Рішення

від 14.03.2023 по справі 905/207/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.03.2023р. Справа №905/207/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Зеленського Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 09806443)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕЙ.САПЛАЙ" (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Червономаяцька, буд. 2; код ЄДРПОУ 37885346),

до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 237720,45 грн.

учасники справи не з?явились

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕЙ.САПЛАЙ" (відповідач 1) та ОСОБА_1 (відповідач 2) заборгованості у розмірі 237720,45 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 216697,04 грн., заборгованості за відсотками в сумі 19637,20 грн., пеня в сумі 1386,21 грн., крім того судові витрати за розгляд справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕЙ.САПЛАЙ" зобов`язань з повернення коштів за кредитним договором № ID7908965 від 11.03.2020, внаслідок чого станом на 23.12.2021 виникла заборгованість по тілу кредиту в розмірі 216697,04 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 19637,20 грн. та виникли підстави для нарахування пені на суму простроченої заборгованості - 1386,21 грн. Водночас, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №ID7908965 від 11.03.2020 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № Т 28.01.2020 І 8489 від 11.03.2020, тому позивач просить стягнути заборгованість з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕЙ.САПЛАЙ" та ОСОБА_1 як солідарних боржників.

На підтвердження вимог позивачем надано: заяву-договір № ID7908965 від 11.03.2020 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") з додатками; договір поруки № Т 28.01.2020 І 8489 від 11.03.2020; виписки по рахунках клієнта; повідомлення-вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» від 03.12.2021 позичальнику та поручителю з доказами направлення; розрахунок заборгованості; Правила обслуговування корпоративних клієнтів, затверджене рішенням правління АТ "Таскомбанк" № 15-6 від 09.04.2019, правовстановлюючі документи позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідачі відзив на позовну заяву суду не надали.

ХІД СПРАВИ:

Ухвалою суду від 31.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/207/22, призначено підготовче засідання, визначено сторонам строки для вчинення дій процесуального характеру.

Підготовче засідання відкладалось, змінювався склад суду.

Детальних рух справи викладено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 16.02.2023 закрито підготовче провадження у справі № 905/207/22 та призначено розгляд справи по суті на 14.03.2023.

Вказана ухвала надіслана електронною поштою відомі електронні адреси учасників справи, а саме: позивачу - info@tascombank.com.ua; відповідачу-1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Журнал вихідної електронної пошти міститься в матеріалах справи).

Частиною 3 статті 120 ГПК України встановлено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до приписів частин 5 та 6 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є, між іншим, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Офіційна електронна адреса відповідно до підпункту 5.8 розділу I Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), це: сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Таким чином, надсилання процесуального документа в електронній формі на офіційну електронну адресу учасника справи є належним повідомленням такого учасника про хід справи.

В той же час для учасників справи № 905/207/22 на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на веб-порталі «Судова влада України» опубліковано відповідне оголошення за посиланням: https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_ychasnukiv/1385705/.

Також, всі процесуальні акти суду оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

Станом на 14.03.2023 відповідачі відзив на позовну заяву не направили, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомили, заяв, клопотань тощо не заявляли.

Позивачем через підсистему "Електронний суд" 23.01.2023 подано заяву про розгляд справи без участі його представника відповідно до ст. 196 ГПК України, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Оскільки явка уповноважених представників сторін обов`язковою не визнавалась, сторони мали достатньо часу для реалізації своїх прав у господарському процесі, неявка належним чином повідомлених позивача та відповідачів не перешкоджає розгляду справи судом.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст. 165 ГПК України).

Згідно ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022р. №133/2022, від 22.04.2022р. №259/2022, від 17.05.2022р. №341/2022, від 12.08.2022р. №573/2022, від 07.11.2022р. №757/2022, від 06.02.2023р. №58/2023, затверджених відповідними Законами України, до 20.05.2023, відповідно, продовжено особливий режим роботи Господарського суду Донецької області, запроваджений розпорядчими актами керівництва суду (наказ від 28.02.2022 № 20, розпорядження від 15.04.2022 № 9-р та рішення зборів суддів Господарського суду Донецької області №2 від 13.06.2022), тому справа розглядається у розумний строк.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.03.2020 між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ» (позичальник) за допомогою електронних цифрових підписів, підписано заяву-договір № ID7908965 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»).

За умови наявності вільних коштів банк зобов?язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов?язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору (п. 1.1 заяви-договору).

Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "ТАСКОМБАНК" з цільовим використанням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку (п. 1.2 заяви-договору).

Згідно з п.2.1, 2.2, 2.3 заяви-договору, розмір кредиту: 335.000,00; валюта кредиту: гривня; розмір процентної ставки за користування кредитом: 33,00% річних; розмір комісійної винагороди за видачу кредиту: не передбачається; розмір штрафу (плати) за дострокове/частково дострокове погашення кредиту: 1,00% від суми, яка перевищує плановий платіж згідно графіку.

Погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, числа в яке було укладено договір (п. 2.4.1 договору).

Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цього договору та доступний клієнту у системі «ТАС24 Бізнес» (п. 2.4.4 заяви-договору).

Строк Кредиту: 36 місяців з дати укладення договору (п. 2.7 заяви-договору).

Позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту (п. 3.1 заяви-договору).

Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно п. 2.7 цього Договору (п. 3.2 заяви-договору).

У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов?язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п. 3.3 заяви-договору).

Цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» та Цінові параметри продукту є Кредитним договором (п. 4.1 заяви-договору).

Строк дії договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (п. 4.3 заяви-договору).

У разі повного погашення кредиту та виконання позичальником усіх зобов?язань перед банком згідно кредитного договору, кредитний договір автоматично закривається (припиняється) без звернення клієнта з подальшим припиненням договорів поруки (за наявності) (п. 4.4 заяви-договору).

Дата підписання заяви-договору шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання договору (п. 4.5 заяви-договору).

У додатку № 1 до заяви-договору № ID7908965 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток») сторони погодили графік погашення кредиту, відповідно до якого (враховуючи п. 2.7 та 4.5 заяви-договору) в період 11.04.2020-11.02.2023 погашення кредиту щомісячно по 14889,00 грн., 11.03.2023 - 14829,36 грн., що загалом складає 335000 грн., також сторонами погоджено щомісячний розмір процентів, що підлягає сплаті, загалом за період 11.04.2020 - 11.03.2023 у розмірі 200944,36 грн. Загальний розмір платежу за кредитом, що підлягає сплаті 535944,36 грн.

За змістом пункту 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (далі - Правила) при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк "ТАС24/БІЗНЕС", або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Як убачається, сторони скористались своїм правом та 11.03.2020 вчинили правочин, підписавши заяву-договір № ID7908965 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронним цифровим підписом, що підтверджується роздруківкою відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті надавача електронних послуг та відображенням ЕЦП на самому договорі.

11.03.2020 між АТ «ТАСКОМБАНК» (кредитор) та фізичною особою-резидентом ОСОБА_1 (поручитель) за допомогою електронних цифрових підписів укладено договір поруки № Т 28.01.2020 І 8489.

За цим договором поручитель зобов?язався відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕЙ.САПЛАЙ", код за ЄДРПОУ 37885346 (надалі - «Боржник») зобов?язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі заяви - договору № ID7908965 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), що укладений між кредитором та боржником, із всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (надалі - «Кредитний договір»). Якщо інше не зазначено у цьому договорі, терміни, що використовуються в цьому договорі, мають ті самі значення, що надані їм у кредитному договорі (п. 1.1 договору).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов?язань за кредитним договором, в тому числі:

повернути кредитору кредит у розмірі 335.000,00 грн, у терміни (строки), визначені кредитним договором та Додатком № 1 до кредитного договору;

щомісячно сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 33 % річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору, та в строки, що встановлені кредитним договором;

сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи, та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов?язань за кредитним договором;

у випадках, передбачених кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред?явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов?язки, що виникають із кредитного договору;

інших грошових зобов?язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, у тому числі, збільшення грошових зобов?язань, які передбачені умовами кредитного договору (п.п. 1.2.1-1.2.5 договору).

Виконанням зобов`язань, забезпечених цим договором, вважається виконання боржником своїх зобов?язань, зазначених в пункті 1.2. цього договору в повному обсязі в строк, порядку та на умовах кредитного договору (п. 1.3 договору).

У випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов?язань, що випливають з кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник (п. 2.1 договору).

Передбачена пунктом 2.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник порушить зобов?язання та/або допустить прострочення виконання будь-якого із зобов?язань, зазначених у пунктах 1.2., 1.3. цього договору (п.2.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту накладення електронних підписів обох сторін, що прирівнюється до власноручного підпису (п. 5.1 договору).

Договір поруки скріплений електронним цифровим підписом позивача та відповідача-2, про що свідчить наявна в матеріалах справи роздруківка відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті надавача електронних послуг та відображенням ЕЦП на самому договорі.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, ним на виконання умов заяви-договору було надано відповідачу-1 кредит в сумі 335000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку за період 11.03.2020-23.12.2021.

Позивач звертався до відповідача-1 та відповідача-2 з повідомленнями-вимогами № 21408/70.2.2 від 03.12.2021 та № 21407/70.2.2 від 03.12.2021 відповідно, в яких, посилаючись на наявність заборгованості за кредитом та процентами станом на 01.12.2021 (189.621,39 грн. - основний борг, 3972,79 грн. - строкова заборгованість за відсотками, 27075,65 грн. - прострочений борг, 11294,34 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 894,90 грн. - прострочена пеня), вимагав достроково повністю повернути кредит, нараховані проценти, а також сплатити неустойку.

Такі повідомлення-вимоги надіслані адресатам 06.12.2021, про що свідчать фіскальні чеки АТ "Укрпошта".

Доказів реагування на такі повідомлення-вимоги з боку відповідачів -1, -2 матеріали справи не містять.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів 216697,04 грн. заборгованості по тілу кредиту, 19637,20 грн. заборгованості по відсоткам та 1386,21 грн. пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості.

КВАЛІФІКАЦІЯ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини. Зокрема, згідно з умовами ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ст. 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у встановлених договором або актом цивільного законодавства межах, особа не може бути примушеною до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

За ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами

Згідно з положеннями статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Внаслідок укладення договору шляхом підписання відповідачем-1 заяви-договору № ID7908965 від 11.03.2020, між позивачем та відповідачем-1 виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою вказаний правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Суд встановив факт перерахування позивачем на рахунок відповідача-1 кредитних коштів у сумі 335000,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по рахунку відповідача-1 за період з 11.03.2020 по 23.12.2021

За приписами частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з пунктом 18.2.2.2.5 Правил клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.

Згідно заяви-договору №ID7908965 від 11.03.2020 ТОВ "Ю.ЕЙ.САПЛАЙ" має поточний рахунок у АТ "Таскомбанк" № НОМЕР_2 .

Суд враховує, що відповідно до ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998 (зі змінами та доповненнями), первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за №559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Приписами п. 5.4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п. 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи виписки по рахунку відповідача-1 за період з 11.03.2020 по 23.12.2021, на погашення кредиту за договором №ID7908965 було перераховано 155044.56 грн., а тому заборгованість по тілу кредиту складає 179955,44 грн., а не 216697,04 грн., заявлені позивачем.

На користь цього висновку свідчить і вихідний залишок (дебетове сальдо) у розмірі 179955,44 грн, наведене у вищезазначеній виписці.

Банківська виписка з рахунку позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщуює записи про операції та є підтвердженням виконаних операцій.

Тому позовна вимога щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягає частковому задоволенню в розмірі 179955,44 грн., оскільки як встановлено судом, при розрахунку суми заборгованості по тілу кредиту позивачем не враховано трансакцій, проведених 14.09.2021 на суму 8700,56 грн., 12.10.2021 на суму 9145,16 грн., 12.11.2021 на суму 9229,93 грн., 14.12.2021 на суму 9665,95 грн., які відображені у виписці по рахунку відповідача-1 за період з 11.03.2021 по 23.12.2021.

При цьому, суд враховує, що у призначенні платежу вказано про погашення заборгованості згідно умов кредитного договору №ID7908965 від 11.03.2020, без визначення виду платежу (тіло кредиту та/або відсотки)

Згідно з частинами 1 - 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За умовами договору кредиту, процентна ставка за користування кредитом становить 33 % річних (п. 2.1 заяви-договору).

Графік погашення кредиту, сплати відсотків та їх розмір погоджено сторонами у Додатку № 1 до заяви-договору №ID7908965 від 11.03.2020.

Відповідачем-1 не надано жодних доказів в спростування заборгованості перед позивачем за відсотками.

Проте, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у тому числі розрахунок заборгованості позивача, суд встановив, що відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості по відсоткам, але ніякими належними доказами (банківськими виписками) реальний розмір погашення не підтверджується.

Тому суд позбавлений змоги правильно встановити існуючу заборгованість відповідача перед позивачем.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушене, самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

В той же час, надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, належить суду.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Правила щодо оцінки доказів закріплено у ст. 86 ГПК України, згідно з частиною 1 якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ч. 2 ст. 86 ГПК України). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і окремо кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі (ч. 3 ст. 86 ГПК України). Зазначене положення кореспондується з приписами ч. 5 ст. 236 ГПК України, у якій визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними і допустимими доказами не підтверджено наявності заборгованості відповідача по відсоткам у розмірі 19637,20 грн., заявленої до стягнення з відповідача, у зв`язку з чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості за період з 23.06.2021 по 22.12.2021 в сумі 1386,21 грн слід зазначити наступне.

Як передбачено положеннями п.1 Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» №691-ІХ від 16.06.2020р., внесено зміни до таких законодавчих актів України: 1) розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) доповнити пунктом 8 такого змісту: "8. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення"; 2) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнити пунктом 15 такого змісту: "15. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними Постановою КМУ №956 від 13.10.2020р., на усій території України установлено карантин з 12.03.2020. Наразі, Постановою КМУ від 23.12.2022 дію карантину на території України продовжено до 30 квітня 2023 року.

Отже, наявна законодавчо встановлена заборона на нарахування пені за прострочення кредитних зобов`язань позичальником в період дії карантину, тобто, з 12.03.2020 до 30.04.2023.

Звідси, не підлягає судом задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідачів пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості за період з 23.06.2021 по 22.12.2021 в сумі 1386,21 грн.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як встановлено судом вище, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за заявою-договором між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки, відповідно до якого у випадку невиконання боржником (відповідачем-1) зобов`язань за заявою-договором №ID7908965 від 11.03.2020 боржник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

За відсутності в матеріалах справи доказів повного та своєчасного виконання як позичальником (відповідачем 1) своїх грошових зобов`язань за кредитним договором №ID7908965 від 11.03.2020, так і поручителем позичальника (відповідачем 2), з урахуванням встановлених у даній справі обставин, суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, у зв`язку з чим судовий збір покладається на відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 2, 86, 114, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ», м. Маріуполь, та фізичної особи ОСОБА_1 , м. Маріуполь, про солідарне стягнення 237720,45 грн. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ» (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Червономаяцька, буд. 2, код ЄДРПОУ 37885346) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) 179955,44 грн. заборгованості по тілу кредиту.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ» (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Червономаяцька, буд. 2, код ЄДРПОУ 37885346) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) судовий збір в розмірі 1349,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) судовий збір в розмірі 1349,67 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2023.

Суддя Н.В. Величко