Постанова

від 07.03.2023 по справі 914/2005/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2023 р. Справа №914/2005/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Матущака О.І.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н від 11.10.2022 (вх. № 01-05/2513/22 від 13.10.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2022 (повний текст рішення складено 05.09.2022, м. Львів, суддя М.Р. Король)

у справі № 914/2005/19

за позовом: заступника керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України

до відповідача-1: Львівської міської ради

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Княгиня Ольга»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіпр»

про визнання незаконним і скасування пункту 1.4 ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 № 3054 та визнання недійсним договору оренди землі від 22.05.2017,

за участю представників:

від прокуратури - Лопійчук Б.В.;

від позивача - Лесик-Гошко О.Є.;

від відповідача 1 - Поліщук О.С.;

від відповідача 2 - Шаровський Р.М.;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

27.09.2019 року Заступник керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України до відповідача-1 Львівської міської ради, до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Княгиня Ольга» про визнання недійсним пункту 1.4 ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 № 3054 «Про вилучення з користування Міністерства оборони України земельних ділянок у м. Львові» та визнання недійсним договору оренди землі від 22.05.2017, укладеного між Львівською міською радою та ТзОВ «Княгиня Ольга» щодо земельної ділянки загальною площею 4,6319 га, кадастровий номер 4610136900:07:003:0015, розташованої у м. Львові на вул. Княгині Ольги, 1-5.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, а тому прийняттю оскаржуваної ухвали Львівської міської ради повинно було передувати прийняття рішення про надання згоди на вилучення такої земельної ділянки від постійного землекористувача з обов`язковою згодою Міністерства оборони України або уповноваженої ним посадової особи. Однак, такої згоди не надавалося, отже приймаючи оскаржувану ухвалу Львівська міська рада діяла з перевищенням наданих їй повноважень. Зазначене є також підставами для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами у справі.

Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Скіпр". Згідно з ухвалою від 10.09.2020 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2020 року у справі №914/2005/19 (суддя Б.Я. Яворський) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним п. 1.4 ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 № 3054 «Про вилучення з користування Міністерства оборони України земельних ділянок у Львові». Визнано недійсним договір оренди землі від 22.05.2017, укладений між Львівською міською радою та ТзОВ «Княгиня Ольга» щодо земельної ділянки загальною площею 4,6319 га кадастровий номер 4610136900:07:003:0015, яка розташована у м. Львові на вул. Княгині Ольги, 1-5. Стягнуто з Львівської міської ради на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону 3 842,00 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду 25.10.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2020 року у справі №914/2005/19 залишено без змін, апеляційну скаргу Львівської міської ради без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2020 у справі № 914/2005/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідачів щодо передачі земельних ділянок, зокрема, на вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці у м. Львові та зарахуванні земельних ділянок до земель міста, а також не з`ясували питання стосовно того чи спірна земельна ділянка, яка є предметом позову, входила до складу земельних ділянок, щодо яких ухвалювалися рішення Львівської міської ради від 01.06.1995. При цьому суди, зазначивши, що земельні ділянки на вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці, 6,83 га на вул. Княгині Ольги - Куликівській у м. Львові та 8,90 га на вул. Стрийській надані квартирно-експлуатаційному управлінню Прикарпатського Військового Округу за рахунок земель міста у постійне користування для будівництва житлових кварталів, суди не з`ясовували питання щодо здійснення будівництва житлових кварталів (будинків) на цих земельних ділянках. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки твердженню відповідача щодо невідповідності обраного прокурором способу захисту порушеному праву та не з`ясували чи буде реально поновлене порушене право у спосіб, обраний прокурором. Крім того, не надали належної оцінки доводам відповідачів про пропуск прокурором та позивачем позовної давності (подання позову у вересні 2019 року з підстав незаконності рішення органу місцевого самоврядування від 29.12.2005) та наведення належного обґрунтування прокурором у відповідному клопотанні поважності причин такого пропуску.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.08.2022 року у справі №914/2005/19 (суддя М.Р. Король) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним п.1.4 ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 №3054 «Про вилучення з користування Міністерства оборони України земельних ділянок у м.Львові». Визнано недійсним договір оренди землі від 22.05.2017, укладений між Львівською міською радою та ТзОВ «Княгиня Ольга», щодо земельної ділянки загальною площею 4,6319 га з кадастровим номером 4610136900:07:003:0015, яка розташована у м.Львові по вул.Княгині Ольги, 1-5. Стягнуто з Львівської міської ради на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону 3 842,00 грн. судового збору.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що земельна ділянка, площею 4,95 га, що знаходиться за адресою: вул. Княгині Ольги, 1-5, частина якої передана в оренду відповідачу-2 (кадастровий номер 4610136900:07:003:0015, площа згідно довідки з Державного реєстру 4,6319 га) та є предметом даного спору, у 2005 році належала до земель оборони, її вилучення відбулось без згоди Міністерства оборони України, що порушує його право на дану земельну ділянку, відтак, п.1.4 оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 №3054 «Про вилучення з користування Міністерства оборони України земельних ділянок у Львові» суперечить ст.141 ЗК України, а отже, є незаконним та підлягає скасуванню. Щодо визнання недійсним договору оренди землі від 22 травня 2017 року, укладеного між Львівською міською радою та ТзОВ «Княгиня Ольга», відповідно до умов якого, останньому передано в оренду спірну земельну ділянку площею 4,6319 га, по вул.Княгині Ольги, 1-5 у м. Львові, суд дійшов висновку, про те, що, оскільки вилучення спірної земельної ділянки відбулось за відсутності згоди користувача земельної ділянки, відтак Львівська міська рада, за встановлення обставин незаконного вилучення земельної ділянки, не вправі розпоряджатися останньою, в тому числі передавати таку в оренду. Суд вказав, що обраний прокурором спосіб захисту спрямований на відновлення порушеного права та є ефективним. При цьому звернув увагу, що вимог про застосування наслідків недійсності спірного договору позивачем не заявлялось і судом такі наслідки не застосовуються, оскільки повернення відповідачами один одному всього отриманого на виконання цього правочину ніяким чином не тягне за собою поновлення порушеного права позивача. Натомість, враховуючи те, що земельна ділянка забудована багатоквартирними житловими будинками, позивач має право в подальшому на обрання того способу захисту, котрий призведе до відновлення його порушеного права, зокрема про відшкодування збитків. Щодо позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що така у даному спорі не спливла. Також суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

Львівська міська рада подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2022 року у справі №914/2005/19, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зокрема зазначає, що спірні земельні ділянки на вул. Княгині Ольги - вул. Л. Кобилиці загальною площею 5,3162 га належали до земель міста з 1995 року - обставина, яка не заперечується позивачами та встановлена судом згідно оскарженого рішення. Вказує, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наведено, яким чином при скасуванні ухвали буде відновлено порушене право позивача. Скаржник наголошує, що позивач у позовній заяві визнає, що 12.10.2004 року Міністром оборони України надано згоду щодо передачі органам місцевого самоврядування земельної ділянки на вул. Кн. Ольги - вул. Л. Кобилиці, площею 0,1233 га. До оскаржуваної ухвали увійшла вказана земельна ділянка на вул. Кн. Ольги - вул. Л. Кобилиці, площею 0,1233 га, однак за наявності такої згоди, позивач просить скасувати ухвалу у повному обсязі, і суд, не спростувавши вищенаведеного приймає рішення про визнання незаконним та скасування пункту 1.4 ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 р. № 3054. Судом не взято до уваги того факту, що оскаржуваний договір оренди земельної ділянки прийнято на підставі ухвали Львівської міської №1661 від 03.03.2017 «Про продовження ТзОВ "Княгиня Ольга" терміну оренди земельної ділянки на вул. Княгині Ольги, 1-5 та погодження ТзОВ "Княгиня Ольга" надання у суборенду ТзОВ "Скіпр" земельної ділянки на вул. Княгині Ольги, 1-5», якою продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Княгиня Ольга" на 10 років термін оренди земельної ділянки площею 4,6319 на вул. Княгині Ольги, 1-5 (кадастровий номер 4610136900:07:003:0015) для будівництва та обслуговування житлового кварталу за рахунок земель житлової та громадської забудови. Дана ухвала не скасована та є чинною. Договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду лише за умови визнання недійсним з моменту прийняття рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору. Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача щодо неналежно способу захисту порушеного права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Прокурор та Міністерство оборони України у відзивах на апеляційну скаргу заперечують проти доводів скаржника, вважають апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою. Наголошують, що лист-звернення від 22.09.2004 № 37/1/716 (від 27.09.2005 вх. № 1.4-973) не є згодою Міністерства оборони України на вилучення земельної ділянки загальною площею 5,3162 га, а командувач військ Західного оперативного командування у свою чергу не уповноважений на вчинення дій щодо розпорядження землями оборони, а такі повноваження покладені лише на Міністра оборони України чи начальника розквартирування військ та капітального будівництва - начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Натомість, у матеріалах справи наявна згода Міністра оборони України від 12.10.2004, де останній резолюцією «Згоден» до доповіді першого заступника Міністра оборони України - керівника апарату Міністерства оборони України погодився із передачею визначеного переліку земель оборони до комунальної форми власності, зокрема, щодо земельної ділянки військового містечка № 1 площею 0,1233 га, що знаходиться у м. Львові по вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці, на якій згідно з договором купівлі-продажу від 22.07.2003 № 4435 реалізовано (відчужено) будівлі та споруди у встановленому порядку. Відомості щодо передачі іншої частини земель оборони за вказаною адресою у зазначеній вище згоді відсутні. На переконання прокурора та позивача вимога про визнання незаконною ухвали Львівської міської ради є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки. Визнання недійсними оскаржуваних ухвали Львівської міської ради та договору оренди землі відновить порушене право власності держави на земельну ділянку та право її законного землекористувача - Міністерства оборони України, встановивши незаконність вибуття земель оборони із володіння оборонного відомства, що дасть змогу на відшкодування збитків за втрачену земельну ділянку у майбутньому. Прокурор та позивач стверджують, що про незаконність вибуття спірної земельної ділянки Міністерству оборони України стало відомо лише після вивчення обставин його вибуття з власності держави військовою прокуратурою Західного регіону України. В свою чергу, ані прокурор, ані Міністерство оборони України у жодному випадку не могли довідатись про факт можливого порушення прав оборонного відомства починаючи з 29.05.2005 (дати прийняття рішення органу місцевого самоврядування про вилучення у тому числі і спірної земельної ділянки), оскільки останнє приймалось без згоди оборонного відомства, без його відома та на адресу МО України не надсилалось і в подальшому жоден орган чи установа про факт вилучення спірної земельної ділянки оборонне відомство не повідомляли. Позиція відповідача щодо спливу строків позовної давності міститься лише на припущеннях та за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів Поросять рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2022 у справі № 914/2005/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Львівської міської ради без задоволення.

Відповідач-2 у письмовому відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи наведені скаржником та просить задоволити апеляційну скаргу Львівської міської ради. Зокрема наголошує, що помилки та недоліки допущені позивачем, а саме його бездіяльність протягом тривалого часу, яка полягала у нездійсненні дій щодо належного оформлення права постійного користування спірною земельною ділянкою, не вчинення жодних заходів під час будівництва ТзОВ «Княгиня Ольга» багатоповерхових будинків. Визнання оскаржуваного рішення Львівської міської ради недійсним та визнання договору оренди недійсним призведе до порушення майнових прав осіб, які володіють нерухомим майном у зведеному ТзОВ «Княгиня Ольга» житловому комплексу, і разом з тим не буде ефективним інструментом поновлення порушених прав позивача. Оскільки, внаслідок забудови спірної земельної ділянки багатоповерховими будівлями фактично змінилося цільове призначення земельної ділянки і власники нерухомого майна мають право на земельну ділянку, на якій воно розташовано.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова надав письмову заяву, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, спрямоване на захист порушених прав позивача, а доводи наведені скаржником жодним чином не спростовують обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Поросить рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2022 у справі № 914/2005/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Львівської міської ради без задоволення.

ТзОВ «Скіпр» не надало суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Скаржник в судовому засіданні підтримав доводи наведені у апеляційній скарзі.

Прокурор та представник позивача просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача-2 підтримав доводи наведені скаржником.

Треті особи не забезпечили явки уповноважених представників в судове засідання, причин неявки не повідомили.

Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників судового процесу. Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників третіх осіб.

Обставини справи

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 08.02.1985 № 3-С «Про встановлення кордонів земельних ділянок військових містечок на території міста Львова» за КЕЧ Львівського району закріплено земельні ділянки по вул. Боженка 1, 3, 5 (на даний час вул. Княгині Ольги) загальною площею 13,36 га.

Ухвалами Львівської міської ради від 01.06.1995 №157 та №158 вилучено з користування військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_1 ) земельні ділянки площею 4,95 га по вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці, 8,19 по вул. Княгині Ольги - Куликівській та військової частини НОМЕР_4 земельну ділянку площею 8,90 га по вул.Стрийській у м.Львові і зараховано їх до земель міста. За рахунок земель міста надано КЕУ ПрикВО у постійне користування земельні ділянки площею 4,95 га на вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці, 6,83 га по вул. Княгині Ольги - Куликівській у м. Львові та 8,90 га по вул.Стрийській для будівництва житлових кварталів.

26.05.2004 командувач військ Західного оперативного командування (м.Львів) звернувся із листом за вих. № 37/1/478 до Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України щодо передачі органам місцевого самоврядування земель оборони, серед яких земельна ділянка військового містечка АДРЕСА_2 площею 0,1233 га. Підставою передачі земельної ділянки слугувало відчуження за договором купівлі-продажу №4435 від 22.07.2003 будівлі, заг. площею 1109,7 кв.м (по ген.плану №87, клуб). У даному листі зазначено, що земельні ділянки, які пропонуються до вилучення з користування МОУ, не будуть використовуватися у подальшому для потреб ЗСУ та не можуть бути використані на потребу посилення соціального захисту військовослужбовців.

В подальшому, 06.10.2004 начальник головного КЕУ ЗСУ звернувся з листом за вих. №303/1/4/2204 до першого заступника Міністра оборони України - керівника апарату МОУ, у якому підтримав вищевикладену пропозицію та просив розглянути надану Міністру оборони України доповідь та надати згоду на вилучення зазначених земельних ділянок та передачі їх до земель запасу органів місцевого самоврядування, у тому числі земельної ділянки військового містечка № 1 , площею 0,1233 га у м. Львові, по вул. Кн. Ольги - Л. Кобилиці.

Заступник Міністра звернувся до Міністра оборони України з аналогічною доповіддю щодо надання згоди на вилучення земельних ділянок, серед яких і земельна ділянка військового містечка № 1 площею 0,1233 га у м. Львів, вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці. 12.10.2004 на цій доповіді Міністром оборони України проставлено резолюцію «Згоден». 13.10.2004 директор адміністративного департаменту Міністерства оборони України видав припис № 7129/з про організацію виконання вказаного рішення Міністра оборони України.

18.10.2004 Квартирно-експлуатаційне управління Західного оперативного командування (м. Львів) направило на адресу КЕВ м. Львова лист № 37/1/995, в якому повідомило про надання дозволу на передачу земельних ділянок, серед яких земельна ділянка 0,1233 га на території військового містечка АДРЕСА_1.

У матеріалах справи наявний лист командувача військ Західного ОК (м.Львів) М.М. Куцина на адресу Львівської міської ради №37/1/716 від 22.09.2004 (вх. № 1.4-973 від 27.09.2005), у якому вказано: «Для забезпечення безквартирних військовослужбовців Львівського гарнізону Міністерства оборони України прийнято рішення по територіям звільнених військових містечок проводити будівництво та реконструкцію будівель під житло. Будівлі, які не можуть бути переобладнані, реалізовуються на конкурсах через уповноважені організації з метою отримання коштів на будівництво та придбання житла. Для проведення відчуження військового нерухомого майна необхідно виготовлення технічної документації, свідоцтва на право власності. Упродовж 2001-2005 років по земельних ділянках м.Львова Міністром оборони України приймались рішення на передачу, зокрема: « 2. По реалізації будівель і передачі земельних ділянок у власність міста, згідно ст.120 ЗК України «перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруди» земельні ділянки на яких знаходяться реалізовані будівлі підлягають передачі, земельних ділянок на яких здійснено відчуження об`єктів, загальною площею 11,2354 га до комунальної власності м.Львова, зокрема: військове містечко № 1 по вул. Кн. Ольги - 0,1233 га (клуб), військове містечко АДРЕСА_1 - 4,95 га (технічна зона) та військове містечко АДРЕСА_2 0,2429 га реалізованої будівлі (їдальня). До цього часу жодного рішення про прийняття вказаних земельних ділянок до земель запасу міста не винесено. Прошу посприяти у вирішенні питання прийняття рішення міською радою по земельних ділянках, видачі свідоцтв на право власності.».

01.11.2005 постійною комісією землекористування, будівництва та архітектури Львівської міської ради прийнято рішення про вилучення за згодою з користування земельні ділянки та зарахувати їх до земель міста, у тому числі, земельні ділянки військового містечка АДРЕСА_1 площею 5,3162 га.

29.12.2005 ухвалою Львівської міської ради № 3054 «Про вилучення з користування Міністерства оборони України земельних ділянок у Львові», зокрема, вилучено з користування Міністерства оборони України земельні ділянки площею 5,3162 га по вул. Княгині Ольги - вул. Л. Кобилиці (пункт 1.4 ухвали).

01.03.2007 ухвалою Львівської міської ради № 610 погоджено ТзОВ «Княгиня Ольга» місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 4,6319 га на вул. Княгині Ольги, 1-5 у м. Львові в оренду терміном на 10 років за рахунок земель, що не надані у власність або користування, для будівництва та обслуговування житлового кварталу.

10.05.2007 ухвалою Львівської міської ради № 808 затверджено ТзОВ «Княгиня Ольга» проект землеустрою, зобов`язано Товариство у місячний термін укласти із Львівською міською радою договір оренди землі та провести його державну реєстрацію.

На підставі вказаних ухвал Львівської міської ради КЕУ ПрикВО видано державний акт (серія І-ЛВ № 001518 від 26.05.2007) на право постійного користування земельною ділянкою площею 20,68 га для будівництва житлових кварталів на вул. Княгині Ольги - Л.Кобилиці, вул. Стрийській, відповідно до ухвали IV сесії 2 скликання Львівської міської ради народних депутатів від 01.06.1995.

29.09.2011 ухвалою Львівської міської ради № 843 погоджено ТзОВ «Княгиня Ольга» передачу до 10.05.2017 у суборенду ТзОВ «Скіпр» земельної ділянки, заг. площею 1,6212 га по вул. Кн.. Ольги, 1-5 для будівництва та обслуговування житлового кварталу, за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі житлової забудови.

03.03.2017 ухвалою Львівської міської ради №1661 продовжено ТзОВ «Княгиня Ольга» на 10 років термін оренди земельної ділянки, заг. площею 4,6319 га, по вул. Кн.Ольги, 1-5 (кадастровий номер 4610136900:07:003:0015) для будівництва та обслуговування житлового кварталу (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови; визначено ТзОВ «Княгиня Ольга» у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди землі, встановивши річну орендну плату за землю; погоджено ТзОВ «Княгиня Ольга» надання у суборенду ТзОВ «Скіпр» частини земельної ділянки, площею 1,6212 га із загальної площі 4,6319 га по вул. Кн. Ольги, 1-5 на термін дії договору оренди землі для будівництва та обслуговування житлового кварталу за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.

22.05.2017 між Львівською міською радою та ТзОВ «Княгиня Ольга» укладено договір оренди землі, зі змінами від 14.03.2018.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.09.2019, власником земельної ділянки, з кадастровим номером 4610136900:07:003:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1276046746101, площею 4,6319 га, за адресою: м.Львів, вул. Кн.. Ольги, 1-5, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, формою власності - комунальна, визначено Львівську міську раду. Відповідно до інформації про державну реєстрацію іншого речового права, в оренді у ТзОВ «Княгиня Ольга» перебуває частина вказаної земельної ділянки, площею 4,6319 га, а в суборенді ТзОВ «Скіпр», терміном до 03.03.2017 перебуває частина земельної ділянки, площею 1,6212 га, із загальної площі 4,6319 га.

25.07.2018 військова прокуратура, з метою захисту порушених інтересів держави у сфері земельних відносин, листом №10/2/3-500, вих-18, звернулась до Міністерства оборони України з запитом про надання копії документів (розпоряджень, наказів МОУ), на підставі яких Львівською міською радою прийнято оскаржувану ухвалу.

28.08.2018 прокуратурою регіону на наступний лист за №10/2/3-538, вих-18 від 17.08.2018р. отримано відповідь КЕВ м.Львова (вих.№3665) з долученням копій документів щодо земельної ділянки військового містечка № 1 по вул. Кн. Ольги, 1-5 у м. Львові.

04.09.2018 територіальний архівний відділ МОУ у відповідь на лист 10/2/3-539, вих-18 від 17.08.2018 скерував на адресу прокуратури архівну довідку, якою повідомив про місце дислокації військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) - АДРЕСА_1 та вказав, що схеми, технічна документація, плани, державні акти на земельну ділянку, рішення, накази, розпорядження щодо відчуження (передачу, викуп) земельної ділянки по вул. Кн. Ольги, 1-5 у м. Львові на зберігання до архівного відділу не надходили.

14.01.2019 прокуратура отримала відповідь Львівської міської ради на лист №1.7-38245-001 від 07.12.2018. щодо прийняття ухвали Львівської міської ради №3054 від 29.12.2005 у частині вилучення земельної ділянки, площею 5,3162 га, по вул. Кн. Ольги - Л. Кобилиці у м. Львові та зарахування її до земель міста.

12.10.2018 прокуратурою на подані нею запити від 11.09.2018р. №597 та №598 отримано відповіді ТзОВ «Княгиня Ольга» та ТзОВ «Скіпр».

15.01.2019 Управління земельних ресурсів департаменту містобудування ЛМР скерувало на запит прокуратури від 26.12.2018р. №05/2-831, вих-18 копію договору оренди землі, площею 4,6319 га, по вул. Кн. Ольги, 1-5 та погодження у суборенду ТзОВ «Скіпр» земельної ділянки, площею 1,6212 га, за тією ж адресою з додатками.

20.06.2019 прокуратурою листом №05/2-337, вих-19 повідомлено Міністерство оборони України про виявлені порушення використання земель оборони та зазначено, що заходи щодо витребування на користь держави земельної ділянки Міністерством не вживались, тому прокуратурою на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» будуть здійснюватися заходи представницького характеру для захисту порушених інтересів держави щодо використання земель оборони.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Правовий режим використання земель оборони станом на дату винесення спірного рішення був врегульований Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про використання земель оборони», Законом України «Про Збройні Сили України», Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

За змістом ч.1 ст.77 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України «Про використання земель оборони», землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань.

Частиною 2 ст. 77 Земельного кодексу України унормовано, що землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності (в редакції, яка діяла до 06.09.2012 року).

Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування тільки у державній та комунальній власності.

При цьому, землі для потреб оборони є об`єктом права саме державної власності. Лише в окремих випадках певні земельні ділянки із земель оборони можуть передаватися у комунальну власність.

Згідно з п. б) ч. 3 статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення), до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення, утворених відповідно законодавства України.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначався наступний вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно абз. 9 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оборону України», Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002р. №1282 був затверджений Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, який визначав процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Відповідно п.2 Порядку №1282, вилучення військового майна з оперативного управління військових частин - прийняття Міноборони рішення про вилучення майна з оперативного управління військових частин з метою безоплатної передачі його до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Згідно п. 4 Порядку № 1282, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1) Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; 2) Міноборони - щодо: іншого окремого індивідуально визначеного майна; житлового фонду та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів.

Відповідно до пунктів 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Таким чином, Міністерство оборони України виступало уповноваженим органом, який мав право розпоряджатись переданою йому в управління земельною ділянкою, в тому числі приймати рішення про згоду на її вилучення.

В ході розгляду справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка, площею 4,95 га, 01.06.1995 (ухвала ЛМР №157) вилучена з користування військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_1 ) та зарахована до земель міста; за рахунок земель міста надана КЕУ ПрикВО у постійне користування для будівництва житлових кварталів.

Ухвалою Львівської міської ради від 29 грудня 2005 року (п.1.4) вилучено з користування МОУ земельну ділянку, площею 5,3162 га, військове містечко № 1 , по АДРЕСА_1 та зараховано таку до земель міста. У вказаній ухвалі зазначено, що вилучення відбувається за наслідками розгляду звернення Міністерства оборони України від 27 вересня 2005 року № 1.4-973.

Підставою прийняття вказаної ухвали стало звернення командувача військ Західного оперативного командування (м.Львів) М.М. Куцина (вих.№37/1/716 від 22.09.2004р.), яке зареєстроване відділом адміністративних послуг ЛМР 27 вересня 2005 року за 1.4-973.

При цьому, згода Міністром оборони України або іншою особою за його дорученням на передачу земельної ділянки, площею 4,95 га, місцевим органам влади, не надавалася.

Резолюцією Міністра оборони на доповіді першого заступника Міністра оборони України, керівника апарату МОУ щодо надання згоди на вилучення земельних ділянок, стосувалася земельної ділянки військового містечка № 1 , площею 0,1233 га, у АДРЕСА_1 , що також підтверджується і іншими зверненнями.

Як встановлено судом, 12.10.2004 на вказаній доповіді Міністром оборони України проставлено резолюцію «Згоден».

Поряд з тим, письмове звернення командувача військ Західного ОК (м. Львів) №37/1/716 від 22.09.2004, про яке йде мова в оскаржуваній ухвалі Львівської міської ради, не містить згоди землекористувача на вилучення спірної земельної ділянки, а таке містить лише зведену інформацію про прийняття Міністром оборони України рішень на передачу земельних ділянок у власність міста, зокрема, за результатами реалізації будівель (об`єктів), що знаходились на них. До зазначеного листа не долучено жодних додатків (згоди землекористувача Міністра оборони), які б слугували підставою для вилучення міською радою спірної земельної ділянки.

Крім того, у вказаному листі від 22.09.2004 йдеться про події 2001-2005 років, тобто про період, який ще не настав, і таке звернення суперечить усім іншим зверненням КЕВ та МОУ, датованим пізніше жовтнем 2014 року. З реєстраційного штампу вхідної кореспонденції Львівської міської ради вказаний лист командувача військ Західного ОК (м. Львів) №37/1/716 від 22 вересня 2004 року зареєстрований у ЛМР зі спливом значного часу, лише 27 вересня 2005 року (вх. № 1.4-973).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зазначений лист-звернення №37/1/716 від 22.09.2004 (вх. № 1.4-973 від 27.09.2005) не є згодою Міністерства оборони України на вилучення земельної ділянки, загальною площею 5,3162 га.

Отже, земельна ділянка, площею 4,95 га, що знаходиться за адресою: вул. Княгині Ольги, 1-5 у м. Львові, частина якої передана в оренду відповідачу-2 (кадастровий номер 4610136900:07:003:0015, площа згідно довідки з Державного реєстру 4,6319 га) та є предметом даного спору, у 2005 році належала до земель оборони, її вилучення відбулось без згоди Міністерства оборони України, що порушує його право на дану земельну ділянку, відтак, п.1.4 оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005р. №3054 «Про вилучення з користування Міністерства оборони України земельних ділянок у Львові» суперечить ст.141 ЗК України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що фактичне місце розташування спірної земельної ділянки є іншим, аніж вул. Княгині Ольги, 1-5, про що свідчить схема земельної ділянки та копії витягів з Державного земельного кадастру. Спірній земельній ділянці визначено адресу: вул. Кн. Ольги, 1-5, однак, будівлям, які на ній знаходяться, присвоєні номера - Кн. Ольги №№ 98-100 з індексами. Спірна земельна ділянка фактично знаходиться по вул. Кн. Ольги, проте не за адресою військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), а в іншому місці, на протилежній стороні вул. Кн. Ольги, де сучасні будівлі мають номери 98-100. Вказане підтверджується також інформацією з Публічної кадастрової карти та картографічних даних Google, що є загальнодоступними у мережі інтернет.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсним актів органу державної влади та місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом (ч.2 ст.20 ГК України).

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи те, що вилучення земельної ділянка, площею 4,95 га, що знаходиться за адресою: вул. Княгині Ольги, 1-5 у м. Львові, частина якої передана в оренду відповідачу-2 (кадастровий номер 4610136900:07:003:0015, площа згідно довідки з Державного реєстру 4,6319 га) та є предметом даного спору відбулось без згоди Міністерства оборони України, що порушує його право на дану земельну ділянку, відтак, п.1.4 оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005р. №3054 «Про вилучення з користування Міністерства оборони України земельних ділянок у Львові» суперечить ст.141 ЗК України є незаконним.

Оскільки, вилучення спірної земельної ділянки відбулось за відсутності згоди користувача земельної ділянки, відтак Львівська міська рада, за встановлення обставин незаконного вилучення земельної ділянки, не вправі розпоряджатися останньою, в тому числі передавати таку в оренду на підставі договору оренди землі від 22 травня 2017 року, укладеного між Львівською міською радою та ТзОВ «Княгиня Ольга», відповідно до умов якого, останньому передано в оренду спірну земельну ділянку площею 4,6319 га, по вул.Княгині Ольги, 1-5 у м. Львові.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Беручи до уваги розпорядження міською радою земельною ділянкою, яка була незаконно вилучена без достатніх на те підстав, оспорюваний договір оренди такої земельної ділянки від 22 травня 2017 року підлягає визнанню недійсним, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Проте, як видно з матеріалів справи, відповідач-1 у відзиві на позовну заяву з посиланням на положення ст. 267 ЦК України зазначив про пропуск прокурором позовної давності та просив на підставі спливу позовної давності відмовити в позові Заступника керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України.

Відповідач-1 зазначив, що ухвалою Львівської міської ради № 67 від 26.10.2002 «Про Регламент Львівської міської ради» затверджено Регламент Львівської міської ради, прийнятий ухвалою від 09.07.1998 № 20. При цьому, ст. 5 ухвали Львівської міської ради від 09.07.1998 № 20 «Про Регламент Львівської міської ради» передбачено, що засідання Ради, її Колегії, постійних та тимчасових спеціальних комісій є відкритими і гласними. Гласність роботи Ради забезпечується: - доведенням до відома громадської інформації про план роботи Ради та її органів; - унеможливленням трансляції її засідань засобами телебачення і радіомовлення; - публікацією звітів про роботу та рішень Ради у пресі; - унеможливленням громадянам спостерігати, в порядку обумовленому в частині 5 цієї статті роботу Ради. Крім того, пунктом 3 ухвали Львівської міської ради № 2826 від 17.11.2005 «Про внесення змін до Регламенту Львівської міської ради» передбачено, результати поіменного голосування публікуються на WEB-сторінці та у газеті «Ратуша» Львівської міської ради. Таким чином, позивач відповідно до закону міг довідатися про порушення права держави, про яке він заявляє, ще в день оприлюднення результатів голосування на веб-сайті Львівської міської ради.

Прокурор подав до суду клопотання про визнання поважними причини пропуску позовної давності, вказуючи на те, що Міністерству оборони України (позивачу у справі) про наявні порушення під час ухвалення оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 стало відомо лише з часу отримання повідомлення прокурора від 25.07.2019.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.

Як вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду Львівської області прокурор звернувся до суду з позовом у даній справі 27.09.2019, в той час як оскаржена ухвала Львівської міської ради прийнята 29.12.2005.

З наведеного вбачається, що Заступник керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України звернувся до суду за захистом прав з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Разом з тим, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 60 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки мусить довести, що інформацію про порушення модна було отримати раніше.

Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково, а саме з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Отже, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Як видно з матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради № 67 від 26.10.2002 «Про Регламент Львівської міської ради» затверджено Регламент Львівської міської ради, прийнятий ухвалою від 09.07.1998 № 20. При цьому, ст. 5 ухвали Львівської міської ради від 09.07.1998 № 20 «Про Регламент Львівської міської ради» передбачено, що засідання Ради, її Колегії, постійних та тимчасових спеціальних комісій є відкритими і гласними. Гласність роботи Ради забезпечується: - доведенням до відома громадської інформації про план роботи Ради та її органів; - унеможливленням трансляції її засідань засобами телебачення і радіомовлення; - публікацією звітів про роботу та рішень Ради у пресі; - унеможливленням громадянам спостерігати, в порядку обумовленому в частині 5 цієї статті роботу Ради. Крім того, пунктом 3 ухвали Львівської міської ради № 2826 від 17.11.2005 «Про внесення змін до Регламенту Львівської міської ради» передбачено, результати поіменного голосування публікуються на WEB-сторінці та у газеті «Ратуша» Львівської міської ради.

У відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 визначено саме порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

За змістом ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 2 названого Закону визначено, метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Стаття 3 цього ж Закону встановлює гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, згідно якої право на доступ до піблічної інформації, зокрема гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

В силу наведеного, відповідач-1, як розпорядник інформації суворо зобов`язаний дотримуватися вимог чинного законодавства стосовно строків та порядку оприлюднення відповідної інформації, за порушення процедури якого передбачена відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 2939-VI, розпорядники публічної інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії, ухвалені розпорядником.

Отже, прокурор та позивач жодним чином не були позбавлені можливості для отримання інформації про прийняття оскаржуваної ухвали та могли скористатись своїм правом на оскарження акту органу місцевого самоврядування в межах строку позовної давності.

Таким чином, прокурор відповідно до закону міг довідатися про порушення права держави, про яке він заявляє, ще в день оприлюднення результатів голосування на веб-сайті Львівської міської ради. Однак, позов подано прокурором з пропуском строку позовної давності (через 14 років після прийняття оскаржуваної ухвали Львівською міською радою) .

З аналізу вищеописаних правових норм та матеріалів даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 1.4 ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 № 3054 «Про вилучення з користування Міністерства оборони України земельних ділянок у м. Львові» та визнання недійсним договору оренди землі від 22.05.2017, укладеного між Львівською міською радою та ТзОВ «Княгиня Ольга» щодо земельної ділянки загальною площею 4,6319 га, кадастровий номер 4610136900:07:003:0015, розташованої у м. Львові на вул. Княгині Ольги, 1-5, оскільки при заявленні даних позовних вимог прокурором пропущено строк позовної давності.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-1 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Судові витрати

З огляду на те, що суд задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону України відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н від 11.10.2022 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2022 у справі №914/2005/19 скасувати. Прийняти нове рішення.

3. В задоволенні позову відмовити.

4. Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону України.

5. Стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057) на користь Львівської міської ради (79008, м.Львів, площа Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) 5 763,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя О.І. Матущак

Суддя Г.В. Орищин