Постанова

від 06.03.2023 по справі 339/284/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 березня 2023 року

м. Київ

справа № 339/284/18

провадження № 61-16014св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідачі: акціонерне товариство «Прикарпаттяобленерго», Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2021 року у складі судді Андрусіва І. М. та постанову Івано - Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (далі - АТ «Прикарпаттяобленерго»), Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, у якому, з урахуванням уточненої та доповненої позовної заяви від 15 червня

2020 року, просила:

1) визнати заборгованість ОСОБА_1 за спожиту електроенергію в сумі 1 243,95 грн, вказану у попередженні АТ «Прикарпаттяобленерго» від 16 серпня 2018 року № 3/33054, незаконною, необґрунтованою та недоведеною у встановленому законом порядку;

2) визнати дії АТ «Прикарпаттяобленерго» щодо проведення розрахунків за спожиту електроенергію домоволодінням ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за період з 04 грудня 2015 року

по 01 червня 2018 року по виключенню із оспорюваних розрахунків із членів сім`ї пільговика - ОСОБА_1 членів її домогосподарства ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та щодо направлення ОСОБА_1 попередження від 16 серпня 2018 року про відключення електропостачання з 31 серпня 2018 року незаконними;

3) визнати такими, що порушують вимоги пунктів 10, 11 Положення «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», наказу Міністерства праці та соціальної політики України

від 04 жовтня 2007 року № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків та відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг «2-пільга» та Інструкції про порядок її заповнення» дії АТ «Прикарпаттяобленерго» щодо неподачі Управлінню праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради щомісячних розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговику ОСОБА_1 (та іншим пільговикам) у минулих місяцях, згідно з Формою «2-пільга» за період з 23 травня 2003 року до 01 жовтня 2018 року;

4) стягнути з АТ «Прикарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 725 000,00 грн;

5) стягнути з Болехівського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 725 000,00 грн;

6) постановити окрему ухвалу стосовно порушення Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради та АТ «Прикарпаттяобленерго» пункту 4 статті 191, частини другої статті 364, частини другої статті 366 Кримінального кодексу України щодо нецільового використання бюджетних коштів та безпідставного заволодіння бюджетними коштами АТ «Прикарпаттяобленерго» за період з 23 травня 2003 року по 01 жовтня 2019 року, яку надіслати прокурору для вжиття заходів, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.

Позовна заява мотивована тим, що 18 серпня 2018 року вона отримала попередження АТ «Прикарпаттяобленерго» № 3/33054, з якого дізналася про наявність у неї заборгованості за спожиту електроенергію за період з 04 грудня 2015 року по 01 червня 2018 року в сумі 1 243,95 грн та яким її попереджено про припинення електропостачання у випадку непогашення заборгованості.

З наведеною заборгованістю вона не погоджується, а дії АТ «Прикарпаттяобленерго» щодо її нарахування вважає неправомірними.

Зазначила, що при проведенні розрахунків відповідачем неправомірно визначено, що відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України її син ОСОБА_2 не відноситься до членів сім`ї пільговика і на нього не поширюються пільги, оскільки Бюджетний кодекс України не є тим законом, яким встановлюється склад сім`ї громадян України, яким надаються пільги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Не взято до уваги і те, що з 03 грудня 2015 року разом з нею зареєстрований інвалід війни (Афганістан) ОСОБА_3 , який також має право на пільги. Тобто її сім`я складається з трьох непрацездатних осіб і має право на 100% знижку оплати за електропостачання в подвійному розмірі.

Також позивачка зазначала, що неподання АТ «Прикарпаттяобленерго» Управлінню праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради щомісячних розрахунків щодо вартості послуг, наданих їй як пільговику, суперечить вимогам пунктів 10, 11 Положення «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 04 жовтня 2007 року № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків та відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг «2-пільга» та Інструкції про порядок її заповнення». Керівник Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради ОСОБА_4, починаючи з 2003 року, без отримання від постачальника послуг щомісячних звітів та розрахунків щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, та без підготовки інформації про фактично нараховані суми та актів звіряння розрахунків з підприємствами за надані послуги особам, які мають право на відповідні пільги, не мала права вирішувати питання про фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Тобто, посадова особа вчинила дії, за які настає кримінальна відповідальність, передбачена частинами 2, 3, 4, 5 статті 191; статтею 364; статтею 366 КК України.

Вищевказані дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради і АТ «Прикарпаттяобленерго» щодо неї та членів її сім`ї призвели до душевних страждань та приниження її честі та гідності, оскільки на протязі довгого часу вона змушена доводити в судах, що не є порушником законів, а є жертвою ситуації, яка склалася з вини відповідачів. Позивачка вказала, що відповідачі спільними діями заподіяли їй моральну шкоду, а тому просила стягнути з них по 725 000,00 грн на її відшкодування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Долинського районного суду Івано - Франківської області

від 14 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано - Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що за особовим рахунком ОСОБА_1 було зареєстровано пільгу за соціальною ознакою «учасник бойових дій». Відповідно до її заяви від 07 грудня

2015 року та нового пакету документів, категорію пільги учасника бойових дій по даному особовому рахунку було змінено на пільгу - інвалід війни 3 групи. Пільгову знижку оформлено на ОСОБА_3 , який згідно документів не є родичем власника житлового будинку.

Оскільки, ОСОБА_3 став основним пільговиком, то соціальний норматив використання електричної енергії склав 90 кВт*год. Якщо в будинку проживає крім основного пільговика особа, яка не належить до членів сім`ї пільговика, але має державну пільгу, то їй надається додаткових 30 кВт*год. Тому з 07 грудня 2015 року по 01 травня

2016 року надавалась 100% знижка по нормі 90+30=120 кВт*год на 2 особи. З 01 травня по 01 червня 2016 року пільгова знижка плати за електроенергію не застосовувалась у зв`язку із призначенням субсидії.

З 01 червня 2016 року по 01 січня 2018 року користування пільговою знижкою в розмірі 120 кВт*год відновлено у зв`язку з припиненням призначення субсидії. З 01 січня 2018 року соціальний норматив згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2017 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово - комунального обслуговування», а саме для житлових приміщень (будинків) 70 кВт*год на місяць на сім`ю з однієї особи та додатково

30 кВт*год на місяць на кожного члена сім`ї, але не більше як

190 кВт*год на місяць. Тому із січня 2018 року соціальний норматив становив 100 кВт*год (70 кВт*год + 30 кВт*год на іншого пільговика). Внаслідок неповної оплати за електроенергію у позивачки утворилася заборгованість, нарахування якої суди попередніх інстанцій вважали обґрунтованим.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 24 січня 2023 року № 110/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 24 січня 2023 року, у зв`язку з відрядженням судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя, на підставі службових записок Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу призначено судді-доповідачеві

Сакарі Н. Ю., судді: Білоконь О. В., Осіян О. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає:

1) пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- Положення «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» щодо встановлення інформації з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальної о захисту», та персональної облікової картки згідно з формою «1 - пільга», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків, яка підтверджує право на пільги конкретного пільговика та членів його сім`ї, а також категорії пільговика та переліку пільг, на які він та члени його сім`ї мають право;

- статей 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання пільг за комунальні послуги (послуги електропостачання), надавані учасникам бойових дій, інвалідам війни та членам їх сімей;

- пункту 31 «Правил користування електричною енергією для населення» щодо надання пільг з оплати спожитої електричної енергії учасникам бойових дій, інвалідам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього;

- пункту 4 Інструкції про порядок заповнення форми «2-пільга» (наказ Міністерства праці та соціальної політики України 04 жовтня 2007 року № 535) щодо нарахування пільг за умови проживання в житловому приміщенні декількох сімей пільговиків окремо по кожній сім`ї;

- пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо покриття місцевими фінансовими органами витрат підприємств, установ і організацій, пов`язаних з паданням пільг на підставі поданих постачальниками послуг розрахунків, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків та надання організаціями пільг, передбачених Законом № 3551-ХП, за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни;

- постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» щодо обов`язку головних розпорядників коштів місцевих бюджетів вести персоніфікований облік отримувачів пільг згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» та здійснювати розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги;

- пункту 10 Положення «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» щодо щомісячної подачі постачальниками послуг до 25 числа уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга»;

- пункту 11 Положення «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» та наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 14 жовтня 2007 року № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг «2-пільга» та Інструкції про порядок заповнення форми «2-пільга» щодо обов`язку уповноваженого органу щомісяця проводити звірку інформації, що міститься в реєстрі, з інформацією на паперових та електронних носіях (форма 2-пільга), яка формується і направляється щомісяця до 25 числа по конкретних пільговиках уповноваженому органу підприємствами та організаціями, що надають послуги, а саме розрахунків щодо вартості послуг, наданих конкретним пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга» і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

- пункту 1 Інструкції про порядок заповнення форми «2-пільга» (наказ Міністерства праці та соціальної політики України 04 жовтня 2007 року № 535) щодо встановлення порядку заповнення форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, - форма «2-пільга».

3) пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України) - суди не дослідили зібрані у справі докази та ухвалили судові рішення на підставі недопустимих доказів.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили та не надали правової оцінки рішенню Конституційного суду України по справі

№ 1-247/2018 (3393/18) від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо надання пільг учасникам бойових дій та членам їх сімей за отримувані ними комунальні послуги, в якому Конституційний суд України прийшов до висновку, що встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, регулюється тільки нормами Закону України № 3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме статтями 12 та 13 даного Закону, а не законами про державний бюджет.

Також суди не врахували положення «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», яким встановлено, що єдиним доказом наявності у особи права на пільги є інформація з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме в даному випадку інформація з пункту 9 персональної облікової картки пільговика ОСОБА_1 форма 1 пільга та пункту 9 персональної облікової картки пільговика ОСОБА_3 форма 1 пільга.

Суд посилався на докази, які не долучалися до справи сторонами та не були предметом судового дослідження в судових засіданнях. Також зазначала, що суддею Андрусів І. М. допущені порушення норм процесуального та матеріального права при наявності, на її думку, конфлікту інтересів, оскільки представником АТ «Прикарпаттяобленерго» в цій справі виступала адвокат Тураш А. В., яка є дружиною діючого судді Долинського районного суду Тураш В. А.

Крім того, суд розглянув справу без залучення до участі у справі інваліда війни 2 групи ОСОБА_3 , хоча вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки при нарахуванні заборгованості за спожиту електричну енергію по споживачу ОСОБА_1 , та, відповідно, без витребовування і дослідження персональної облікової картки форма 1-пільга пільговика ОСОБА_3 .

Також не погоджується з висновками судів про те, що пільгову знижку плати за використану електроенергію у даній справі має тільки основний пільговик ОСОБА_3 з посиланням на пункт 31 Правил користування електричною енергією для населення, та вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню абзац 5 підпункту 6 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» щодо застосування даної пільгової норми як до пільговика ОСОБА_3 , так і до пільговика ОСОБА_1 та члена її сім`ї ОСОБА_2 .

Вважає безпідставними посилання відповідачів та суду на статтю 51 Бюджетного кодексу України, оскільки дана стаття стосується працівників бюджетних установ, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони… та членів їх сімей (частина 2 статті 51 Бюджетного кодексу України), і не стосується пільговика - учасника бойових дій

ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 .

Зазначає, що посилання суду в оспорюваному рішенні на статтю 51 Бюджетного Кодексу України як на підставу позбавлення пільг її сина ОСОБА_2 є неконституційним і незаконним, оскільки за правовою позицією Конституційного Суду України встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, регулюється тільки нормами Закону України №3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме статтями 12 та 13 цього Закону.

Вважає, що єдиними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, її розміру та розміру пільги у пільговика ОСОБА_1 за спожиту електроенергію за спірний період мали бути щомісячні розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у минулих місяцях, за період

з 23 травня 2003 року до 01 жовтня 2018 року - форма «2-пільга», які у матеріалах цієї справи відсутні.

Вказує, що в результаті самовільного позбавлення пільги учасника бойових дій ОСОБА_1 та виключення зі складу сім`ї пільговика її сина інваліда 2 групи ОСОБА_2 з посиланням на Бюджетний Кодекс від 08 липня 2010 року, позбавивши і її права на пільгу, відповідачі чинять на неї та її сім`ю моральний тиск, об`явивши її злісним неплатником та принижуючи її гідність та честь.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а викладені в касаційній скарзі доводи є необґрунтованими.

АТ «Прикарпаттяобленерго» надавало щомісяця до 25 числа Управлінню праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області розрахунки щодо вартості послуг, наданих всім пільговикам, на підставі яких проводився перерахунок коштів за надані послуги пільговим категоріям громадян, а тому права заявника на отримання встановлених пільг не були порушені, незважаючи від назви документів, якими обмінювалися відповідачі з цією метою. Оскільки відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, вірно застосувавши нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що регулюють спірні правовідносини, вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Також у січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката АТ «Прикарпаттяобленерго» - адвоката Тураш А. В., в якому вона також просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Крім того питання щодо статусу сина позивачки та щодо наявності пільг неодноразово були предметом судових розглядів, в тому числі і в цивільній справі № 339/456/17, де судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій винесено рішення, яке має преюдиційне значення для сторін у даному спорі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, вказане підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 23 травня 1996 року. Згідно довідки серії МСЕ №253300 їй встановлено І групу інвалідності.

Згідно довідки від 09 січня 2019 року у будинковолодінні за адресою:

АДРЕСА_1 крім ОСОБА_1 проживають: ОСОБА_2 , 1973 року народження та ОСОБА_3 1965 року народження. ОСОБА_1 , як пільговик, знаходиться на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги з 23 травня 2003 року.

ОСОБА_3 згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 17 квітня 2017 року, є інвалідом ІІ групи.

Син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , виданого 04 квітня 2017 року, є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання.

В пункті 9 персональної облікової картки згідно з формою «1-пільга» ОСОБА_1 вказано склад сім`ї: 0. ОСОБА_1 ;

1. ОСОБА_2 . В пункті 11 персональної облікової картки згідно з формою «1-пільга» вказано перелік пільг, на які має право пільговик, зокрема, електропостачання, електроенергія без стац. електроплити.

Також судами установлено, що ОСОБА_1 , тривалий час не допускаючи контролера до засобу обліку, лише 31 травня 2017 року повідомила енергопостачальнику по телефону фактичний показник електролічильника - 1205 кВт*год, на підставі чого по даному особовому рахунку було проведено перерахунок спожитої електроенергії. Відповідно, у період з 04 грудня 2015 року (показник 8505) по 31 травня 2017 року (показник 1205) середньомісячний обсяг електроспоживання становив 2700 кВт*год, з них 1 381,81 грн складає компенсація по пільзі, а до оплати нараховано 247,19 грн.

Внаслідок недопуску позивачкою до перевірки приладу обліку тільки

27 вересня 2017 року відповідачу вдалося провести планову заміну приладу обліку та зняти контрольний показник, 1800 кВТ*год, що підтверджується актом №0-1/2262 про заміну лічильника.

Як вбачається з довідки Долинського комерційного відділення АТ «Прикарпаттяобленерго» за особовим рахунком № НОМЕР_5 ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , згідно обсягу використання електроенергії заборгованість станом на 01 травня 2018 року становить 5520 кВт*год на суму 4 219,72 грн. З них оплачено ОСОБА_1 - 16,78 грн, надано субсидії на суму - 270,60 грн, компенсовано - 2 701,11 грн. Таким чином, до сплати абоненту нараховано 1 243,95 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 20 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України

від 26 липня 1999 року №1357 (далі - Постанова), які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Пунктом 27 Правил передбачено, що у разі несплати або неповної оплати за спожиту електричну енергію у строки, визначені пунктом 20 цих Правил, електропостачальник на 30 день надсилає побутовому споживачу поштою або вручає особисто під підпис попередження про відключення електричної енергії.

Згідно з пунктом 31 Правил у разі коли декілька членів сім`ї, які проживають разом, мають право на пільги з оплати спожитої електричної енергії, пільга надається тільки одному з членів сім`ї.

Як зазначено в частині п`ятій статті 51 Бюджетного кодексу України, до членів сім`ї пільговика при наданні пільг належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни I групи та доглядає за ним, за умови що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

Матеріалами справи встановлено, що за особовим рахунком

ОСОБА_1 було зареєстровано пільгу за соціальною ознакою «учасник бойових дій». Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 07 грудня 2015 року категорію пільги учасника бойових дій по даному особовому рахунку було змінено на пільгу - інвалід війни 3 групи. Пільгову знижку оформлено на ОСОБА_3 , який згідно документів не є родичем власника житлового будинку.

Зважаючи на вищевикладене, пільгову знижку плати за використану електроенергію у даній справі має тільки основний пільговик.

Оскільки ОСОБА_3 став основним пільговиком, то соціальний норматив використання електричної енергії склав 90 кВт*год. Якщо в будинку проживає крім основного пільговика особа, яка не належить до членів сім`ї пільговика, але має державну пільгу, то їй надається додаткових 30 кВт*год. Тому з 07 грудня 2015 року по 01 травня

2016 року надавалась 100% знижка по нормі 90+30=120 кВт*год на 2 особи. З 01 травня по 01 червня 2016 року пільгова знижка плати за електроенергію не застосовувалась у зв`язку із призначенням субсидії. З 01 червня 2016 року по 01 січня 2018 року користування пільговою знижкою в розмірі 120 кВт*год відновлено у зв`язку з припиненням призначення субсидії. З 01 січня 2018 року соціальний норматив згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2017 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово - комунального обслуговування», а саме для житлових приміщень (будинків) 70 кВт*год на місяць на сім`ю з однієї особи та додатково

30 кВт*год на місяць на кожного члена сім`ї, але не більше як

190 кВт*год на місяць. Тому із січня 2018 соціальний норматив становив 100 кВт*год (70 кВт*год + 30 кВт*год на іншого пільговика).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 177, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою «1 - пільга», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма «1 - пільга» затверджується Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї» в абзаці 2 пункту 10 визначено, що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення подає щомісяця до 25 числа житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним (житловим) кооперативам, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, організаціям, що надають житлово-комунальні послуги, операторам (провайдерам) телекомунікацій, газо- та електропостачальникам, постачальникам твердого палива списки пільговиків, які мають право на отримання пільг, надає в установленому порядку пільги готівкою для придбання твердого палива і скрапленого газу, а також видає пільговикам довідки для отримання інших видів пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо), відповідно до законодавства.

З огляду на вказане суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що АТ «Прикарпаттяобленерго» в даному випадку не є надавачем пільг, а тільки фіксує встановлене чинним законодавством право громадян на пільгову знижку.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що АТ «Прикарпаттяобленерго» надавало щомісяця до 25 числа Управлінню праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області розрахунки щодо вартості послуг наданих всім пільговикам, на підставі яких проводився перерахунок коштів за надані послуги пільговим категоріям громадян.

Узагальнення інформації щодо встановлених пільг безпосередньо не вказує на порушення прав позивача.

Пунктом 5 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги, зокрема: 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Відповідно до частини другої статті 13 вказаного Закону пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Учасникам бойових дій надаються пільги: 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання (стаття 12 Закону).

З огляду на вказане суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що син позивачки не може бути включений до членів сім`ї пільговика, так як не належить до категорії осіб, перерахованих в пункті 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання, в той час як до членів сім`ї пільговика при наданні пільг включені, зокрема, неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи.

При цьому апеляційним судом обґрунтовано відхилено доводи ОСОБА_1 про те, що стаття 51 Бюджетного кодексу України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки застосування терміну для трактування норм, що стосуються права на пільгу, не суперечить спеціальному Закону та не порушує прав позивача.

Відповідно до пункту 42 Правил побутовий споживач електричної енергії зобов`язаний: оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; забезпечувати доступ представникам енергопостачальника після пред`явлення ними службових посвідчень до квартири або іншого об`єкта для обстеження засобу обліку, електроустановок та електропроводки.

Всупереч наведеному до приладу обліку, який знаходиться в житловому будинку ОСОБА_1 , з грудня 2015 представникам АТ «Прикарпаттяобленерго» не було надано доступу, що є порушенням вимог пункту 42 вищезазначених Правил, тому 15 березня 2016 року та 31 травня 2017 року на адресу позивачки енергопостачальником направлялись рекомендованими листами попередження про припинення постачання електроенергії за недопуск до перевірки.

Внаслідок недопуску позивачкою до перевірки приладу обліку тільки

27 вересня 2017 року відповідачу вдалося провести планову заміну приладу обліку та зняти контрольний показник, 1800 кВТ*год, що підтверджується актом №0-1/2262 про заміну лічильника.

Як вбачається з довідки Долинського комерційного відділення АТ «Прикарпаттяобленерго» за особовим рахунком № НОМЕР_5

ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , згідно обсягу використання електроенергії заборгованість станом на

01 травня 2018 року становить 5520 кВт*год на суму 4 219,72 грн. З них оплачено ОСОБА_1 - 16,78 грн, надано субсидії на суму -

270,60 грн, компенсовано - 2 701,11 грн.

З огляду на вказане до сплати абоненту обґрунтовано нараховано 1 243,95 грн.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 за спожиту електроенергію в розмірі 1243,95 грн є обґрунтованою та доведеною у встановленому законом порядку.

Тому висновок судів попередніх інстанцій щодо підставності направлення відповідачем попередження № 3/33054 про припинення постачання електричної енергії споживачу ОСОБА_1 від 16 серпня 2018 року є правильним, що узгоджується з вимогами пункту 27 вказаних вище Правил.

Відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення на користь позивачки моральної шкоди в розмірі по 725 000,00 грн, суди попередніх інстанцій врахували вимоги статей 23, 1167 та 1172 ЦК України, дійшовши правильного висновку, що позивач не довела факту спричинення шкоди та не представила доказів, які її підтверджують.

Доводи касаційної скарги про те, що суддею Андрусів І. М. допущені порушення норм процесуального та матеріального права при наявності, на її думку, конфлікту інтересів, оскільки представником АТ «Прикарпаттяобленерго» в цій справі виступала адвокат Тураш А. В., яка є дружиною діючого судді Долинського районного суду Тураш В. А. є безпідставними, оскільки суддя Долинського районного суду Тураш В. А. не приймав участі у розгляді цієї справи.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області

від 14 травня 2021 року та постанову Івано - Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян