Ухвала

від 28.06.2023 по справі 371/1509/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

-

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 371/1509/19 Провадження № 11-кп/824/3241/2023 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019110000000595 щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Лука Таращанського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,обвинуваченого ОСОБА_6 ,захисника ОСОБА_8 ,потерпілої представника потерпілої ОСОБА_9 , ОСОБА_10

В С Т А Н О В И Л А :

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок Миронівського районного суду Київської області від 13 березня 2023 року змінити та призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 : не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 просить вирок Миронівського районного суду Київської області від 13 березня 2023 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

У решті вирок суду просить залишити без змін.

Вироком Миронівського районного суду Київської області від 13 березня 2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково та стягнено з ОСОБА_6 на її користь завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду в сумі 500 000 гривень.

Вироком також вирішене питання про стягнення процесуальних витрат та щодо речових доказів.

За доводами апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 непогоджується із вироком суду в частині призначеного судом покарання та вважає його надто суворим.

Апелянт звертає увагу на те, що обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, надав суду послідовні та правдиві показання та сприяв як суду так і органу досудового розслідування у встановленні об`єктивної істини.

Щодо особи ОСОБА_6 , то захисник вказує на те, що обвинувачений за місцем проживання негативних характеристик не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Поряд з цим, апелянт також звертає увагу на досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення оцінено як середній, рівень його небезпеки для суспільства оцінено як низький, на підставі чого орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Крім того, захисник звертає увагу на те, що обвинувачений до ухвалення вироку добровільно відшкодував потерпілій всі матеріальні збитки, понесені нею.

На підставі наведеного, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутності обставин, що обтяжують покарання, наявності двох пом`якшуючих обставин, особи обвинуваченого, його молодого віку, стану здоров`я, соціального становища, позитивної характеристики за місцем проживання, а також висновку органу пробації, апелянт вважає, що при призначенні ОСОБА_6 підлягають застосуванню положення ст. ст. 75, 76 КК України, оскільки його виправлення можливе і без реального позбавлення волі.

За доводами апеляційної скарги представник ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 вважає, що призначене обвинуваченому покарання є надто м`яким та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Апелянт звертає увагу на те, що вчиненим ОСОБА_6 кримінальним правопорушенням, яке є тяжким злочином, було завдано непоправні наслідки здоров`ю людини.

Представник вважає, що суд необґрунтовано врахував щире каяття обвинуваченого, як обставину, що пом`якшує покарання, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження такої обставини.

Вказує на те, що обвинувачений попросив вибачення у потерпілої лише у судовому засіданні, а матеріальні збитки почав відшкодовувати лише після заявлення цивільного позову.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 серпня 2019 року, о 12 годині, обвинувачений ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «BMW», модель «320D», реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю близько 80 км/год автомобільною дорогою сполученням «Київ-Знам`янка», із села Потік в напрямку до міста Миронівка Київської області.

Проїжджаючи відрізок на 102 км вказаної автомобільної дороги, що в селі Росава Миронівського району Київської області, обвинувачений не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожніми умовами, та відповідно не реагував на їх зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну недбалість та злочинну самовпевненість, перевищив максимально дозволену швидкість руху для даної ділянки дороги, не врахував дорожню обстановку, не пересвідчився у безпечності виконання маневру, пересік суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, виїхав на смугу зустрічного руху для здійснення маневру обгону невстановленого слідством вантажного автомобіля, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також здоров`ю громадян, не врахував відстань, на якій був зустрічний автомобіль, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Peugeot», модель «Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався у зустрічному напрямку до міста Кагарлик Київської області.

Таким чином, ОСОБА_6 своїми діями порушив вимоги п. 1.5, пп. б), д) п. 2.3, п. 10.1, п. 12.1, п. 12.4, пп. в) п. 14.2, пп. 1.1) п. 34.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки «Peugeot», модель «Partner», ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до Комунального некомерційного підприємства Миронівської районної ради «Миронівської Центральної районної лікарні», де від отриманих травм помер.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 187 від 15 листопада 2019 року, смерть ОСОБА_11 настала внаслідок поєднаної травми голови, тулубу і кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів та кісток скелету, на що вказують виявлені ушкодження.

Пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_9 , що перебувала на передньому пасажирському сидінні, отримала тілесні ушкодження у вигляді: переломів кісток тазу (лонної праворуч, сідничної зліва, лівої та правої вертлюгової западини), перелому голівки проксимальної фаланги 1-го пальця лівої стопи, розтягнення і дисторзії шийного відділу хребта, грудного відділу хребта, а також забоїв і саден м`яких тканин лівого плеча та гомілки, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 230/Е від 25 листопада 2019 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що потягли за собою довготривалий розлад здоров`я на термін більше 21-го дня.

Грубі порушення водієм автомобіля марки «BMW», модель «320D», реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_6 вимог п. 1.5, пп. б), д) п. 2.3, п. 10.1, п. 12.1, п. 12.4, пп. в) п. 14.2, пп. 1.1) п. 34.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_11 , та спричинення ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Під час апеляційного розгляду прокурор, потерпіла ОСОБА_9 та представник потерпілої ОСОБА_10 підтримали апеляційну скарги представника потерпілої та просили її задовольнити, щодо задоволення апеляційної скарги захисника - заперечували, обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити, щодо задоволення апеляційної скарги представника потерпілої - заперечували.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та представника ОСОБА_10 не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Висновки суду в частині доведення винуватості, кваліфікації дій обвинуваченого, апелянтами не оскаржуються.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів переглядає вирок суду лише в частині призначеного ОСОБА_6 покарання.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Як вбачається із тексту оскаржуваного судового рішення, суд, призначивши ОСОБА_6 покарання, в повній мірі дотримався наведених вимог закону.

Доводи обвинуваченого про те, що суд, призначаючи йому покарання, не врахував даних, що характеризують його особу та обставин, які пом`якшують покарання колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі обставини в повному обсязі були враховані судом.

Так, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, ставлення обвинуваченого до вчиненого, а саме його щире каяття, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання негативних характеристик не має.

Судом першої інстанції враховано щире каяття ОСОБА_6 , як обставину, що пом`якшує покарання та не встановлено обставин, які обтяжують покарання.

Так, основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого кримінального правопорушення. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 як під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду провадження, свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, надавав послідовні логічні та достовірні показання, які не змінював протягом усього часу.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється потерпілою, ОСОБА_6 добровільно відшкодував ОСОБА_9 матеріальну шкоду, яка була ним спричинена вчиненим кримінальним правопорушенням.

Тому колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано визнано щире каяття обставиною, що пом`якшує покарання.

Також судом було враховано досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення оцінено, як середній, рівень небезпеки для суспільства оцінено як низький.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що під час вирішення питання про призначення обвинуваченому покарання суд приймає до відома досудову доповідь органу пробації, однак, поряд з цим, судом враховуються і інші характеризуючі дані обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та інші дані.

З урахуванням наведеного, суд призначив ОСОБА_6 основне покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке не оскаржується апелянтами.

При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення та характеру допущених обвинуваченим ОСОБА_6 порушень вимог Правил дорожнього руху, внаслідок яких наступила смерть потерпілого та були заподіяні іншій потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, колегія суддів приходить до висновку, що у даному конкретному випадку покарання без ізоляції від суспільстване сприятиме досягненню його меті та не буде співмірним із наслідками, які настали в результаті протиправних дій обвинуваченого.

Отже, судом першої інстанції при призначенні як основного так і додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, дотримано вимог ст. ст. 50, 65 КК України, таке покарання є справедливим, відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, та є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а тому апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та представника ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та представника ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Миронівського районного суду Київської області від 13 березня 2023 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4