Ухвала

від 14.03.2023 по справі 911/1070/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1070/22

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши матеріали позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України»

до

Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (08112, Київська область, Бучанський район, с. Дмитрівка, вул. Садова, буд. 2, код 04362125)

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора,

у справі № 911/1070/22 за позовом

Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 27/2, код 02909996) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, місто Київ, вул. Серпова, будинок 3/14, код 39817550)

до

Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (08112, Київська область, Бучанський район, с. Дмитрівка, вул. Садова, буд. 2, код 04362125)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України (03027, Київська обл., Фастівський район, село Новосілки, вул. Садова, будинок 23, код 00413297)

Державне підприємство «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України»(08112, Київська обл., Бучанський район, село Дмитрівка, вул. Молодіжна, будинок 1, код 42867672)

треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

товариство з обмеженою відповідальністю «Оазис-ДМ»(79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Польова, будинок 57Б, код 42563879)

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1070/22 за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, в якій прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, шляхом скасування рішення державного реєстратора від 26.11.2020 за індексним номером 55363689 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 15,57 га з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111 за Дмитрівською сільською радою Бучанського району з одночасним припиненням речових прав останньої на вказану земельну ділянку та повернення вказаної земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що внаслідок поділу земельної ділянки 3222484401:01:005:5026 площею 24,85 га, право постійного користування якою, на підставі державного акту на право постійного користування землею від 28.12.1994, належить Державному підприємству «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України», було утворено, у тому числі, земельну ділянку з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111 площею 15,57 га.

Проте, як зазначає прокурор, в порушення вимог, зокрема, ст.ст. 78, 116 Земельного кодексу України рішенням державного реєстратора від 26.11.2020 № 55363689 видалено власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111 - ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва НААН України» та додано нового власника Дмитрівську сільську раду Бучанського району Київської області, а також замінено державну форму власності щодо земельної ділянки на комунальну.

Прокурор стверджує, що внаслідок прийняття державним реєстратором незаконного рішення державу в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області позбавлено права (власності) розпорядження, а ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва НААН України права користування, земельною ділянкою площею 15,57 га з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111.

Зважаючи на наведені обставини прокурор звернувся до суду із вимогами про усунення перешкод у здійснені права користування земельною ділянкою, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельної ділянки з незаконного володіння Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області її законному власнику.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1070/22 в порядку загального позовного провадження, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України та Державне підприємство «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2022 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 30.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2022 постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Оазис-ДМ» та призначено підготовче засідання на 21.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та відкладено підготовче засідання на 11.01.2023, яке остаточно відкладено на 15.03.2023.

На адресу суду 13.03.2023 від Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, в якій заявник просить суд:

1) скасувати рішення державного реєстратора Геращенка В.В. від 26.11.2020 за індексним номером 55363689 про державну реєстрацію права комунальної власності за Дмитрівською сільською радою Бучанського району з одночасним припиненням речових на земельну ділянку площею 15,57 га з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111;

2) витребувати з незаконного володіння Дмитрівської сільської ради Бучанського району на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» у постійне користування земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 15,57 га з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111.

Позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами обґрунтовані, у тому числі тими самими підставами, що і прокурором, проте заявник вважає, що у позивача відсутня матеріально-правова підстава для задоволення позову в частині вимог про повернення земельної ділянки у користування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, оскільки саме Державне підприємство «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України», на підставі державного акту на право постійного користування землею від 28.12.1994, є постійним користувачем спірної земельної ділянки. Тому, як вважає заявник, спірна земельна ділянка має бути витребувана з незаконного володіння відповідача у постійне користування саме Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України».

Дослідивши матеріали позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України», суд дійшов висновку про її повернення з наступних підстав.

У процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Відповідно до приписів частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним із первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. При цьому, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в спірних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами.

Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18, від 17.07.2019 у справі №910/12449/18, від 20.05.2019 у справі № 916/1302/18та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17.

Як зазначалось судом вище, предметом позову прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області є захист права державної власності на земельну ділянку у спосіб усунення перешкод у здійсненні Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, шляхом скасування рішення державного реєстратора від 26.11.2020 за індексним номером 55363689 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 15,57 га з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111 за Дмитрівською сільською радою Бучанського району з одночасним припиненням речових прав останньої на вказану земельну ділянку та повернення вказаної земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (повернення у розпорядження).

Положення ст. ст.13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктами 1, 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

З наведених норм права вбачається, що до повноважень Держгеокадастру віднесено функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

При цьому, звертаючись з даним позовом прокурор, виконуючи субсидіарну роль, в першу чергу, здійснює захист інтересів держави в особі уповноваженого органу Головного управління Держгеокадастру у Київській області та замінює в судовому провадженні вказаного суб`єкта, який всупереч вимог закону не здійснює належного захисту.

Так, третя особа з самостійними вимогами, не заперечуючи проти наведених прокурором у позовній заяві обставин, вважає, що спірна земельна ділянка має бути витребувана з незаконного володіння відповідача у постійне користування саме Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України».

Отже, третя особа вважає, що спір у справі (в частині повернення земельної ділянки) має бути вирішений не на користь позивача, а на свою користь.

Суд зазначає, що предметом спору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 15,57 га з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111, яка перебуває у державній власності, а спір між сторонами вирішується, зокрема, в частині можливості Головного управління Держгеокадастру у Київській області реалізувати правомочності щодо належного розпорядження вказаною земельною ділянкою, доказів наявності права власності на яку у Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України», як і правових підстав можливості звернення до суду з позовними вимогами щодо захисту інтересів держави, заявником суду не надано.

Отже, суд звертає увагу заявника на те, що предметом розглядуваного спору є захист права державної власності на земельну ділянку та цей спір вирішується між двома особами, що претендують саме на права власності на зазначену земельну ділянку. Сторонами такого спору є Держгеокадастр та Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, конкуруючі інтереси яких полягають у тому, що перший вважає, що земельна ділянка перебуває у державній власності, коли як внаслідок прийняття спірного рішення державного реєстратора на земельну ділянку було зареєстровано право комунальної власності за відповідачем.

Вимога прокурора про повернення земельної ділянки у розпорядження Держгеокадастру є також формою захисту права державної власності на землю, адже, на думку прокурора, разом із першою вимогою, призведе до повного відновлення права державної власності, шляхом проведення відповідних реєстраційних дій в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на це, з урахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою для прийнятності позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову в межах цієї справи, є наявність у такої третьої особи власних конкуруючих із позивачем інтересів, що буквально означає наявність власних претензій на право власності на спірну земельну ділянку.

Втім, як вже зазначалося, Державне підприємство «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України», є лише фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки на підставі акту на право постійного користування землею від 28.12.1994 і таке право постійного користування є лише похідним від вирішення спору між двома суб`єктами права державної та комунальної власності на земельну ділянку.

Тобто третя особа власних претензій (вимог) на предмет спору не має та не може мати, в силу відсутності повноважень власника, а вимогу прокурора про повернення земельної ділянки у розпорядження Держгеокадастру, третя особа помилково сприймає як вимогу, що зазіхає на її права користування земельною ділянкою, оскільки, як вже зазначалося, така вимога направлена саме на відновлення права державної власності на земельну ділянку, шляхом її повернення у розпорядження, та право користування земельною ділянкою взагалі до предмету спору не входить.

Таким чином, заява Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» безпосередньо не спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем у справі, а тому не відповідає необхідним вимогам, що ставляться ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд із цим суд зазначає, що з урахуванням обставин справи, результати її вирішення безпосередньо впливають на права та інтереси Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» з огляду на похідний характер належного йому права користування спірною земельною ділянкою та саме тому зазначена особа залучена до участі у справі, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову. З цих же мотивів до участі у справі залучені і інші треті особи, що також стверджують про виникнення у них права користування (права оренди) спірною земельною ділянкою.

Та, ймовірно, за результатами розгляду цієї справи або паралельно із її розглядом Державне підприємство «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України», не обмежено у праві звернутися до суду із самостійним позовом з метою захисту свого права користування земельною ділянкою із, напевно, відмінним складом відповідачів у справі.

Проте, подання такого позову в межах розглядуваної справи унеможливлено через як імперативні приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, так і з огляду на абсолютну недоцільність їх спільного розгляду через значну відмінність змісту та сутності захищуваного права.

З огляду на невідповідність поданої заяви вимогам ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у сукупності із положеннями ст. 180 цього Кодексу заява Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» про витребування земельної ділянки з незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора підлягає поверненню.

Керуючись статями 49, 180, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» разом з доданими до неї документами повернути заявнику.

Ухвала складена та підписана 14.03.2023, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.М. Колесник