Рішення

від 22.02.2023 по справі 522/18181/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/18181/19

Провадження № 2/522/335/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання - Смоковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінгруп Фактор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Професіонал» про визнання недійсним електронних торгів (аукціонів) з реалізації нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 28.10.2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Порто-Франко», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінгруп Фактор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Професіонал» про визнання недійсним електронних торгів (аукціонів) з реалізації нерухомого майна.

В обґрунтуванні позовної заяви зазначено, що 09.07.2019 року шляхом проведення електронних торгів №UA-EA-2019-07-02-000075-b Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено реалізацію пулу активів ПАТ АБ «Порто-Франко» до складу якого, зокрема, входили майнові права на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:36:008:0010,5110137500:36:008:0011. Переможцем аукціону стало ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», оператором через електронний майданчик якого переможець набув права на участь в електронних торгах є ТОВ «Професіонал». 20.08.2019 року між ПАТ АБ «Порто-Франко», як продавцем, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна , які є відмінними від права власності №41. Відповідно до абз c,d,e п. 1.1. зазначеного договору ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» прийняло у власність майнові права на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5110137500:36:008:0010 та 5110137500:36:008:0011.

Позивач вважає, що електронні торги в частині продажу майнових прав на зазначені об`єкти нерухомості та договір купівлі майнових прав щодо зазначеного майна є недійсними з огляду на наступне. 30.11.2015 року позивач на підставі договорів купівлі-продажу набув право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:36:008:0010, 5110137500:36:008:0011. Після набуття права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , позивач здійснив знесення зазначеного будинку з метою здійснення будівництва багатоповерхневого житлового будинку, що підтверджується відповідними доказами. Належність права власності на житловий будинок та земельні ділянки позивачу виключає можливість реалізації майнових прав на вказане майно.

Також позивач повідомляє, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа №522/8638/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Порто-Франко» про визнання дій ПАТ АБ «Порто-Франко» протиправними, які направлені на продаж майнових прав на: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:36:008:0010, 5110137500:36:008:0011. УхвалоюПриморського районного суду м.Одеси від 05.07.2019 року у справі №522/8638/19 заборонено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та будь-яким іншим особам здійснювати реалізацію на будь-яких аукціонах та майданчиках наступних майнових прав: на житловий будинок, загальна площа 189,6 кв.м, в т.ч. житлова площа 60,1 кв.м., 2 поверхи, 3 кімнати, підвал та мансарда за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,0543 га, кадастровий номер: 5110137500:36:008:0010 за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,0060 га, кадастровий номер: 5110137500:36:008:0011 за адресою: АДРЕСА_1 . 08.07.2019 р. зазначена ухвала була отримана ПАТ АБ «Порто-Франко» та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. В порушення зазначеної ухвали 09.07.2019 року шляхом проведення електронних торгів №UA-EA-2019-07-02-000075-b Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено реалізацію пулу активів ПАТ АБ «Порто-Франко».

З огляду на вищевикладене позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсними електронні троги (аукціон) із використання електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 09.07.2019 року з реалізації лоту GL8N24844 в частині продажу майнових прав на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:36:008:0010, 5110137500:36:008:0011, які належать на праві власності ОСОБА_1 ; визнати недійсним протокол проведення електронних торгів №UA-EA-2019-07-02-000075-b від 09.07.2019 року в частині продажу майнових прав щодо нерухомого майна, яке належить відповідачу; визнати недійсним договір купівлі-продажу прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності №41, в частині продажу майнових прав на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:36:008:0010, 5110137500:36:008:0011, які належать на праві власності ОСОБА_1 .

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Фінансова компанія «ФІНГРУП ФАКТОР» та будь-яким іншим особам здійснювати реалізацію на будь-яких аукціонах та майданчиках, чи будь-яким іншим способом наступних майнових прав: на житловий будинок, загальна площа 189,6 кв.м., в т.ч. житлова площа 60,1 кв.м., 2 поверхи, 3 кімнати, підвал та мансарда за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,0543 га., кадастровий номер: 5110137500:36:008:0010 з адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,0060 га, кадастровий номер: 5110137500:36:008:0011 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2019 року забезпечено позов шляхом заборони ТОВ «Фінансова компанія «ФІНГРУП ФАКТОР» та будь-яким іншим особам здійснювати реалізацію на будь-яких аукціонах та майданчиках, чи будь-яким іншим способом наступних майнових прав: на житловий будинок, загальна площа 189,6 кв.м., в т.ч. житлова площа 60,1 кв.м., 2 поверхи, 3 кімнати, підвал та мансарда за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,0543 га., кадастровий номер: 5110137500:36:008:0010 з адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,0060 га, кадастровий номер: 5110137500:36:008:0011 за адресою: АДРЕСА_1 .

05.12.2019 року від відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що правовідносини стосовно виведення неплатоспроможного банку з ринку регулюються спеціальним законодавством Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.09.2014 р. №610 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.09.2014 р. №103 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АБ «Порто-Франко», згідно з яким з 29.09.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу на тимчасову адміністрацію в ПАТ АБ «Порто-Франко». 18.10.2019 р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15561110049003068 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ АБ «Порто-Франко» припинено. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення електронних торгів під час проведення електронних торгів від 09.07.2019 р. з реалізації лоту GL8N24844, не доведено, що такі порушення вплинули на результати електронних торгів, а також не доведено, що мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

03.12.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» подано апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2019 року про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.12.2019 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.02.2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» від 03.12.2019 року повернуто до Приморського районного суду м. Одеси для виконання вимог, передбачених п. 15.11 частини 1 Розділу 13 (Перехідні положення) ЦПК України.

05.12.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» подано апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2019 року про забезпечення позову.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» від 05.12.2019 року залишено без руху.

21.02.2020 року ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2019 року про забезпечення позову.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 04.11.2019 року про забезпечення позову.

28.04.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» подано касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27.02.2020 року.

08.05.2020 року ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» залишено без руху.

16.06.2020 року ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор».

02.12.2020 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» задоволено, ухвалу Одеського апеляційного суду від 27.02.2020 р. скасовано, справу передано до апеляційного суду для продовження розгляду.

24.12.2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2019 року.

19.05.2021 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» залишено без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2019 р. залишено без змін.

03.06.2021 року справа надійшла до Приморського районного суду м.Одеси від суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.09.2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінгруп Фактор» про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.09.2021 року закрито провадження в частині вимог до відповідача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Порто-Франко» у даній цивільній справі.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.09.2021 року справу призначено до судового розгляду по суті.

29.10.2021 року Ухвалою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінгруп Фактор» на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 23.09.2021 року про відмову у витребуванні доказів.

07.12.2021 року Ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінгруп Фактор» на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 23.09.2021 року про відмову у витребуванні доказів.

22.11.2022 року Ухвалою Одеського апеляційного суду закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінгруп Фактор» на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 23.09.2021 року про відмову у витребуванні доказів.

15.12.2022 року справа надійшла до Приморського районного суду м.Одеси від суду апеляційної інстанції.

19.01.2023 року до суду від відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові додаткові пояснення, де просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 22.02.2023 року учасники справи не з`явились, про дату, час та місце повідомлялись належним чином.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Суд вирішив розглянути справу за відсутності сторін, які сповіщені належним чином, на підставі наявних матеріалів справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

У зв`язку з цим, датою складення судового рішення є 06.03.2023 року.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 09.07.2019 року шляхом проведення електронних торгів №UA-EA-2019-07-02-000075-b Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено реалізацію пулу активів ПАТ АБ «Порто-Франко» до складу якого, зокрема, входили майнові права на житловий будинок, загальною площею 189,6 кв.м., в т.ч. житлова площа 60,1 кв.м, 2 поверхи, 3 кімнати, підвал та мансарда за адресою: АДРЕСА_1 ; майнові права на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,0543 га кадастровий номер 5110137500:36:008:0010 за адресою: АДРЕСА_1 ; майнові права на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,0060 га кадастровий номер 5110137500:36:008:0011 за адресою: АДРЕСА_1 .

Переможцем торгів №UA-EA-2019-07-02-000075- b визначено ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор».

20.08.2019 року між ПАТ АБ «Порто-Франко», як продавцем, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності №41. За зазначеним договором покупцю передаються майнові права, які є відмінними від права власності, та які виникли та/або можуть виникнути в майбутньому стосовно об`єктів нерухомості, а саме: визнання права власності на нерухоме майно; визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним; припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності; відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності правочину, за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно; звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень на підставі майнових прав, які передбачені законодавством України та укладеними договорами, включаючи, не обмежуючись, органів нотаріату, Міністерства юстиції та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасування рішень судів про недійсність правочинів, на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем; інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно; пред`явлення позову про визнання права власності покупця, яке це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем.

Відповідно до абз c,d,e п. 1.1. зазначеного договору ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» прийняло у власність майнові права на: житловий будинок, площею 189,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5110137500:36:008:0010 та 5110137500:36:008:0011.

Довідка ТОВ «Центр технічної інвентаризації та оформлення нерухомості» від 01.03.2017 року свідчить про те, що станом на 28.02.2017 р. житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку під літ. «А», загальною площею 189,6 кв.м. за адресою: м.Одеса, Французький бульвар згідно інвентаризації 28.02.2017 знесений.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що на земельних ділянках за кадастровими номерами 5110137500:36:008:0011, 5110137500:36:008:0010 за адресою: АДРЕСА_1 розташовано будинок квартирного типу з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом відповідно до проекту 76% готовності, загальною площею 6882 кв.м, який на праві спільної часткової приватної власності належить ТОВ «Будстрой». Земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровими номерами 5110137500:36:008:0011, 5110137500:36:008:0010 належать ОСОБА_1 .

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже в силу наведених норм процесуального права суд захищає виключно порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси особи.

Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно положень статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України). Оспорюваний правочин Цивільний кодекс України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочину є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, в силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Отже при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статтей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не тільки наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке сам право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного право, якщо воно мало місце.

Так, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України); власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України). Підставою для подання відповідного позову є вчинення іншою особою перешкод власникові, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) (Ы 1-10/2004 від 01.12.2004 р.) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В ході судового розгляду встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечувалось, що станом на час пред`явлення позову та станом на час судового розгляду ОСОБА_1 є власником земельних ділянок за кадастровими номерами 5110137500:36:008:0011, 5110137500:36:008:0010, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту оскаржуваного договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, факту проведення електронних торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону з реалізації лоту GL8N24844, протоколу про проведення електронних торгів №UA-EA-2019-07-02-000075-b вбачається, що фактом проведення електронних торгів, складення протоколу та укладення договору право власності ОСОБА_1 на вказану нерухомість не порушується, не оспорюється, відповідачі не чинять перешкод можливості позивача реалізувати охоронюваний законом інтерес стосовно свого майна.

За обставин розглядуваної справи ухвала Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/8638/19 від 05.07.2019 року про забезпечення позову шляхом заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та будь-яким іншим особам здійснювати реалізацію на будь- яких аукціонах та майданчиках наступних майнових прав: на житловий будинок, загальна площа 189,6 кв.м, в т.ч. житлова площа 60,1 кв.м., 2 поверхи, 3 кімнати, підвал та мансарда за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,0543 га, кадастровий номер: 5110137500:36:008:0010 за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,0060 га, кадастровий номер: 5110137500:36:008:0011 за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності доказів обізнаності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час проведення електронних торгів 09.07.2019 р. про її існування, не може бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Додатково зазначене підтверджується тим, що відповідно до ухвали Одеського апеляційного суду у справі №522/8638/19 від 16.09.2019 р. апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/8638/19 від 05.07.2019 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано 18.07.2019 року з дотриманням строку на апеляційне оскарження ухвали.

Більш того, відповідно до положень частини 6 статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчинити певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/8638/19 від 25.10.2019 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 05 липня 2019 року, а саме знято заборону з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та будь-яким іншим особам здійснювати реалізацію на будь-яких аукціонах та майданчиках наступних майнових прав: на житловий будинок, загальна площа 189,6 кв.м, в т.ч. житлова площа 60,1 кв.м., 2 поверхи, 3 кімнати, підвал та мансарда за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,0543 га, кадастровий номер: 5110137500:36:008:0010 за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,0060 га, Кадастровий номер: 5110137500:36:008:0011 за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду у справі №522/8638/19 від 16.07.2020 року скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 5 липня 2019 року про забезпечення позову.

При цьому, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/8638/19 від 18.02.2020 року залишено без розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Порто-Франко» про визнання дій протиправними.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і у порядку, встановлених законом. Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі N 338/180/17). Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі № 360/1193/17. Отже обраний позивачем спосіб захисту обов`язково має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із означених умов унеможливлює задоволення позову. Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У постанові Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 754/5841/17 зазначено, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, має зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.96 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того Європейський суд з прав людини акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Так, позивачем обрано спосіб захисту шляхом визнання недійсними електронних торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 09.07.2019 року з реалізації лоту GL8N24844 в частині продажу майнових прав на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:36:008:0010, 5110137500:36:008:0011, визнання недійсним протоколу про проведення електронних торгів №UA-EA-2019-07-02-000075-b від 09.07.2019 року складеного за результатами торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 09.07.2019 року з реалізації лоту GL8N24844 в частині продажу майнових прав на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:36:008:0010, 5110137500:36:008:0011, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності №41 в частині продажу майнових прав на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5110137500:36:008:0010,5110137500:36:008:0011.

Між тим такі вимоги у даній справі не призведуть до реального захисту і поновлення прав та інтересів ОСОБА_1 .

Під час судового розгляду не встановлено обставин, які б стали підставою для визнання недійсними електронних торгів, протоколу про проведення електронних торгів та оспорюваного договору. Суд зауважує, що визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину. Метою звернення до суду з таким позовом є застосування наслідків його недійсності (реституції), відшкодування збитків або моральної шкоди у випадках, коли її відшкодування передбачено законом. Тобто, перше, що повинна довести особа, яка звертається до суду, це те, що її право порушене.

Враховуючи встановлені обставини, суд, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факт порушення його прав у зв`язку із проведенням електронних торгів, складанням протоколу про проведення електронних торгів та укладенням оспорюваного договору, крім того, при укладені оспорюваного договору дотримані вимоги цивільного законодавства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі" під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Оцінюючи аргументи, викладені сторонами по справі в судовому засіданні та у заявах по суті справи, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень, (рішення у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія А, N 303-А, параграф 29).

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність

кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на належних, допустимих і достовірних доказах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються, в зв`язку з відмовою в позові.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259,

263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінгруп Фактор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Професіонал» про визнання недійснимелектронних торгів (аукціонів) з реалізації нерухомого майна - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини

судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)

учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного

провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.03.2023 року.

Суддя Д.ІО. Донцов