Справа № 190/867/22
Провадження №2-др/190/4/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткове)
10 березня 2023 року м.Пятихатки
П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійно правничу допомогу по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору позики із заставним застереженням, договору застави удаваними правочинами та застосування наслідків недійсності нікчемного правочин,
в с т а н о в и в:
Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору позики із заставним застереженням, договору застави удаваними правочинами та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено.
14.02.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду заяву, згідно якої просив ухвалити додаткове рішення по даній цивільнй справі, а саме стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійно правничу допомогу в розмірі 16000 грн.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, від представника відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява з проханням справу розглядати без їх участі, заяву про ухвалення додаткового рішення підтримують в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, від представника позивача до суду надійшло клопотання з проханням заяву про ухвалення додаткового рішення розглядати без участі позивача та його представника, у її задоволення просили відмовити, посилаючись на те, що разом із відзивом відповідачем не було надано детальний розрахунок судових витрат. Відповідачем 18.08.2022 року сплачено 16000 грн. за отримання юридичних послуг, при цьому у відзиві зазначалось, що орієнтований розрахунок понесених відповідачем судових витрат складає 15000 грн.. Крім того, вважають, що визначення оплати на суму 4000 грн. за ознайомлення з матеріалами справи є неспівмірним з фактичним обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги. Також зазначена адвокатом сума 6000 грн. за участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції вважають необгрунтованими, оскільки фактично у режимі відеоконференції було проведено три судові засідання.
Згідно з ч.2 ст.247Цивільного процесуальногокодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши дійсні обставини справи щодо вирішення заявлених питань, суд прийшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати;4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу.
Порядок розподілу судових витрат у справі закріплено в статті 141 ЦПК України.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.
Судом встановлено, що 18 серпня 2022 року між ОСОБА_3 та адвокатським об`єднанням «Євгеній Стрижак та партнери» укладено договір про надання правової допомоги № 1808/22 /а.с.160-164/.
Відповідно до акту виконаних робіт від 06 січня 2023 року адвокатське об`єднання «Євгеній Стрижак та партнери» надало, а клієнт ОСОБА_3 отримав та оплатив правову допомогу в розмірі 16000 грн. /а.с.167/, а саме: первинна усна консультація з приводу предмету спору в розмірі 1000 грн., ознайомлення з матеріалами справи у приміщенні суду в розмірір 4000 грн., аналіз матеріалів, пошук судової практики, підготовка заяви по суті (відзиву на позовну заяву), заяви про ухвалення додаткового рішення в розмірі 5000 грн., участь у судових засіданнях по справі (ВКЗ) 11.10.2022 року, 28.10.2022 року, 16.11.2022 року, 12.12.2022 року, 23.12.2022 року, 05.01.2023 року в розмірі 6000 грн.
Із квитанції до прибуткового касового ордера № 35 від 18 серпня 2022 року вбачається що ОСОБА_3 сплатив гонорар згідно договору про надання правової допомоги 1808/22 від 18.08.2022 року в розмірі 16000 грн. /а.с.166/.
При цьому, з матеріалів цивільної справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_5 брала участь в судовох засіданнях в режимі відеконференції 28.10.2022 року, 12.12.2022 року та 05.01.2023 року, у зв`язку з чим суд вважає, що з позивача підлягає стягненню на користь відповідача сума в розмірі 3000 грн. в частині понесених витрат за участь в судових засіданнях представника відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді, який підлягає відшкодуванню відповідачеві складає 13000 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійно правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійно правничу допомогу у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса
Суд | П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 10.03.2023 |
Оприлюднено | 15.03.2023 |
Номер документу | 109504131 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Заява про ухвалення додаткового рішення |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Лідовець Руслан Анатолійович
Цивільне
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
Фирса Ю. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні