Постанова

від 13.06.2023 по справі 914/2005/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2005/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Косенка Д. В. (прокурор за посвідченням),

позивача - Святецького М. П. (у порядку самопредставництва),

відповідача-1 - Поліщук О. С. (у порядку самопредставництва),

відповідача-2 - не з`явилися,

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу керівника спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 (судді: Скрипчук О. С. - головуючий, Матущак О. І., Орищин Г. В.) у справі

за позовом заступника керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України

до: 1) Львівської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Княгиня Ольга",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скіпр",

про визнання незаконним і скасування пункту 1.4 ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 № 3054 та визнання недійсним договору оренди землі від 22.05.2017.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2019 року заступник керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Княгиня Ольга" (далі - ТОВ "Княгиня Ольга") про визнання недійсним пункту 1.4 ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 № 3054 "Про вилучення з користування Міністерства оборони України земельних ділянок у м. Львові" та визнання недійсним договору оренди землі від 22.05.2017, укладеного між Львівською міською радою та ТОВ "Княгиня Ольга" щодо земельної ділянки загальною площею 4,6319 га, кадастровий номер 4610136900:07:003:0015, розташованої у м. Львові на вул. Княгині Ольги, 1-5 (далі - спірна земельна ділянка).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, а тому прийняттю оскаржуваної ухвали Львівської міської ради повинно було передувати прийняття рішення про надання згоди на вилучення такої земельної ділянки від постійного землекористувача з обов`язковою згодою Міністерства оборони України або уповноваженої ним посадової особи. Однак, такої згоди не надавалося, отже приймаючи оскаржувану ухвалу Львівська міська рада діяла з перевищенням наданих їй повноважень. Зазначене є також підставами для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами у справі.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021, позов задоволено в повному обсязі.

4. Постановою Верховного Суду від 01.02.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2020 у справі № 914/2005/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 25.08.2022 (суддя Король М. Р.) позовні вимоги задоволено повністю, з огляду на те, що спірна земельна ділянка у 2005 році належала до земель оборони, її вилучення відбулось без згоди Міністерства оборони України, а пункт 1.4 оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 № 3054 "Про вилучення з користування Міністерства оборони України земельних ділянок у Львові" суперечить статті 141 Земельного кодексу України, є незаконним та підлягає скасуванню. Щодо позовної давності суд першої інстанції дійшов висновку, що така у цьому спорі не спливла.

6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2022 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено через пропуск строку позовної давності, оскільки позивач відповідно до закону міг довідатися про порушення права держави, про яке він заявляє, ще в день оприлюднення результатів голосування на веб-сайті Львівської міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі керівник спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 20.01.2021 у справі № 183/2537/16, від 07.04.2021 у справі № 911/2669/19 щодо обчислення строків позовної давності у разі звернення до суду прокурором від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, згідно з якими як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту, а саме коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;

- від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13, відповідно до якого закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів;

- від 07.04.2021 у справі № 450/3198/17 щодо відсутності в позивача обов`язку контролювати свої майнові права та знати про їх стан, як наслідок відсутність можливості та доказів дізнатися про наявність правочину чи рішення, які порушують його права;

- від 05.02.2019 у справі № 911/479/18, від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18 в частині доведення прокурором та позивачем, з посиланням на докази, що містяться в матеріалах справи, з`ясування дат чи періодів конкретних подій щодо початку перебігу строку позовної давності для позивача;

- від 14.03.2023 у справі № 922/2905/19, від 15.03.2023 у справі № 922/2185/19 щодо незаконності та необґрунтованості формальної відмови у позові у зв`язку із спливом позовної давності, обмежуючись посиланням на те, що з урахуванням наданих прокурору законом повноважень, він мав можливість і був зобов`язаний отримати повну та достовірну інформацію про незаконне надання земельної ділянки у межах встановленого законом строку позовної давності;

- від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц щодо відповідності статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом в обґрунтуванні наявності обставин за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу підтримує її в повному обсязі, зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення законодавства про позовну давність, без врахування правових позицій Верховного Суду щодо застосування положень статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, у зв`язку з чим висновки суду апеляційної інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скіпр" (далі - ТОВ "Скіпр") у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.05.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги до 13.06.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. 08.02.1985 рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 3-С "Про встановлення кордонів земельних ділянок військових містечок на території міста Львова" за квартирно-експлуатаційною частиною Львівського району закріплено земельні ділянки на вул. Боженка, 1, 3, 5 (нині - вул. Княгині Ольги) загальною площею 13,36 га.

12. 01.06.1995 ухвалами Львівської міської ради № 157 та № 158 вилучено з користування військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) земельні ділянки площею 4,95 га на вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці та 8,19 га на вул. Княгині Ольги - Куликівській, а також вилучено з користування військової частини НОМЕР_3 земельну ділянку площею 8,90 га на вул. Стрийській у м. Львові та зараховано земельні ділянки до земель міста.

13. За рахунок земель міста надано квартирно-експлуатаційному управлінню Прикарпатського Військового Округу у постійне користування земельні ділянки площею 4,95 га на вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці, 6,83 га на вул. Княгині Ольги - Куликівській у м. Львові та 8,90 га на вул. Стрийській для будівництва житлових кварталів.

14. На підставі ухвал Львівської міської ради від 01.06.1995 № 157, № 158 квартирно-експлуатаційному управлінню Прикарпатського Військового Округу видано державний акт серія І-ЛВ № 001518 на право постійного користування земельною ділянкою площею 20,68 га для будівництва житлових кварталів на вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці, вул. Стрийській.

15. 26.05.2004 командувач військ Західного оперативного командування (м. Львів) звернувся з листом (вих. № 37/1/478) до Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України щодо передачі органам місцевого самоврядування земель оборони, серед яких земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_4 на вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці у м. Львові площею 0,1233 га. Підставою передачі земельної ділянки слугувало відчуження за договором купівлі-продажу від 22.07.2003 № 4435 будівлі загальною площею 1109,7 м2. У листі зазначено, що земельні ділянки, які пропонуються до вилучення з користування Міністерства оборони України, не будуть використовуватися у подальшому для потреб Збройних Сил України та не можуть бути використані на потреби посилення соціального захисту військовослужбовців.

16. 06.10.2004 начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України звернувся з листом за вих. № 303/1/4/2204 до першого заступника Міністра оборони України - керівника апарату Міністра оборони України, у якому підтримав зазначену пропозицію та просив розглянути надану Міністру оборони України доповідь та надати згоду на вилучення зазначених земельних ділянок та передачу їх до земель запасу органів місцевого самоврядування, у тому числі земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_4 , площею 0,1233 га у м. Львові, по вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці.

17. Заступник Міністра звернувся до Міністра оборони України з аналогічною доповіддю щодо надання згоди на вилучення земельних ділянок, серед яких і земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_4 площею 0,1233 га у м. Львів, вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці. 12.10.2004 на цій доповіді Міністром оборони України проставлено резолюцію "Згоден". 13.10.2004 директор адміністративного департаменту Міністерства оборони України видав припис № 7129/з про організацію виконання зазначеного рішення Міністра оборони України.

18. 18.10.2004 квартирно-експлуатаційне управління Західного оперативного командування (м. Львів) направило на адресу КЕВ м. Львова лист № 37/1/995, в якому повідомило про надання дозволу на передачу земельних ділянок, серед яких земельна ділянка 0,1233 га на території військового містечка № 1 на вул. Княгині Ольги - Л. Кобилиці.

19. У листі від 22.09.2004 № 37/1/716 командувач військ Західного оперативного командування (м. Львів) повідомив Львівську міську раду, зокрема, що для забезпечення безквартирних військовослужбовців Львівського гарнізону Міністерства оборони України прийнято рішення по територіях звільнених військових містечок проводити будівництво та реконструкцію будівель під житло. Будівлі, які не можуть бути переобладнані, реалізовуються на конкурсах через уповноважені організації з метою отримання коштів на будівництво та придбання житла. Для проведення відчуження військового нерухомого майна необхідно виготовлення технічної документації, свідоцтва на право власності. Упродовж 2001- 2005 років щодо земельних ділянок у м. Львові Міністром оборони України приймалися рішення на передачу земельних ділянок, на яких здійснено відчуження об`єктів, загальною площею 11,2354 га до комунальної власності м. Львова, зокрема і земельних ділянок військового містечка № 1 на вул. Княгині Ольги - 0,1233 га (клуб), 4,95 га (технічна зона), 0,2429 га реалізованої будівлі (їдальня).

20. 01.11.2005 постійною комісією землекористування, будівництва та архітектури Львівської міської ради прийнято рішення про вилучення за згодою з користування земельні ділянки та зарахування їх до земель міста, у тому числі, земельні ділянки військового містечка № 1 на вул. Княгині Ольги у м. Львові площею 5,3162 га.

21. 29.12.2005 ухвалою Львівської міської ради № 3054 "Про вилучення з користування Міністерства оборони України земельних ділянок у Львові", зокрема, вилучено з користування Міністерства оборони України земельні ділянки площею 5,3162 га на вул. Княгині Ольги - вул. Л. Кобилиці (пункт 1.4 ухвали).

22. 01.03.2008 ухвалою Львівської міської ради № 610 погоджено ТОВ "Княгиня Ольга" місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 4,6319 га на вул. Княгині Ольги, 1-5 у м. Львові в оренду терміном на 10 років за рахунок земель, що не надані у власність або користування, для будівництва та обслуговування житлового кварталу.

23. 10.05.2007 ухвалою Львівської міської ради № 808 затверджено ТОВ "Княгиня Ольга" проект землеустрою, зобов`язано товариство у місячний термін укласти із Львівською міською радою договір оренди землі та провести його державну реєстрацію.

24. 29.09.2011 ухвалою Львівської міської ради № 843 погоджено ТОВ "Княгиня Ольга" передачу до 10.05.2017 у суборенду ТОВ "Скіпр" земельної ділянки загальною площею 1,6212 га на вул. Княгині Ольги, 1-5 для будівництва та обслуговування житлового кварталу за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі житлової забудови.

25. 03.03.2017 ухвалою Львівської міської ради № 1661 продовжено ТОВ "Княгиня Ольга" на 10 років термін оренди земельної ділянки загальною площею 4,6319 га на вул. Княгині Ольги, 1-5 (кадастровий номер 4610136900:07:003:0015) для будівництва та обслуговування житлового кварталу за рахунок земель житлової та громадської забудови та зобов`язано товариство у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди землі. Погоджено ТОВ "Княгиня Ольга" надання в суборенду ТОВ "Скіпр" частини земельної ділянки площею 1,6212 га із загальної площі 4,6319 га на вул. Княгині Ольги, 1-5 на термін дії договору оренди землі для будівництва та обслуговування житлового кварталу за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.

26. 22.05.2017 між Львівською міською радою та ТОВ "Княгиня Ольга" укладено договір оренди землі (зі змінами від 14.03.2018).

27. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.09.2019 власником земельної ділянки, кадастровий номер 4610136900:07:003:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1276046746101, площею 4,6319 га, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, з формою власності - комунальна, визначено Львівську міську раду.

28. Відповідно до інформації про державну реєстрацію іншого речового права в оренді у ТОВ "Княгиня Ольга" перебуває частина вказаної земельної ділянки площею 4,6319 га, а в суборенді у ТОВ "Скіпр" перебуває частина земельної ділянки площею 1,6212 га із загальної площі 4,6319 га.

29. 25.07.2018 військова прокуратура, з метою захисту порушених інтересів держави у сфері земельних відносин, листом № 10/2/3-500 (вих-18), звернулася до Міністерства оборони України із запитом про надання копій документів (розпоряджень, наказів Міністерства оборони України), на підставі яких Львівською міською радою прийнято оскаржувану ухвалу.

30. 28.08.2018 прокуратурою регіону на лист від 17.08.2018 за № 10/2/3-538, вих-18 отримано відповідь КЕВ м. Львова (вих. № 3665) з долученням копій документів щодо земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_4 , яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5.

31. 04.09.2018 територіальний архівний відділ Міністерства оборони України у відповідь на лист від 17.08.2018 № 10/2/3-539 (вих-18) скерував на адресу прокуратури архівну довідку, якою повідомив про місце дислокації військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) - АДРЕСА_1 та зазначив, що схеми, технічна документація, плани, державні акти на земельну ділянку, рішення, накази, розпорядження щодо відчуження (передачу, викуп) земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, на зберігання до архівного відділу не надходили.

32. 14.01.2019 прокуратура отримала відповідь Львівської міської ради на лист від 07.12.2018 № 1.7-38245-001 щодо прийняття ухвали Львівською міською радою від 29.12.2005 № 3054 у частині вилучення земельної ділянки, площею 5,3162 га, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги - вул. Л. Кобилиці та зарахування її до земель міста.

33. 12.10.2018 прокуратурою на подані нею запити від 11.09.2018 № 597 та № 598 отримано відповіді ТОВ "Княгиня Ольга" та ТОВ "Скіпр".

34. 15.01.2019 Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради скерувало на запит прокуратури від 26.12.2018 № 05/2-831 (вих-18) копію договору оренди землі площею 4,6319 га, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, та погодження у суборенду ТОВ "Скіпр" земельної ділянки площею 1,6212 га за тією ж адресою з додатками.

35. 20.06.2019 прокуратурою листом № 05/2-337 (вих-19) повідомлено Міністерство оборони України про виявлені порушення використання земель оборони та зазначено, що заходи щодо витребування на користь держави земельної ділянки міністерством не вживались, тому прокуратурою на підставі пункту1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" будуть здійснюватися заходи представницького характеру для захисту порушених інтересів держави щодо використання земель оборони.

36. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання недійсним пункту 1.4 ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 № 3054 "Про вилучення з користування Міністерства оборони України земельних ділянок у Львові" та визнання недійсним договору оренди землі від 22.05.2017, укладеного між Львівською міською радою та ТОВ "Княгиня Ольга" щодо земельної ділянки загальною площею 4,6319 га, кадастровий номер 4610136900:07:003:0015, розташованої у м. Львові по вул. Княгині Ольги, 1-5.

Позиція Верховного Суду

37. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

39. Прокурор у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

40. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного господарського суду про те, що прокурор відповідно до закону міг довідатися про порушення права держави, про яке він заявляє, ще в день оприлюднення результатів голосування на веб-сайті Львівської міської ради, однак позов подано прокурором з пропуском строку позовної давності (через 14 років після прийняття Львівською міською радою оскаржуваної ухвали).

41. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 26.10.2002 № 67 затверджено Регламент Львівської міської ради, прийнятий ухвалою від 09.07.1998 № 20, за змістом якої засідання Ради, її Колегії, постійних та тимчасових спеціальних комісій є відкритими і гласними (стаття 5). Гласність роботи Ради забезпечується: доведенням до відома громадської інформації про план роботи Ради та її органів; можливістю трансляції її засідань засобами телебачення і радіомовлення; публікацією звітів про роботу та рішень Ради у пресі; можливістю громадянам спостерігати, в порядку обумовленому в частині 5 цієї статті роботу Ради. Крім того, пунктом 3 ухвали Львівської міської ради від 17.11.2005 № 2826 "Про внесення змін до Регламенту Львівської міської ради" передбачено, результати поіменного голосування публікуються на WEB-сторінці та у газеті "Ратуша" Львівської міської ради. За огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор та позивач жодним чином не були позбавлені можливості отримати інформацію про прийняття оскаржуваної ухвали та могли скористатись своїм правом на оскарження акта органу місцевого самоврядування в межах строку позовної давності.

42. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

43. Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

44. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

45. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

46. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

47. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

48. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

49. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

50. При цьому і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган.

51. Суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що прокурор з урахуванням повноважень, наданих йому статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), починаючи із дати прийняття оспорюваної ухвали мав можливість отримати повну та достовірну інформацію про незаконне надання спірних земельних ділянок у межах встановленого законом строку позовної давності, чого прокурором зроблено не було.

52. Так, на час прийняття Львівською міською радою оспорюваної ухвали органи прокуратури не були позбавлені можливості систематично здійснювати моніторинг законності розпорядження земельними ділянками та в разі виявлення порушень чинного законодавства звертатися до суду з відповідними позовами, спрямованими на захист інтересів держави (схожий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 922/3589/21, від 14.03.2023 у справі № 922/1796/19).

53. Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин (такий висновок сформульовано в пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).

54. Прокурор на обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності посилався на те, що про порушення йому стало відомо лише у 2018 році за результатами системного аналізу інформації та документів, отриманих під час вивчення факту незаконного вилучення земель оброни з державної власності, у тому числі отриманих під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження від 12.07.2017 № 42017140400000069, про що у липні 2018 року було повідомлено Міністерство оборони України, та у подальшому пред`явлено позов з метою захисту інтересів держави.

Як вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду Львівської області прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі 27.09.2019, в той час як оскаржена ухвала Львівською міською радою прийнята 29.12.2005.

З наведеного вбачається, що прокурор в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Міністерства оборони України), звернувся до суду за захистом прав з пропуском встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

55. Оскільки прокуратурою не зазначено жодних причин неможливості проведення починаючи з 2006 року перевірки законності вилучення з користування Міністерства оборони України спірної земельної ділянки, апеляційний суд визнав неповажними причини пропуску строку позовної давності.

56. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування пункту 1.4 ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 № 3054 та визнання недійсним договору оренди землі від 22.05.2017 саме з мотивів пропуску строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якої було заявлено відповідачем-1 до ухвалення рішення судом першої інстанції, та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 261 ЦК України у подібних правовідносинах, який було викладено у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 20.01.2021 у справі № 183/2537/16, від 07.04.2021 у справі № 911/2669/19, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13, від 07.04.2021 у справі № 450/3198/17, від 05.02.2019 у справі № 911/479/18, від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 14.03.2023 у справі № 922/2905/19, від 15.03.2023 у справі № 922/2185/19, від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, з огляду на таке.

57. У пунктах 64- 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, сформульовано такі правові висновки: "Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів".

Аналогічний правовий висновок викладено та застосовано в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2021 у справі № 911/2669/19, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, на які також посилається скаржник у касаційній скарзі.

58. Оскільки судом апеляційної інстанції достовірно встановлено та скаржником не спростовано недоведеність прокурором поважних причин пропуску строку позовної давності, що стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, то колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційним судом якраз було враховано висновок щодо застосування норм статті 261 ЦК України, викладений в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2021 у справі № 911/2669/19, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, хоча й без прямого посилання на зазначені постанови.

59. При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

60. У постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13, на яку також посилається скаржник, викладено правовий висновок, що закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

61. Таким чином, вирішуючи спір у справі № 914/2005/19, що розглядається, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про відмову у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України у зв`язку із пропуском строку позовної давності не всупереч, а відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2021 у справі № 911/2669/19, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.

Крім того колегія суддів зазначає, що висновки суду апеляційної інстанцій у справі № 914/2005/19, що розглядається, не суперечать висновкам, викладеним у інших постановах у справах № 183/2537/16, № 450/3198/17, № 911/479/18, № 910/5349/18, № 922/2905/19, № 922/2185/19, № 342/180/17-ц, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

63. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

64. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу керівника спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

66. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу керівника спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 у справі № 914/2005/19 залишити без змін.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай