Повістка

від 28.02.2023 по справі 547/581/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/581/21 Номер провадження 22-з/814/92/23 Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогосудді: Хіль Л.М.,

суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.,

секретар: Бродська В.О.,

за участі начальника Семенівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Чекальського С.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Семенівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Чекальського Сергія Броніславовича у ВП № 68960384 щодо здійснення перерахунку заборгованості по аліментам та зобов`язання начальника Семенівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Чекальського Сергія Броніславовича зробити перерахунок заборгованості, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність начальника Семенівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Чекальського Сергія Броніславовича у ВП № 68960384 щодо нездійснення перерахунку заборгованості по аліментам та зобов`язання начальника Семенівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Чекальського Сергія Броніславовича зробити перерахунок заборгованості.

В обґрунтування скарги вказував, що він виконував судове рішення щодо сплати аліментів та перераховував кошти на розрахункові рахунку своїх дітей.

Ухвалю Семенівського районного суду Полтавської області від 28 червня 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Семенівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Чекальського Сергія Броніславовича у ВП № 68960384 щодо нездійснення перерахунку заборгованості по аліментам та зобов`язання начальника Семенівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Чекальського Сергія Броніславовича зробити перерахунок заборгованості, - відмовлено.

Не погодившись з вказаноюухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а скаргу задовольнити.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Семенівського районого суду Полтавської областівід 28 червня 2022 року скасовано.

Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано начальника Семенівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Чекальського Сергія Броніславовича зробити перерахунок заборгованості з урахуванням поданих боржником ОСОБА_1 разом із заявою копій квитанцій про сплату аліментів на утримання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині скарги ОСОБА_1 відмовлено.

03 лютого 2023 року від ОСОБА_1 подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Просив розподілити витрати на правову допомогу які поніс він при розгляді скарги в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6500 грн.

До заяви долучено копію договору № 1 про надання правової допомоги, акт приймання-передачі за договором про надання правової (правничої) допомоги від 18.05.2022 року, копію договору № 3 про надання правової допомоги, акт приймання-передачі за договором про надання правової (правничої) допомоги від 05.07.2022 року,

Відповідно до положень статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини 1 статті 270 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції зокрема складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Згідночастини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із частотною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначеннісуми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 26 квітня 2022 року у постанові № 289/1560/20.

03 лютого 2023 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Просив розподілити витрати на правову допомогу які поніс він при розгляді скарги в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6500 грн.

До заяви долучено копію договору № 1 про надання правової допомоги, акт приймання-передачі за договором про надання правової (правничої) допомоги від 18.05.2022 року на суму 3500 грн.(т.2 а.с.69-70), копію договору № 3 про надання правової допомоги, акт приймання-передачі за договором про надання правової (правничої) допомоги від 05.07.2022 року на суму 3000 грн.( а.с.71-72).

15 лютого 2023 року на електронну адресу апеляційного суду від Семенівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшов відзив на заяву ОСОБА_1 про розподіл витрат на правову допомогу в якому начальник Семенівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) вказував, що витрати на правову допомогу є неспівмірними та визначені без урахування вимог ч.3,4 ст. 137 ЦПК України, а тому повинні бути визначені значно меншими.

Колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, щорозмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищенимщодоіншоїсторони спору, зважаючи на складністьсправи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковимицінамиадвокатськихпослуг.

Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Колегія суддів відзначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсаціюсудових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» протиУкраїни», заява № 19336/04).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу,з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційногого господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційногого господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 280/1765/19 (провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути врахованікритеріїоб`єктивноговизначеннярозмірусумипослуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуваннямконкретнихобставин, зокремаціни позову, можеобмежититакийрозмір з огляду на розумнунеобхідністьсудовихвитрат для конкретноїсправи.

Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, складання скарги, відзиву на апеляційну скаргу для професійного досвідченого адвоката не становить надмірної складності, не потребує значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи.

Із наданих доказів вбачається, що адвокатом Блищнюком І.А. який діяв в інтересах ОСОБА_1 було підготовлено заяву про перерахунок аліментів, написання скарги на дії державного виконавця, а також апеляційної скарги.

До заяви долученокопію договору № 1 про наданняправовоїдопомоги, акт приймання-передачі за договором про наданняправової (правничої) допомоги від 18.05.2022 року, копію договору № 3 про наданняправовоїдопомоги, акт приймання-передачі за договором про надання правової (правничої) допомоги від 05.07.2022 року,

Апеляційний суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язанихізнаданням адвокатом вказаних вище послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись статтями 270, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.М. Хіль

Судді С.А. Гальонкін

Г.Л. Карпушин