Постанова

від 02.03.2023 по справі 917/326/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року м. Харків Справа №917/326/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників:

позивача (в режимі відеоконференції) Костюк Ю.В., посвідчення №000876 від 07.02.2020 року, ордер СВ№1025453 від 04.08.2022 року;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача не з`явився;

третього відповідач не з`явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» (вх.№27П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 року у справі №917/326/22,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Мости», вул.Дружби, 5, с.Лисівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37344,

до 1. Лютенської сільської ради, с.Лютенька, Миргородський район, Полтавська область, 37353,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк», с.Соснівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37352,

3. Аграрного приватно-орендного підприємства «Великообухівське», вул.Молодіжна, 17, с.Велика Обухівка, Миргородський район, Полтавська область, 37640,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Миргородська районна державна адміністрація, вул.Гоголя,120, м.Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 04057451,

про визнання недійсним договорів оренди землі, визнання поновленими договорів оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Мости» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просило суд:

1. Визнати недійсним договір оренди землі від 02.09.2020 року, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради (код ЄДРПОУ 210051119), як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк» (код ЄДРПОУ 03771442), як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0031.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 02.09.2020 року, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради (код ЄДРПОУ 210051119), як орендодавцем та Аграрним приватно-орендним підприємством «Великообухівське» (код ЄДРПОУ 03772594), як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0059.

3. Визнати поновленим договір оренди землі від 15.05.2008 року щодо земельної ділянки площею 2,79га за №644-1 з кадастровим №5320484100:00:013:0059 (зареєстрованого у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 року за №040835900384) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі, вважаючи укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (редакція додається).

4. Визнати поновленим договір оренди землі від 15.05.2008 року щодо земельної ділянки площею 3,07га за №650 з кадастровим №5320484100:00:013:0031 (зареєстрованого у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 року за №040835900393) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (редакція додається).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 року у справі №917/326/22 (повний текст складено 26.12.2022 року, суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 02.09.2020 року, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради (код ЄДРПОУ 210051119), як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк» (код ЄДРПОУ 03771442), як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0031.

Визнано недійсним договір оренди землі від 02.09.2020 року, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради (код ЄДРПОУ 210051119), як Орендодавцем та Аграрним приватно-орендним підприємством «Великообухівське» (код ЄДРПОУ 03772594), як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0059.

Визнано поновленим договір оренди землі від 15.05.2008 року щодо земельної ділянки площею 2,79га за №644-1 з кадастровим №5320484100:00:013:0059 (зареєстрованого у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 року за №040835900384) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в редакції, що викладена у резолютивній частині рішення.

Визнано поновленим договір оренди землі від 15.05.2008 року щодо земельної ділянки площею 3,07га за №650 з кадастровим №5320484100:00:013:0031 (зареєстрованого у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 року за №040835900393) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в редакції, що викладена у резолютивній частині рішення.

Стягнуто з Лютенської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Мости» 7443,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Мости» 1240,50 грн. судового збору.

Стягнуто з Аграрного приватно-орендного підприємства «Великообухівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Мости» 1240,50 грн. судового збору.

Другий відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що орендар повинен належним чином виконувати обов`язки по договору оренди землі. Натомість, позивач не надав до суду доказів, що він є добросовісним орендарем, що відсутня заборгованість по виплаті орендної плати власнику земельної ділянки за період дії договору. Також позивач не надав до суду доказів, що він користується земельною ділянкою. Так, 15.05.2008 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ «Нові Мости» (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,0700 га, що розташована на території Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області. Відповідно до п. 8 договору, його укладено до 31.12.2017 року. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 року по справі №440/4622/20 було встановлено факт того, що вищевказаний договір оренди земельної ділянки є припиненим. У подальшому, на підставі розпорядження Гадяцької районної державної адміністрації №465 від 25.07.2018 року між Гадяцькою районною державною адміністрацією (орендодавцем) та Фермерським господарством «Cipiyc Агро» (орендарем) було укладено договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв) №12/0174-0650/2018 від 25.07.2018 року, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 9,2126 га, в тому числі і оскаржувану земельну ділянку площею 3,0697 га, кадастровий номер 5320484100:00:013:0031. Отже, земельною ділянкою в період з 2018 року по 2020 рік користувалося ФГ «Сipiуc Агро», в тому числі і платило орендну плату. Про даний факт не міг не знати позивач, оскільки користування одним об`єктом оренди різними користувачами технічно неможливо і позивач про вказані обставини замовчує.

