Постанова

від 14.03.2023 по справі 480/3815/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

справа №480/3815/19

адміністративне провадження № К/9901/16693/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №480/3815/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артвей-С» до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 (головуючий суддя Шаповал М.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 (головуючий суддя Гуцал М.І., судді: Донець Л.О., Бенедик А.П.),

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Артвей-С» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2019 №0002721404, №0002741404, №0002731404.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 позов задоволено повністю.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 скасовано в частині. У цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у Сумській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі №480/3815/19 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу податкового органу.

Ухвалою суду від 13.03.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 14.03.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.11.2018 ГУ ДФС у Сумській області отримано від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області службову записку щодо організації проведення контрольно-перевірочної роботи по підприємствах Сумської області, у тому числі по ТОВ "Артвей-С", яке мало взаємовідносини із підприємствами з ознаками фіктивності, в тому числі ТОВ "Вест Лайте", ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг" та ТОВ "Гарні Забудови". Разом з даним службовим листом отримано протокол обшуку від 07.05.2018, протоколи допитів підозрюваних, свідків, ухвали суду та дозвіл заступника начальника СУ ФР ГУ ДФС у Сумській області на розголошення інформації отриманої в рамках кримінального провадження від 30.01.2018 № 32018200000000016 (т. 4 а.с. 71-86).

На підставі наказів ГУ ДФС у Сумській області від 10.05.2019 №902 та від 14.05.2019 №920 контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Артвей - С" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Вест Лайтc", ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком" та ТОВ "Гарні Забудови" за період з 01.11.2016 по 31.05.2018 - показників декларацій з ПДВ та за 2016-2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із зазначеними підприємствами. (т.4 а.с.229-230, т.8 а.с.3-4)

За результатами проведеної перевірки складено акт №577/18-28-14-04-20/40811170/54 від 24.05.2019 (т.4 а.с.4-59, т.5 а.с.52-120, т.8 а.с.6-73).

На підставі висновків перевірки, 14.06.2019 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення (т.4 а.с.234, 240, т.8 а.с.74, 80):

№0002721404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податку на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 648795,00грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 519036,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 129759,00 грн. (т.1 а.с.15, 17, т.4. а.с.237-238, т.8 а.с.77-78);

№0002741404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 1628286,25грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на 1302629,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 325657,25 грн. (т.1 а.с.15-16, т.4 а.с.235-236, т.8 а.с.75-76);

№0002731404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10801грн. (т.1 а.с.18, т.4. а.с.239, т.8 а.с.79).

Не погодившись податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Артвей-С" оскаржило їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.08.2019 податкові повідомлення-рішення залишено без змін (т.1 а.с.21-28).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про безтоварність вказаних в акті перевірки договорів про надання транспортно-експедиційних послуг, а також не підтверджено підроблення документів первинного бухгалтерського обліку чи доказів скоєння кримінально карного діяння з боку посадових осіб платника податків, які б свідчили про порушення податкового законодавства. Чинним податковим законодавством України не передбачена відповідальність платника податків за порушення законодавства, допущене його контрагентами.

Колегія суддів апеляційного суду частково погодилась з такими висновками суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2019:

№0002721404 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 65537,00грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 52429,60грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 13107,40грн.;

№0002741404 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 380198,75грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 304159,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 76039,75грн.

У цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ "Артвей-С" та ТОВ "Гарні забудови", між ТОВ "Артвей-С" та ТОВ "Вест Лайтc" у березні-квітні 2018 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін, посилаючись на те, що судовим розглядом не підтверджено висновки податкового органу стосовно господарських операцій між TOB "Артвей-С" та ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком". Суд вказав, що умови договорів, укладених ТОВ "Артвей-С" із контрагентами, передбачають можливість діяти в договірних взаємовідносинах як від імені замовника, так і від власного імені. Слід враховувати, що основним (першочерговим) замовником у цих відносинах є ТОВ "Юліс-Агро". Як відзначено судом, податкові накладні, складені при здійсненні вказаних господарських операцій були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в акті перевірки зауважень до їх оформлення не зазначено. У період здійснення вказаних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Матеріали справи не містять доказів та відомостей про скасування податковими органами свідоцтв платників ПДВ таких контрагентів позивача, діяльність яких сприймається контролюючими органами як нереальна.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Як вказує відповідач, оскаржувані судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 44, 135, 198 ПК України, вимог Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та норм процесуального права, зокрема: статей 242, 244, КАС України. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами, а тому висновки акту перевірки та прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам податкового законодавства. Відповідач зазначає, що у ході проведеної перевірки виявлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагентів та досліджені під час перевірки первинні документи. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, податковий орган вважав, що позивачем не надано обґрунтованих пояснень стосовно господарських операцій із ТОВ "Вест Лайтс", ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Ртейд Олімпус", ТОВ "Інгема Поліс", ТОВ "Фармбудінженерінг" ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріорітет Пром", ТОВ "Індустрія Трасн Ком" та ТОВ "Гарні Забудови" та значну частину запитуваних первинних документів. Операції з придбання товару та надання послуг не мали реального характеру, оскільки у контрагентів ТОВ "Артвей-С" відсутні основні фонди, їх оренда, вони мають незначну кількість працівників, відсутня інформація у деклараціях з податку на додану вартість. Дана інформація свідчить про не можливість надання послуг перевезення ТОВ "Артвей-С".

У цій справі судами встановлено, що між ТОВ "Юліс-Агро" (замовник) та ТОВ "Артвей - С" (експедитор) було укладено договір від 10.10.2016 №1/10/16 про надання транспортно-експедиторських послуг. (т.4 а.с.91-92, т.8 а.с.5-6)

Відповідно до умов Договору Експедитор, що діє за дорученням Замовника, зобов`язується від свого імені або від імені Замовника, за оплату і за рахунок Замовника виконати і/або організувати виконання визначених цим договором послуг. Експедитор надає Замовнику наступні види транспортно-експедиторських послуг:

організовує перевезення вантажів (зернових, зернобобових, олійних культур, продуктів їх переробки і т.д.) автомобільним транспортом по території України за маршрутом (маршрутами), погодженими з Замовником;

Експедитор має право залучити до виконання перевезень третіх осіб, з якими він уклав договір перевезення, при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь-які дії або бездіяльності залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні;

доставляє ввірений Замовником вантаж автотранспортом до місця призначення і видає його уповноваженій особі, а Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати автотранспортні послуги Експедитора.

Кількість і вид вантажів, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі автотранспорту та суми оплати узгоджуються сторонами перед кожним конкретним перевезенням, за допомогою усної телефонної заявки або прийнятого до виконання замовлення, яке надається Експедитору через електронні засоби зв`язку, по факсу, нарочно, поштою або через представника Замовника, чи в інший прийнятний для сторін спосіб.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, але в кожному разі до повного виконання зобов`язань по оплаті за зазначені послуги. Якщо за 30 календарних днів до закінчення дії договору жодна зі сторін не виявила бажання припинити його дію, він вважається продовженим на тих самих умовах на один рік.

За твердженням позивача (т.6 а.с.3) ним було залучено для виконання умов вказаного договору третіх осіб, в тому числі ТОВ "Вест Лайтc", ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком" та ТОВ "Гарні Забудови".

Протягом 2016-2018 років ТОВ "Артвей - С" в якості Замовника укладено договори про надання транспортно-експедиторських послуг з:

ТОВ "Вест Лайтc" - договір від 05.03.2018 № 05/03/18 (т. 1 а.с.157-160);

ТОВ "Суми Транс" - договір від 01.11.2016 № 10/12/16 (т.3 а.с.1-3);

ТОВ "Трейд Олімпус" - договір від 01.12.2017 № 01/12/17 (т.2 а.с.196-199);

ТОВ "Інмега Поліс" - договір від 31.10.2017 № 31/10/17 (т.1 а.с.245-249);

ТОВ "Фармбудінженірінг" - договір від 05.04.2018 №05/04/2018 (т.1 а.с.196-199);

ТОВ "К.Т.Інвест" - договір від 19.12.2017 № 19/12 (т.1 а.с.213-216);

ТОВ "Пріоритет Пром" - договір від 01.11.2017 № 01/11 (т.1 а.с.29-32);

ТОВ "Індустрія Транс Ком" - договір від 02.11.2017 № 02/11 (т.2 а.с.173-176);

ТОВ "Гарні Забудови" - договір від 16.10.2017 № 16/10/2017 (т.1 а.с.59-62);

Всі зазначені договори містять аналогічні умови із умовами договору, укладеного із ТОВ "Юліс-Агро".

Позивачем повідомлено, що узгодження маршрутів перевезення та організація самих перевезень відбувалась в телефонному режимі, а пошук транспортних засобів здійснювався за допомогою спеціалізованих сайтів (DELLA, LARDI), на яких в онлайн режимі знаходиться інформація про вантажі, транспорт та маршрути перевезень.

Як відзначено судом апеляційної інстанції, податковим органом при проведенні перевірки, за результатами якої складено акт №577/18-28-14-04-20/40811170/54 від 24.05.2019, не досліджувалося питання господарських взаємовідносин між ТОВ "Артвей - С" та ТОВ "Юліс-Агро". Також, в межах розгляду даної судової справи податковим органом не наводиться доводів щодо нереальності господарських відносин між ТОВ "Артвей - С" та ТОВ "Юліс-Агро" чи недостовірності даних в документах, складених при здійсненні цих взаємовідносин.

Однак, податковим органом наводяться доводи стосовно неможливості та непідтвердження первинними документами здійснення господарських операцій між ТОВ "Артвей - С" та залученими контрагентами ТОВ "Вест Лайтc", ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком" та ТОВ "Гарні Забудови".

Суд апеляційної інстанції встановив, що умовами договорів, укладеними ТОВ "Артвей - С" як із замовником послуг ТОВ "Юліс-Агро", так і з залученими до виконання контрагентами-експедиторами передбачають право експедитора залучити до виконання перевезень третіх осіб, з якими він уклав договір перевезення, при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь-які дії або бездіяльності залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні.

При цьому, за умовами договорів експедитор, що діє за дорученням замовника, зобов`язується від свого імені або від імені замовника виконати і/або організувати виконання визначених договором про надання транспортно-експедиторських послуг.

Отже, умови договорів, укладених ТОВ "Артвей-С" із контрагентами, передбачають можливість діяти в договірних взаємовідносинах як від імені замовника, так і від власного імені.

Слід враховувати, що основним (першочерговим) замовником у цих відносинах є ТОВ "Юліс-Агро".

Суди вказали, що на підтвердження здійснення вищевказаних господарських операцій ТОВ "Артвей-С" надано до матеріалів справи копії платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей, актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних по господарським операціям.

Апеляційний суд не знайшов обґрунтованості у доводах податкового органу, що ненадання платником податків до перевірки заявок на проведення перевезень, підтверджує нереальність господарських операцій, оскільки умовами договорів не передбачено точної їх форми та визначено альтернативні способи узгодження маршрутів перевезення, в тому числі за допомогою усної телефонної заявки.

Так само, не є доводи контролюючого органу про наявність кримінальних проваджень та відомостей, які стали відомі під час вчинення слідчих (розшукових) дій у досудовому розслідуванні злочинів у формі досудового слідства беззаперечним свідченням фіктивності операцій. Суд врахував, що в таких кримінальних провадження ще відсутні остаточні рішення, які набрали законної сили та якими встановлено відповідні обставини.

Апеляційний суд зауважив, наявність або відсутність окремих документів чи помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 06.02.2020 у справі №815/2770/15, від 30.04.2020 у справі №818/806/16, суд апеляційної інстанції вказав, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного суду звернула увагу на те, що в Акті перевірки (т.8 а.с.50-51) безпосередньо податковим органом відображено інформацію стосовно контрагентів позивача (ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком"), з якої вбачається наступне.

Серед видів діяльності зазначених контрагентів позивача були види діяльності, які мають безпосередній зв`язок із здійсненням перевезень. Наявність у контрагентів позивача основних фондів та трудових ресурсів, в свою чергу, не є предметом доказування в межах розгляду даної справи. Більше того, за відсутності пов`язаності позивача із його контрагентами, у ТОВ "Артвей-С" відсутні способи для отримання від контрагентів інформації про наявні у них основні фонди та трудові ресурси.

При цьому, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Посилання контролюючого органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Окрім того, податкові накладні, складені при здійсненні вказаних господарських операцій були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в акті перевірки зауважень до їх оформлення не зазначено. У період здійснення вказаних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Матеріали справи не містять доказів та відомостей про скасування податковими органами свідоцтв платників ПДВ таких контрагентів позивача, діяльність яких сприймається контролюючими органами як нереальна.

Крім іншого, як вбачається вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14.04.2020 у справі №577/1256/20 встановлено обставини протиправності перереєстрації ТОВ "Суми Транс" у грудні 2017 року. Державні реєстратори 22.12.2017 внесли до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи про перереєстрацію (у тому числі) ТОВ «Суми Транс» на ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 став директором та одноособовим власником підприємств.

Апеляційний суд встановив, що наявні в матеріалах справи первинні документи щодо господарських взаємовідносин між ТОВ "Артвей - С" та ТОВ "Суми Транс" складені саме у листопаді 2016 року, грудні 2016 року, січні 2017 року, лютому 2017 року та підписані директором Мельниковим Д.В. (т.8 а.с.102) - листопад-грудень 2016 року, січень-лютий 2017 року

Доказів протиправності/фіктивності діяльності ТОВ "Суми Транс" чи його посадових осіб у період листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року та лютий 2017 року, податковим органом не надано.

З огляду на вказане, у суду відсутні підстави для застосування висновків Конотопського міськрайонного суду Сумської області, викладених у вироці від 14.04.2020, до спірних правовідносин між ТОВ "Артвей - С" та ТОВ "Суми Транс".

На підставі встановлених обставин та досліджених доказів, суди констатували, що судовим розглядом не підтверджено висновки податкового органу стосовно господарських операцій між TOB "Артвей-С" та ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком".

В акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки договори укладені між позивачем та контрагентами націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд з цим, відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як вбачається, викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами встановленими судами та наданими доказами під час розгляду справи.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, недостовірні та (або) суперечливі.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з таким висновком, порушення судами норм права не доведено.

Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках цього касаційного провадження.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №480/3815/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду