Ухвала

від 14.03.2023 по справі 906/402/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/402/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства ім.Чкалова (далі - відповідач-1, скаржник)

на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.02.2022 та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023

у справі № 906/402/21

за позовом Малинської міської ради

до: 1) Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства ім.Чкалова; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Любовичі+"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство ім.Чкалова 27.02.2023 безпосередньо звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 15.02.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 у справі № 906/402/21; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову повністю. Також, скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду та зупинити виконання рішення суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 для розгляду касаційної скарги у справі № 906/402/21 визначено колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд встановив таке.

Статтею 290 ГПК України встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, підставами касаційного оскарження судових рішень у даній справі, скаржник визначає пункти 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Водночас, касаційна скарга в частині визначеної підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з огляду на таке.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень у даній справі, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення шляхом правонаступництва.

При цьому, скаржник вказує, що необхідність такого висновку Верховного Суду пояснюється тим, що: в Україні через процедуру реорганізації пройшло близько 12000 колективних сільськогосподарських підприємств. Значна частина правонаступників КСП була реорганізована повторно; на час масової реорганізації КСП (перша половина 2000 року) не було детально врегульоване питання переходу чи припинення прав на землю; чинне на момент реорганізації більшості КСП законодавство не передбачало припинення прав на землю внаслідок такої реорганізації; правовстановлюючі документи на землю (державні акти на право колективної власності на землю та на право постійного користування землею) не переоформлялися ані при реорганізації КСП (поділі чи перетворенні в юридичні особи інших організаційно-правових форм), ані при виділенні земельних часток (паїв) їх власникам в натурі; зміни в земельному законодавстві в 2019-2021 роках (зміна регулювання колективної власності на землю, передача земель державної власності в комунальну власність, поширення ринкових правовідносин на землі сільськогосподарського призначення тощо) призвело до істотного збільшення кількості земельних спорів, пов`язаних з землями КСП.

Водночас, на порушення вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі не зазначає щодо якої саме норми права (пункт, частина, стаття Кодексу або Закону) відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Верховний Суд відзначає, що одного лише посилання на підставу касаційного провадження, передбачену пунктом 3 частини другою статті 287 ГПК України, як необхідної передумови для відкриття касаційного провадження, без аргументованого обґрунтування щодо якої саме норми права (пункт, частина, стаття Кодексу або Закону) відсутній правовий висновок Верховного Суду із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній, не достатньо.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження.

За таких обставин, враховуючи, що скаржник у поданій касаційній скарзі визначив підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а в касаційній скарзі не зазначено щодо якої саме норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній, така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху.

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.

Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства ім.Чкалова підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:

1) касаційної скарги в новій редакції з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України;

2) доказів надіслання копії касаційної скарги (в новій редакції) з додатками іншим учасникам даної справи з урахуванням вимог статті 291 ГПК України;

3) документа на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства ім.Чкалова на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.02.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 у справі № 906/402/21 - залишити без руху.

2. Надати Приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству ім.Чкалова строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: вул. О.Копиленка, 6, м. Київ, 01016, , або через підсистему "Електронний суд"

3. Роз`яснити Приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству ім.Чкалова, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Суховий