Рішення

від 13.03.2023 по справі 910/18083/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2023справа №910/18083/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/18083/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, офіс 103, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 41264766)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Плюс» (вул. Ярославська, буд. 4-Б, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 39827038) та

публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (вул. Марини Раскової, буд. 15, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 19019775),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 21708016),

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 06.07.2015 №б/н,

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача-1 - Пустовіта О.Ю. (довіреність від 10.03.2023 №б/н);

відповідача-2 - не з`явився;

третьої особи - не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - Компанія) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Плюс» (далі - Товариство) та публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі - Банк) про визнання недійсним укладеного публічним акціонерним товариством «Авант-банк» (далі - ПАТ «Авант-банк») та Товариством договору відступлення права вимоги від 06.07.2015 №б/н (далі - Договір від 06.07.2015).

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- в провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/8644/20 за позовом Товариства до Банку, Компанії про визнання недійсними відкритих торгів та договорів;

- Банком неправомірно включено до пулу власного активу, який був реалізований Компанією на відкритих торгах (аукціоні), оформлених протоколом від 30.03.2020 №UA-EA-2020-03-19-000019-b, права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, внаслідок чого Банком і Компанією укладено договір від 27.04.2020 №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - Договір №81) та договір від 27.04.2020 №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - Договір №81/1), що порушують законні права та інтереси позивача;

- 24.04.2015 Банком та ПАТ «Авант-банк» укладено договір застави майнових прав №ММ72121LG/S-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А., зареєстрований за №219 (далі - Договір застави від 24.04.2015), відповідно до якого Банк передав ПАТ «Авант-Банк» в заставу майнові права за кредитними та іпотечними договорами та згідно з умовами якого до ПАТ «Авант-Банк» перейшло право кредитора за вказаними кредитними договорами, іпотекодержателя за іпотечними договорами та оригінали документів, які підтверджують це право;

- ознайомившись з доданими до позовної заяви документами Компанією встановлено, що 06.07.2015 ПАТ «Авант-банк» та Товариством укладений Договір від 06.07.2015, відповідно до якого ПАТ «Авант-банк» відступило права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, серед яких, зокрема, і договори, які були реалізовані на відкритих торгах на користь Компанії;

- Договір від 06.07.2015 містить елементи фіктивності, оскільки дії сторін під час його укладення направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених Договором від 06.07.2015, а на фіктивний перехід права власності на майно з метою створення «добросовісного» власника за нікчемним правочином для унеможливлення застосування наслідків нікчемного правочину, а відповідно такі обставини є підставою для визнання Договору від 06.07.2015 недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Стислий виклад заперечень Товариства

Товариство 14.12.2020 подало суду відзив на позову, в якому вказало таке:

- у провадженні господарського суду міста Києва (№910/22726/15, №910/22746/15, №910/22539/15) і господарського суду Київської області (№911/3892/15, №911/3875/15, №911/3885/15) перебували справи за позовами Банка до боржників за кредитними договорами, які були передані ПАТ «Авант-банк» в заставу останньому на підставі укладеного Банком і ПАТ «Авант-банк» Договору застави від 24.04.2015; рішеннями судів у вказаних справах, зокрема, було встановлено, що Договір застави від 24.04.2015 за змістом та формою договору не суперечить положенням ЦК України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, і такий договір не підпадає під ознаки і випадки, передбачені положеннями частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон); судами також було встановлено, що Банк не має жодних прав до позичальників/іпотекодавців за кредитними та іпотечними договорами, оскільки право вимоги до них набуло ПАТ «Авант-банк», яке згодом передало дані права Товариству;

- враховуючи умови Договору №81/1, позивач був цілком обізнаний з тим, що на момент його укладення право вимоги за кредитними договорами №772, №817, №833, №76, №779, №774 і №649 та договорами, що забезпечували їх виконання, Банку не належало, а також про розгляд справ №911/3892/15, №910/22726/15, №911/3875/15, №911/3885/15, №910/22539/15, №910/22536/15, №910/22746/15, №910/22736/15; Компанія повністю розуміла проблемний характер такого придбання та маючи можливість оцінити усі ризики неотримання очікуваних майна або грошових коштів, все одно уклала з Банком зазначений договір;

- 26.10.2020 господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/8644/20 (суддя Балац С.В.) за позовом Товариства до Банка і Компанії про визнання недійсними відкритих торгів та договорів, яким позовні вимоги Товариства задоволено частково; визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b) та визнано недійсними з моменту укладення Договір №81 та Договір №81/1 в частині, що стосується договорів, які були передані ПАТ «Авант-банк» у заставу; закрито провадження в частині вимоги про визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.03.2020 №UA-EA-2020-03-19-000019-b, складеного за результатами проведених електронних торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту №GL16N717120;

- слід зазначити, що визнання оспорюваного договору недійсним призведе до відновлення прав вимоги за кредитними і іпотечними договорами у ПАТ «Авант-банк», однак не призведе до відновлення прав вимоги у Банка та до набуття позивачем прав вимоги за такими договорами.

Крім того, у відзиві на позов Товариство просило суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовних вимог Компанії.

3. Стислий виклад пояснень третьої особи щодо предмета спору

25.01.2021 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд задовольнити позов з огляду на те, що: у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань, норми є спеціальними, а Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах; під час здійснення перевірки комісією Фонду було виявлено, що договір застави майнових прав від 26.05.2015, а також Договір застави №MM72121LG/S-1 та додатковий договір від 29.04.2015 №1 до Договору застави майнових прав №MM72121LG/S-1, укладених Банком та ПАТ «Авант-банк», відповідно до умов яких до останнього перейшли майнові права за кредитними договорами, у тому числі за договором про відкриття кредитної лінії від 29.08.2014 № 833, договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 03.11.2008 №76, договором про відкриття кредитної лінії від 30.12.2013 №779, договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 20.12.2013 №774, договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 10.09.2012 №649, договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 18.12.2013 №772 та договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 25.03.2014 №817 є нікчемними, оскільки при укладенні даного договору було допущено ряд порушень норм чинного законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України; договір застави майнових прав від 26.05.2015 є нікчемним з підстав, визначених пунктами 1, 2, 3, 7 частини третьої статті 38 Закону.

4. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.12.2020.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2020 підготовче засідання відкладено на 25.01.2021; залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Банка.

Товариство 25.01.2021 подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У поданому 25.01.2021 відзиві на позов Фонд просив суд поновити пропущений процесуальний строк на подання суду відзиву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2021 судом поновлено Фонду строк на подання відзиву на позов та долучено його до матеріалів справи; продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 22.02.2021.

22.02.2021 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2021 підготовче засідання відкладено на 22.03.2021.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2021 провадження у справі зупинено до вирішення господарським судом міста Києва спору зі справи №910/8680/20 та набрання рішенням з названої справи законної сили.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2021 зі справи №910/8680/20 (суддя Баранов Д.О.) позови приватного акціонерного товариства «Банкомзв`язок» (далі - ПрАТ «Банкомзв`язок») та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-Інвест» (далі - ТОВ «Кристалл-Інвест»), товариства з обмеженою відповідальністю «Інбудком 2001» (далі - ТОВ «Інбудком 2001»), товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія «Альянс» (далі - ТОВ «КБК «Альянс»), товариства з обмеженою відповідальністю «Євроцивілбуд 1» (далі - ТОВ «Євроцивілбуд 1»), товариства з обмеженою відповідальністю «Таундевелопменткомпані» (далі - ТОВ «Таундевелопменткомпані») та товариства з обмеженою відповідальністю «Кільченський Беріг» (далі - ТОВ «Кільченський Беріг») задоволено частково; позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» - задоволено; визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020, з реалізації лоту №GL16N717120 та протокол електронного аукціону від 30.03.2020 №UA-EA-2020-03-19-000019-b, за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту №GL16N717120 та визнано недійсними з моменту укладення Договір №81 і Договір №81/1 в частині, що стосується договорів:

- договору від 11.06.2013 №732/5 про відкриття кредитної лінії, укладеного АТ «Банкомзв`язок» і Банком;

- договору від 11.02.2014 №803/5 про відкриття кредитної лінії, укладеного АТ «Банкомзв`язок» і Банком;

- договору іпотеки від 25.11.2010, укладеного АТ «Банкомзв`язок» і Банком, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №10843;

- договору застави майна від 11.12.2014 №5-3, укладеного АТ «Банкомзв`язок» і Банком;

- договору від 30.05.2013 №729 про відкриття траншевої кредитної лінії, укладеного Банком і ТОВ «Агро-фірма «Парадайз» (нове найменування - ТОВ «Інбудком 2001»);

- договору від 06.10.2009 №87 про відкриття траншевої кредитної лінії, укладеного Банком і ТОВ «КБК «Альянс»;

- договору від 10.10.2008 №68 про відкриття траншевої кредитної лінії, укладеного Банком і ТОВ «КБК «Альянс»;

- договору від 10.07.2013 №738 про відкриття траншевої кредитної лінії, укладеного Банком і ТОВ «Кільченський Беріг»;

- договору від 29.07.2010 №285 про відкриття траншевої кредитної лінії, укладеного Банком і ТОВ «Кристалл-Інвест»;

- договору від 18.11.2010 №337 про відкриття траншевої кредитної лінії, укладеного Банком і ТОВ «Кристалл-Інвест»;

- договору від 18.12.2009 №108 про відкриття траншевої кредитної лінії, укладеного Банком і ТОВ «Євроцивілбуд 1»;

- договору від 29.11.2013 №766 про відкриття траншевої кредитної лінії, укладеного Банком і ТОВ «Євроцивілбуд 1»;

- договору від 29.11.2013 №769 про відкриття траншевої кредитної лінії, укладеного Банком і ТОВ «Таундевелопменткомпані»;

- іпотечного договору від 30.05.2013, укладеного Банком і ТОВ «Таундевелопменткомпані», посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №755;

- іпотечного договору від 21.06.2013, укладеного Банком і ТОВ «Агро-фірма «Парадайз» (нове найменування - ТОВ «Інбудком 2001»), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №3649;

- іпотечного договору від 21.06.2013, укладеного Банком і ТОВ «Ледінвест 3000», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №3662;

- іпотечного договору від 26.06.2013, укладеного Банком і ТОВ «Ледінвест 3000», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №3734;

- іпотечного договору від 30.07.2013, укладеного Банком і ТОВ «Ледінвест 3000», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №613;

- іпотечного договору від 29.06.2010, укладеного Банком і ТОВ «Лендблоксінвестмент» / ТОВ «Київоблбуд-1», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №4476;

- іпотечного договору від 27.08.2010, укладеного Банком і ТОВ «Лендблоксінвестмент» / ТОВ «Київоблбуд-1», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №6281;

- іпотечного договору від 05.02.2010, укладеного Банком і ТОВ «Кристалл-Інвест», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрованого в реєстрі за №106;

- договору поруки від 28.05.2015 №68-6, укладеного Банком, ТОВ «КБК «Альянс» і ОСОБА_1 ;

- договору поруки від 28.05.2015 №68-5, укладеного Банком, ТОВ «КБК «Альянс» і ДП «Мілкіленд-Україна»;

- іпотечного договору від 10.07.2013, укладеного Банком і ТОВ «Кільченський Беріг», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрованого в реєстрі за №526;

- іпотечного договору від 29.07.2010, укладеного Банком і ТОВ «Лендблоксінвестмент», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №5460;

- іпотечного договору від 24.07.2012, укладеного Банком і ТОВ «Укрбудінвесткомпані», посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №1416;

- іпотечного договору від 18.12.2009, укладеного Банком і ТОВ «Бізнес-Парк 3000», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №9813;

- іпотечного договору від 29.11.2013, укладеного Банком і ТОВ «Фобострейд», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №1370;

- іпотечного договору від 21.08.2014, укладеного Банком і ТОВ «Таундевелопменткомпані», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрованого в реєстрі за №2229;

- іпотечного договору від 26.11.2014, укладеного Банком і ТОВ «Лендліз», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №3269;

- іпотечного договору від 26.11.2014, укладеного Банком і ТОВ «Сіті-Стрейт», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрованого в реєстрі за №3276.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/8680/20 (в частині пунктів 1, 2, 3, 5-20 резолютивної частини) щодо частково задоволених позовних вимог ПрАТ «Банкомзв`язок», ТОВ «Євроцивілбуд 1», ТОВ «Кристалл-Інвест», ТОВ «Кільченский беріг», ТОВ «КБК «Альянс», ТОВ 2Таундевелопменткомпані», ТОВ «Інбудком 2001», та в частині повністю задоволених позовних вимог ТОВ «Фрунзе 69» - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Банкомзв`язок», ТОВ «Євроцивілбуд 1», ТОВ «Кристалл-Інвест», ТОВ «Кільченский беріг», ТОВ «КБК «Альянс», ТОВ «Таундевелопменткомпані», ТОВ «Інбудком 2001», ТОВ «Фрунзе 69» про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020, з реалізації лоту №GL16N717120 та протоколу електронного аукціону від 30.03.2020 №UA-EA-2020-03-19-000019-b, за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120, та про визнання недійсними з моменту укладення Договору №81 та Договору №81/1 в частині - відмовлено; в решті рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/8680/20 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.10.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/8680/20 залишено в силі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2021 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.12.2021.

Товариство 20.12.2021 подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2021 провадження у справі зупинено до винесення Північним апеляційним господарським судом судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Муської Н.В. на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/8680/20; зобов`язано представників сторін повідомити господарський суд міста Києва про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/18083/20.

Станом на 20.12.2022 жодних повідомлень до суду від представників сторін про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі, до суду не надходило.

Разом з тим, за інформацією з автоматизованої системи документообігу суду «Діловодство спеціалізованого суду» ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Мурської Н.В. на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/8680/20. Окрім того, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2022 касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Н.В. залишено без задоволення, а вказану ухвалу апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2022 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.01.2023.

23.01.2023 відповідач-1 подав суду клопотання про долучення доказів у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2023.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2023 розгляд справи по суті відкладено на 13.03.2023.

Представники позивача, відповідача-2 і третьої особи у судове засідання 13.03.2023 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд судом даної справи обізнані.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 13.03.2023 оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача-1, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представник відповідача-1 виступив з промовою (заключним словом), в якій посилався на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.03.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Так, позивач зазначає про те, що в провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/8644/20 за позовом Товариства до Банка і Компанії про визнання недійсними відкритих торгів та договорів.

Позовні вимоги Товариство мотивує тим, що Банком неправомірно включено до пулу власного активу, який був реалізований Компанії на відкритих торгах (аукціоні), оформлених протоколом від 30.03.2020 №UA-EA-2020-03-19-000019-b, права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, що призвело до звернення Товариства до господарського суду із вимогами про:

- визнання недійними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту №GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b);

- визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.03.2020 №UA-EA-2020-03-19-000019-b, складеного за результатами проведених електронних торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту №GL16N717120;

- визнання недійсним з моменту укладення Договору №81;

- визнання недійсним з моменту укладення Договору №81/1.

Як вказує Компанія, остання, ознайомившись з матеріалами справи №910/8644/20, встановила, що ПАТ «Авант-банк» і Товариством було укладено Договір від 06.07.2015, за умовами якого ПАТ «Авант-банк» відступило права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, серед яких, зокрема, і договори, які були реалізовані на відкритих торгах на користь Компанії.

В межах розгляду справи №910/8644/20 судами встановлено таке.

Фондом було розміщено на офіційному вебсайті паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу вимог Банка, відповідно до якого 30.03.2020 проведені відкриті торги (аукціон) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, з реалізації активів (майна) Банку, зокрема лоту №GL16N717120 (права вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб?єктами господарювання та фізичними особами, частина з яких знаходяться в заставі Національного банку України).

Згідно з публічним паспортом активу у наведений лот торгів були включені права вимоги та інші майнові права за договорами, зокрема, за: договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 20.12.2013 №774; договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 25.03.2014 №817; договором про надання кредиту від 03.11.2008 №76; договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 18.12.2013 №772; договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 10.09.2012 №649; договором про відкриття кредитної лінії від 29.08.2014 №833; договором про відкриття кредитної лінії від 30.12.2013 №779; іпотечним договором від 29.08.2014 №2307; іпотечним договором від 30.12.2014 №5118; іпотечним договором від 20.12.2013 №1584; іпотечним договором від 19.05.2014 №1114; іпотечним договором від 25.03.2014 №576; іпотечним договором від 19.05.2014 №1127; іпотечним договором від 18.12.2013 №1557; іпотечним договором від 28.08.2014 №2286; іпотечним договором від 29.06.2010 №4478.

30.03.2020 за результатами відкритих торгів (аукціону) центральною базою даних електронної торгової системи сформовано протокол електронного аукціону від 30.03.2020 №UA-EA-2020-03-19-000019-b, відповідно до якого переможцем електронного аукціону щодо реалізації лоту №GL16N717120 визначено Компанію.

27.04.2020 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 30.03.2020 №UA-EA-2020-03-19-000019-b, Банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації (банк за договором), і Компанією (новий кредитор) укладені Договори №81 і №81/1.

Відповідно до пункту 1.1 Договору №81/1 в порядку та на умовах, визначених Договором №81/1, продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які, зокрема, включають:

- права кредитора за правами вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів та/або визнання нікчемних договорів права, які випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягає передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права, які випливають з мирових угод, договорів з арбітражним керуючим, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів тощо), які виникнуть у майбутньому у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації боржників;

- право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов?язані із здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів;

- інші права, що пов?язані або випливають із прав вимоги.

Згідно з пунктом 1.3 Договору №81/1 майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання Договору №81/1.

Обґрунтовуючи звернення з даним позовом, Товариство вказувало на те, що станом на час проведення відкритих торгів Банк не володів правами щодо вимог як за кредитними, так і за іпотечними договорами, що забезпечували виконання наданих кредитів, а тому не мав права включати ці права вимоги до пулу активів банку, що становили лот №GL16N717120, оскільки вони належать Товариству у зв?язку з набуттям їх за Договором від 06.07.2015 та договором від 17.07.2015. При цьому, Товариство звертало увагу на те, що факт переходу до нього прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами не оспорювався, а тому, вважаючи себе добросовісним набувачем вказаного майна, просить визнати недійсними результати проведених торгів та укладених на їх виконання договорів.

Отже, причиною виникнення спору у справі 910/8644/20 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону та договорів, що були укладені за результатами визначення переможця торгів.

Матеріалами справи підтверджується та жодною із сторін не заперечується, що 24.04.2015 ПАТ «Авант-банк» (заставодержатель) і Банком (заставодавець) в забезпечення виконання зобов?язань за міжбанківським кредитним договором від 24.04.2015 №ММ72121LG укладено договір застави майнових прав №MM72121LG/S-1 (в подальшому в який внесено зміни додатковим договором від 29.04.2015), за умовами якого сторони визначили предмет застави: майнові права за кредитними договорами, що укладені заставодавцем і юридичними особами, перелік яких наведено у додатку №1 до договору.

26.05.2015 ПАТ «Авант-банк» (заставодержатель) і Банком (заставодавець) укладено договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. та зареєстрований в реєстрі за №219 (далі - Договір застави майнових прав від 26.05.2015), в преамбулі якого сторонами узгоджено, що згідно з частиною третьою статті 631 ЦК України умови договору застави майнових прав застосовуються до відносин сторін, які виникли з моменту укладення договорів застави майнових прав від 24.04.2015 №MM72121LG/S-1 та додаткового договору до нього від 24.04.2015.

Пунктом 1.1 Договору застави майнових прав від 26.05.2015 (аналогічний зміст умови вказаний у договорі застави майнових прав від 24.04.2015 №MM72121LG/S-1) передбачено, що предметом застави за даним договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені заставодавцем і юридичними особами, перелік яких наведено у додатках №1 та №2 до договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору застави майнових прав від 26.05.2015 надана застава майнових прав забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають з умов укладених ними договорів (міжбанківського кредитного договору від 24.04.2015 №ММ72121LG (кінцевий термін виконання - 06.07.2015), міжбанківського кредитного договору від 29.04.2015 №ММ72201LG (кінцевий термін виконання - 11.06.2015), далі - основні зобов?язання).

Згідно з підпунктом 3.1.4 пункту 3.4 Договору застави майнових прав від 26.05.2015 (аналогічний зміст умови зазначений в договорі застави майнових прав від 24.04.2015 №MM72121LG/S-1) заставодержатель (ПАТ «Авант-банк») має право звертати стягнення на предмет застави і реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за основним зобов?язанням у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов?язань у разі, зокрема, прийняття НБУ рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.

За змістом пункту 4.1 Договору застави майнових прав від 26.05.2015 (аналогічний зміст умови вказаний у договорі застави майнових прав від 24.04.2015 №MM72121LG/S-1) у разі набуття заставодержателем підстав для звернення стягнення на предмет застави відповідно до даного договору та чинного законодавства заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави шляхом відступлення права вимоги за кредитним договором у порядку, встановленому пунктом 4.6 даного договору.

Відповідно до пункту 4.6 Договору застави майнових прав від 26.05.2015 (аналогічний зміст умови зазначено в договорі застави майнових прав від 24.04.2015 №MM72121LG/S-1) у випадку, якщо у строки, встановлені кредитним договором, заставодавець не виконає (повністю чи частково) основне зобов?язання, в т.ч. не поверне заставодержателю кредит та/або не сплатить проценти за його користування, та/або не сплатить неустойку (пеню та штрафи), та/або іншу заборгованість, платежі, та/або не виконає інші зобов?язання, які передбачені та/або випливають з основного зобов?язання та цього договору, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов?язання, що визначено основним зобов?язанням, а також в інших випадках, передбачених даним договором, або у разі прийняття рішення про визнання заставодавця проблемним або запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізації (злиття, приєднання, виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов?язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором. Набуття заставодержателем всіх прав та обов?язків кредитора (заставодавця) до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором, не потребує укладення додаткового договору заставодержателя з заставодавцем.

28.05.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АПТ «Український професійний банк», прийнятим на підставі постанови правління НБУ від 28.05.2015 №348 «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних», з 29.05.2015 розпочато процедуру виведення Банка з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на 3 місяці: з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно, призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Пантіну Л.О.

Згідно з постановою правління НБУ від 28.08.2015 №562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28.08.2015 №158 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку»; з 31.08.2015 розпочато процедуру ліквідації Банка та делеговано всі повноваження ліквідатора Банка, визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіній Л.О. строком на 1 рік, з 31.08.2015 до 30.08.2016 включно.

28.08.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду №158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», припинено здійснення тимчасової адміністрації у Банку 28.08.2015, відкликано всі повноваження тимчасового адміністратора, розпочато процедуру ліквідації Банка з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання, з 31.08.2015 по 30.08.2016.

В рамках розгляду справ про звернення стягнення на предмет іпотеки, перелік яких наведений Товариством у позовній заяві, судами встановлено, що 28.05.2015 ПАТ «Авант-банк» надіслало на адресу Банк лист №649, в якому повідомило про наявність заборгованості за міжбанківським кредитним договором та про перехід всіх прав і обов?язків кредитора до ПАТ «Авант-Банк» згідно з договором застави за №219. Вказані обставини жодною із сторін не заперечуються та не спростовані.

В подальшому 06.07.2015 ПАТ «Авант-Банк» (первісний кредитор за договором), Товариством (новий кредитор за договором) і PSCP Holding Limited (гарант за договором) укладено Договір від 06.07.2015, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги відповідно до договорів згідно з додатком 1 до Договору від 06.07.2015, яке виникло у первісного кредитора відповідно до договору застави майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. від 26.05.2015 за реєстровим №219.

Згідно з пунктом 1.2 Договору від 06.07.2015 новий кредитор одержує право вимоги замість первісного кредитора за кредитними договорами відповідно до додатку 1 до Договору від 06.07.2015. Датою переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора є дата повного та фактичного розрахунку новим кредитором з первісним кредитором за Договором від 06.07.2015 з урахуванням положень розділу 3 та пункту 6.1 Договору від 06.07.2015.

Пунктом 3.1 Договору від 06.07.2015 сторонами узгоджено, що новий кредитор зобов??язаний не пізніше 13.07.2015 сплатити первісному кредитору вартість права вимоги, а первісний кредитор зобов?язаний прийняти грошові кошти у сумі 93 927 000 грн.

У разі якщо новий кредитор не сплатив грошові кошти первісному кредитору в термін та у сумі, вказаній в пункті 3.1 Договору від 06.07.2015, гарант зобов?язаний не пізніше 17.07.2015 сплатити первісному кредитору, а первісний кредитор зобов?язаний прийняти грошові кошти у сумі 4 468 831,08 доларів США. Оплата їх здійснюється шляхом перерахування на рахунок первісного кредитора за відповідними реквізитами (пункт 3.2 Договору від 06.07.2015).

Відповідно до пункту 3.4 Договору від 06.07.2015 після повної оплати вартості відступлених прав вимоги за Договором від 06.07.2015 первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права вимоги за договорами згідно з додатком 1 до Договору від 06.07.2015.

У випадку якщо гарант до дати, вказаної у пункті 6.1 Договору від 06.07.2015, не виконає своє зобов?язання щодо оплати вартості права вимоги, Договір від 06.07.2015 припиняється на наступний день, а первісний кредитор набуває право продати право вимоги будь-якій третій стороні (пункт 3.5 Договору від 06.07.2015).

За наявним платіжним дорученням про сплату коштів в іноземній валюті (cliеnt: 353755; Ref.No 915153) 17.07.2015 гарантом за вказаними у Договорі від 06.07.2015 реквізитами рахунку здійснено перерахунок ПАТ «Авант-банк» коштів у сумі 4 468 831,08 доларів США.

Доказів того, що вказані кошти не були зараховані ПАТ «Авант-банк» в рахунок здійснення оплати прав вимог за Договором від 06.07.2015, або повернуті банком, в матеріалах справи відсутні. Відтак судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариством як добросовісним набувачем набуто право вимоги за кредитними договорами, що визначені у додатку №1 до Договору від 06.07.2015, а саме за договорами про відкриття траншевої кредитної лінії від 20.12.2013 №774, від 25.03.2014 №817, від 03.11.2008 №76, від 18.12.2013 №772, від 10.09.2012 №649, від 29.08.2014 №833 і від 30.12.2013 №779.

17.07.2015 ПАТ «Авант-банк» і Товариством укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А., реєстровий №2260, за умовами якого ПАТ «Авант-банк» передано Товариству права вимоги до іпотекодавців, а Товариством набуто право вимоги до Банку в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за іпотечними договорами від 29.08.2014 №2307, від 30.12.2014 №5118, від 20.12.2013 №1584, від 19.05.2014 №1114, від 25.03.2014 №576, від 19.05.2014 №1127, від 18.12.2013 №1557, від 28.08.2014 №2286 і від 29.06.2010 №4478.

Заперечуючи проти набуття Товариством прав вимоги за наведеними кредитними та іпотечними договорами, Банк і Компанія вказують на те, що згідно з наказом від 29.05.2015 №26/ТА уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених банком.

В результаті перевірки комісією виявлено, що при укладанні договору застави майнових прав, укладеного Банком і ПАТ «Авант-банк», допущено ряд порушень законодавства України та обмежень, встановлених НБУ. Наведене стало підставою для прийняття комісією рішення, що зафіксовано в протоколі від 25.08.2015 №31, про визнання нікчемним договору застави майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. за № 219, згідно з пунктами 1, 2, 3, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, комісією доручено юридичному департаменту та Департаменту корпоративного бізнесу банку здійснити дії щодо направлення повідомлення про нікчемність правочинів відповідно до статті 38 названого Закону ПАТ «Авант-банк», всім позичальникам, поручителям, заставодавцям та іпотекодавцям. В разі необхідності розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

В контексті наведених заперечень суд апеляційної інстанції при застосуванні статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 зі справи №910/12294/16, за якою правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду.

Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 ЦК України та частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін в силу вимог закону. Наказ Банку не є підставою для застосування таких наслідків, тому не може вважатись одностороннім правочином, адже він не є підставою для виникнення цивільних прав та обов?язків ні у Банку, ані у іншої сторони правочину, віднесеного наказом до нікчемних. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом Банку як суб?єкта господарювання, виданим керівником Банку в межах своїх повноважень.

Щоб застосувати наслідки нікчемного правочину, Банк як сторона такого правочину повинен звернутися з відповідним позовом до суду.

Отже, Фонд самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів. Фонд у разі виявлення нікчемних правочинів зобов?язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15).

Усталеність визначення вказаної правової позиції підтверджується постановами Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 04.07.2018 у справі №819/353/16, від 05.12.2018 у справі №826/23064/15 і від 27.02.2019 у справі №826/8273/16.

В матеріалах справи відсутні як докази звернення Фонду до ПАТ «Авант-банк» з повідомленням про нікчемність договору застави майнових прав та вимогою їх повернення в добровільному порядку, так і рішення суду щодо застосування наслідків нікчемного правочину.

За відсутності судового рішення про застосування наслідків нікчемного правочину та у зв?язку з фактичною наявністю спору про такі наслідки, у Банка в особі Фонду з питань безпосереднього виведення з ринку Банка були відсутні правові підстави для поновлення на балансі банку кредитної заборгованості за наведеними кредитними договорами та, відповідно, включення їх та забезпечувальних правочинів в пул активу банку при проведенні спірного електронного аукціону (така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №910/8024/18).

При цьому, посилання Компанії на неможливість застосування у даних спірних правовідносинах наслідків нікчемного правочину у вигляді реституції у зв?язку з відчуженням ПАТ «Авант-банк» позивачу вказаних прав вимоги, судова колегія визнає безпідставними, оскільки перебування спірного майна у володінні позивача як добросовісного набувача не позбавляло, зокрема, Банк до проведення спірного електронного аукціону звернутися до суду з відповідним позовом в інший спосіб, що передбачений приписами цивільного законодавства України.

Щодо аргументів Компанії та Банка про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки протоколу № 31 від 25.08.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів), зокрема, в частині визнання нікчемним договору застави майнових прав, судова колегія апеляційної інстанції у справі №910/8644/20 зазначила, що виходячи з предмета та підстави позову у даній справі, - до предмета доказування не входить встановлення обставин нікчемності договору, оскільки наведене підлягає з`ясуванню в рамках вирішення спору про застосування наслідків нікчемного правочину у зв`язку з наявністю фактичного спору та заперечень позивача в добровільному порядку здійснити повернення цього майна.

Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування процедури правових наслідків нікчемності правочину викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц; від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, згідно яких за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Додатковим підтвердженням визнання Компанію необхідності застосування наслідків нікчемності правочину в судовому порядку є звернення Компанії до господарського суду з позовом до Товариства і товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільська 9» про застосування наслідків нікчемних правочинів (справа №910/18257/20).

Крім того, як додатково стверджував представник Банка в судовому засіданні, метою звернення, зокрема, з позовом Компанії до Товариства і Банку про визнання недійсним Договору від 06.07.2015 (справа №910/18083/20) є фактичне застосування наслідків нікчемного правочину.

Однак наведене не спростовує встановлених судом апеляційної інстанції у справі №910/8644/20 обставин щодо недотримання Банком наведеної процедури витребування переданих в заставу спірних майнових прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами до їх включення в пул активів Банку та продажу на електронному аукціоні.

При цьому з огляду на унормований господарським процесуальним законом принцип диспозитивності господарського судочинства, як зазначив суд апеляційної інстанції, у останнього відсутня процесуальна можливість застосувати у справі №910/8644/20 наслідки недійсності нікчемності правочину, укладеного Банком і ПАТ «Авант-Банк», з урахуванням набуття відповідних прав добросовісним набувачем - Товариством.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2020 зі справи №910/8644/20, зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021, залишеними без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2021, позов задоволено частково; визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту №GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b), протокол електронного аукціону від 30.03.2020 UA-EA-2020-03-19-000019-b, та визнано недійсними з моменту укладення Договір №81 і Договір №81/1 в частині, що стосується Кредитних договорів і Іпотечних договорів.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою - третьою і п?ятою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно з пунктом 3.11 постанова пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов?язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобовязанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також придбання права вимоги на виконання зобов?язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).

Частиною першою статті 350 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов?язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов?язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов?язання клієнта перед фактором.

Зобов?язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов?язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» віднести до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім операцій з цінними паперами, у тому числі похідними цінними паперами, а також операцій інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ), які здійснюються в порядку та в межах, встановлених Законом України «Про інститути спільного інвестування» та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що регламентують питання діяльності ІСІ):

фінансування клієнтів - суб?єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення;

отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у ЦК України, як вбачається зі змісту його статей 512 і 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб?єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, з частини першої статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини п?ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб?єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб?єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 ГК України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов?язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов?язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобовїязань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються послуги факторингу.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов?язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Частиною першою статті 1084 ЦК України передбачено, що якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов?язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов?язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

ВИСНОВКИ

Так, позивач вважає, що Договір від 06.07.2015 має бути визнаний недійсним, оскільки Договір від 06.07.2015 не направлений на виконання його мети, а саме вимагати виконання зобов?язання за кредитними договорами, а направлений на отримання можливості припинення правовідносин шляхом фактично поєднання в одній особі боржника та кредитора, а саме належним одній особі Сподіну С.Ю. юридичних осіб - боржників (товариства з обмеженою відповідальністю «Космо-плаза» (кредитний договір від 20.12.2013 №774) і публічного акціонерного товариства «Аверс» (кредитний договір від 29.08.2014 №833)), у зв?язку з чим зазначений договір є фіктивним.

Разом з тим, Договір від 06.07.2015 є повністю виконаним його сторонами, жодних доказів, які б підтверджували фіктивність правочину, матеріали справи не містять, а наявність єдиного кінцевого бенефіціара у кредитора і боржників не є безумовною підставою наявності ознак фіктивного правочину.

Що ж до правової природи Договору від 06.07.2015, то слід зазначити таке.

У даній справі Банком (позичальник; заставодатель) і ПАТ «Авант-банк» (кредитор; заставодержатель) було укладено:

- міжбанківський кредитний договір від 24.04.2015 №MM72121LG, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 3 000 000 доларів США на строк з 24.04.2015 по 06.07.2015 включно; сплати процентів за користування кредитом; за пунктом 1.7 вказаного договору як забезпечення виступають майнові права за укладеними позичальником кредитними договорами з юридичними особами на загальну суму 530 601 540,80 грн, згідно з реєстром, який є додатком до договору застави майнових прав від 24.04.2015 №MM72121LG/S-1;

- міжбанківський кредитний договір від 29.04.2015 №MM72201LG, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 31 000 000 грн на строк з 29.04.2015 по 11.06.2015 включно; сплати процентів за користування кредитом; за пунктом 1.6 зазначеного договору як забезпечення виступають майнові права за укладеними позичальником кредитними договорами з юридичними особами на загальну суму 54 500 000 грн, відповідно до реєстру, який є додатком до договору застави майнових прав від 24.04.2015 №MM72121LG/S-1.

Відповідно до пункту 1.1 Договору від 06.07.2015 первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги за договорами, перелік яких міститься у додатку 1 до Договору від 06.07.2015, яке виникло у первісного кредитора на підставі договору застави майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. від 26.05.2015 за реєстровим №219.

Згідно з пунктом 1.2 Договору від 06.07.2015 новий кредитор одержує право вимоги замість первісного кредитора за кредитними договорами, визначеними у додатку 1 до Договору від 06.07.2015. Датою переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора є дата повного та фактичного розрахунку новим кредитором з первісним кредитором за Договором від 06.07.2015 з урахуванням положень розділу 3 та пункту 6.1 Договору від 06.07.2015.

За умовами пункту 2.1 Договору від 06.07.2015 сторони домовилися, що вартість права вимоги станом на 07.07.2015 складає 93 927 000 грн, що еквівалентно 4 468 831,08 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ станом на 06.07.2015.

Відповідно до пункту 3.1 Договору від 06.07.2015 новий кредитор зобов?язаний не пізніше 13.07.2015 сплатити первісному кредитору вартість права вимоги, а первісний кредитор зобов?язаний прийняти грошові кошти у сумі 93 927 000 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Договору від 06.07.2015 у разі якщо новий кредитор не сплати грошові кошти первісному кредитору, в термін та у сумі, вказаними у пункті 3.1 Договору від 06.07.2015, гарант зобов?язаний не пізніше 17.07.2015 сплатити первісному кредитору, а первісний кредитор зобов?язаний прийняти грошові кошти у сумі 4 468 831,08 доларів США.

Пунктом 3.3 Договору від 06.07.2015 передбачено, що у разі затримки та здійснення оплати після дати, вказаної у пункті 3.2 Договору від 06.07.2015, гарант зобов?язується сплатити на користь первісного кредитора проценти із розрахунку 22% річних від несплаченої суми, що визначена у пункті 3.2 Договору від 06.07.2015, пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов?язання; базовою кількістю днів для нарахування пені є фактична кількість днів у місяці/році.

Відповідно до пункту 3.4 Договору від 06.07.2015 після повної оплати вартості відступлених прав вимоги за Договором від 06.07.2015, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права вимоги за договорами згідно з додатком 1 до Договору від 06.07.2015.

Згідно з пунктом 3.5 Договору від 06.07.2015 у випадку, якщо гарант до дати, зазначеної у пункті 6.1 Договору від 06.07.2015, не виконає своє зобов?язання щодо оплати вартості права вимоги, Договір від 06.07.2015 припиняється на наступний день, а первісний кредитор набуває право продати право вимоги будь-якій третій особі.

Пунктом 6.1 Договору від 06.07.2015 передбачено, що останній набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 06.08.2015.

За таких обставин ПАТ «Авант-банк» (первісний кредитор) уступив грошові вимоги до боржників в обмін на грошові кошти в сумі 93 927 000 грн, що еквівалентно 4 468 831,08 доларів США, які Товариство (новий кредитор) зобов?язалося сплатити первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третії осіб (боржників), що є основною ознакою договору факторингу.

Уклавши договір відступлення права вимоги за за договорами, перелік яких міститься у додатку 1 до Договору від 06.07.2015, яке виникло у первісного кредитора на підставі договору застави майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. від 26.05.2015 за реєстровим №219, банк отримав фінансування у сумі 93 927 000 грн, що еквівалентно 4 468 831,08 доларів США, а Товариство, в свою чергу, укладаючи вказаний договір набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні Товариством від первісного кредитора таких прав щодо боржників: а) права вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог, у тому числі передбачених кредитним договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору; б) права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов?язаних з цим сум; в) права будь-яких інших вимог згідно з кредитних договорів.

Наведене свідчить про те, що укладений ПАТ «Авант-банк» і Товариством оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов?язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

З укладенням Договору від 06.07.2015 у кредитних договорах відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу, - Товариство, яке не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним приписам цивільного законодавства України щодо суб?єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України.

Відповідно до положень статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем згідно з вимогами процесуального законодавства обставин наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачами з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Проте позивач не є стороною Договору від 06.07.2015, факт порушення його цивільних прав та охоронюваних законом інтересів Договором від 06.07.2015 відсутній, оскільки Банк не мав права здійснювати продаж вимог, зокрема, за кредитними договорами, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «Космо-плаза» (кредитний договір від 20.12.2013 №774) і публічним акціонерним товариством «Аверс» (кредитний договір від 29.08.2014 №833), на які посилається Компанія у позовній заяві, з огляду на їх відступлення Банком ПАТ «Авант-банк», торги на яких Компанією придбано право вимоги і Договори №81 і Договір №81/1 визнані недійсними рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2020 зі справи №910/8644/20, зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021, залишеними без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2021, у зв?язку з чим Договір від 06.07.2015 безпосередньо на права Компанії не впливає, а тому позов останньої задоволенню не підлягає.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, офіс 103, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 41264766) до товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Плюс» (вул. Ярославська, буд. 4-Б, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 39827038) та публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (вул. Марини Раскової, буд. 15, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 19019775), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 21708016), про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 06.07.2015 №б/н.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, офіс 103, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 41264766).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.03.2023.

Суддя Оксана Марченко