Ухвала

від 13.03.2023 по справі 906/513/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"13" березня 2023 р. Справа № 906/513/18.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання Васильєвій Т.О.,

розглянувши заяву ТОВ "Малинський спецкар`єр" від 07.02.2023 за №02 про відстрочення виконання рішення суду у справі №906/513/18

за первісним позовом: Акціонерного товариство "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар`єр" (м.Малин Житомирської області)

про стягнення 363842,31грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар`єр" (м.Малин Житомирської області)

до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (м.Житомир)

про скасування оперативно-господарської санкції,

за участю представників сторін:

від заявника (боржника): не з`явився;

від стягувача: Дідківський М.А., довіреність від 23.12.2020 №08/15077;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.02.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2021, у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено: оперативно-господарську санкцію в сумі 363 842,31грн, застосовану АТ "Житомиробленерго" до ТОВ "Малинський спецкар`єр", скасовано.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 касаційну скаргу АТ "Житомиробленерго" задоволено: рішення Господарського суду Житомирської області від 09.02.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі №906/513/18 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов АТ "Житомиробленерго" до ТОВ "Малинський спецкар`єр" про стягнення вартості необлікованої електроенергії задоволено; у задоволенні позову ТОВ "Малинський спецкар`єр" до АТ "Житомиробленерго" про визнання недійсним акта постачальника електроенергії відмовлено; стягнуто з ТОВ "Малинський спецкар`єр" на користь АТ "Житомиробленерго" 363842,31грн вартості необлікованої електроенергії, 5457,63грн судового збору за розгляд позовної заяви, 21 658,90грн судового збору за розгляд апеляційних скарг, 14 439,26грн судового збору за розгляд касаційної скарги та 25120,00грн витрат на проведення судової експертизи.

На виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №906/513/18 видано відповідні накази від 10.01.2023.

20.02.2023 від ТОВ "Малинський спецкар`єр" надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/513/18 на період дії воєнного стану та отримання репарації з Російської федерації.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.02.2023 заяву ТОВ "Малинський спецкар`єр" від 07.02.2023 за №02 про відстрочення виконання рішення суду у справі №906/513/18 прийнято до розгляду; судове засідання для розгляду заяви призначено на 13.03.2023.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив.

Заявник (боржник) правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень причин неявки суду не надав.

Відповідно до інформації з реєстру ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 22.02.2023 та інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за №1000233332783 (копія ухвали суду від 21.02.2023 у справі №906/513/18) знаходиться у точці видачі/доставки (т.5, а.с.128-130 (на звороті)).

Представник стягувача 13.03.2023 подав до суду заперечення від 10.03.2023 №08/5530, у якому посилаючись на те, що боржником не подано жодних доказів, які б підтверджували, що підприємство не працює, що ним понесено витрати на відновлення пошкоджених будівель та щодо перебування підприємства у складному матеріальному становищі, просить відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду (т.5, а.с.131-134).

Розглянувши заяву ТОВ "Малинський спецкар`єр" від 07.02.2023 за №02 про відстрочення виконання рішення суду у справі №906/513/18, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Згідно з частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 в справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 в справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 в справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 в справі №18-рп/2012, від 25.04.2012 в справі №11-рп/2012 та від 30.06.2009 в справі №16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з положеннями статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відтак, саме на заявника у контексті приписів статей 74, 76-79 ГПК України покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав.

В обґрунтування неможливості виконання зобов`язань перед стягувачем, боржник посилається на форс-мажорні обставини, які виникли внаслідок збройної агресії Російської федерації проти України, а саме ракетного удару по майновому комплексу ТОВ "Малинський спецкар`єр", внаслідок чого підприємство зазнало збитків на суму 9152001,00грн, що зумовило зупинення роботи підприємства та неможливості здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Військовий стан, пошкодження майна ТОВ "Малинський спецкар`єр" та неможливість здійснення господарської діяльності, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Щодо наданих боржником доказів, а саме рішення виконавчого комітету Малинської міської ради від 09.06.2022 №106 "Про затвердження переліку об`єктів, розташованих на території Малинської міської територіальної громади, які зазнали руйнування та пошкодження внаслідок збройної агресії Російської федерації" та експертних звітів про визначення вартості відновлювальних робіт пошкодженого майна ТОВ "Малинський спецкар`єр", то суд не бере їх до уваги, оскільки вони жодним чином не відображають реальний фінансовий стан боржника станом на час ухвалення судом рішення. При цьому, заявником доказово не доведено здійснення заходів на відновлення пошкоджених будівель та відповідно понесення ТОВ "Малинський спецкар`єр" певних фінансових витрат.

Наведені заявником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність боржника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається ТОВ "Малинський спецкар`єр", лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Суд приймає до уваги, що боржником не подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (скрутного фінансового стану), зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, звітів про фінансові результати товариства за 2022 рік, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).

Натомість в матеріалах справи міститься постанова про закінчення виконавчого провадження №70848038 від 06.02.2023 з виконання наказу Господарського суду Житомирської області у даній справі №906/513/18 від 10.01.2023 в частині стягнення з ТОВ "Малинський спецкар`єр" на користь АТ "Житомиробленерго" витрат на професійну правничу допомогу в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції (т.5, а.с.72-74).

Вказаний факт додатково підтверджує, що у боржника наявні кошти на банківських рахунках.

Крім того, АТ "Житомиробленерго" на спростування доводів заявника про те, що внаслідок пошкодження майна підприємство не працює, долучено до матеріалів справи довідку Малинського РЕМ, з якої вбачається, що боржник у 2022 році здійснював господарську діяльність та спожив за 2022 рік 33516кВт/год електричної енергії. В той час, як спожитий обсяг електричної енергії за 2021 рік майже не відрізняється та складає 37563кВт/год (т.5, а.с.135).

В даному випадку при вирішенні питання про надання відстрочки суд враховує, що спір у цій справі виник саме з вини боржника у зв`язку з порушенням ПКЕЕ у 2018 році, тобто за 4 роки до введення на території України воєнного стану. Разом з тим, при наданні відстрочки виконання рішення, стягувач (в цьому випадку - АТ "Житомиробленерго") не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки невиконання грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог позивача з відстрочкою не призводить до наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України за період такого відстрочення та останній понесе збитки від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в економіці країни.

Судом прийнято до уваги те, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як стягувач, так і боржник несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

При цьому, наслідки військової агресії російської федерації проти України негативно відображуються на усіх без виключення сферах господарської діяльності та впливають на діяльність суб`єктів господарювання. АТ "Житомиробленерго" є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечує енергетичну незалежність Житомирської області.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.9 ЗУ "Про критичну інфраструктуру", до життєво важливих функцій та/або послуг, належать, зокрема енергозабезпечення. На сьогодні, захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України.

При вирішенні питання щодо доцільності відстрочення виконання рішення суду у цій справі судом враховано те, що стягувач також зазнав значної матеріальної шкоди внаслідок постійних ракетних обстрілів об`єктів енергетичної галузі, в тому числі і майна АТ "Житомиробленерго".

Крім того слід відзначити, що відстрочення виконання рішення на період дії воєнного стану в Україні та отримання репарації з Російської федерації, з огляду на невизначеність вказаного строку, суперечить ч.5 ст.331 ГПК України, якою передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 року по справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 року по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

В даному випадку боржником не надано жодних належних та допустимих доказів наведених ним причин неможливості виконання рішення суду, а саме лише посилання на винятковість обставин не є тими виключними обставинами, які давали б можливість для відстрочення виконання судового рішення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення позивача, матеріальні інтереси обох сторін та беручи до уваги, що відповідачем всупереч ч. 3 ст. 13 ГПК України не надано доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про відстрочення виконання рішення суду у справі № 906/513/18.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ТОВ "Малинський спецкар`єр" від 07.02.2023 за №02 про відстрочення виконання рішення суду у справі №906/513/18 відмовити.

Ухвала набрала законної сили 13.03.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Соловей Л.А.

Друк: 1 - в справу 2,3 - сторонам (рек)