

Технічна документація із землеустрою по видачі державного акту на право власності на земельну ділянку с.Іква на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області у власність, площею 0,3973 га для ведення особистого підсобного господарства гр. ОСОБА_2 не відповідає вимогам земельного законодавства на іншим нормативним документам з питань землеустрою.

Земельна ділянка гр. ОСОБА_2 надавалась у власність одним масивом в розмірі 0.40 га ( 0.3973 га згідно даних Державного земельного кадастру).

Земельна ділянка виділена гр. ОСОБА_1 , площею 0,1200 га за кадастровим номером 6123481400:05:001:0150, на дату дослідження, немає стикання, перетинання чи накладання, відсутні порушення меж земельної ділянки відповідно до земельної ділянки, виділеної гр. ОСОБА_2 з кадастровим номером 6123481400:05:001:0318, площею 0,3973 га.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішеннями сесій сільської ради, які виносилися у 2015 році і на підставі яких відповідач у цьому ж році зареєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку, не порушуються права позивачки.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом правильно встановлено фактичні обставини справи та дано їм належну правову оцінку.

Частиною першою статті 15 ЦК України та частиною першою статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України.

Так, статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Згідно частини першої, другої статті 118 ЗК України громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Частиною шостою, сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою, щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 ЗК України.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду). А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлювальним актом.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16 та постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №145/693/16-ц.

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно частини першої статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частинами першою-другою статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

З матеріалів справи та змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що отриманням ОСОБА_1 у 2015 році свідоцтва про право власності на земельну ділянку, вичерпали свою дію оскаржувані ОСОБА_2 рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Тому, суд першої інстанції вірно констатував, що оскаржуваними рішеннями не порушуються права позивачки, а оскільки, після роз`яснення останній судом процесуальних прав, нею не пред`являлося вимог до власника земельної ділянки ОСОБА_1 , правильно відмовив у задоволенні такого позову.

Враховуючи виклад судом першої інстанції свого рішення, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що підставою відмови у позові є обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постановах від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16, від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Яким чином скасуванням оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування можуть бути поновлені права позивачки у даному спорі, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати їй можливість отримання відповідного відшкодування, ні з змісту позовної заяви, ні з пояснень її представника в суді апеляційної інстанції не вбачається.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та на законність ухваленого рішення не впливають.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування в межах вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача в межах сум, ним понесених.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2020 року - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді покласти на ОСОБА_2 в межах сум, нею понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 березня 2023 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Парандюк Т.С.

Хома М.В.