Рішення

від 01.03.2023 по справі 643/7538/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/7538/21

н/п 2/953/469/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуб Г.А.

за участю секретаря - Черниш О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувшиу відкритомузасіданні вм.Харкові цивільнусправу запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягненнязаборгованості задоговором позики,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява за підсудністю, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму у розмірі 30000,00 доларів США.

В обгрунтування зазначених вимог посилається на наступне. 23.10.2018 відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 30000 доларів США з метою придбання квартири АДРЕСА_1 , які зобов`язався повернути у строк до 23.10.2020, про що було складено боргову розписку. На сьогоднішній день вказані кошти повернуті не були, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

12.10.2021 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача адвоката Міщенко Н.О., в якому вона просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що дружина відповідача не давала згоди на отримання відповідачем вказаних коштів, та вказана розписка була складена під тиском позивача, коштів ніяких відповідач не отримував, та дата в розписці не відповідає фактичній даті її складання. Однак, враховуючи, що представник позивача ознайомилась в приміщенні суду з матеріалами справи та отримала копію позову з додатками 17.09.2021, а відзив спрямувала до суду 09.10.2021, тобто з пропущенням встановленого строку на його подання, та строк поновити не просить, тому суд враховує вказаний відзив як письмові пояснення по справі.

18.11.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позов, та вказує, що твердження викладені у відзиві не підлягають врахуванню, оскільки розписка складена відповідачем без будь-якого примусу, та доказів, на які посилається сторона відповідача не надано.

20.12.2021 до суду надійшли заперечення на вказану позовну заяву, в яких представник відповідача вказує, що відповідачем 29.10.2019 за згодою дружини укладено договір позики, відповідно до якого отримав позику від ОСОБА_4 , та передав квартиру у іпотеку, та в лютому відповідач повернув грошові кошти позивачу у еквіваленті 30000 доларів США, проте позивач не віддав розписку, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Представник позивача адвокат Бєлокриницький А.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, причину не явки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило. Представник відповідача адвокат Міщенко Н.О. в судове засідання також не з`явилась, повідомлялась у встановленому законом порядку, в режимі ВКЗ зв`язку був з нею відсутнім.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, та за наявними в справі доказами.

28.04.2021 вказана позовна заява надійшла до Московського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Власенко М.В.

30.04.2021 судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано 30.04.2021.

Ухвалою судді від 30.04.2021 вказану цивільну справу передано для розгляду до Київського районного суду м. Харкова.

27.05.2021 вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 02.06.2021 в задоволенні клопотання представника позивача про відстрочення оплати судового збору відмовлено, та вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 24.06.2021 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.

13.07.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 14.07.2021 клопотання представника позивача про забезпечення позову задоволено, та накладено заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 67,9 кв.м., житловою площею 46,1 кв.м., реєстраційний № 1535917063101 в межах заявлених позовних вимог в розмірі 30000 доларів США - до вирішення справи по суті.

26.07.2021 на адресу суду надійшла заява про виправлення описки.

30.07.2021 ухвалою суду виправлені описки у ухвалі про відкриття провадження та у ухвалі про забезпечення позову по вказаній цивільній справі.

Ухвалою суду від 27.08.2021 закрито підготовче провадження по справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.

16.08.2021 на адресу суду надійшла ухвала Харківського апеляційного суду про витребування вказаної цивільної справи.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу від 14.07.2021 визнано неподаною, та повернуто позивачу.

Протокольною ухвалою суду від 03.02.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі в справі третьої особи.

Протокольною ухвалою суду від 01.03.2023 до матеріалів справи залучено оригінал розписки від 23.10.2018.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає цивільно-правовий договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст.1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики, як встановлено ст. 1047 ЦК України, укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять раз перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавець є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно із частиною другою статті 1047ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Стороною позивача надано до суду оригінал боргової розписки від 23.10.2018, в якій зазначено, що відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача готівкові грошові кошти в розмірі 30000 (тридцять тисяч) доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1 , які зобов`язався повернути до 23.10.2020.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 23.10.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав у позику від позивача грошові кошти в розмірі 30000 доларів США, які зобов`язувався повернути в строк до 23.10.2020.

Статтею 202ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 204ЦК України передбачено презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина першастаття 1049 ЦК України).

Таким чином, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо

застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановивши, що укладений позивачем та відповідачем письмовий договір позики є не лише фактом укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, суд приходить до висновку про виникнення між вказаними сторонами боргових зобов`язань.

Так, підписана відповідачем розписка підтверджує як факт укладення договору позики та зміст умов цього договору, так і факт отримання ним від позивача коштів та обов`язок їх повернути. Доказів недійсності вказаного договору позики до суду зі сторони відповідача надано не було, або укладення його під тиском. Також не знайшли свого підтвердження доводи сторони відповідача, що розписка складена іншою датою, а надані договір позики та іпотечний договір датовані 29.10.2019 - не спростовують вимоги позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року в справі № 483/2085/16-ц (провадження № 61-33184св18) вказано, що: «у частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку».

Зобов`язання, як зазначено в ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 29 червня 2016 року у справі №6-1188цс16 «Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З огляду на зазначене, суд вважає, що уклавши договір позики, у відповідача виникли зобов`язання по поверненню позики. Доказів повернення позики матеріали справи також не містять.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.3ст.533 ЦК України).

Щодо суми та валюти боргу, то cуд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч.1ст.1046 ЦК України, а також ч.1ст.1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові по справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року.

Сторона відповідача, як на підставу своїх заперечень на позовні вимоги посилається на те, що дружина відповідача згоду на укладення договору позики не надавала, то слід зазначити наступне.

У постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 713/285/2012 (провадження № 61-10345св18), від 18 грудня 2018 року у справі № 755/12668/16-ц (провадження № 61-33504св18), від 27 листопада 2019 року у справі № 133/3928/14-ц (провадження № 61-33048св18), від 24 березня 2020 року у справі № 521/20211/16-ц (провадження № 61-47423св18), від 28 квітня 2020 року у справі № 522/16362/16-ц (провадження № 61-47310св18), від 09 червня 2020 року у справі № 522/20907/16-ц (провадження № 61-1595св17), від 12 червня 2020 року у справі № 333/324/18 (провадження № 61-7316 св19), від 05 листопада 2020 року у справі № 619/761/18 (провадження № 61-6457св19) викладено правову позицію, згідно з якою для укладання договору позики (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібно, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя. До того, як позикодавець надасть кошти позичальникові (дружині або чоловікові), в останнього немає права власності на це майно, воно виникає лише після одержання грошових коштів. Таким чином, той з подружжя, хто укладає договір позики (позичає кошти), не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин.

Таким чином, судом встановлено, що вимоги договору позики відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням ст.ст. 526-530 ЦК України, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтвердженими доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення коштів за договором позики від 23.10.2018 в розмірі 30000 доларів США 00 центів є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 204, 511, 525,610, 612, 625, 630, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму боргу за позовом позики від 23.10.2018 в розмірі 30 000 (тридцять) тисяч доларів США 00 центів.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 8130 (вісім тисяч сто тридцять) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_2 , місцеперебування: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , місцеперебування: АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 13 березня 2023 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