Постанова

від 21.06.2023 по справі 905/207/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Харків Справа №905/207/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача не з`явився;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» (вх.№785Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2023 року у справі №905/207/22,

за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, місто Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 09806443),

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Червономаяцька, буд. 2; код ЄДРПОУ 37885346),

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

про солідарне стягнення 237720,45 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ» (перший відповідач) та ОСОБА_1 (другий відповідач) заборгованості у розмірі 237720,45 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 216697,04 грн., заборгованості за відсотками в сумі 19637,20 грн., пеня в сумі 1386,21 грн., крім того судові витрати за розгляд справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ» зобов`язань з повернення коштів за кредитним договором №ID7908965 від 11.03.2020 року, внаслідок чого станом на 23.12.2021 року виникла заборгованість по тілу кредиту в розмірі 216697,04 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 19637,20 грн. та виникли підстави для нарахування пені на суму простроченої заборгованості - 1386,21 грн. Водночас, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №ID7908965 від 11.03.2020 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №Т 28.01.2020 І 8489 від 11.03.2020 року, тому позивач просив стягнути заборгованість з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ» та ОСОБА_1 як солідарних боржників.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.03.2023 року у справі №905/207/22 (повний текст складено 14.03.2023 року, суддя Величко Н.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 179955,44 грн. заборгованості по тілу кредиту.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ» на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір в розмірі 1349,67 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір в розмірі 1349,67 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2023 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та частини тіла кредиту;

- прийняти у вказаній частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що для підтвердження заборгованості за тілом кредиту ним надано суду виписки по рахунку № НОМЕР_1 - облік поточної заборгованості за тілом кредиту; рахунку № НОМЕР_2 - облік простроченої заборгованості по тілу кредиту. Виписки обліковують всі операції по зазначеним рахункам в т.ч не тільки погашення а й інші, а саме перенесення заборгованості з одного рахунку на інший в зв`язку з прострочкою. Проте, як вказує скаржник, судом для з`ясування заборгованості по тілу кредиту проаналізовано лише виписку по рахунку № НОМЕР_1 (облік поточної заборгованості за тілом кредиту) та взято за основу для часткового задоволення позову по тілу кредиту сальдо операцій по зазначеному рахунку, однак зазначене сальдо включає в себе не тільки погашення, а також суми переносу заборгованості по тілу кредиту з одного рахунку на інший.

Так, апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не в повній мірі досліджено обставини справи та докази, зокрема, виписки по рахункам, які підтверджують заявлені до стягнення суми заборгованості по тілу кредиту та відсоткам.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача на рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2023 року у справі №905/207/22. Встановлено строк на протязі якого відповідачі мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання на 25.05.2023 року і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/207/22.

Вказана ухвала суду була направлена на адреси сторін засобами поштового зв`язку та на електронну пошту, які зазначені у документах, що надані до суду.

Враховуючи, що місцем реєстрації відповідачів є місто Маріуполь Донецької області та за їх адресою відсутня можливість здійснити поштове відправлення судом складено відповідний акт. Таким чином про винесення ухвали суду від 01.05.2023 року здійснено публікацію оголошення на офіційному сайті суду.

15.05.2023 року від апелянта надійшло клопотання (вх.№5484), в якому просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.

22.05.2023 року матеріали справи №905/207/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 25.05.2023 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неявку представників сторін і неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні, керуючись приписами ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на іншу дату, а саме на 21.06.2023 року.

Вказана ухвала суду була направлена на адресу апелянта засобами поштового зв`язку і отримана ним 05.06.2023 року, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що місцем реєстрації відповідачів є місто Маріуполь Донецької області та за їх адресою відсутня можливість здійснити поштове відправлення судом складено відповідний акт.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала суду у даній справі була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Крім того, на офіційному сайті суду було здійснено публікацію оголошення про винесення ухвали суду від 25.05.2023 року, про дату, час і місце судового засідання.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання.

12.06.2023 року від апелянта повторно надійшло клопотання (вх.№6662), в якому просить розглядати апеляційному скаргу, яку підтримує в повному обсязі, за відсутності його представника.

В ухвалі від 25.05.2023 року суд доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги клопотання скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

11.03.2020 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ» (позичальник, перший відповідач у справі) за допомогою електронних цифрових підписів, підписано заяву-договір №ID7908965 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»).

За умови наявності вільних коштів банк зобов?язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов?язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору (п. 1.1 заяви-договору).

Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_3 , відкритий у АТ «Таскомбанк» з цільовим використанням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку (п. 1.2 заяви-договору).

Згідно з п.2.1, 2.2, 2.3 заяви-договору, розмір кредиту: 335000,00 грн.; валюта кредиту: гривня; розмір процентної ставки за користування кредитом: 33,00 % річних; розмір комісійної винагороди за видачу кредиту: не передбачається; розмір штрафу (плати) за дострокове/частково дострокове погашення кредиту: 1,00% від суми, яка перевищує плановий платіж згідно графіку.

Погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, числа в яке було укладено договір (п. 2.4.1 договору).

Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цього договору та доступний клієнту у системі «ТАС24 Бізнес» (п. 2.4.4 заяви-договору).

Строк кредиту: 36 місяців з дати укладення договору (п. 2.7 заяви-договору).

Позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту (п. 3.1 заяви-договору).

Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно п. 2.7 цього договору (п. 3.2 заяви-договору).

У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов?язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п. 3.3 заяви-договору).

Цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» та Цінові параметри продукту є кредитним договором (п. 4.1 заяви-договору).

Строк дії договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (п. 4.3 заяви-договору).

У разі повного погашення кредиту та виконання позичальником усіх зобов?язань перед банком згідно кредитного договору, кредитний договір автоматично закривається (припиняється) без звернення клієнта з подальшим припиненням договорів поруки (за наявності) (п. 4.4 заяви-договору).

Дата підписання заяви-договору шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання договору (п. 4.5 заяви-договору).

У додатку №1 до заяви-договору №ID7908965 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток») сторони погодили графік погашення кредиту, відповідно до якого (враховуючи п. 2.7 та 4.5 заяви-договору) в період 11.04.2020-11.02.2023 погашення кредиту щомісячно по 14889,00 грн., 11.03.2023-14829,36 грн., що загалом складає 335000,00 грн., також сторонами погоджено щомісячний розмір процентів, що підлягає сплаті, загалом за період 11.04.2020-11.03.2023 у розмірі 200944,36 грн. Загальний розмір платежу за кредитом, що підлягає сплаті 535944,36 грн.

За змістом пункту 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (далі - Правила) при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк «ТАС24/БІЗНЕС», або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Сторони скористались своїм правом та 11.03.2020 року вчинили правочин, підписавши заяву-договір №ID7908965 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронним цифровим підписом, що підтверджується роздруківкою відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті надавача електронних послуг та відображенням ЕЦП на самому договорі.

11.03.2020 року між АТ «Таскомбанк» (кредитор, позивач у справі) та фізичною особою-резидентом ОСОБА_1 (поручитель, другий відповідач у справі) за допомогою електронних цифрових підписів укладено договір поруки №Т 28.01.2020 І 8489.

За цим договором поручитель зобов?язався відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ», код за ЄДРПОУ 37885346 (надалі - боржник) зобов?язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі заяви-договору №ID7908965 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), що укладений між кредитором та боржником, із всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (надалі - «Кредитний договір»). Якщо інше не зазначено у цьому договорі, терміни, що використовуються в цьому договорі, мають ті самі значення, що надані їм у кредитному договорі (п. 1.1 договору).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов?язань за кредитним договором, в тому числі:

- повернути кредитору кредит у розмірі 335000,00 грн, у терміни (строки), визначені кредитним договором та додатком №1 до кредитного договору;

- щомісячно сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 33% річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору, та в строки, що встановлені кредитним договором;

- сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи, та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов?язань за кредитним договором;

- у випадках, передбачених кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред?явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов?язки, що виникають із кредитного договору;

- інших грошових зобов?язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, у тому числі, збільшення грошових зобов?язань, які передбачені умовами кредитного договору (п.п. 1.2.1-1.2.5 договору).

Виконанням зобов`язань, забезпечених цим договором, вважається виконання боржником своїх зобов?язань, зазначених в пункті 1.2. цього договору в повному обсязі в строк, порядку та на умовах кредитного договору (п. 1.3 договору).

У випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов?язань, що випливають з кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник (п. 2.1 договору).

Передбачена пунктом 2.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник порушить зобов?язання та/або допустить прострочення виконання будь-якого із зобов?язань, зазначених у пунктах 1.2., 1.3. цього договору (п.2.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту накладення електронних підписів обох сторін, що прирівнюється до власноручного підпису (п. 5.1 договору).

Договір поруки скріплений електронним цифровим підписом позивача та другого відповідача, про що свідчить наявна в матеріалах справи роздруківка відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті надавача електронних послуг та відображенням ЕЦП на самому договорі.

Позивач вказує, що ним на виконання умов заяви-договору надано першому відповідачу кредит в сумі 335000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку за період 11.03.2020-23.12.2021.

У подальшому, позивач звертався до відповідачів з повідомленнями-вимогами №21408/70.2.2 від 03.12.2021 року та №21407/70.2.2 від 03.12.2021 року, в яких, посилаючись на наявність заборгованості за кредитом та процентами станом на 01.12.2021 року (189621,39 грн. - основний борг, 3972,79 грн. - строкова заборгованість за відсотками, 27075,65 грн. - прострочений борг, 11294,34 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 894,90 грн. - прострочена пеня), вимагав достроково повністю повернути кредит, нараховані проценти, а також сплатити неустойку.

Вказані повідомлення-вимоги надіслані адресатам 06.12.2021 року, про що свідчать фіскальні чеки АТ «Укрпошта». Доказів реагування на такі повідомлення-вимоги з боку відповідачів матеріали справи не містять.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі та просив стягнути солідарно з відповідачів 216697,04 грн. заборгованості по тілу кредиту, 19637,20 грн. заборгованості по відсоткам та 1386,21 грн. пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Внаслідок укладення договору шляхом підписання першим відповідачем заяви-договору №ID7908965 від 11.03.2020 року, між позивачем та першим відповідачем виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою вказаний правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Факт перерахування позивачем на рахунок першого відповідача кредитних коштів у сумі 335000,00 грн. підтверджується випискою по рахунку першого відповідача за період з 11.03.2020 року по 23.12.2021 року.

За приписами частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з пунктом 18.2.2.2.5 Правил клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.

Згідно заяви-договору №ID7908965 від 11.03.2020 року ТОВ «Ю.ЕЙ.САПЛАЙ» має поточний рахунок у АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_4 .

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998 року (зі змінами та доповненнями), первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 року за №559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Приписами п. 5.4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п. 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи виписки по рахунку першого відповідача за період з 11.03.2020 року по 23.12.2021 року, на погашення кредиту за договором №ID7908965 було перераховано 155044,56 грн., а тому заборгованість по тілу кредиту складає 179955,44 грн., а не 216697,04 грн., заявлені позивачем.

На користь цього висновку свідчить і вихідний залишок (дебетове сальдо) у розмірі 179955,44 грн., наведене у вищезазначеній виписці.

Банківська виписка з рахунку позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції та є підтвердженням виконаних операцій.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягає частковому задоволенню в розмірі 179955,44 грн., оскільки при розрахунку суми заборгованості по тілу кредиту позивачем не враховано трансакції, проведені 14.09.2021 року на суму 8700,56 грн., 12.10.2021 року на суму 9145,16 грн., 12.11.2021 року на суму 9229,93 грн., 14.12.2021 року на суму 9665,95 грн., які відображені у виписці по рахунку першого відповідача за період з 11.03.2021 року по 23.12.2021 року.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За умовами договору кредиту, процентна ставка за користування кредитом становить 33% річних (п. 2.1 заяви-договору).

Графік погашення кредиту, сплати відсотків та їх розмір погоджено сторонами у додатку №1 до заяви-договору №ID7908965 від 11.03.2020 року.

Місцевий господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у тому числі розрахунок заборгованості позивача встановив, що відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості по відсоткам, але ніякими належними доказами (банківськими виписками) реальний розмір погашення не підтверджується.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи матеріали справи встановив, що окрім розрахунку позивача та виписки по рахунку № НОМЕР_4 дослідити обставини прострочення платежів щодо відсотків неможливо.

У скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не в повній мірі досліджено обставини справи та докази, зокрема, виписки по рахункам, які підтверджують заявлені до стягнення суми заборгованості по тілу кредиту та відсоткам.

Однак, матеріали справи не містять виписок по рахункам окрім виписки по рахунку № НОМЕР_4 , в якому визначено заборгованість по тілу кредиту в розмір 179955,44 грн. При цьому, документи, які стосуються надання кредиту містять посилання лише на один вищевказаний рахунок і не містять інформації про інші.

Апелянт вказує, що сальдо по рахунку № НОМЕР_4 включає в себе не тільки погашення, а також суми переносу заборгованості по тілу кредиту з одного рахунку на інший, як і інформацію про відсотки за користування їх прострочення і перенесення з одного рахунку на інший.

Проте, позивачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів у обґрунтування його тверджень.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушене, самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

Надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, належить суду.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Правила щодо оцінки доказів закріплено у ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 1 якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ч. 2 ст. 86 ГПК України). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і окремо кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі (ч. 3 ст. 86 ГПК України). Зазначене положення кореспондується з приписами ч. 5 ст. 236 ГПК України, у якій визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).

Наразі позивачем належними і допустимими доказами не підтверджено наявності заборгованості першого відповідача по відсоткам у розмірі 19637,20 грн. та по тілу кредиту саме у розмірі 216697,04 грн., заявлених до стягнення. Зазначення у позові про наявність заборгованості у відповідному розмірі не є беззаперечним свідченням, що така заборгованість існує. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 19637,20 грн. є недоведеною у зв`язку з чим задоволенню не підлягає. Разом з тим, доведеною позивачем є заборгованість по тілу кредиту у розмірі 179955,44 грн. і у відповідній частині задоволення позовних вимог є правомірним.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Крім того, частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалось, у пункті 3.3 заяви-договору сторони визначили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов?язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів пеню, нараховану на суму простроченої заборгованості за період з 23.06.2021 року по 22.12.2021 року в сумі 1386,21 грн.

Як передбачено положеннями п.1 Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» №691-ІХ від 16.06.2020 року, внесено зміни до таких законодавчих актів України: 1) розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) доповнити пунктом 8 такого змісту: «8. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення"; 2) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнити пунктом 15 такого змісту: « 15. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) на усій території України встановлено карантин з 12.03.2020 року. Постановами Кабінету Міністрів України період карантину неодноразово продовжувався і станом як на момент звернення з позовом так і на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення не був скасований.

Таким чином, наявна законодавчо встановлена заборона на нарахування пені за прострочення кредитних зобов`язань позичальником в період дії карантину, тобто, з 12.03.2020 року.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відхилення позовних вимог про стягнення з відповідачів пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості за період з 23.06.2021 року по 22.12.2021 року в сумі 1386,21 грн.

Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як будо встановлено вище, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за заявою-договором між позивачем та другим відповідачем укладено договір поруки, відповідно до якого у випадку невиконання боржником (першим відповідачем) зобов`язань за заявою-договором №ID7908965 від 11.03.2020 року боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо солідарного стягнення узгоджуються з вимогами чинного законодавства та наявними між сторонами правовідносинами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73, ст. 74, ст.ст. 77-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження своєї позиції за апеляційній скаргою.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Таскомбанк» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2023 року у справі №905/207/22, яке відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2023 року у справі №905/207/22 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 03.07.2023 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов