Вирок

від 13.03.2023 по справі 371/1509/19

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"13" березня 2023 р. Єдиний унікальний № 371/1509/19

Номер провадження № 1-кп/371/26/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. Миронівка

ЄУН 371/1509/19

Провадження № 1-кп/371/26/23

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю :

секретаря судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

представника потерпілої ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019110000000595, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Лука Таращанського району Київської області, має професійно-технічну освіту, не одружений, адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, раніше не судимий,

за ст. 286 ч. 2 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Встановлені обставини кримінального правопорушення

За обставинами кримінального правопорушення, 11 серпня 2019 року, о 12 годині, обвинувачений ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «BMW», модель «320D», реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю близько 80 км/год автомобільною дорогою сполученням «Київ-Знам`янка», із села Потік в напрямку до міста Миронівка Київської області.

Проїжджаючи відрізок на 102 км вказаної автомобільної дороги, що в селі Росава Миронівського району Київської області, обвинувачений не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожніми умовами, та відповідно не реагував на їх зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну недбалість та злочинну самовпевненість, перевищив максимально дозволену швидкість руху для даної ділянки дороги, не врахував дорожню обстановку, не пересвідчився у безпечності виконання маневру, пересік суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, виїхав на смугу зустрічного руху для здійснення маневру обгону невстановленого слідством вантажного автомобіля, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також здоров`ю громадян, не врахував відстань, на якій був зустрічний автомобіль, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Peugeot», модель «Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався у зустрічному напрямку до міста Кагарлик Київської області.

Таким чином, ОСОБА_6 своїми діями порушив вимоги наступних пунктів Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року :

Пункту 1.5 розділу 1 «Загальні положення», згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган;

Підпунктів б), д) пункту 2.3 розділу 2 «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів», згідно з якими для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

Пункту 10.1 розділу 10 «Початок руху та зміна його напрямку», згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

Пункту 12.1 розділу 12 «Швидкість руху», згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

Пункту 12.4 розділу 12 «Швидкість руху», згідно з яким у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;

Підпункту в) пункту 14.2 розділу 14 «Обгін», згідно з яким перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;

Підпункту 1.1) пункту 34.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ( в редакції станом на час вчинення злочину), згідно з яким горизонтальна розмітка має таке значення (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах, позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено, позначає край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки «Peugeot», модель «Partner», ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до Комунального некомерційного підприємства Миронівської районної ради «Миронівської Центральної районної лікарні», де від отриманих травм помер.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 187 від 15 листопада 2019 року, смерть ОСОБА_10 настала внаслідок поєднаної травми голови, тулубу і кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів та кісток скелету, на що вказують виявлені ушкодження.

Пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_8 , що перебувала на передньому пасажирському сидінні, отримала тілесні ушкодження у вигляді: переломів кісток тазу (лонної праворуч, сідничної зліва, лівої та правої вертлюгової западини), перелому голівки проксимальної фаланги 1-го пальця лівої стопи, розтягнення і дисторзії шийного відділу хребта, грудного відділу хребта, а також забоїв і саден м`яких тканин лівого плеча та гомілки.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 230/Е від 25 листопада 2019 року, спричинені потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що потягли за собою довготривалий розлад здоров`я на термін більше 21-го дня.

Грубі порушення водієм автомобіля марки «BMW», модель «320D», реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_6 вимог пункту 1.5, підпунктів б), д) пункту 2.3, пунктів 10.1, 12.1, 12.4, підпункту в) пункту 14.2 та підпункту 1.1) пункту 34.1. Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_10 , та спричинення ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Цивільний позов потерпілої особи

Потерпіла ОСОБА_8 заявила до обвинуваченого ОСОБА_6 цивільний позов у кримінальному провадженні.

За результатами розгляду кримінального провадження потерпіла ОСОБА_8 просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 101919 грн матеріальної шкоди, заподіяної її здоров`ю, та 800000 грн завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

Позиції учасників судового провадження

Фактичні обставини кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_6 не заперечив, визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, на підтвердження встановлених в ході досудового розслідування обставин надав показання.

Прокурор відмовився від проголошення вступної промови, не заперечив встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Захисник відмовився від проголошення вступної промови, не заперечив встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_9 не заперечили встановлених досудовим розслідуванням обставин, підтримали заявлений цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди, вказали що спричинену матеріальну шкоду обвинуваченим відшкодовано.

Заслухавши позиції учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження, суд ухвалив дослідити зібрані в ході досудового розслідування докази у повному обсязі та встановив наступний порядок дослідження доказів: допитати свідків, дослідити письмові матеріали кримінального провадження, допитати потерпілу, допитати обвинуваченого.

З показань обвинуваченого слідує наступне.

11 серпня 2019 року він керував автомобілем марки «BMW» автомобільною дорогою сполученням «Київ-Знам`янка» в напрямку до міста Миронівка. У автомобілі був сам, рухався зі швидкістю близько 70-80 км/год. В районі села Росава, при здійсненні обгону вантажного автомобіля, який рухався в попутному напрямку, він перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся із зустрічним автомобілем. Перед початком здійснення маневру обгону не помітив вказаний транспортний засіб. Після зіткнення йому зажало ногу, не міг вийти із автомобіля. Коли залишив автомобіль через пасажирські дверцята, то підійшов до автомобіля потерпілих та намагався вирвати двері.

Визнає факт порушення всіх наведених у обвинувальному акті порушень Правил дорожнього руху. З того часу не може нормально спати, нервує. Відшкодував потерпілій спричинену майнову шкоду. Заявлений до нього потерпілою ОСОБА_8 цивільний позов про стягнення моральної шкоди визнав частково. Вважає визначений нею розмір відшкодування завеликим, який розмір вважав би достатнім визначити сам не може.

Вказав, що у вчиненому щиро кається, усвідомлює протиправність своїх дій, просить вибачення у потерпілої та просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_8 надала показання, з яких слідує, що того дня вона з чоловіком ОСОБА_10 їхали автомобільною дорогою сполученням «Київ-Знам`янка» в сторону міста Кагарлик. Погода була гарна, траса не була завантажена, зліва від них їхала фура, із-за фури їм на зустріч вилетіло авто обвинуваченого, який обганяв фуру. Чоловік встиг зреагувати, повернув руль, але зіткнення не вдалось уникнути. Мав місце лобовий удар, від якого їх автомобіль перекинувся та впав нижче траси. Чоловік помер відразу. Вона сиділа на передньому пасажирському сидінні, від удару її зажало, ледве змогла вибратись з автомобіля та лягла поруч з авто. Обвинувачений був на місці, проте до них не підходив.

Станом на сьогодні обвинувачений відшкодував їй матеріальну шкоду, тому підтримала заявлений нею цивільний позов лише в частині стягнення моральної шкоди. Просила стягнути з обвинуваченого для відновлення її душевних і фізичних страждань 8000000 грн, з яких 500000 грн шкоди, спричиненої у зв`язку зі смертю чоловіка, 300000 грн моральної шкоди, завданої їй у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Моральну шкоду обгрунтувала тими обставинами, що після події у неї був шок, який згодом переріс у нестерпний душевний біль. У її чоловіка були зафіксовані цілий ряд ушкоджень голови, внутрішніх органів і кінцівок ніг, їй заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження. Від злочинних дій обвинуваченого її чоловік, який мав задовільне здоров`я, забезпечував сім`ю всім необхідним, загинув у молодому віці, йому було лише 40 років. Вона прожила з чоловіком 16 років, він був чуйною, врівноваженою людиною, добрим батьком своїх двох дітей від першого шлюбу та її сина від першого шлюбу, якого він виховував з 10 років як свого, який також залишився без підтримки і його порад. Вона залишилася вдовою у віці 46 років, за чоловіком відчуває тугу і біль, їй нестерпно важко жити.

Вона зазнала фізичного болю від отриманих тілесних ушкоджень, у неї порушився сон, вона боїться сідати для будь-яких поїздок у транспорт, кожного разу очікуючи нового ДТП, боїться зустрічних автомобілів, весь час перебуває у стресовому стані. До цього часу тілесні ушкодження дають знати про себе, вона не впевнено пересувається, турбують болі в коліні. Внаслідок отриманих травм нога збільшилась у два рази, не може ні сідати, ні нагинатись, вимушена ходити у чулках, порушений її емоційний стан, постійні панічні атаки. Порушився звичний спосіб її життя, вона не може працювати за своєю спеціальністю медсестри стоматологічного відділення, довелося витратити багато часу і коштів на своє лікування, на поховання чоловіка.

Відповідач навіть не вибачився після скоєного ДТП, не надав термінову матеріальну допомогу, не допоміг з похованням її чоловіка, що вказує на його негативну характеристику і відсутність каяття. У обвинуваченого до неї не було співчуття, просто була передача коштів. Наполягає на самому суворому покаранні для обвинуваченого.

Показання свідків

Свідок ОСОБА_12 надав показання, за змістом яких 11 серпня 2019 року він їхав в сторону міста Миронівка Київської області, дорога була суха. На відрізку дороги 100 км він обігнав автомобіль марки «BMW», який рухався зі швидкістю 40-45 км/год. Перед поворотом на автомобільну заправку «Дарина» водій автомобіля марки «BMW», рухаючись на великій швидкості, обігнав його автомобіль, та, набираючи ще більшу швидкість, почав обганяти фуру, яка рухалася в попутному напрямку. Здійснюючи маневр обгону, водій перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну смугу руху, де почав тормозити, оскільки назустріч рухався автомобіль, відбулось лобове зіткнення із зустрічним автомобілем.

Після пригоди зустрічний автомобіль знесло в кювет. Неподалік був ринок, до місця ДТП почали приходити люди, зупинялися автомобілі. Всі намагалися відкрити передні двері автомобіля, щоб витягти потерпілих, проте не могли, вони були заблоковані. Через деякий час підійшов обвинувачений, він також намагався відкрити заблоковані двері. Потерпілу змогли витягти через задні двері, вона була при свідомості, але в шоковому стані. Водій був без свідомості, проте ще дихав. Коли приїхала швидка, він поїхав з місця події.

Письмові докази

На підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості ОСОБА_6 у його вчиненні прокурором надані письмові докази, які досліджені судом.

Фактичні дані наданих стороною обвинувачення письмових доказів є наступними.

Факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11 серпня 2019 року зі схемою до нього.

З протоколу вбачається, що на 102 км автомобільної дороги сполученням «Київ-Знам`янка», ліворуч та праворуч якої розташоване узбіччя дороги, сталася дорожньо-транспортна пригода. Огляд проводився при денному світлі в хмарну погоду, під час дощу.

На час огляду проїзна частина була мокрою, нанесена суцільна лінія дорожньої розмітки для розділення зустрічних потоків транспорту, дорожнє покриття для двох напрямків, шириною 7,4 м, покриття дороги - асфальтобетон, число смуг для руху в напрямку огляду - одна, її ширина 3,7 м, число смуг назустріч напрямку огляду - одна, її ширина 3,7 м, ширина узбіччя 2,6 м, на проїжджій частині нанесена дорожня розмітка 1.1, 1.2.

До наведеного протоколу додано схему місця дорожньо-транспортної пригоди. Наведені у протоколі відомості відображені у змісті схеми.

Згідно даних протоколу огляду транспортного засобу від 11 серпня 2019 року, автомобіль марки «BMW», модель «320 D», реєстраційний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1 , отримав такі пошкодження: деформовано всю передню частину, передній бампер, кришка капота, переднє праве та ліве крило, зруйновані передні правий та лівий блок фар, пошкоджено лобове скло (а.с. 138 т. 1).

Відповідно до даних протоколу огляду транспортного засобу від 11 серпня 2019 року, автомобіль марки «Peugeot», моделі «Partner», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , отримав такі пошкодження: передня частина автомобіля, моторний відсік, кузов автомобіля, лобове скло, елементи підвіски (а.с. 139 т. 1).

Згідно з відомостями Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського, 11 листопада 2019 року за період часу з 09 години до 15 години, за даними агрометеорологічної станції Миронівка, атмосферних опадів чи туману не було. Такі дані підтверджені листом від 12 листопада 2019 року №17-06/2351 (а.с. 152 том 1).

З обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_8 13 листопада 2019 року на місці події, для перевірки і уточнення фактичних даних, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, в умовах, максимально наближених до тих, у яких відбувалася дорожньо-транспортна пригода, були проведені слідчі експерименти. Вказані слідчі дії були пов`язані з перевіркою показань обвинуваченого та потерпілої щодо скоєного правопорушення на місці події.

За даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , він надав показання про обставини події, підтвердив, що 11 серпня 2019 року він керував автомобілем марки «BMW». Коли наближався до міста Миронівка, проїжджаючи повз село Росава, швидкість автомобіля була близько 80 км/год. Попереду нього рухався вантажний автомобіль, якого він вирішив обігнати. Скоротивши відстань з вантажним автомобілем, він розпочав виїзд на смугу зустрічного руху та почав випереджати вантажівку, рухаючись по смузі зустрічного руху. В цей момент побачив, що назустріч рухається автомобіль, так як відстань була не значною, то відбулося зіткнення.

ОСОБА_6 вказав, що автомобілі, які рухалися в напрямку міста Знам`янка, були розташовані на відстані 05 м до лінії 1.1, а зустрічний автомобіль на відстані 1,5 м до цієї ж лінії, зіткнення відбулося на смузі руху в напрямку до міста Києва, в цей момент зустрічний автомобіль до місця зіткнення перебував на відстані 12,2 м, його автомобіль в момент виїзду на смугу зустрічного руху знаходився до місця зіткнення на відстані 22,5 м.

За даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_8 , вона показала, що 11 серпня 2019 року разом з чоловіком, на автомобілі марки «Peugeot», моделі «Partner», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , приїхали у справах до міста Миронівка Київської області. Близько 12 години вони повертались до міста Кагарлик. Рухаючись автомобільною дорогою сполученням «Київ-Знам`янка» та наближаючись до 102 км вказаної дороги, вона бачила що назустріч рухається вантажівка. В той момент коли почали розминатись з вантажівкою, раптово із-за вантажівки виїхав автомобіль, який намагався здійснити обгін вантажівки. Так як відстань між автомобілем, в якому вона їхала, та зустрічним автомобілем була не значною, то відбулося зіткнення.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження та показів потерпілої було визначено місце зіткнення автомобілів марки «Peugeot» та марки «BMW», яке знаходилось на смузі руху в напрямку до міста Києва, на відстані 1,2 м від правого краю дороги даного напрямку та 300 м до дорожнього знаку, що позначає кілометр 102.

Далі потерпіла ОСОБА_8 встановила статистичні автомобілі так як вони рухались на момент зіткнення та зазначила, що їх автомобіль рухався зі швидкістю близько 50 км/год, а зустрічний автомобіль зі швидкістю близько 120 км/год. Вказала, що автомобіль марки «Peugeot» до місця зіткнення перебував на відстані 17,6 м, а автомобіль марки «BMW» на відстані 15,6 м.

У кримінальному провадженні були проведені інженерно-транспортні експертизи для встановлення технічного стану транспортних засобів, причетних до пригоди.

Висновки експерта № 12-1/2344 від 07 листопада 2019 року є наступними.

На момент огляду рульове керування автомобіля марки «Peugeot», модель «Partner», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , знаходиться в технічно-несправному, непрацездатному стані, через зміщення рульового колеса, відокремлення верхнього рульового валу, деформацію та затиснення лівої рульової тяги. Дані несправності виникли в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП, не виявлено;

Система робочого гальма автомобіля марки ««Peugeot», модель «Partner», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , знаходиться в технічно-несправному, непрацездатному стані через деформацію, затиснення педалі робочого гальма та руйнування трубопроводу проводу гальмівного механізму лівого переднього колеса. Дані несправності виникли в процесі дорожньо-транспортної пригоди.

Елементи підвіски вказаного автомобіля на момент огляду знаходяться в непрацездатному стані, через зміщення та затиснення стійки-амортизатора лівого переднього колеса. Дана несправність виникла в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено (а.с. 216-220 т.1).

На момент огляду рульове керування автомобіля марки автомобіля «BMW», реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_1 , знаходилося в працездатному стані. Несправностей, що могли викликати погіршення або відмову в роботі рульвого керування перед ДТП, не виявлено Система робочого гальма автомобіля також знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед ДТП, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля марки «BMW» на момент огляду знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено.

Такі фактичні дані підтверджені висновком експерта № 12-1/2345 від 11 листопада 2019 року (а.с. 210-212 т.1).

Згідно висновку експерта № 12-1/2536 від 15 листопада 2019 року (а.с. 224-229 т. 1), за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи встановлено, що зіткнення автомобіля «BMW», реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_1 , з автомобілем «Peugeot», модель «Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відбулось на смузі, призначеній для руху в напрямку до міста Кагарлик, в районі зафіксованих на схемі подряпин на асфальті (позначки 4 схеми до протоколу ОМП);

В момент первинного контакту повздовжні осі автомобіля «BMW», реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_1 , з автомобілем марки «Peugeot», моделі «Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , були розташовані під кутом близько 170±50;

В момент первинного контакту автомобіль «BMW», реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_1 , контактував передньою частиною із передньою лівою частиною автомобіля марки «Peugeot», моделі «Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Висновком експерта № 12-1/2538 від 25 листопада 2019 року підтверджуються наступні обставини (а.с. 201-204 т.1).

За наслідками експертного дослідження, за даних дорожніх обставин, при заданому комплексі вихідних даних, водій автомобіля марки «BMW», модель «320 D», реєстраційний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1, п. 14.2 (в) та п. 12.4 Правил дорожнього руху.

З технічної точки зору, в діях водія автомобіля марки «BMW», модель «320 D», реєстраційний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1 , вбачаються невідповідності у виконанні ним вимог п. 10.1, п. 14.2 (в) та п 12.4 Правил дорожнього руху;

В заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки «BMW», модель «320 D», реєстраційний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1 , мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем марки «Peugeot», моделі «Partner», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , на що у нього не було перешкод технічного характеру;

В даній дорожній ситуації водій автомобіля марки «Peugeot», моделі «Partner», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху;

В заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля марки «Peugeot», моделі «Partner», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , невідповідностей вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору могла бути причиною виникнення даної ДТП, не вбачається;

В заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки «Peugeot», моделі «Partner», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , при заданому комплексі вихідних даних не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем марки «BMW», модель «320 D», реєстраційний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1 , шляхом застосування термінового гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для його руху;

З технічної точки зору, в діях водія автомобіля марки «BMW» модель «320 D», державний реєстраційний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1 , вбачається невідповідність вимог п. 10.1, п. 14.2 (в) Правил дорожнього руху, які перебувають у прямому причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

З технічної точки зору, в діях водія автомобіля марки «Peugeot», моделі «Partner», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , невідповідностей вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору могла бути причиною виникнення даної ДТП, не вбачається (а.с. 201-204 т. 1).

При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлено ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу в м`які покриви лобної ділянки зліва, лівої скроневої та лівої тім`яної ділянок голови з боку їх внутрішньої поверхні; рани хвостової частини лівої брови; синців лобної ділянки зліва з переходом на верхнє повіко лівого ока, лівої скроневої, лівої виличної, лівої навколовушної та лівої вушної раковини; саден лобної ділянки та лівої вушної раковини; закрита травми грудної клітки у вигляді розриву передньої стінки серця; перелому сьомого ребра по лівій передньо-підпахвовій лінії; садна лівої ключичної ділянки; синці лівої бокової поверхні грудної клітки; закрита травма живота у вигляді розшарування підшкірно-жирової клітковини передньої поверхні живота та в ділянці лобка з розривом лонного з`єднання; розриву м`язово-зв`язкового апарату правого крижово-клубового з`єднання; синців передньої поверхні живота; саден передньої поверхні живота справа, синця лобка та зовнішніх статевих органів; травма кінцівок у вигляді переломів лівої стегнової кістки, лівої ліктьової та променевої кісток; розшарування та розміження м`яких тканин навколо правої п`яткової кістки; численних синців, саден та ран.

Вище перераховані ушкодження могли утворитися від поєднання ударної дії тупих предметів з дією сил стискання, розтягнення та тертя, не виключено, в час та за обставин вказаних в описовій частині направлення, тобто в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Вище зазначені ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті.

При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі трупа ОСОБА_10 метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Такі дані підтверджені висновком судово-медичної експертизи № 187 від 15 листопада 2019 року, проведеної по меддокументації ОСОБА_10 та висновком експертного дослідження (обстеження) трупа ОСОБА_10 № 67 від 12 серпня 2019 року (а.с. 236-249 т. 1).

Згідно з вказаними висновками, смерть ОСОБА_10 настала внаслідок поєднаної травми голови, тулуба і кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів та кісток скелета, на що вказують вище описані ушкодження.

Відповідно до даних висновку експерта № 230/Е від 25 листопада 2019 року, при експертизі ОСОБА_8 зазначені ушкодження: перелому кісток тазу (лонної праворуч, сідничої зліва, лівої та правої вертлюгової западини); перелому голівки проксимальної фаланги 1-го пальця лівої стопи, розтягнення і дисторзії шийного відділу хребта, грудного відділу хребта, а також забоїв і саден м`яких тканин лівого плеча та гомілки. Описані ушкодження утворились від дії тупого/их/ предмету/ів/, по давності можуть відповідати строку і обставинам, вказаним в постанові, і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, що потягнули за собою довготривалий розлад здоров`я на термін більше 21-го дня (а.с. 1, 2 т. 2).

Кваліфікація дій обвинуваченого

Судом оцінено наведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК).

Встановлено, що зібрані в ході досудового розслідування та досліджені судом докази стосуються предмету доказування; зібраних доказів достатньо для достовірного висновку про обставини, які становлять предмет доказування; докази становлять собою достовірну і повну інформацію про вчинене кримінальне правопорушення.

Показання обвинуваченого та потепілої відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення. З показань обвинуваченого суд дійшов висновку про визнання ним всіх обставин, які встановлені досудовим розслідуванням, підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого органом досудового розслідування за ст. 286 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно. Пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення знайшло своє підтвердження в судовому засіданні при розгляді кримінального провадження.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 в порушенні вимог пункту 1.5, підпунктів б), д) пункту 2.3, пунктів 10.1, 12.1, 12.4, підпункту в) пункту 14.2, підпункту 1.1) пункту 34.1. «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, як особи, яка перевищила максимально дозволену швидкість руху, не стежила за дорожніми умовами, не була уважною під час керування транспортним засобом та відповідно не реагувала на їх зміну, не врахувала дорожню обстановку, не пересвідчилася у безпечності виконання маневру, пересікла суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, внаслідок чого мав місце виїзд на смугу зустрічного руху та зіткнення з транспортним засобом, яким керував ОСОБА_10 , який рухався протилежною смугою руху в зустрічному напрямку відносно руху ОСОБА_6 , повністю доведена.

Допущені обвинуваченим грубі порушення правил безпеки дорожнього руху, зокрема пункту 1.5, підпунктів б), д) пункту 2.3, пунктів 10.1, 12.1, 12.4, підпункту в) пункту 14.2, підпункту 1.1) пункту 34.1. «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у виді смерті ОСОБА_10 , а також заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 .

За вчинені дії обвинувачений має нести кримінальну відповідальність за ст. 286 ч. 2 КК України.

Мотиви призначення покарання

Під час розгляду кримінального провадження, судом не встановлено обставин, які, у відповідності до ст.ст. 36 - 43 КК України, виключають кримінальну протиправність діяння обвинуваченого, а також підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених ст.ст. 44 - 49 КК України.

Судом не встановлено обставин, які свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого примусових засобів виховного чи медичного характеру, та обставин, які свідчать про те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення у стані неосудності чи обмеженої осудності.

Судом досліджено письмові докази, що характеризують обвинуваченого.

ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується як такий, скарг на поведінку якого не надходило, порушень дисціпліни в громадських місцях за ним не спостерігалось, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Такі фактичні обставини підтверджуються даними характеристики з місця проживання, виданої Потіцькою сільською радою Миронівського району Київської області № 02-42/559 12 серпня 2019 року, довідок Комунального некомерційного підприємства «Миронівська центральна районна лікарня» від 12 листопада 2019 року, вимоги УІТ ГУ МВС України в Київській області № 7818 від 11 листопада 2019 року.

Ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до досудової доповіді Миронівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в місті Києві та Київській області від 16 січня 2020 року, органом пробації ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення оцінено як середній, ризик його небезпеки для суспільства оцінено як низький.

З огляду на інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, історію правопорушень, спосіб його життя, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення (при низькому рівні небезпеки для суспільства), орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України). Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України).

Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

При цьому покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю кримінального правопорушення, обставинами скоєного, особою винного.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 20 та п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суд має враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При цьому, згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, тому суд при постановленні вироку має врахувати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Судом враховується, що обвинувачений вчинив хоча і з необережності, проте тяжкий злочин, допустив грубі порушення Правил дорожнього руху, додатковим об'єктом якого є життя та здоров`я особи, його дії мали суспільно небезпечні наслідки у виді смерті одного потерпілого та спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншій потерпілій, до вчинення даного кримінального правопорушення мав поведінку, яка відповідає приписам правових норм та не суперечить основним принципам права, відшкодував потерпілій матеріальні збитки.

За змістом обвинувального акту, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, не встановлено.

В судовому засіданні обвинувачений визнав свою провину у вчиненні правопорушення, правдиво повідомив про обставини, що мали місце, попросив вибачення у потерпілої, його щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці своєї протиправної поведінки.

З огляду на наведене, на підставі ч. 1 ст. 66 КК України, суд вважає можливим визнати щире каяття обвинуваченого у вчиненні злочину обставиною, що пом`якшує покарання за скоєне.

Обставин, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

У кримінальному провадженні № 167/341/16-к у постанові від 24 травня 2018 року, Верховний суд вказав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання або призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, застосовуючи ст. 69 КК.

Суд враховує характер та мотиви допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину. Суд встановив, що поведінка обвинуваченого після вчинення правопорушення не є позитивною. Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 уникав спілкування з потерпілою, навіть на прохання її представника не став спілкування з нею, не намагався донести свою позицію щодо каяття.

Потерпіла ОСОБА_8 вказує на наявність претензій до обвинуваченого, на його поведінку після вчинення кримінального правопорушення та впродовж строку перебування кримінального провадження у провадженні суду, доносить до суду позицію щодо бажання реального покарання для обвинуваченого.

При призначенні покарання судом враховується позиція потерпілої, а також конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, незворотні наслідки скоєного.

При цьому суд наголошує, що думка потерпілої щодо даного питання не є вирішальною, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень суду.

Ураховуючи встановлені при розгляді кримінального провадження обставини, суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити у виді позбавлення волі.

З урахуванням особи обвинуваченого та відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому мінімального покарання, передбаченого санкцією частини статті, за якою йому пред`явлено обвинувачення, яке потрібно відбувати реально, застосування до засудженого інституту умовного звільнення суперечить загальним засадам призначення покарання і не забезпечить досягнення його мети.

Суд враховує, що хоча по відношенню до наслідків вина обвинуваченого є необережною, однак він грубо порушив Правила дорожнього руху, скеровуючи автомобіль на зустрічну смугу руху, не зважаючи на суцільну лінію дорожньої розмітки, що призвело до тяжких наслідків у виді смерті людини та отримання потерпілою середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Життя людини є особливим об`єктом кримінально-правової охорони, а настання смерті людини є тяжким і незворотнім наслідком.

Покарання обвинувачений має відбувати реально, у тому числі, враховуючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, що стосується інтересів не лише потерпілих, а й усіх учасників дорожнього руху.

Звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку не буде відповідати принципам справедливості, індивідуалізації призначення покарання, не сприятиме виправленню засудженого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не буде таким, що відповідатиме вимогам статті 65 КК України. Позитивна характеристика обвинуваченого, за обставин цієї справи, та те, що він визнав провину, не свідчать про можливість виправлення останнього без відбування покарання.

Суд також вважає доцільним застосувати до винного додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення та характеру допущених обвинуваченим ОСОБА_6 грубих порушень вимог Правил дорожнього руху, у даному випадку покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами не сприятиме досягненню його мети, яка серед іншого полягає у запобіганні вчиненню обвинуваченим нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Крім вирішення питання щодо необхідності та доцільності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, потрібно визначити і справедливий розмір такого покарання.

Встановлені обставини та дані в їх сукупності, дають підстави зробити висновок про те, що позбавлення водія права керувати транспортними засобами на строк три роки, який є максимальним строком, буде справедливим та необхідним покаранням у такому випадку.

Вирішення цивільного позову, заявленого до обвинуваченого

На підставі ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).

Рішення за цивільним позовом суд приймає після того, як вирішить загальні питання щодо обвинувачення та визначення покарання. Суд задовольняє цивільний позов повністю або частково, якщо в судовому засіданні були доведені підстави цивільного позову.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

На підставі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні цивільного позову суд виходить із факту встановлення винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, спричиненні моральної шкоди потерпілій, завданні шкоди безпосередньо тим злочином, що вчинив обвинувачений. Суд зазначає про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої загибеллю чоловіка та ушкодженням її здоров`я.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.

Суд вважає, що вчиненим кримінальним правопорушенням потерпілій завдано значної моральної шкоди.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди позивачу суд враховує ті обставини, що потерпіла втратила чоловіка, що унаслідок ДТП та її наслідків у неї змінився та був порушений нормальний спосіб життя, вона понесла значне потрясіння, страждання через смерть близької і любимої людини, що змусило докладати значних зусиль для нормалізації свого життя. Крім того, потерпіла зазнала фізичних страждань через заподіяні їй тілесні ушкодження, до цього часу її турбують болі у спині та в коліні, внаслідок отриманих травм позбавлена можливості вільно рухатися та працювати за спеціальністю.

Враховуючи ступінь вини обвинуваченого, тривалість та глибину фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_8 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, пов'язаної зі смертю ОСОБА_10 та заподіянням шкоди її здоров'ю, підлягають частковому задоволенню.

З метою захисту порушених прав потерпілої, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, суд дійшов висновку, що в рахунок відшкодування спричиненої ОСОБА_8 моральної шкоди, з ОСОБА_6 на її користь підлягають стягненню кошти в сумі 500000 гривень.

Мотиви суду щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження

Відповідно до п.п. 12-14 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Питання про розподіл процесуальних витрат суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.

У кримінальному провадженні отримано висновки судових інженерно-транспортних експертиз: № 12-1/2344 від 07 листопада 2019 року на суму 1570,10 грн; № 12-1/2345 від 11 листопада 2019 року на суму 1570,10 грн; № 12-1/2536 від 15 листопада 2019 року на суму 1570,10 грн; № 12-1/2538 від 25 листопада 2019 року на суму 3140,20 грн; та висновок автотоварознавчої експертизи № 13-3/595 від 07 листопада 2019 року на суму 1716,00 грн.

Загальний розмір процесуальних витрат, що підлягає відшкодуванню обвинуваченим ОСОБА_6 , складає 9565,50 грн.

Долю речових доказів суд вирішує, керуючись правилами ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 обчислювати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_8 про стягнення завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду в сумі 500000 гривень (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 9565 (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Керуючись правилами ст. 100 КПК України, після набрання вироком чинності вирішити долю речових доказів:

Автомобіль марки «BMW», модель «320D», реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового затриманих транспортних засобів, повернути власнику ОСОБА_6 ;

Автомобіль марки «Peugeot», моделі «Partner», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який зберігається на майданчику тимчасового затриманих транспортних засобів, повернути ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його оголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя підпис ОСОБА_1

Згідно з оригіналом

Суддя ОСОБА_1