Ухвала

від 09.03.2023 по справі 598/744/16-к

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/744/16-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/84/23 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - в порядку ст.537-539 КК

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2023 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю- секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

засудженого ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 січня 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 січня 2023 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , про звільнення від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності обвинувального вироку Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2017 року стосовно засудженого ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі прокурор Збаразького відділу Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_9 вважає зазначену ухвалу Збаразького районного суду незаконною та необґрунтованою і ставить питання про її скасування у зв`язку з неповнотою судового розгляду; невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застування закону України про кримінальну відповідальність.

Стверджує, що суд першої інстанції безпідставний застоював положення ст.80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, оскільки засуджений ОСОБА_8 ухилявся від відбування покарання і в цьому випадку перебіг давності зупиняється і відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання.

На переконання апелянта, обставини, наведені в клопотанні в частині того, що ОСОБА_8 не ухилявся від відбування покарання є надуманими, а представлені докази недостатніми для доведення того факту, що засуджений не ухилявся від відбування покарання у виді позбавлення волі.

Вказує, що на підтвердження факту ухилення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання за Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2017 року свідчать наступні обставини:

- наявність заведеної 19.10.2017 р. оперативно-розшукової справи стосовно розшуку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ;

- зміна місця проживання та відсутність будь-яких юридичних дій щодо зміни реєстрації місця проживання;

- невідшкодування будь-яких збитків потерпілій стороні за вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2017 року та наявність на виконані інших виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_8 ;

- неприбуття за викликом в судові засідання у справі щодо розгляду клопотання ОСОБА_8 про застування відносно нього Закону України Про амністію у 2016 році.

Звертає увагу, що в рамках вищезгаданої оперативно-розшукової справи стосовно розшуку ОСОБА_8 , Тернопільським РУ поліції ГУНП в Тернопільській області проводились усі необхідні розшукові заходи для встановлення місця знаходження останнього, однак встановити місце знаходження ОСОБА_8 до моменту його затримання 10.11.2022 р. не представилось можливим у зв`язку із переховуванням від органів національної поліції.

Зазначає, що факт проживання ОСОБА_8 без реєстрації у період з 2017 року по 28.11.2012 року за адресою АДРЕСА_2 разом із своєю матір`ю, про що зазначено в ухвалі суду, ґрунтується на твердженнях осіб, які в судовому засіданні безпосередньо не допитані не були.

Вважає, що підстави для звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2017 року, відсутні.

Просить ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 січня 2023 року стосовно засудженого ОСОБА_8 скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 , в інтересах засудженого ОСОБА_8 про звільнення останнього від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку Збаразького районного суду 14 липня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 січня 2023 року і ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку; провівши частково судове слідство; перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2017 року стосовно засудженого ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобам строком на 2 (два) роки.

Згідно розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 14.07.2017 року щодо засудженого ОСОБА_8 набрав законної сили 27.09.2017 року.

Стаття 80 КК України, яка регламентує порядок та умови звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконанов строк п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин.

За змістом ч.3 ст.80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Відповідно до ч.4 ст.80 КК Україниперебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання.

Правова природа звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності його виконання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати сама до себе правообмеження, які виходять з його змісту - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас, засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже унеможливлює виконання покарання. Такий висновок, який обґрунтовано врахував суд першої інстанції, зроблено Верховним Судом України у справі № 5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року).

Таким чином, загальними умовами, за яких особа, крім тих, що засуджені за злочини, передбачені ст. ст. 437-439 і ч. 1 ст. 442, або за інші злочини до довічного позбавлення волі, звільняється від відбування покарання відповідно до ст. 80, є:

1) закінчення зазначених у ч. ч. 1 і З ст. 80 строків;

2) невчинення протягом цих строків нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; 3)

3) неухилення засудженого від відбування покарання.

Як встановлено з матеріалів провадження станом на дату подання заяви про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності обвинувального вироку з дня набрання чинності обвинувального вироку відносно ОСОБА_8 минуло 5 років 2 місяці.

Протягом строку визначеного п.3 ч.1 ст.80 КК України ОСОБА_8 нового злочину не вчинив, що стверджується інформацією за № 11178 від 23.12.2022 року, наданою відділенням поліції № 4 (м. Збараж) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області.

Виходячи зі змісту апеляційної скарги прокурора, доводи сторони обвинувачення щодо відсутності підстав для звільнення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, базуються на тому, що останній ухилявся від відбування покарання.

Проте, аналіз матеріалів провадження та ухваленого судом першої інстанції рішення дає колегії суддів підстави для висновку про необґрунтованість таких доводів апелянта.

Фактично, під ухиленням від відбування покарання слід розуміти будь-які умисні дії особи, спрямовані на приховування свого місця перебування, вчинені виключно з метою уникнути відбування покарання за вироком суду, що, у свою чергу, змушує правоохоронні органи вживати відповідних заходів, спрямованих на розшук і затримання засудженого.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 дійсно був оголошений в розшук, однак матеріали кримінально провадження не містять достатніх та переконливих доказів на підтвердження факту умисного вчинення обвинуваченим будь-яких дій, спрямованих на ухилення від відбування покарання, а також прийняття правоохоронним органами необхідних заходів для його розшуку.

Тому, саме по собі оголошення особи в розшук, на що звертає увагу прокурор, за відсутності реальних заходів по його розшуку та доказів переховування засудженого з метою ухилення від відбування покарання, не може свідчити про ухилення ОСОБА_8 від відбування покарання.

З дослідженої судом першої інстанції інформації, наданої на запит суду Тернопільським РУ поліції ГУНП в Тернопільській області (лист № 13592/01/24/5-22 від 20.12.2022 року) слідує, що в рамках проведення оперативно розшукових заходів щодо розшуку ОСОБА_8 , в рамках оперативно розшукової справи категорії Розшук, заведеної 19.10.2017 року, останнього було перевірено по обліках Укрзалізниці, РАЦС, Головного управління пенсійного фонду, БТІ, Центру зайнятості, УДМС, Державної фіскальної служби, перевірено розшукуваного на факт перетину кордону.

Вказана інформація досліджена також апеляційним судом в межах частково проведеного судового слідства, в порядку ч.3 ст.404 КПК України, шляхом дослідження документів з оперативно-розшукової справи, наданих прокурором на підтвердження вищевказаної інформації, з яких встановлено, що:

- ОСОБА_8 паспортом громадянина України для виїзду за кордон в УДМС України в Тернопільській області за діючими та архівними картотеками не документувався;

- кордон, згідно даних системи АРКАН та ШЛЮЗ МВС-АРКАН, не перетинав;

- відомості щодо користування послугами ПАТ Українська залізниця відсутні;

- актових записів про шлюб, зміну імені стосовно ОСОБА_8 не виявлено;

- зареєстрованого нерухомого майна в м. Тернопіль ОСОБА_8 не має;

- з 07.04.2017 року працевлаштований за направленням Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на робоче місце охоронника у ТзОВ Оберіг.

Аналіз вказаних доказів, на переконання колегії суддів, жодним чином не свідчить про ухилення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання, оскільки вони не містять відомостей, які б свідчили про вчинення останнім будь-яких умисних дій для приховування свого місця перебування з метою ухилення від виконання вироку.

Не погоджується колегія суддів з твердженням апелянта про зміну місця проживання ОСОБА_8 з метою ухилення від відбування покарання.

Відповідно до довідки № 340 від 30.11.2022 року, виданої ПП Дружба сервіс-житло 2, дослідженої місцевим судом, ОСОБА_8 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 . (а. п.13)

Довідкою № 232/11/9-4 від 28.11.2022 року, виданої Вишнівецькою селищною радою на підставі акту депутата Вишнівецької селищної ради, стверджується, що ОСОБА_8 у період з 2017 року по теперішній час проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 разом із своєю матір`ю ОСОБА_10 (а. п.43)

Вказану інформацію ОСОБА_8 підтвердив у суді апеляційної інстанції, зазначивши, що з 2017 року він декілька разів на тиждень навідувався до своєї матері в с. Раковець, Кременецького району, яка є особою похилого віку і потребує допомоги у веденні господарства, оскільки інших осіб, які б могли їй допомагати та опікуватись немає. А з 2020 року, коли у матері погіршився стан здоров`я, він проживає у неї майже постійно.

Зазначені обставини підтверджується довідкою № 775 від 24.11.2017 року, виданої виконкомом Раковецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, на підставі акту складеного депутатом сільської ради, відповідно до якої мама ОСОБА_8 . ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в с. Раковець Збаразького району Тернопільської області сама. Нею опікується і допомагає вести господарство її син ОСОБА_8 , а інший син ОСОБА_11 до матері не ходить, не допомагає їй і місце його проживання не відоме. (а. п.44)

Наведені докази, на переконання колегії суддів, не можуть свідчити зміну місця проживання ОСОБА_8 з метою ухилення від відбування покарання, оскільки проживання його у своєї матері обумовлено необхідністю її опіки та допомоги у веденні господарства, за відсутності у неї інших близьких осіб.

Натомість, апеляційний суд звертає увагу, що як і у вироку Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2017 року, так і в інших матеріалах провадження наявні відомості про місцем народження ОСОБА_8 - с. Раковець Збаразького району Тернопільської області, а також, що за даною адресою проживає мати засудженого, однак заходи для розшуку і затримання останнього за вказаним ймовірним місцем його перебування правоохоронними органами не приймалися.

Окрім того, в судовому засіданні ОСОБА_8 зазначив, що він щомісячно отримував пенсійні виплати, особисто знімаючи кошти в одному з банкоматів. Однак, володіючи вказаною інформацією, про що свідчить згаданий вище лист Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області № 13592/01/24/5-22 від 20.12.2022 року, будь-які заходи щодо встановлення місця перебування ОСОБА_8 , з урахуванням наявної інформації щодо його пенсійного забезпечення, і подальшого його затримання, не проводились.

Також, стороною захисту в суді першої інстанції підтверджено, що в період з 14.07.2017 року по 11.01.2018 року, тобто - в період, коли відносно ОСОБА_8 уже була зведена оперативно-розшукова справа категорії Розшук, останній офіційно працював у ТзОВ Кристал Моторс (вул. Підлісна, 40, с. Великі Гаї. Тернопільського району, Тернопільської області). (а. п.47)

Вказані обставини стороною обвинувачення не оспорюються і не спростовані., а сама інформація щодо роботи ОСОБА_8 правоохоронними органами належним чином не з`ясовувалась.

Крім того, місцевим судом досліджено документ - посвідчення добровольця ДФ Вишнівецька ТО, видане 01.03.2022 року головою Вишнівецької селищної ради, копія якого долучена до матеріалів провадження, що вказує на прийняття участі ОСОБА_8 у територіальній обороні громади під час воєнного стану введеного в Україні відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації. (а.п.45)

На думку колегії суддів, це також свідчить про непереконливість доводів апелянта про ухилення ОСОБА_8 від відбування покарання.

Твердження прокурора про те, що ОСОБА_8 не проживав у с. Раковець Збаразького району разом із своєю матір`ю, які базуються на довідці № 08-191/2-17 від 13.11.2017 року, колегія суддів вважає непереконливими. (а. п.108)

Так, наведена у ній інформація щодо ОСОБА_8 стосується періоду станом на дату її видачі, тобто 13.11.2017 року, а встановлений судом факт проживання останнього за вказаною вище адресою підтверджується довідками Раковецької сільської ради від 24.11.2017 року та Вишнівецької селищної ради від 28.11.2022 року, а також іншими доками щодо його перебування у вказаний період в межах території Вишнівецької територіальної громади, до якої входить с. Раковець Збаразького району.

Невідшкодування збитків потерпілій стороні за вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2017 року та наявність на виконані інших виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_8 , на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не може свідчити про ухилення ОСОБА_8 від відбування покарання, оскільки не вчинення таких дій не містить доказів його переховування чи вжиття інших заходів для уникнення відбування покарання у виді позбавлення волі.

Що стосується неприбуття за викликом у судові засідання у справі № 598/1544/17 щодо розгляду клопотання ОСОБА_8 про застосування відносно нього Закону України Про амністію у 2016 році, на чому також акцентує увагу апелянт, то приписи вказаного Закону не передбачають імперативної вимоги про обов`язкову участь заявника у судовому засіданні.

Крім того що вказана обставина сама по собі також не свідчить про ухилення від відбування покарання, апеляційний суд зазначає, що стороною захисту до заперечення на апеляційну скаргу прокурора долучено копії судових повісток, якими стверджуються, що в судове засідання з розгляду клопотання засудженого ОСОБА_8 про застосування щодо нього Закону України Про амністію у 2016 році викликався лише його захисник, на той час, адвокат ОСОБА_12 .

Незважаючи на те, що матеріали справи № 598/1544/17 не були предметом дослідження суду першої та апеляційної інстанцій, прокурорам не спростовано твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_8 про розгляд його клопотання щодо застосування відносно нього Закону України Про амністію у 2016 році судом не повідомлявся.

Доводи прокурора стосовно того, що засуджений повинен був добровільно з`явитися до правоохоронних органів з метою відбування покарання були предметом дослідження місцевого суду і отримали належну правову оцінку, з якою колегія суддів погоджується і яка полягає у тому, що саме обов`язком держави є примусова реалізація через спеціально уповноважені нею органи виконання призначеного особі покарання протягом певних строків.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що з дня набрання законної сили, а саме з 27 вересня 2017 року, обвинувальним вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2017 року, за яким ОСОБА_8 засуджений за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки, його не було виконано протягом п`яти років; засуджений ОСОБА_8 за вказаний період нових злочинів не вчинив; від відбування покарання не ухилявся.

Наведені обставини, у відповідності до ч.3 ст.80 КК України та ст.152 КВК України є підставою для звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів вважає ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 січня 2023 року, якою задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , про звільнення від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності обвинувального вироку Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2017 року стосовно засудженого ОСОБА_8 відповідно до ст.80 КК України, законною та обґрунтованою і підстав до її скасування, про що ставить питання прокурор, не вбачає.

На підтесані наведеного, керуючись ст.ст.537, 539, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 січня 2023 року щодо ОСОБА_8 без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді