Постанова

від 14.03.2023 по справі 910/2927/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2023 р. Справа№ 910/2927/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022

у справі № 910/2927/22 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ГРУП"

про стягнення 106 561,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ГРУП" про стягнення 77 100,00 грн суми основного боргу, 3914,59 грн - інфляційних втрат, 8620,42 грн - пені, 1506,38 грн - 3 % річних та 15 420,00 грн - 20 % штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги з перевезення не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Також, на підставі вищевказаної заборгованості, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати, пеню, 3 % річних та 20 % штрафу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 закрито провадження у справі № 910/2927/22 в частині стягнення боргу в сумі 39 500,00 грн. Позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" борг у сумі 37 600,00 грн, інфляційні втрати у сумі 3914,59 грн, 3 % річних у сумі 1502,29 грн, пеню у сумі 8599,67 грн, штраф у сумі 15420,00 грн та судовий збір у сумі 1560,77 грн. У решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІ ГРУП" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/2927/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Відповідач не погоджуючись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним і необґрунтованим, прийнятим на підставі не повністю встановлених та досліджених обставин, які мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення помилково не враховано те, що:

- на дату винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем була відсутня;

- стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу є, по суті притягнення останнього до подвійної відповідальності за одне й те саме порушення, яке до того ж, не мало місця.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач вважає, що суд першої інстанції цілком правильно встановив, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, оскільки останній не здійснив оплату замовленого перевезення в повному обсязі у встановлені умовами договору строки, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 77 100,00 грн із яких в частині 39 500,00 грн було погашено вже після відкриття провадження у справі.

Крім того, позивач зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, так як згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто, у межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір штрафних санкцій.

Короткий зміст письмової відповіді на відзив та узагальнення її доводів

У відповіді на відзив відповідач наголошує на тому, що він не заперечує проти факту надання позивачем послуг, зазначених в актах приймання робіт (надання послуг): № 5373 від 14.04.2021 на суму 15 600,00 грн; № 7051 від 14.05.2021 на суму 8400,00 грн; № 7351 від 20.05.2021 на суму 10 400,00 грн; № 7974 від 01.06.2021 на суму 5600,00 грн; № 9041 від 15.06.2021 на суму 3800,00 грн; № 9241 від 16.06.2021 на суму 11 300,00 грн; № 9474 від 23.06.2021 на суму 9900,00 грн; № 10281 від 02.07.2021 на суму 5600,00 грн, № 10286 від 02.07.2021 на суму 6500,00 грн. Всього 77 100,00 грн.

В той же час, відповідач стверджує, що на момент винесення оскаржуваного судового рішення заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказані послуги була відсутня. Так як, на дату звернення позивача до суду з позовною заявою існувала заборгованість в сумі 39 500,00 грн, яка була повністю погашена відповідачем 06.07.2022 (тобто до прийняття оскаржуваного рішення. Решта вартість послуг була оплачена відповідачем до моменту подачі позивачем даного позову.

При цьому, відповідач стверджує, що після надання вищезгаданих послуг відповідач сплатив на користь позивача загальну суму 237 500,00 грн, за платежами, які не містяться в матеріалах справи, а також не долучені до відповіді на відзив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/2927/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2927/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/2927/22 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

25.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/2927/22. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.07.2019 між позивачем, як експедитором та відповідачем, як замовником було укладено договір транспортного експедирування територією України № LС-011722 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу по території України у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у заявках до даного договору, і які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що за фактом надання послуг сторони складають та підписують акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 6.2 договору (в редакції, узгодженій сторонами додатковою угодою №1 від 15.06.2020) платежі здійснюються замовником в національній валюті України протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виставлення відповідного рахунку - фактури експедитором.

На виконання умов договору, протягом квітня - липня 2021 позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів відповідача автомобільним транспортом по території України, що підтверджується відповідними транспортними накладними: № Р48 від 13.04.2021, № Р63 від 13.05.2021, № Р68 від 19.05.2021, № Р73 від 31.05.2021, № Р76 від 14.06.2021, № Р78 від 15.06.2021, № Р83 від 22.06.2021, № Р86 від 01.07.2021, № Р87 від 05.07.2021, копії яких додано до матеріалів справи.

За результатами надання вищевказаних послуг позивачем також були виставлені рахунки на оплату та передані відповідачу акти приймання-передачі наданих послуг: № 5373 від 14.04.2021 на суму 15600,00 грн, № 7051 від 14.05.2021 на суму 8400,00 грн, № 7351 від 20.05.2021 на суму 10400,00 грн, № 7974 від 01.06.2021 на суму 5600,00 грн, № 9041 від 15.06.2021 на суму 3800,00 грн, № 9241 від 16.06.2021 на суму 11300,00 грн, № 9474 від 23.06.2021 на суму 9900,00 грн, № 10281 від 02.07.2021 на суму 5600,00 грн, № 10286 від 02.07.2021 на суму 6500,00 грн, які підписані та скріплені печатками обома сторонами.

У позові позивач вказував про те, що відповідачем не було оплачено виставлені йому рахунки за надані послуги з транспортування на суму загальну суму 77 100,00 грн, яке в свою чергу, стало підставою для направлення позивачем відповідачу претензії № 4256 від 16.12.2021, яка останнім була залишена без відповіді.

У зв`язку з цим, позивач звернувся з даним позовом до місцевого господарського суду про стягнення основного боргу у розмірі 77 100,00 грн, інфляційних втрат у сумі 3914,59 грн, пені у сумі 8620,42 грн, 3% річних у сумі 1506,38 грн та 20 % штрафу у сумі 15420 грн.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову додав до відзиву докази сплати ним боргу у сумі 39 500,00 грн на підтвердження чого надав виписку банку від 06.07.2022, що ж стосується іншої суми боргу (37 600,00 грн), то він не погоджувався з вимогою позивача та вважав, що вказаний вище борг за договором у нього відсутній.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач після відкриття провадження у справі здійснив часткову оплату боргу у сумі 39 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 закрито провадження у справі № 910/2927/22 в частині стягнення боргу в сумі 39 500,00 грн. Позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" борг у сумі 37 600,00 грн, інфляційні втрати у сумі 3914,59 грн, 3 % річних у сумі 1502,29 грн, пеню у сумі 8599,67 грн, штраф у сумі 15420,00 грн та судовий збір у сумі 1560,77 грн. У решті позову відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

За положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження наданих транспортно-експедиторських послуг позивачем додано вказані вище рахунки на оплату та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані обома сторонами та товарно-транспортні накладні.

Колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про те, що підписавши відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідач підтвердив факт отримання ним наданих позивачем послуг за договором, зокрема, у сумі 77100,00 грн (в частині 39500,00 грн борг оплачено), а отже заперечення відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження вартості послуг є необґрунтованими.

Доводи відповідача викладені у апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, так як матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу у сумі 37 600,00 грн, з урахуванням того, що в частині стягнення боргу в сумі 39 500,00 грн. місцевим господарським судом закрито провадження, тоді як залишок не погашеної відповідачем заборгованості залишився 37 600,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 37 600,00 грн підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно до ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із статтю 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У пункті 5.7. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення без обмеження в шість місяців та штраф у розмірі 20 % від вартості замовлених послуг за користування цими коштами.

Посилання відповідача на те, що стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу є, по суті притягнення останнього до подвійної відповідальності за одне й те саме порушення, яке до того ж, не мало місця, колегією суддів оцінюється критично виходячи з наступного.

Судова колегія зазначає, що при укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Положеннями статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та враховується судом апеляційної інстанції при прийняті даної постанови.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 1502,29 грн та пені у сумі 8599,67 грн, а в решті заявлених сум 3% річних та пені місцевий господарський суд правомірно відмовив.

Також, підлягають стягненню сума 3914,59 грн нарахованих інфляційних втрат та 20 % штрафу у сумі 15420,00 грн.

Інші посилання, наведені відповідачем у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача боргу в сумі 37 600,00 грн, інфляційні втрати у сумі 3914,59 грн, 3 % річних у сумі 1502,29 грн, пені у сумі 8599,67 грн, штрафу в сумі 15420,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ГРУП" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/2927/22 - без змін.

Матеріали справи № 910/2927/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б. Михальська