Постанова

від 20.06.2023 по справі 906/513/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20 червня 2023 року Справа № 906/513/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

АТ «Житомиробленерго» - Приведьон В.М.;

ТзОВ «Малинський спецкар`єр» - Костєрєв В.І., Якименко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинський спецкар`єр» на ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.03.2023, повний текст якої складено 13.03.2023, у справі №906/513/18 (суддя Соловей Л.А.)

за первісним позовом Акціонерного товариства «Житомиробленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинський спецкар`єр»

про стягнення 363 842,31 грн заборгованості по розрахунках,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Малинський спецкар`єр»

до Акціонерного товариства «Житомиробленерго»

про скасування оперативно-господарської санкції,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.02.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 - у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено: оперативно-господарську санкцію в сумі 363 842,31грн, застосовану АТ «Житомиробленерго» до ТзОВ «Малинський спецкар`єр», скасовано.(т.3, арк.справи 141-146, 206-212).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 касаційну скаргу АТ «Житомиробленерго» задоволено - рішення господарського суду Житомирської області від 09.02. 2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі №906/513/18 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов АТ «Житомиробленерго» до ТзОВ «Малинський спецкар`єр» про стягнення вартості необлікованої електроенергії задоволено; у задоволенні позову ТзОВ «Малинський спецкар`єр» до АТ «Житомиробленерго» про визнання недійсним акта постачальника електроенергії відмовлено; присуджено до стягнення з ТзОВ «Малинський спецкар`єр» на користь АТ «Житомиробленерго» 363842,31 грн вартості необліко-ваної електроенергії, 5457,63 грн судового збору за розгляд позовної заяви, 21 658,90 грн судового збору за розгляд апеляційних скарг, 14 439,26 грн судового збору за розгляд касаційної скарги та 25120,00 грн витрат на проведення судової експертизи.(т.4, арк.справи 211-222).

На виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №906/513/18 видано відповідні накази від 10.01.2023.

20.02.2023 від ТзОВ «Малинський спецкар`єр» надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/513/18 на період дії воєнного стану та отримання репарації з Російської федерації.(т.5, арк.справи 94-98).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.03.2023 у справі №906/513/18 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинський спецкар`єр» від 07.02.2023 за №02 про відстрочення виконання рішення суду.

Суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну підпри-ємницьку діяльність боржника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається ТзОВ «Малинський спецкар`єр», лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. Місцевим судом також було враховано матеріальне становище обох сторін, а також те, що спір у цій справі виник саме з вини боржника у зв`язку з порушенням ПКЕЕ у 2018 році, тобто за 4 роки до введення на території України воєнного стану, тому відстрочення виконання рішення суду призведе не тільки до неможливості правомірного користування позивачем своїми грошовими коштами, а й до знецінення їх внаслідок інфляційних процесів в економіці країни.(т.5, арк.справи 140-143).

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ТзОВ «Малинський спецкар`єр» подало скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.03.2023 у справі №906/513/18 та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про відстрочення виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022.(т.5, арк.справи 145-148).

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи 13.03.2023, чим було порушено процесуальне право заявника на участь у судовому засіданні. Судом першої інстанції, на думку Апелянта, не враховано, що останній не працює через збитки отримані внаслідок ракетного удару по підприємству. Також зазначає, що твердження суду першої інстанції про здійснення госпо-дарської діяльності та споживання Боржником електричної енергії є невірним, адже останній споживав електричну енергію для освітлення території, яку споживали військові, що перебували на той час на території підприємства. Звертає увагу на те, що місцевий суд при винесенні рішення не врахував рішення виконавчого комітету Малинської міської ради від 09.06.2022 №106, яким боржника включено до переліку об`єктів, що зазнали руйнувань та пошкоджень внаслідок збройної агресії російської федерації та визначено ринкову вартість ремонтно-будівельних робіт на суму 9152001,00 грн. Також судом першої інстанції не надано належної оцінки листу Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 вих.№2024/02.0-7.1, яким визнано військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №906/513/18 та поновлено строк на оскарження ухвали господарського суду Житомирської області від 13.03.2023.(т.5, арк.справи 174).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 заяву судді Бучинської Г.Б. про самовідвід у справі №906/513/18 задоволено. Відведено суддю Бучинську Г.Б. від участі в розгляді справи №906/513/18 за апеляційною скаргою ТзОВ «Малинський спецкар`єр» на ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.03.2023 у справі №906/513/18. Справу №906/513/18 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого судді-члена колегії відповідно до ст.32 ГПК України.(т.5, арк. справи 176, 180).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2023 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р.(т.5, арк.справи 179).

05.06.2023 на адресу суду надійшов відзив з проханням АТ «Житомиробленерго» залишити без задоволення апеляційну скаргу ТзОВ «Малинський спецкар`єр» на ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.03.2023 про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду у справі №906/513/18, а ухвалу суду першої інстанції без змін.(т.5, арк. справи 182-186).

В судовому засіданні 20.06.2023 представники Відповідача підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задоволити, представник Позивача надав пояснення в обґрунтування своєї позиції та заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті - ГПК України) передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, перед-бачених ст.331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищу-вати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Положеннями ч.3 ст.331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст.331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верхов-ною Радою України, - і за її межами.(ч.1 ст.326 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (надалі в тексті - Конвенція), ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що при-судження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можли-вості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та 03.09.2020 у справі №905/30/16.

У постанові від 03.09.2020 у справі №905/30/16 Верховний Суд також зазначив, що оскільки питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який у свою чергу навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення на 6 місяців, відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції, задовольняючи чи відмовляючи у відповідній заяві, допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або «справедливого балансу» між сторонами, що може бути підставою для скасування рішень.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному урахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

В своїй заяві про відстрочення виконання рішення суду ТзОВ «Малинський спецкар`єр» вказує, що на даний час опинилося в скрутному фінансовому становищі через ракетний удар по підприємству, що унеможливлює першочергове виконання рішення суду через .

Судом першої інстанції враховано, що введення з 24.02.2022 воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та фінансові наслідки, проте не лише для бюджетних установ, підприємств та організацій, а також і в значній мірі для фізичних осіб-підприємців та підприємств, товариств, ОСББ тощо.

З матеріалів справи вбачається, що спір у цій справі виник через утворення у боржника заборгованості з необлікованої електричної енергії у зв`язку з порушенням останнім положень ПКЕЕ у 2018 році, тобто за 4 роки до введення на території України воєнного стану. Скаржни-ком не надано, а матеріали справи не містять погашення даної заборгованості в добровільному порядку.

Натомість, як зазначає Апелянт, підприємство включено до переліку об`єктів, що зазнали руйнувань та пошкоджень внаслідок збройної агресії російської федерації та визначено ринкову вартість ремонтно-будівельних робіт на суму 9152001,00 грн. Однак, відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо) чи документів, які б підтверджували витрати на проведення ремонтно-будівельних робіт з відновлення.

Щодо посилань Скаржника на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 вих.№2024/02.0-7.1, яким визнано військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами, як на доказ, колегія суддів зазначає наступне.

Легальне визначення форс-мажорних обставин міститься в ч.2 ст.14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР. Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).

Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов'-язана сторона не має змоги. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Така законодавча дефініція убезпечує особу від відповідальності за порушення без вини, і є однією з основоположних в цивільному праві.

Ще одним важливим законодавчим запобіжником є ст.617 ЦК України, яка визначає обставини непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Аналогічний висновок випливає зі змісту ст.218 ГКУ, яка покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, обов`язок належного виконання взятих на себе зобов`язань зберігається, звільняється боржник лише від штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов'-язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, Верховний суд у своїх постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21 сформулював висновки, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Апеляційний суд звертає увагу, що законодавством встановлена форма підтвердження форс-мажорних обставин з боку третіх осіб, якими в Україні виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва. Ці органи в межах своєї компетенції видають сертифікати про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов`язання.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №911/589/21, від 14.02. 2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Натомість. Як вбачається з матеріалів справи, Скаржником не надано такого сертифікату ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанцій, тому даний лист колегія суддів не бере до уваги.

Тверджень Скаржника про неналежне повідомлення його судом першої інстанції про дату проведення судового засідання апеляційний суд відхиляє.

Адже, як стверджено матеріалами справи, Скаржником до апеляційної скарги додано витяг із трекінгу Укрпошти як на підтвердження отримання ухвали суду 14.03.2023. Проте, як вбачається з перевірки статусу відстеження, відправлення перебувало у точці видачі/доставки (11604, м.Малин, Україна) з 25.02.2023, тобто направлена Апелянту судом ухвала на поштовому відділенні пролежала 18 днів до її отримання.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.(ч.4 ст.13 ГПК України).

Тому, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.331 ГПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

На переконання суду апеляційної інстанції, при подачі заяви про відстрочку виконання рішення суду, Скаржник повинен був знати порядок та строки розгляду даної заяви, а тому мав цікавитися щодо дати призначення розгляду своєї заяви.

Крім того, Єдиний реєстр судових рішень, а також стан розгляду справ на сайті Судової влади є безкоштовними та загальнодоступними цілодобово, а тому Скаржник не був позбавлений можливості здійснювати моніторинг щодо стадії розгляду його заяви.

Також, апеляційний суд наголошує, що Скаржником не зазначено чіткого терміну до коли суд має право відстрочити виконання рішення суду, натомість суд ч.5 ст.331 ГПК України обмежений в такому розстроченні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Відповідач вправі звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку на будь-якій стадії провадження у справі після прийняття судового рішення залежно від обставин.

Інші докази, які б вказували на неможливість виконання рішення суду або ускладнюють його виконання, в матеріалах справи відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинський спецкар`єр» про відстрочку виконання рішення суду до отримання репарацій з російської федерації не підлягає задоволенню.

Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Відповідача за первісним позовом не встановлено.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,73,74,86,232,233,240,255,269,270,271,275,276,282,284 Господарсь-кого процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинський спецкар`єр» на ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.03.2023 у справі №906/513/18 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №906/513/18 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.