Скаржник вказує, що користування земельною ділянкою ФГ «Сіріус Агро» свідчать дані з публічної кадастрової карти, де земельна ділянка, кадастровий номер 5320484100:00:013:0031, базовий шар «посіви», та сусідні земельні ділянки в обробітку позивача мають різні культури посіву. Земельні ділянки ТОВ «Нові Мости» мають зелений колір, а оспорювана земельна ділянка з ярликом має помаранчевий колір (посів ярових культур). Також доказами користування вказаною ФГ «Сіріус Агро» земельною ділянкою є звіти статистики, податкові декларації, рахунки щодо сплати орендної плати (податкові декларації та докази сплати орендної плати долучено додатками до відзиву на позовну заяву).

Апелянт наполягає на тому, що позивач вводить суд в оману, надаючи недостовірні дані. При цьому, скаржник звертає увагу на зловживання позивачем процесуальними правами і що відомості про обізнаність позивача щодо зміни власника земельної ділянки з 26.08.2020 року є неправдивими і це спростовується обставинами справи №440/4622/20 зокрема подання позову у такій справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року відкрито апеляційне провадження за скаргою другого відповідача; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Запропоновано учасникам справи визначитися зі своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд, поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги. Офіційна електронна пошта суду: inbox@eag.court.gov.ua. Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

03.02.2023 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1362), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від першого відповідача Лютенської сільської ради надійшли письмові пояснення (вх.№1585 ел.2411), в яких вказує, що позовні вимоги на її думку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Крім того, перший відповідач надав клопотання (вх.№1584 ел.2410 від 07.02.2023 року), в якому просить здійснювати розгляд справи без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Миргородська районна державна адміністрація, також надала клопотання (вх.№1827 від 14.02.2023 року), в якому просить здійснювати розгляд справи без її участі.

У судовому засіданні 15.02.2023 року з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, з огляду на неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні та керуючись ст.216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 02.03.2023 року в режимі відеоконференції, про що винесено ухвалу. Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

01.03.2023 року від першого відповідача Лютенської сільської ради, надійшло клопотання (вх.№2384 ел.3920), в якому повідомлено про викладену позицію у справі у поясненнях від 06.02.2023 року, які надані до суду та просить здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Учасники справи про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові адреси та на електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду) копії ухвали суду від 15.02.2023 року.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала суду у даній справі була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 02.03.2023 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві, письмових поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта та позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

15.05.2008 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові Мости» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки №677-1, за умовами якого орендарю передано в користування земельну ділянку площею 2,49 га з кадастровим №5320484100:00:013:0059, яка належала орендодавцю на праві власності.

Вказаний договір оренди зареєстровано у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 року за №040835900384.

15.05.2008 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові Мости» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки №650, за умовами якого орендарю передано в користування земельну ділянку площею 3,07 га з кадастровим №5320484100:00:013:0031, яка належала орендодавцю на праві власності.

Вказаний договір зареєстровано у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 року за №040835900393.

Умови вказаних договорів від 15.05.2008 року за своїм змістом є аналогічними.

Так, зокрема, у вказаних договорах оренди сторони передбачили наступне:

Відповідно до п. 8 договорів їх укладено до 31.12.2017 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово чи іншим шляхом (збори, сходи, ЗМІ) орендодавця про намір продовжити його дію.

За умовами п. 39 договорів перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Права на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб.

Договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації (п. 42 договорів).

Отже, строк дії договорів від 15.05.2008 року обчислюється з моменту державної реєстрації договорів (20.05.2008 року), а загальний строк дії орендних правовідносин складає 9 років 7 місяців та 11 днів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 .

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.11.2019 року у справі №526/1440/19 визнано відумерлою спадщину, що залишилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та складається з земельної ділянки площею 2,49 га (цільове призначення ведення особистого селянського господарства), що розташована на території Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, та передано вказану земельну ділянку у власність територіальної громади Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (земельна ділянка №677-1, кадастровий № 5320484100:00:01 3:0059).

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 06.06.2019 року у справі №526/996/19 визнано відумерлою спадщину, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , яка складається із земельної ділянки (паю), яка розташована на території Лисівської сільської ради площею 3,07 га та належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №037508, виданий на підставі рішення 4-ї позачергової сесії 24 скликання Лисівської сільської ради 24.09.2002 року та передано вказану земельну ділянку у власність територіальної громади Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (земельна ділянка №650, кадастровий №5320484100:00:013:0031).

23.06.2020 року право власності на земельні ділянки з кадастровими №5320484100:00:013:0059 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

26.06.2020 року право власності на земельні ділянки з кадастровими №5320484100:00:013:0031 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Звертаючись до господарського суду першої інстанції із позовом у даній справі, ТОВ «Нові Мости» свої вимоги обґрунтовує тим, що в порушення вимог ч.3 ст.148-1 Земельного кодексу України Лисівською сільською радою (правонаступник Лютенська сільська рада) не було повідомлено товариство про набуття права власності на вказані земельні ділянки, що перебувають у користуванні позивача відповідно до договорів оренди землі №677-1 від 15.05.2008 року, укладеного з ОСОБА_2 , та №650 від 15.05.2008 року, укладеного з ОСОБА_1 . Лише 26.08.2020 року позивачу стало відомо про те, що право власності на земельні ділянки, які є об`єктом оренди за вказаними вище договорами оренди землі зареєстровано за територіальною громадою Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

З метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), визначеного п. 8 договорів оренди землі від 15.05.2008 року та ст. 33 Закону України «Про оренду землі», позивачем 09.09.2020 року надіслано на адресу Лисівської сільської ради відповідні листи-повідомлення, до яких було долучено проект договору про зміну умов договорів оренди землі, щодо поновлення яких заявлено позов у даній справі.

Вказані вище листи з проектами додаткових угод були отримані Лисівською сільською радою 18.09.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач також стверджує, що у визначений ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» строк та до цього часу від Лисівської сільської ради жодних повідомлень про прийняте рішення щодо поновлення договорів оренди, зокрема заперечення у їх поновленні, на адресу ТОВ «Нові Мости» не надходило, а позивач продовжує користуватися земельними ділянками, що є об`єктом оренди за даними договорами.

30.10.2020 року ТОВ «Нові Мости» надіслало на адресу Лисівської сільської ради листи з проханням підписати додаткові угоди, які додавалися до листів-повідомлень про поновлення згаданих вище договорів оренди землі на той самий строк (9 років 7 місяців та 11 днів) і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вказані листи-повідомлення були отримані Лисівською сільською радою 10.11.2020 року, однак станом на час звернення позивача до суду із даним позовом відомості про укладення відповідачем долучених до листів додаткових угод про поновлення договору оренди землі у позивача відсутні.

Разом з тим, позивачу стало відомо, що земельні ділянки, які є об`єктами оренди за договорами оренди землі від 15.05.2008 року були передані Лисівською сільською радою в користування третім особам на підставі укладених з ними договорів оренди землі, а саме:

- договір оренди землі б/н від 02.09.2020 року, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк» (орендар), щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0031;

- договір оренди землі б/н від 02.09.2020 року, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради (орендодавець) та Аграрним приватно-орендним підприємством «Великообухівське» (орендар), щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0059.

Підставою звернення позивача з позовом у даній справі стали обставини необхідності захисту свого порушеного права користування земельними ділянками в судовому порядку шляхом визнання недійсними договорів оренди від 02.09.2020 року, укладених Лисівською сільською радою з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк» та Аграрним приватно-орендним підприємством «Великообухівське» як таких, що укладені з порушенням переважного права позивача на укладення (поновлення) договорів оренди та вимог закону. Крім того, позивач визначає наявність законодавчо визначених підстав для укладення додаткових угод до договорів оренди землі від 15.05.2008 року між новим власником земельних ділянок Лютенською сільською радою (правонаступником Лисівської сільської ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові Мости», яке має переважне право на поновлення договорів оренди відповідно до п. 8 договорів оренди землі від 15.05.2008 року та в силу положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Як вже зазначалось вище, Господарським судом Полтавської області 15.12.2022 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/326/22, яким позов задоволено.

Приймаючи вказане рішення за наслідком розгляду позовних вимог по суті спору, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано процедуру повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договорів на новий строк, а відповідачем, у свою чергу, порушено права позивача на реалізацію переважного права на оренду землі, визначеного ст. 777 Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України «Про оренду землі». За висновком суду, наведені обставини свідчать про наявність підстав для визнання недійсними договорів оренди землі б/н від 02.09.2020 року, укладених між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк» щодо земельної ділянки з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031, та між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та Аграрним приватно-орендним підприємством «Великообухівське» щодо земельної ділянки з кадастровим номером №5320484100:00:013:0059, а також про наявність підстав для визнання поновленими договорів оренди землі від 15.05.2008 року на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цими договорами, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в редакції, викладеній у позовній заяві.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст. 792 ЦК України).

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент укладення договорів оренди від 15.05.2008 року) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вже вище зазначалось, між ТОВ «Нові Мости», як орендарем, та фізичними особами були укладені договори оренди землі від 15.05.2008 року:

- з ОСОБА_2 щодо земельної ділянки загальною площею 2,49 га, з кадастровим №5320484100:00:013:0059;

- з ОСОБА_1 щодо земельної ділянки загальною площею 3,07 га, з кадастровим №5320484100:00:013:0031.

Умови вказаних договорів за своїм змістом є аналогічними.

Відповідно до п. 8 зазначених договорів оренди їх укладено до 31.12.2017 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово чи іншим шляхом (збори, сходи, ЗМІ) орендодавця про намір продовжити його дію.

У всіх зазначених договорах оренди у п. 39 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Права на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб.

Пункт 42 передбачає умови набрання чинності цими договорами, а саме: після підписання сторонами та державної реєстрації.

За змістом ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент укладення договорів оренди від 15.05.2008 року) договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, яка проводиться в порядку, встановленому законом. Договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі від 15.05.2008 року, укладених між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «Нові Мости», була проведена з дотриманням діючих на час її здійснення нормативно-правових актів, зокрема Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року №174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 року.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.03.2013 року, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Отже, оскільки вказані договори пройшли державну реєстрацію та набули чинності 20.05.2008 року, тому право оренди позивача за цими договорами було чинним до 31.12.2017 року.

У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 .

За змістом ст. 31 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент смерті фізичних осіб) договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря.

З аналізу ст. 31 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що смерть орендодавця не є підставою для припинення договору оренди, якщо інше не передбачено таким договором.

Судом першої інстанції встановлено, а суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що умови договорів оренди від 15.05.2008 року не містили такої підстави для припинення орендних правовідносин як смерть фізичних осіб-орендодавців.

Таким чином, смерть фізичних осіб-орендодавців не є підставою для припинення договору оренди, а отже, договори оренди землі від 15.05.2008 року, укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Нові Мости» відповідно до п. 8 договорів продовжували свою дію до 31.12.2017 року, тобто до закінчення строку, на який їх було укладено.

У відповідності з приписами ст. 27 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент смерті фізичних осіб) орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент смерті фізичних осіб) орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням договору оренди землі.

Колегія суддів враховує, що згідно положень земельного законодавства, чинного на момент смерті фізичних осіб та умов договорів оренди земельних ділянок від 15.05.2008 року смерть орендодавця не тільки не є підставою для припинення цих договорів, але й також не є передумовою для повернення орендованих земельних ділянок орендарем, оскільки у користувача майна: по-перше, відсутня інформація щодо спадкоємців цього майна (законодавством не визначено необхідності пошуку такої інформації); по-друге, у орендаря є законні сподівання на ефективне задоволення своїх майнових прав через отримання певних благ, що відповідає змісту права власності відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; по-третє, законний користувач земельних ділянок, у даному випадку ТОВ «Нові Мости», мав легітимні очікування щодо права користування переданих йому в оренду земельних ділянок за договорами оренди землі від 15.05.2008 року до закінчення строку дії договорів - 31.12.2017 року, а також розраховував на переважне право перед іншими суб`єктами господарювання продовжувати орендні правовідносини після закінчення дії договорів відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Щодо посилань, що строк договорів оренди закінчився 31.12.2017 року і права позивача, як орендаря, на час звернення до суду не порушені, слід вказати наступне.

19.10.2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли» положення ст. 19 Закону України «Про оренду землі» були доповнені ч. 6 наступного змісту: «Якщо строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився у день або після смерті орендодавця, але до державної реєстрації права власності на земельну ділянку за новим власником (спадкоємцем), такий договір вважається продовженим (поновленим) до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця або територіальної громади на таку земельну ділянку».

Станом на час набрання чинності змін до ст. 19 вищевказаного Закону (19.10.2016 року), орендні правовідносини за договорами від 15.05.2008 року тривали впродовж строку, визначеного самими договорами до 31.12.2017 року, а в силу норми ч. 7 ст. 19 Закону (ч. 6 ст. 19 в редакції Закону від 19.10.2016 року) залишились діяти до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця або територіальної громади на земельну ділянку.

Аналогічна норма, спрямована на захист прав орендаря викладена в ст. 33 Закону України «Про оренду землі(у редакції, яка була чинною на момент закінчення дії договорів оренди 31.12.2017 року), згідно якої орендар може продовжувати користуватися земельною ділянкою навіть після закінчення строку дії договору, адже у зв`язку зі смертю власника ділянки і до визнання такого майна відумерлою спадщиною перебіг строку на поновлення договору зупиняється. Виняток становить випадки, коли в договорі оренди прямо передбачено його припинення в разі настання смерті власника (ст. 15 Закону).

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час закінчення строку договору оренди землі 31.12.2017 року) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 ст. 33 цього Закону передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку (ч.ч. 8, 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч. 10 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки станом на 31.12.2017 року право власності на земельні ділянки, що є об`єктом оренди за умовами договорів оренди землі від 15.05.2008 року не були зареєстровані за новим власником (спадкоємцем), тому такі договори в силу положень ч. 7 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент закінчення строку дії договорів оренди 31.12.2017 року; положення цієї частини є аналогічними ч. 6 ст. 19 в редакції Закону від 19.10.2016 року) були продовженим (поновленим) до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця або територіальної громади на таку земельну ділянку, а строки, визначені частинами 2, 5, 6, 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», зупинилися до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку або дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (ч. 2, 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, які належали померлим фізичним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому порядку визнано відумерлою спадщиною, а саме:

- рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.11.2019 року у справі №526/1440/19 визнано відумерлою спадщину, що залишилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та складається з земельної ділянки площею 2,49 га (цільове призначення ведення особистого селянського господарства), що розташована на території Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, та передано вказану земельну ділянку у власність територіальної громади Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (земельна ділянка №677-1, кадастровий №5320484100:00:013:0059); зазначене рішення набрало законної сили 03.01.2020 року;

- рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 06.06.2019 року у справі №526/996/19 визнано відумерлою спадщину, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , яка складається із земельної ділянки (паю), яка розташована на території Лисівської сільської ради площею 3,07 га та належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №037508, виданий на підставі рішення 4-ї позачергової сесії 24 скликання Лисівської сільської ради 24.09.2002 року та передано вказану земельну ділянку у власність територіальної громади Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (земельна ділянка №650, кадастровий №5320484100:00:013:0031); зазначене рішення набрало законної сили 09.07.2019 року.

За змістом положень ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 334 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на земельну ділянку у їх набувача виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Матеріалами справи підтверджується, що на земельні ділянки, які належали фізичним особам проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою, зокрема:

- 23.06.2020 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5320484100:00:013:0059 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області;

- 26.06.2020 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5320484100:00:013:0031 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Відповідно до ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про оренду землі» також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і таке законодавче регулювання спрямоване на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.

При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. При цьому законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №920/418/19.

З наведеного вбачається, що з дати набуття права власності на земельні ділянки, які залишилися після смерті фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на виконання положень ст. 148-1 Земельного кодексу України, Лисівська сільська рада повинна була повідомити ТОВ «Нові Мости» про перехід до неї прав та обов`язків за договором оренди.

Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження орендних правовідносин за укладеним до переходу права власності договором.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказаних дій Лисівською сільської радою зроблено не було, а у ТОВ «Нові Мости» була відсутня інформація про спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до яких перейшли права та обов`язки орендодавця, судова колегія вважає, що позивач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов`язок, передбачений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо повідомлення нового орендодавця (листом-повідомленням, до якого додано проект додаткової угоди) про намір продовжити (поновити) дію догорів оренди землі від 15.05.2008 року у місячний строк, після реєстрації права власності на землю за територіальною громадою.

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених ч.ч. 2, 5, 6, 8 цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку. З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення (ч.ч. 9 та 10 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Частина 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначає, що у разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

Таким чином, з урахуванням того, що новий орендодавець (Лисівська сільська рада) не повідомила орендаря про те, що вона є власником наданих в оренду земельних ділянок, для реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк ТОВ «Нові Мости» повинно виконати вимогу, визначену ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо повідомлення орендодавця про свій намір скористатись переважним право на укладення договору оренди землі протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

Про перехід права власності на спірні земельні ділянки позивач дізнався, як зазначено в позовній заяві 26.08.2020 року, що відповідачем не спростовано у належний спосіб.

При цьому, посилання на те, що позивач дізнався раніше ніж він вказує у позовній заяві і це підтверджується обставиною подання позову у справі №440/4622/20, колегія суддів відхиляє, оскільки відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень підтверджується обставина ініціювання судового процесу у вказаній справі 26.08.2020 року. Обставина підготовки до судового процесу є суб`єктивним та оціночним судженням.

09.09.2020 року ТОВ «Нові Мости» на адресу Лисівської сільської ради в строки, передбачені ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», було направлено повідомлення: вих.№94 від 09.09.2020 року та вих.№96 від 09.09.2020 року про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди на новий строк (на 19 років), з наданням проектів додаткових угод.

Вказані повідомлення отримані Лисівською сільською радою 18.09.2020 року, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що орендодавець письмово повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

30.10.2020 року ТОВ «Нові Мости» надіслано на адресу Лисівської сільської ради листи: вих.№109 від 30.10.2020 року та вих.№111 від 30.10.2020 року з проханням підписати додаткові угоди, які додавалися до листів про поновлення згаданих вище договорів оренди землі на той самий строк (9 років, 7 місяців та 11 днів) і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вказані листи були отримані Лисівською сільською радою 10.11.2020 року, однак у визначений ч.ч. 5, 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» строк відповідач повідомлень про прийняте рішення щодо поновлення договорів оренди, зокрема заперечення у їх поновленні, не надав.

Після смерті орендодавців фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 орендна плата за користування спірними земельними ділянками за 2014 - 2020 роки ТОВ «Нові Мости» не сплачувалась, оскільки позивачу не було відомо інформації про спадкоємців власників земельних ділянок та реквізити для оплати орендних платежів.

Після переходу права власності на спірні земельні ділянки до територіальної громади - Лисівська сільська рада, як правонаступник майна померлих фізичних осіб не реалізувала своє право звернутись до позивача з вимогою про сплату орендної плати за період з 2013 по 2020 рік, доказів на підтвердження протилежного сторонами до матеріалів справи надано не було.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які скарги, зауваження до позивача з боку орендодавців (як попередніх - фізичних осіб, так і сільради), претензії щодо неналежного виконання орендарем умов договорів оренди від 15.05.2008 року, в т.ч. щодо сплати орендної плати за 2020 рік.

Позивачем у підтвердження факту користування земельними ділянками надано податкові декларації плати за землю, акти виконаних робіт №344 від 30.09.2020 року, №356 від 01.10.2020 року, №406 від 31.10.2020 року, №407 від 31.10.2020 року, де замовник Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Мости», а виконавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-виробництво», які є розшифруваннями конкретно наданих послуг за актами здачі-приймання робіт у розрізі полів, на яких такі послуги надавалися, витяги з податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи щодо сплати податку по земельним ділянкам кадастровий №5320484100:00:013:0031 та кадастровий №5320484100:00:013:0059.

Апелянтом факт продовження користування позивачем спірними земельними ділянками після закінчення строку дії договору не спростовано.

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що: орендар ТОВ «Нові Мости» повідомив орендодавця в установлені ст. 33 Закону України «Про оренду землі» строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договорів оренди від 15.05.2008 року на новий строк; до листів-повідомлень орендарем додано проекти додаткових угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення; також відповідачем не спростовано належного виконання орендарем своїх обов`язків за договорами.

Сукупність вищенаведених юридичних фактів свідчить про дотримання ТОВ «Нові Мости» порядку поновлення договорів оренди землі та про наявність у позивача переважного права на поновлення договорів оренди згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Посилання скаржника на встановлені у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 року у справі №440/4622/20 обставини щодо припинення договорів оренди від 15.05.2008 року з 31.12.2017 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у вказаній справі такі висновки є правовою оцінкою наданих сторонами доказів, що відповідно до приписів ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не є обов`язковою для господарського суду. Крім того, за приписами ч. 4 ст. 75 вказаної статті обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо у ній беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини. В той час як склад учасників даної справи і справи №440/4622/20 є різним.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що рішенням тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 16.06.2020 року «Про проведення земельних торгів з набуття права оренди на дванадцять земельних ділянок» вирішено провести земельні торги з набуття права оренди на дванадцять земельних ділянок, які розташовані на території Лисівської сільської ради, в т.ч. на спірні земельні ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0059 та №5320484100:00:013:0031, а також уповноважено виконавця земельних торгів ПП «ІМАКО» самостійно визначати час та дату проведення торгів.

Відповідно до протоколу №1 земельних торгів у формі аукціону від 02.09.2020 року право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031 реалізовано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк».

Відповідно до протоколу №5 земельних торгів у формі аукціону від 02.09.2020 року право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером №5320484100:00:013:0059 реалізовано на користь Аграрного приватно-орендного підприємства «Великообухівське».

За результатами проведення земельних торгів з переможцями аукціону укладено відповідні договори оренди земельних ділянок від 02.09.2020 року, які позивач також оскаржує у цій справі.

Cудова колегія апеляційної інстанції вважає, що Лисівською сільською радою порушено переважне право ТОВ «Нові Мости» перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) з огляду на непоновлення договору оренди та надання орендованих позивачем земельних ділянок в оренду іншим суб`єктам господарювання, в той час, коли позивач вчасно, в межах терміну, визначеного ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», повідомив орендодавця про наміри продовжувати його дію.

Щодо посилань на користування спірною земельною ділянкою ФГ «Сіріус Агро» і договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв) №12/0174-0650/2018 від 25.07.2018 року, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 9,2126 га, в тому числі і оскаржувану земельну ділянку площею 3,0697 га, кадастровий номер 5320484100:00:013:0031, то колегія суддів їх наразі не приймає до уваги.

По-перше, ФГ «Сipiуc Агро» не є стороною або учасником даного судового процесу. По-друге, користування належне чи неналежне ФГ «Сipiуc Агро» спірною земельною ділянкою не входить до предмета дослідження у даній справі з огляду на підстави та предмет позовних вимог, адже межею дослідження є обставини порушення прав позивача перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Колегія суддів апеляційної інстанції також відмічає, що позивач у 2020 році вже звертався до господарського суду з аналогічним позовом справа №917/2041/20. Рішенням суду першої інстанції від 08.07.2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Приймаючи своє рішення, суд виходив з того, що позивачем дотримано процедуру повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договорів на новий строк, а відповідачем (орендодавцем), у свою чергу, порушено право позивача на реалізацію переважного права на оренду землі, визначеного ст. 777 ЦКУ та ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Переглядаючи судове рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про те, що у спірних правовідносинах переважне право позивача на поновлення договорів оренди дійсно було порушено відповідачем, однак у позові відмовив з мотивів неналежності складу учасників цього спору, а саме, через те, що залучені до участі у справі в якості третіх осіб ТОВ «Маяк» та АПОП «Великообухівське» мали виступати у даному провадженні (№917/2041/22) співвідповідачами.

За результатами розгляду касаційної скарги, Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 року вказав, що у спірних правовідносинах переважне право позивача на поновлення договорів оренди дійсно було порушено відповідачем, при цьому відмова у позові через неналежний склад відповідачів у справі є вірною.

Позивач, звертаючись до Господарського суду Полтавської області з позовом у даній справі також заявив вимоги про визнання недійсними договору оренди землі б/н від 02.09.2020 року, укладеного між Лисівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк», щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0031, та договору оренди землі б/н від 02.09.2020 року, укладеного між Лисівською сільською радою та Аграрним приватно-орендним підприємствома «Великообухівське», щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0059.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу Украйни, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом ст.ст.15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Окрім того, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як вже зазначалось вище, позивачем, в порядку визначеному ст. 33 Закону України «Про оренду землі», було реалізовано переважене право орендаря на поновлення договорів оренди від 15.05.2008 року, внаслідок чого Лисівська сільська рада, як правонаступник усього майна померлих фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була зобов`язана розглянути листи-повідомлення позивача та вирішити питання щодо укладення додаткової угоди про поновлення дії вказаних договорів оренди, натомість відповідного не вчинила.

Враховуючи, що Лисівською сільською радою порушено переважне право ТОВ «Нові Мости», то договір оренди землі від 02.09.2020 року, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк», як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0031 та договір оренди землі від 02.09.2020 року, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради, як орендодавцем та Аграрним приватно-орендним підприємством «Великообухівське», як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0059 є укладеними з порушенням норм законодавства, а тому як вірно вказав суд першої інстанції, підлягають визнанню недійсними.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 року у справі №917/326/22 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 року у справі №917/326/22 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13 березня 2023 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов