Постанова

від 06.03.2023 по справі 910/8044/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. Справа№ 910/8044/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

від позивача: Пекар А.О.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: СПОДІН ВІТАЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 06.12.2022

у справі №910/8044/22(суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Відіей Груп"

про визнання недійсним договору, припинення обтяження та вилучення запису з реєстру

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Банк "Український капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Відіей Груп" про визнання недійсним договору, припинення обтяження та вилучення запису з реєстру.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/8044/22 у позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано наступним. Судом установлено, що позивачем не доведено належними доказами наявності у нього порушеного права щодо предмета позову в даній справі та існування передбачених приписами ст. 203 Цивільного кодексу України обставин, які в силу ст. 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання недійсним договору, позов Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Відіей Груп" про визнання недійсним Договору застави рухомого майна 01/06/20-З від 01.06.2020 задоволенню не підлягає. Оскільки, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним Договору застави рухомого майна 01/06/20-З від 01.06.2020, похідні позовні вимоги про припинення обтяження реєстраційний номер 27835902 та вилучення запису з реєстру, також задоволенню не підлягають.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк "Український капітал" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження Акціонерним товариством "Банк "Український капітал" рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/8044/22 та поновити пропущений строк. Прийняти апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/8044/22 до розгляду та задовольнити її повністю. Скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/8044/22 за позовом до Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Відіей Груп" про визнання недійсним договору застави, припинення обтяження та вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" задовольнити повністю. Визнати недійсним договір застави рухомого майна (обладнання) №01/06/20-3 від 01.06.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відіей Груп", як заставодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд", як заставодавцем. Припинити обтяження реєстраційний номер 27835902, вид обтяження: приватне обтяження, тип обтяження: застава рухомого майна, боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 31169965; обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Відіей Груп" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40707030), внесене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 04.06.2020 приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С. за договором застави рухомого майна (обладнання) №01/06/20-3 від 01.06.2020, щодо об`єкта обтяження, якими є рухоме майно, а саме: мікротунелепрохідницька установка AVN 1200 зовнішнім діаметром 1505 мм (кмт), інвентарний номер 428; тунелепрохідницька машина AVN 1200 для спорудження тунелю із зовнішнім діаметром 1505 мм, інвентарний номер 620, та виключити (вилучити) запис про нього з відповідного реєстру. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Відіей Груп" понесені Акціонерним товариством "Банк "Український капітал" судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зокрема, на думку апелянта, відповідач 1 є боржником позивача на підставі Кредитного договору №40кл-15 від 19.10.2015, ще з 03.09.2017 відповідач 1 є таким, що прострочив виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором. При цьому після звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості (після прийняття рішення про стягнення боргу судом першої інстанції), відповідач 1 передав фактично єдине наявне у нього рухоме майно, відповідачу 2, який є пов`язаною з відповідачем 1 особою. Отже ТОВ «Концерн «Київпідземшлях буд» уклало оскаржуваний правочин з розпорядження належним йому майном таким чином, щоб унеможливити задоволення майнових вимог позивача за рахунок цього майна, тобто ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» розпорядився своїм майном на шкоду АТ «Банк «Український капітал» як кредитору. Відтак, оскаржуваний правочин є фраудаторним та підлягає визнанню недійсним. Проте, на переконання позивача, місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги наведені доводи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/8044/22 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/8044/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/8044/22, розгляд справи призначено на 01.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 06.03.2023.

Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подали. Відповідач 1 у судові засіданні уповноваженого представника не направляв, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Під час судового засідання представник відповідача 2 заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, установила наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/11124/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» заборгованість за Кредитним договором № 40кл-15 від 19.10.2015, загальний розмір якої становить: заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 20 611 841 (двадцять мільйонів шістсот одинадцять тисяч вісімсот сорок одна) грн 00 коп., інфляційні втрати в зв`язку з простроченням сплати кредиту у розмірі 4 303 068 (чотири мільйони триста три тисячі шістдесят вісім) грн 11 коп., інфляційні втрати в зв`язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1 324 492 (один мільйон триста двадцять чотири тисячі чотириста дев`яносто дві) грн 31 коп., 80% річних від простроченої суми кредиту у розмірі 15 396 014 (п`ятнадцять мільйонів триста дев`яносто шість тисяч чотирнадцять) грн 47 коп., судовий збір у розмірі 624 531 (шістсот двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять одна) грн 24 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 24 178 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят вісім) грн 00 коп.

В указаному рішенні Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/11124/19 судом установлено, що 19.10.2015 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд» (позичальник) укладено кредитний договір № 40кл-15, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти шляхом відкриття позичальнику відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості позичальника перед банком в сумі 15000000,00 грн, а умовах визначених даним договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконувати інші зобов`язання передбачені цим договором. В подальшому суму кредитного ліміту договором про внесення змін до кредитного договору від 19.10.2015 № 40кл-15 від 30.10.2015 збільшили до 20000000,00 грн. а договором про внесення змін від 04.03.2016 кредитний ліміт збільшили до 25000000,00 грн.

З 03.09.2017 ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» є таким, що прострочив повернення кредиту та сплату відсотків за Кредитним договором від 19.10.2015 № 40кл-15 і строк виконання всіх зобов`язань настав.

Також ураховуючи умови Кредитного договору від 19.10.2015 № 40кл-15 та приписи чинного законодавства, Господарський суд м. Києва у справі №910/11124/19 прийшов до висновку, що обґрунтованими також є вимоги Банку про стягнення 80% річних у розмірі 15 396 014,47 грн за період з 19.10.2017 по 14.07.2019, втрат від інфляції за прострочення повернення кредиту у розмірі 4303068,11 грн та відсотків у розмірі 1324492,31 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої установлено ці обставини, якщо інше не установлено законом.

Повне рішення у справі №910/11124/19 складено 28.02.2020, з його текстом представник ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» Макєєв Євген Юрійович ознайомився в приміщенні Господарського суду м. Києва 03.03.2020.

01.06.2020 між ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» та ТОВ «ВіДіЕй Груп» укладено Договір фінансової поворотної допомоги (позики) № 01/06/20, пунктом 1.1 якого визначено, що позикодавець зобов`язаний передати позичальнику грошові кошти, в якості поворотної фінансової допомоги (позики) в розмірі 9 000 000,00 грн, а останній зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (далі - Договір позики).

На забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики, 01.06.2020 між відповідачами укладено Договір застави рухомого майна (обладнання) № 01/06/20-З (далі - Договір застави), згідно з п.п. 1.1 та 1.2 якого заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем своїх зобов`язань за Договором фінансової поворотної допомоги (позики) № 01/06/20 від 01.06.2020 (Основний договір), укладеним між заставодавцем та заставодержателем, отримати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою за договором, спливає 31 серпня 2020 року.

Пунктом 4.1 Договору застави визначено, що предметом застави є рухоме майно: мікротонелепрохідницька установка AV№ 1200 зовнішнім діаметром 1505 мм (кмт), інвентарний номер 428; тунелепрохідницька машина AV№ 1200 для спорудження тунелю із зовнішнім діаметром 1505 мм., інвентарний номер 620 (далі - Рухоме майно або Предмет застави).

Відповідно до п. 4.2 Договору застави, загальна вартість предмета застави на момент укладання цього договору становить 15 217 542,17 грн.

04.06.2020 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис за № 27835902: тип обтяження - застава рухомого майна, документ-підстава - Договір застави рухомого майна (обладнання) № 01/06/20-З від 01.06.2020, боржник - ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд», обтяжувач - ТОВ «ВіДіЕй Груп»; строк виконання зобов`язання - 31.08.2020, термін дії - 04.06.2025.

10.03.2020 ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2020 у справі №910/11124/19, яка ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 залишена без руху, а ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 повернена у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

06.08.2020 ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» повторно подано дві однакові апеляційні скарги вх. №4970/20 та №4907/20 на рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2020 у справі №910/11124/19, які ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 залишені без руху, а ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 повернені у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

20.10.2020 Господарським судом м. Києва видано судовий наказ з виконання рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2020 у справі №910/11124/20.

22.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Олефіром Олександром Олександровичем відкрито виконавче провадження №63395707 з виконання вказаного наказу, в рамках якого винесено постанову про накладення арешту на все рухоме майно ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд», де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося в межах суми стягнення: 46 512 606,63 грн., на підставі якої 23.10.2020 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис №28221150 (строк дії якого установлено до 23.10.2025), а також винесено постанову, якою накладено арешт на грошові кошти, які містяться на всіх рахунках ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд».

02.12.2020 на поштову адресу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. надійшла вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп», як заставодержателя Рухомого майна, про припинення звернення стягнення на заставне майно, в якій відповідач 2 зазначив, що не дає згоди на здійснення звернення стягнення.

Як убачається з наявного в матеріалах справи листа начальника відділу Примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бучацького Ю., місцезнаходження іншого майна, окрім Рухомого майна яке є предметом Договору застави, за рахунок якого може бути виконане рішення суду у справі №910/11124/19, в межах виконавчого провадження не виявлено.

Рішення місцевого господарського суду в даній справі обґрунтоване наступним:

1) предметом застави за оспорюваним договором не забезпечувалося виконання зобов`язань за Кредитним договором № 40кл-15 від 19.10.2015, стягнення заборгованості за яким було предметом розгляду справи № 910/11124/19;

2) позивачем не доведено, що наявне у відповідача 1 зобов`язання зі сплати коштів за Кредитним договором може бути виконане виключно шляхом реалізації предмета застави за Договором застави;

3) перевищення вартості Рухомого майна переданого в заставу над розміром наданої позики, не свідчить про недійсність правочину, оскільки за рахунок Предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі не лише свою вимогу за основним зобов`язанням, але і інші визначені законодавством вимоги;

4) метою оспорюваного договору не було відчуження Предмету застави та відповідно зменшення розміру активів відповідача 1, оскільки відповідачем 2 не було звернуто стягнення на Рухоме майно;

5) з наявних у справі доказів не убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп» є пов`язаними чи афілійованими особами в розумінні норм податкового законодавства. Залучення відповідачем 1 працівника відповідача 2 та наявність між відповідачами певних господарських відносин, не свідчить про пов`язаність товариств та саме по собі не доводить можливість переслідування відповідачами протиправної мети при укладанні ними оспорюваного договору.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

Позивач не є стороною оскаржуваного договору і оспорює його як заінтересована особа, оскільки вважає, що його укладено з метою завдання шкоди позивачу як кредитору ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд».

У постанові від 15.04.2021 у справі №903/741/19 Верховним Судом сформовано висновок, відповідно до якого у вирішенні питання щодо недійсності правочину серед іншого необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в критеріях, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься:

- момент укладення договору;

- контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір;

- ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника;

- дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Відтак, колегією суддів у справі, що переглядається, за наслідком оцінки її обставин установлено взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, тобто відповідачів, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - розпорядитися майном боржника таким чином, щоб унеможливити задоволення вимог позивача за рахунок такого активу, що свідчить про його фраударторність.

Фраудаторність оскаржуваного Договору застави підтверджується наступними основними критеріями притаманними таким видам правочинів, формі зловживання цивільним правом.

Щодо моменту укладення оскаржуваного договору.

Колегією суддів установлено, що з 03.09.2017 відповідач 1 є таким, що прострочив виконання зобов`язань за Кредитним договором від 19.10.2015 № 40кл-15.

24.02.2020 Господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі №910/11124/19, яким установлено факт прострочення з 03.09.2017 виконання ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» зобов`язань з зазначеного вище періоду та стягнуто з останнього на користь АТ «Банк «Український капітал» заборгованість за вказаним кредитним договором.

Повне рішення Господарським судом м. Києва від 24.02.2020 в справі №910/11124/19 складено 28.02.2020.

Договір застави укладено 01.06.2020, тобто після виникнення у відповідача 1 з 03.07.2017 обов`язку зі сплати заборгованості за Кредитним договором від 19.10.2015 № 40кл-15, про що останній був достеменно обізнаний, зокрема представник відповідача 1 Макєєв Є.Ю., який також є працівником відповідача 2, ще 03.03.2020 ознайомився з рішенням Господарського суду м. Києва від 24.02.2020 у справі №910/11124/19.

Отже, оскаржуваний договір укладено відповідачами в момент наявності простроченого відповідачем 1 перед позивачем зобов`язання зі сплати кредитної заборгованості.

Також колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що якнайменше тричі вказане рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2020 в апеляційному порядку оскаржувалося відповідачем 1, підписантом апеляційних скарг від імені та в інтересах останнього виступав адвокат Макєєв Євген Юрійович.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 у справі №910/11124/19 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» від 10.03.2020, в зв`язку з несплатою судового збору.

З аналогічних підстав залишено без руху апеляційні скарги відповідача 1 від 18.08.2020 за вих. №09.1-04.1/4907/20 та №09.1-04.1/4970/20, ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020, всі три апеляційні скарги повернуто ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» без розгляду, в зв`язку з не усуненням їх недоліків, а саме несплатою судового збору.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що згідно Договору фінансової поворотної допомоги (позики) №01/06/20 від 01.06.2020 саме в період залишення наведених вище апеляційних скарг без руху через несплату судового збору відповідачем 1 отримано позику, згідно умов вказаного договору, в розмірі 9 000 000,00 грн.

На думку колегії судів пред`явлення відповідачем 1 апеляційних скарг без сплати судового збору, з урахуванням факту отримання в даний період часу позики в розмірі достатньому для його сплати, свідчить про відсутність в ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» реального наміру на апеляційний перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2020 та направленість вказаних дій на відтермінування набрання цим рішенням законної сили, що за добросовісної поведінки ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд», відбулося 20.03.2020.

В свою чергу саме пред`явлення апеляційних скарг без реального наміру апеляційного перегляду оскаржуваного рішення дозволило відповідачам укласти оскаржуваний договір та, відповідно, обтяжити майно ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» заставою.

Відтак, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідачем 1 укладено оскаржуваний правочин не лише в період наявної простроченої заборгованості за кредитним договором, а й власними недобросовісними діями штучно створено перешкоди у набранні рішенням Господарського суду м. Києва від 24.02.2020 законної сили, що в подальшому створило можливість передати єдине цінне майно в заставу, яка в силу вимог статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», унеможливлює звернення на нього стягнення АТ «Банк «Український капітал» без згоди ТОВ «ВіДіЕй Груп».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп» не є пов`язаними особами в розумінні п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України чи афілійованими особами в розумінні ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства».

Разом з тим, при встановленні наявності чи відсутності критеріїв фраудаторності в оскаржуваному правочині, пов`язаність осіб повинна встановлюватися не тільки згідно вимог податкового чи корпоративного законодавства, а й може, як у даній справі, проявляється у тривалих правовідносинах, що склалися між сторонами оскаржуваного договору, їх спільній обізнаності щодо негативних наслідків, які матиме правочин, який ними вчиняється, для кредитора та наявності у сторін такого правочину спільної мети - створення перешкод кредиторові у задоволенні вимог за рахунок майна боржника.

Так, з наявних у справі доказів убачається, що як станом на 01.06.2020 (день укладення оскаржуваного правочину), так і станом на дату пред`явлення позову, засновником та кінцевим бенефіціарним власником, а також керівником ТОВ «ВіДіЕй Груп», є ОСОБА_1 .

З 2018 року ОСОБА_1 особисто, що убачається зі змісту довідки щодо досвіду компанії, яку ТОВ «ВіДіЕй Груп» адресованого Комітету конкурсних торгів ДП «СЕТАМ»; договору (угоди) №01/06/18 про надання правової допомоги від 01.06.2018 на представництво інтересів ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» в справі №910/2871/18 та пояснень третьої особи - ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» , підписаних та поданих від імені останньої адвокатом Коломійцем Є.В. в справі №910/2871/18 за позовом АТ «Банк «Український капітал» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором №40кл-15 від 19.10.2015, надавав правову допомогу ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» в справах, які стосуються неналежного виконання ним зобов`язань перед АТ «Банк «Український капітал».

Також ОСОБА_1 представляв інтереси ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» в справі №910/12204/17, за якою з Комунального підприємства «Інженерний центр» виконавчого органу КМР (КМДА) на користь відповідача 1 стягнено 37 054 272 грн 96 коп. та судовий збір.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 являється директором та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Інвест Плюс» (код ЄДРПОУ 42812149), з яким 05.10.2021, тобто після ухвалення рішення про стягнення з ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» на користь АТ «Банк «Український капітал» грошових коштів та накладення приватним виконавцем арешту на все рухоме і нерухоме майно останнього, укладено з відповідачем 1 договір відступлення права вимоги, а саме відступлено всі права вимоги до Комунального підприємства «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) котрі виникли на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 в справі №910/12204/17, на підставі якого стягнуто 37 054 272 грн. 96 коп.

Крім того, як убачається з рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.2021 у справі №910/3183/21, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, попередньо право вимоги ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» до Комунального підприємства «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке виникло на підставі рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2019 у справі №910/12204/17 на суму 37 054 272,96 грн, було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал проперті» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43169869) на підставі договору відступлення права вимоги від 29.12.2020, який є однаковим за змістом з договором відступлення прав вимоги від 05.10.2021, що був укладений між відповідачем 1 та ТОВ «Еталон Інвест Плюс».

Рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.2021 в справі №910/3183/21, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, визнано недійсним зазначений договір відступлення прав вимоги від 29.12.2020. Згідно із висновком Господарського суду м. Києва, з яким погодився Північний апеляційний господарський суд, договір відступлення прав вимоги від 29.12.2020 є фраудаторним, тобто вчиненим на шкоду АТ «Банк «Український капітал», як кредитору ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд».

Колегією суддів установлено, що кінцевим бенефіціарним власником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал проперті» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43169869) є ОСОБА_2 . Останній в свою чергу разом з ОСОБА_1 в рівних частках є співзасновниками та кінцевими бенефіціарними власниками Адвокатського об`єднання «ВіДіЕй Груп» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41519263).

Щодо Макєєва Євгена Юрійовича , судом установлено, що згідно довідки щодо досвіду компанії, яку ТОВ «ВіДіЕй Груп» адресованого Комітету конкурсних торгів ДП «СЕТАМ», а також Наказу №29К ТОВ «ВіДіЕй Груп» від 01.12.2017, він з 04.12.2017 працює в ТОВ «ВіДіЕй Груп» на посаді старшого юриста відділу фінансового та банківського права.

Макєєвим Є.Ю. особисто здійснювалося представництво ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» в ході судового розгляду справи №910/11124/19 про стягнення з останнього заборгованості на корить АТ «Банк «Український капітал» за Кредитним договором №40кл-15. Ним тричі було подано однакові за змістом апеляційні скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2020 у справі №910/11124/19: 10.03.2020 та 06.08.2020 вх. №4970/20 та №4907/20), які були залишені судом апеляційної інстанції без руху, а згодом повернуті, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

Макєєв Є.Ю здійснював представництво інтересів ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» в межах виконавчого провадження з виконання зазначеного вище рішення суду у справі №910/11124/19 про стягнення заборгованості на користь АТ «Банк «Український капітал».

Макєєв Є.Ю. здійснював представництво інтересів ТОВ «Концерн «Київпівденшляхбуд» також у справі №910/3183/21, в межах якої, як уже було зазначено судом, визнано недійсним укладений відповідачем 1 договір відступлення права вимоги від 29.12.2020, оскільки він є фраудаторним та укладений на шкоду позивача.

Таким чином ОСОБА_1 , який є засновником та керівником ТОВ «ВіДіЕй Груп» та Макєєв Є.Ю. , який є старшим юристом відділу фінансового та банківського права, з 2018 року здійснюють юридичний супровід ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд», зокрема у спорах, що виникли з Кредитного договору №40кл-15.

Наслідком вчинених вказаними особами дій стало відтермінування моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/11124/19, видачі судового наказу та пред`явлення його до виконання. А після відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд», директор ТОВ «ВіДіЕй Груп» - ОСОБА_1 , через пов`язаних з ним юридичних осіб на шкоду АТ «Банк «Український капітал» створював перешкоди у виконанні судового рішення у справі №910/11124/19 на користь АТ «Банк «Український капітал» шляхом укладення з відповідачем 1 договорів відступлення права вимоги, що установлено, зокрема, в судових рішеннях у справі №910/3183/19, а тому в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, не потребує повторного доказування.

Тому, з урахуванням невідповідності дій відповідачів певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю та повагою інтересів іншого учасника правовідносин - позивача, колегія суддів розцінює описану вище поведінку відповідачів у правовідносинах, що виникли з Кредитного договору №40кл-15 як недобросовісну.

Таким чином, з встановлених судом обставин убачається тривалість правовідносин між ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» та ОСОБА_1 (засновник та директор ТОВ «ВіДіЕй груп») та Макєєвим Є.Ю. (старший юрист відділу фінансового та банківського права ТОВ «ВіДіЕй груп»), які, зокрема, здійснювали представництво інтересів відповідача 1 у справах, що стосувалися задоволення вимог АТ «Банк «Український капітал» за Кредитним договором №40кл-15, а відтак беззаперечно усвідомлювали наявність у відповідача 1 зобов`язань з повернення кредиту.

Вказані фізичні особи, в тому числі через пов`язані з ними юридичні особи, зокрема ТОВ «Капітал проперті» та ТОВ «Еталон Інвест Плюс», згідно описаних вище обставин, вчиняли послідовні дії як щодо відстрочення ухвалення судового рішення, так набрання ним законної сили, а в подальшому і виведення майна з під виконавчого провадження.

Таким чином, колегія суддів вбачає як очевидну пов`язаність відповідачів, так і направленість їх спільних дій на створення позивачу перешкод у задоволенні своїх вимог.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не установлено законом (право застави).

Згідно з ст. 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким установлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Тобто, метою укладення застави є забезпечення виконання дійсного зобов`язання за основним договором.

Згідно п. 3.1. Договору застави розмір забезпеченої заставою зобов`язання складає 9 000 000,00 грн. (дев`ять мільйонів гривень 00 копійок).

При цьому відповідно до п. п. 4.1.,4.2. Договору застави, в заставу було передано два окремі об`єкти:

- мікротунелепрохідницька установка AVN 1200 зовнішнім діаметром 1505 мм (кмт), інвентарний номер 428, вартість якої сторони оскаржуваного договору оцінили в 5 224 891,60 грн;

- тунелепрохідницька машина AVN 1200 для спорудження тунелю із зовнішнім діаметром 1505 мм, інвентарний номер 620, вартість якої сторони оскаржуваного договору оцінили в 9 992 650,57 грн (дев`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто дві тисячі шістсот п`ятдесят гривень 57 копійок).

Таким чином, передачі в заставу лише однієї тунелепрохідницької машини AVN 1200 вже було достатньо для повноцінного забезпечення виконання ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» зобов`язання перед ТОВ «ВіДіЕй груп» за Договором позики.

Однак, відповідачем 1 в заставу було передано два об`єкти, сумарна вартість яких відповідачами, як убачається з оскаржуваного договору, була оцінена у 15 217 542,17 грн (п`ятнадцять мільйонів двісті сімнадцять тисяч п`ятсот сорок дві гривні 17 копійок), тобто в 1,7 рази дорожче суми наданої ТОВ «ВіДіЕй Груп» позики. Колегія суддів також бере до уваги, що згідно умов як Договору позики, так і оскаржуваного договору, позику було надано лише строком на два місяці. При цьому, за наявності невиконаного зобов`язання перед АТ «Банк «Український капітал» грошові кошти з отриманої позики у розмірі 9 000 000,00 грн., на виконання зобов`язання перед позивачем направлено не було, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Колегія суддів критично оцінює висновки суду першої інстанції про те, що перевищення вартості Предмета застави не свідчить про недійсність договору, так як за рахунок Предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі не лише свою вимогу за основним зобов`язанням, але і інші визначені законодавством вимоги, оскільки в першу чергу заставою забезпечується дійсне зобов`язання, погашення якого сторони узгодили протягом двох місяців, а не бездіяльність заставодержателя щодо не вчинення протягом двох років дій, направлених на виконання зобов`язань. Не являється зазначене й об`єктивною причиною для передачі в заставу майнового активу, вартість якого в 1,7 рази перевищує вартість зобов`язання, так само, як і не є об`єктивною причиною для відмови в наданні згоди на реалізацію цього майна в межах виконавчого провадження.

Тому, з урахуванням передачі в заставу ТОВ «ВіДіЕй Груп» двох об`єктів, сумарна вартість яких в 1,7 рази перевищує вартість зобов`язання, строк виконання якого визначено у два місяці, вказані дії свідчать про вчинення оскаржуваного договору для унеможливлення погашення заборгованості перед АТ «Банк «Український капітал» за рахунок Рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;

3) наявна письмова згода заставодержателя.

Частиною 5 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, установленому цим Законом.

Відтак, предмет застави може бути реалізований в межах виконавчого провадження лише за наявності письмової згоди ТОВ «ВіДіЕй Груп» як заставодержателя, однак, як убачається з наявної в матеріалах справи письмової вимоги ТОВ «ВіДіЕй Груп» від 30.11.2020, останній згоди на реалізацію Предмета застави в межах виконавчого провадження не надає, хоч вартість Предмету застави і перевищує в 1,7 рази вартість позики, а відтак у випадку реалізації вказаного активу, могли бути задоволені вимоги відповідача 2 та частково задоволені вимоги позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, з наявного в матеріалах справи листа начальника відділу Примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бучацького Ю., убачається, що місцезнаходження іншого майна ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд», окрім Рухомого майна яке є предметом Договору застави, за рахунок якого може бути виконане рішення суду у справі №910/11124/19, в межах виконавчого провадження не виявлено.

Строк виконання зобов`язань згідно Договору застави настав 31.08.2020 з цього часу ТОВ «ВіДіЕй Груп» не вчинив дій щодо звернення стягнення на Предмет застави в межах суми зобов`язання, в результаті чого було б вивільнено з під застави частину майна ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» за рахунок якого могло бути частково погашено вимоги позивача, так само, як і не надав згоди на реалізацію Рухомого майна в межах виконавчого провадження, в результаті чого були б задоволені вимоги відповідача 2 та частково задоволені вимоги позивача.

Така поведінка ТОВ «ВіДіЕй Груп», як заставодержателя, на думку колегії суддів, не є послідовною та не відповідає добросовісній поведінці заставодержателя, яка повинна полягати у задоволенні власних майнових вимог.

Колегія суддів розцінює поведінку ТОВ «ВіДіЕй Груп» щодо не зацікавленості в отриманні виконання зобов`язань, у сукупності з іншими встановленими судом обставинами, зокрема пов`язаності відповідачів, як таку, що направлена на умисне обтяження Рухомого майна з метою унеможливлення за рахунок вказаного майна задоволення майнових вимог АТ «Банк «Український капітал».

Згідно висновку сформованого об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Відтак, з наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» розпорядилось належним йому Рухомим майном шляхом передачі його в заставу ТОВ «ВіДіЕй Груп» з єдиною метою - унеможливлення задоволення вимог позивача, як кредитора за рахунок цього майна.

Таким чином, з встановлених вище фактичних обставин справи та поведінки відповідачів, колегія суддів приходить до висновку, що Договору застави притаманні усі ознаки (критерії) фраудаторності, а тому він підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до інформації відображеної в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 04.06.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С. на підставі Договору застави зареєстровано приватне обтяження за №27835902.

Положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою №830 Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 не установлено, що визнання недійсним Договору застави має своїм наслідком автоматичне припинення обтяження та вилучення внесеного до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису.

Відповідно до абз. 5 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Отже, оскільки колегія суддів дійшла висновку, що Договір застави підлягає визнанню недійсним, а позивач не є обтяжувачем Рухомого майна за вказаним договором та не зможе самостійно подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження, підлягає задоволенню також і похідна вимога про припинення обтяження та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис №27835902 від 04.06.2020 про обтяження (тип обтяження: застава рухомого майна), обтяжувачем за яким є відповідач 2 на підставі Договору застави.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Зважаючи на те, що місцевим господарським судом допущено порушення норм матеріального права, колегія суддів убачає правові підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" шляхом скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 06.12.2022 у справі №910/8044/22 про відмову у задоволенні позову та прийняття рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідачів.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/8044/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/8044/22 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір застави рухомого майна (обладнання) N°01/06/20-3 від 01.06.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відіей Груп», як заставодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхуд», як заставодавцем.

Припинити обтяження реєстраційний номер 27835902, вид обтяження: приватне обтяження, тип обтяження: застава рухомого майна, боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 31169965; обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Відій Груп» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40707030), внесене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 04.06.2020 приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу Чернявською А. С. за договором застави рухомого майна (обладнання) №01/06/20-3 від 01.06.2020, щодо об`єкта обтяження, якими є рухоме майно, а саме: мікротунелепрохідницька установка AVN 1200 зовнішнім діаметром 1505 мм (кмт), інвентарний номер 428; тунелепрохідницька машина AVN 1200 для спорудження тунелю із зовнішнім діаметром 1505 мм, інвентарний номер 620, та виключити (вилучити) запис про нього з відповідного реєстру.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд» (м. Київ, вул. Пушкінська, 9Г, код ЄДРПОУ 31169965) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" (м. Київ, пр. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 22868414) 3721,5 грн судового збору та 1860,75 грн судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відій Груп» (м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 18/2, кв. 17, код ЄДРПОУ 40707030) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" (м. Київ, пр. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 22868414) 3721,5 грн судового збору та 1860,75 грн судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.03.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран