Ухвала

від 17.08.2023 по справі 917/326/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

17.08.2023 Справа № 917/326/22

заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости", вул.Дружби, 5, с.Лисівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37344

про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення

у справі №917/326/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости", вул.Дружби, 5, с.Лисівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37344

до 1. Лютенської сільської ради, с.Лютенька, Миргородський район, Полтавська область, 37353

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", с.Соснівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37352

3. Аграрного приватно-орендного підприємства "Великообухівське", вул.Молодіжна, 17, с.Велика Обухівка, Миргородський район, Полтавська область, 37640

ІІІ особа Миргородська районна державна адміністрація, вул.Гоголя,120, м.Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 04057451

про визнання недійсним договір оренди землі, визнання поновленим договір оренди землі

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Обставини справи: Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" до Лютенської сільської ради, с.Лютенька, Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", с.Соснівка, Аграрного приватно-орендного підприємства "Великообухівське", с.Велика Обухівка про визнання недійсним договір оренди землі, визнання поновленим договір оренди землі

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 суд апеляційної інстанції залишив без змін.

На виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2023, які набрали законної сили 02.03.2023 року Господарським судом Полтавської області 25.04.2023 видано наказ про стягнення з Лютенської сільської ради (с.Лютенька, Миргородський район, Полтавська область, 37353, код ЄДРПОУ 21051160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" (вул.Дружби, 5, с.Лисівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37344, код ЄДРПОУ 30280728) 7443,00грн. судового збору.

09.08.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" заява (вхід. № 9794), в якій заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Полтавської області таким чином: Стягнути з Лютенської сільської ради (с.Лютенька, Миргородський район, Полтавська область, 37353, код ЄДРПОУ 21051160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" (вул.Дружби, 5, с.Лисівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37344, код ЄДРПОУ 30280728) 7443,00грн. витрат по сплаті судового збору шляхом стягнення відповідних коштів за рахунок бюджетних асигнувань Лютенської сільської ради з відкритих у Казначействі рахунків Виконавчого комітету Лютенської сільської ради

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.08.2023 прийнято заяву до розгляду, розгляд заяви суд призначив на 17.08.2023 на 10:15 год.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" про зміну способу і порядку виконання рішення від 15.12.2022 у справі № 917/326/22, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У частині третій статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання (грошової чи майнової), тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Суд зазначає, що зміна способу виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст. 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.97 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до п. п. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI, Рішення суду про стягнення (арешт) коштів держаного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України виключно для виконання.

Згідно з абз. 1 п. п. 2 п. 9 та абз. 2 п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03 серпня 2011 року № 845, органи казначейства змушені повертати виконавчі документи у разі, якщо боржником зазначено не розпорядника бюджетних коштів.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

У відповідності до ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Згідно з ч. 2 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські, районі в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. При цьому, як зазначав позивач, згідно з п. п. 27 п. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Статтею 2 Бюджетного Кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Згідно зі ст. 22 Бюджетного Кодексу України Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

25.04.2023 на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2023, які набрали законної сили 02.03.2023 року у справі № 917/326/22 видано наказ про стягнення з Лютенської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" - 7443,00грн. судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" звернулося до Управління ДКСУ у Гадяцькому районі Полтавської області із заявою № 19 від 25.05.2023, в якій просило прийняти до виконання виконавчий документ та вжити необхідних заходів, направлених на повне і своєчасне виконання рішення суду про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" 7443,00 грн

Управління ДКСУ у Гадяцькому районі Полтавської області листом повернуло виконавчий документ без виконання на підставі пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 зі змінами та доповненнями, а саме у зв`язку з тим, що боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства.

Відтак, з урахуванням того, що Лютенська сільська рада не є розпорядником коштів бюджету та не має рахунків в органах державного казначейства, приходить до висновку, що з метою захисту прав позивача та подальшого реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення присуджених грошових коштів слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів - Виконавчого комітету Лютенської сільської ради.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі № 916/1952/17.

Суд зазначає, що нові обов`язки на боржника, окрім тих, що вже встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022, не покладаються, а зміна способу (порядку) виконання рішення суду пов`язана із відсутністю у боржника відкритих рахунків, а також рахунків з яких можливо було здійснити безспірне списання.

Водночас, суд звертає увагу на те, що з моменту прийняття рішення у даній справі, відповідач не був позбавлений можливості самостійно та добровільно виконати рішення суду, проте, як свідчать наявні матеріли справи, таких дій не вчинив та добровільно рішення суду, як самостійно так й через відповідні виконавчі органи, не виконав.

Крім того, слід звернути увагу, що у даному випадку не відбудеться заміни сторони на стадії виконання судового рішення, оскільки судом стягнуто грошові кошти саме з Лютенської сільської ради, однак за рахунок бюджетних асигнувань Лютенської сільської ради з відкритих у Казначействі рахунків Виконавчого комітету Лютенської сільської ради

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" (вх. № 9794 від 09.08.2023) про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 у справі № 917/326/22задовольнити.

2. Змінити спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 у справі № 917/326/22 таким чином: Стягнути з Лютенської сільської ради (с.Лютенька, Миргородський район, Полтавська область, 37353, код ЄДРПОУ 21051160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" (вул.Дружби, 5, с.Лисівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37344, код ЄДРПОУ 30280728) 7443,00грн. витрат по сплаті судового збору шляхом стягнення відповідних коштів за рахунок бюджетних асигнувань Лютенської сільської ради з відкритих у Казначействі рахунків Виконавчого комітету Лютенської сільської ради (вул.Дружби, 64, с.Лютенька, Миргородський район, Полтавська область, 37353, код ЄДРПОУ 04381938)

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 17.08.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Кльопов І.Г.