Рішення

від 30.11.2022 по справі 911/711/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/711/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпроект GMBH

про стягнення 1 344 686,66 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Бешуля К.С. (договір б/н від 30.12.2021 року);

від відповідача: Михайлов Т.М. (ордер ДН № 130421 від 21.05.2020 року).

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕКО ТРЕЙД ПЛЮС до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпроект GMBH про стягнення 1 344 686,66 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2022 року відкрито провадження у справі № 911/711/22, справу призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.07.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2022 року відкладено підготовче засідання на 17.08.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.08.2022 року відкладено підготовче засідання на 14.09.2022 року

В підготовчому засіданні 14.09.2022 року позивач позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримав у повному обсязі, уточнень позовних вимог не мав. Також зазначив і про те, що повідомлено всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2022 року не з`явився, відзив не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено те, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.11.2022 року.

Оскільки судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання відповідачем ухвали суду від 14.09.2022 року з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті, у зв`язку з чим ухвалою від 07.11.2022 року розгляд справи по суті відкладено на 30.11.2022 року.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2022 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2022 проти позову заперечував, однак відзив не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 23.01.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд Плюс" (далі-постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки та монтажу № ЛТП-29-10-20 (далі-Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві обладнання, найменування, кількість, одиниці виміру та вартість якого визначена у Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар відповідно до положень даного договору (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що постачальник зобов`язався провести монтажні та пусконалагоджувальні роботи поставленого покупцеві товару (далі - роботи), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник поставляє товар покупцю на умовах DDP на підставі Специфікацій, оформлених у вигляді додатків до цього договору і які є невід`ємною частиною. Якщо цим договором або іншим документом будуть узгоджені всі істотні умови, необхідні для виконання зобов`язань сторін, то Специфікація до цього договору може не оформлюватися.

Згідно із п. 2.6 Договору, разом з товаром постачальник передає покупцю оригінал видаткової накладної. В залежності від номенклатури товару, постачальник може передати покупцю: паспорт товару, інструкцію з монтажу та експлуатації товару, гарантійний талон на товар, сертифікати.

Відповідно до п. 2.8 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент поставки товару згідно з умовами поставки, обумовленими в Специфікації. У разі відсутності Специфікації, право власності на товар переходить в момент підписання документів про приймання-передачу (видаткової накладної, акта приймання-передачі товару).

Також умовами договору визначено, що вартість робіт визначається у Специфікації до договору та/або у акті здачі-приймання виконаних робіт (пункт 7.1 Договору).

Згідно з п.7.3 Договору, приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання між сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.1 Договору, загальна сума договору складається з сум всіх узгоджених і підписаних сторонами Специфікацій, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є невід`ємною частиною та становить 5 500 000,00 грн. з ПДВ.

Вартість товару, визначеного у пункті 1.1 Договору, складає 4 921 532,22 грн. з ПДВ (пункт 8.2 Договору).

Вартість робіт, визначених пунктом 1.2 Договору складає 578 467,78 грн. з ПДВ (пункт 8.3 Договору).

Відповідно до пункту 8.8 Договору порядок та умови оплати можуть визначатися в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Якщо інше не передбачено специфікацією, покупець сплачує вартість товару та робіт наступним чином:

10% авансовим платежем у розмірі 10% вартості товару (партії товару) протягом 5-ти календарних днів з дати оформлення рахунку-фактури (підпункт 8.8.1);

90% вартості товару (партії товару) не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки товару (партії товару) покупцеві (підпункт 8.8.2);

10% вартості робіт сплачуються покупцем авансовим платежем протягом 5-ти календарних днів з дати оформлення рахунку-фактури (підпункт 8.8.3);

90% вартості робіт сплачуються покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт, згідно п. 7.3 договору (підпункт 8.8.4).

Договором передбачено, що сторони несуть відповідальність у порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29.10.2021 року, а щодо виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором до їх повного виконання (пункт 11.1 Договору).

До Договору також сторонами підписано Додаток № 1 Специфікація б/н від 29.10.2020 року.

Копії вказаного вище договору разом з додатками до нього наявні в матеріалах справи.

Звертаюсь з даним позовом, позивач зазначає, що ним на виконання умов договору було поставлено товар та виконані монтажні роботи поставленого відповідачеві товару, на підтвердження зазначеного до суду надано: видаткова накладна № 203 від 16.12.2020 року та Акт приймання передачі товару № 1на суму 1 186 682,00 грн., видаткова накладна № 219 від 28.12.2020 року та Акт приймання передачі товару № 2 на суму 871 595,66 грн., видаткова накладна № 239 від 26.01.2021 року та Акт приймання передачі товару № 3 на суму 1 932 282,00 грн., видаткова накладна № 247 від 03.02.2021 року та Акт приймання передачі товару № 4 на суму 900 240,00 грн., видаткова накладна № 277 від 01.03.2021 року та на суму 107 201,82 грн. та Акт виконаних робіт № 1 від 16.03.2021 року на суму 342 807,78 грн.

підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками товариств, завірені копії наявні в матеріалах справи.

Однак, відповідач в порушення зобов`язань за Договором, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого товару та наданих послуг не виконав, розрахувався частково на загальну суму 4 540 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи, відтак, за відповідачем, як зазначає позивач, рахується заборгованість в сумі 800 807,26 грн.

Також позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з вимогою № 0401 від 04.01.2022 року про погашення існуючої заборгованості за Договором.

Відповідачем надано відповідь № 134-1 від 26.01.2022 року, якою повідомлено позивача, що у строк до 01.03.2022 року погасить заборгованість за Договором.

Однак, як зазначає позивач, заборгованість не була сплачена, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача 800 807,26 грн. боргу.

Відповідач відзив на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Оскільки укладений між сторонами у справі договір є змішаним та має ознаки договору поставки та підряду, то суд до спірних правовідносин застосовує законодавство яке регулює правовідносини поставки та підряду.

Відповідач проти вказаної заборгованості не заперечив, відзиву на позов не подав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Господарським судом встановлено, що за своєю суттю укладений між позивачем і відповідачем договір є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів, а саме, договору поставки та договору підряду.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (стаття 854 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар та виконав монтажні роботи на загальну суму 5 340 807,26 грн., які прийнято відповідачем без зауважень та претензій, про що свідчать підписані та скріплені печатками підприємств акти виконаних робіт та видаткові накладні. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено оплату у розмірі 4 540 000,00 грн.

Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач повністю розрахувався з позивачем за товар та роботи, що передбачені умовами договору поставки та монтажу № ЛТП-29-10-20 від 29.10.2020 року.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, не було повністю проведено розрахунок, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 800 807,26 грн.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами Договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за товар та надані послуги із монтажу, у зв`язку з чим за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 800 807,26 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 543 879,40 грн.

Так, умовами договору поставки та монтажу № ЛТП-29-10-20 від 29.10.2020 року передбачено відповідальність за порушення передбачених договором, як строків оплати, так і строків поставки товарів.

Відповідно до п. 9.3 Договору за порушення передбачених договором строків оплати покупець сплачує постачальнику за вимогою пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 9.4 Договору за порушення передбачених договором строків поставки товару постачальник сплачує покупцю за вимогою пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від вартості непоставленого вчасно товару за кожен день прострочки. Період нарахування пені не закінчується зі спливом шестимісячного строку, пеня нараховується на весь термін прострочення.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Господарський суд дійшов висновку, оскільки відповідачем допущено порушення строків виконання зобов`язань з оплати товарів та послуг монтажу за договором поставки та монтажу № ЛТП-29-10-20 від 29.10.2020 року, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму пені.

Однак перевіривши розрахунок пені виконаний позивачем у позовній заяві, суд встановив, що він не узгоджується ні з умовами Договору, ні з вимогами законодавства.

Перевіривши розрахунки пені, суд вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочення виконання зобов`язань відповідачем, оскільки відповідно до пункту 8.7 Договору передбачено відстрочку оплати як за товар (45 к/д), так і за виконані роботи (5 б/д). Крім того, позивач не врахував, що, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 ст. 254 Цивільного кодексу України), а також не врахував вимоги частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, щодо шестимісячного обмеження нарахування пені.

Судом відхиляються твердження позивача, що відповідно до умов п. 9.4 Договору, сторони встановили, що період нарахування пені за Договором перевищує шестимісячний строк нарахування пені, передбачений частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Так, умовами Договору передбачено відповідальність сторін у вигляді стягнення пені за порушення передбачених договором строків оплати та строків поставки товару.

Частина на яку позивач посилається як на підставу збільшення періоду нарахування пені є продовженням пункту 9.4 Договору, який передбачає відповідальність за порушення передбачених договором строків поставки товару. Тобто сторонами договору було узгоджено збільшення періоду нарахування пені саме за порушення строків поставки товару, тоді як відповідачем порушено строки оплати поставленого позивачем товару та наданих послуг з монтажу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що за порушення передбачених договором строків оплати покупець сплачує постачальнику за вимогою пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням вимог вимоги частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку про здійснення розрахунку пені виходячи із сум простроченої вартості товару та робіт, з урахуванням відстрочки оплати на 45 календарних днів за поставлений товар та відстрочки оплати на 5 банківських днів за виконані роботи в межах шестимісячного строку.

Також, слід зазначити, що з огляду на вимоги ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, суд вирішив самостійно здійснити перерахунок пені лише на підставі наявних у матеріалах первинних документів.

Оцінивши надані позивачем платіжних доручень на підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат за поставлений товар та надані послуги, суд установив, що у графі призначення платежу відсутні посилання на конкретні видаткові накладні, що дало б змогу кореспондувати їх із спірними видатковими накладними, натомість зазначено «оплата згідно рахунку № 2731 від 20.11.2020 року та по договору ЛТП-29-10-20 від 29.10.2020 року».

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Умовами Договору сторони не передбачили порядку зарахування сплачених покупцем коштів у разі наявності/відсутності цільового призначення платежу, тому при вирішенні питання, за яку партію товару мають бути віднесені платежі, що здійснені покупцем у період з 20.11.2020 року по 16.12.2021 року в загальній сумі 4 540 000,00 грн., суд виходить з принципу послідовності, в якій мала бути здійснена оплата авансового платежу та сум за поставлений товар та виконані роботи в хронологічному порядку, починаючи з тієї заборгованості, що виникла в найдавніший період, за наявними у матеріалах справи видатковими накладними та Актом виконаних робіт.

Також, досліджуючи розрахунок позивача в частині визначення періодів нарахування пені, суд установив, що позивач неправильно визначило дати виникнення прострочення в оплаті за вказаними в розрахунках видатковими накладними та актом наданих послуг (без врахування авансових платежів).

Частиною 1 ст. 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, а також наведені вище умови пункту 8.7Договору, прострочення в оплаті настає з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи із правильного визначення моменту виникнення прострочення заборгованості щодо кожної видаткової накладної та Акту виконаних робіт окремо, з урахуванням здійснених покупцем часткових оплат (за наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями), які суд зараховував в хронологічному порядку, починаючи з тієї заборгованості, що виникла в найдавніший період, виключаючи дні фактичної сплати заборгованості, суд, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга:Закон, здійснив перерахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем сум (оскільки за правильними розрахунками суду з урахуванням авансових платежів, на правильні періоди і на правильні суми, правильні суми по деяким накладним є більшими, аніж позивач зазначив в розрахунку) таким чином:

- за видатковою накладною № 203 від 16.12.2020 року (з урахуванням авансового платежу) за період прострочення з 02.02.2021 року по 29.04.2021 року від суми боргу в розмірі 886 680,00 грн. (сума за розрахунком суду на яку позивач мав нараховувати пеню за зазначений період є більшою, а саме в розмірі 1 068 012,00 грн., однак суд не може виходити за межі позовних вимог)пеня становлять 27 402,06 грн.; за період прострочення з 30.04.2021 року по 02.08.2021 року від суми боргу в 752 092,73 грн. пеня становлять 29 589,18 грн.;

- за видатковою накладною № 219 від 28.12.2020 року (з урахуванням авансового платежу) за період прострочення з 12.02.2021 року по 12.08.2021 року від суми боргу в розмірі 784 436,09 грн. пеня становлять 55 963,90 грн.;

- за видатковою накладною № 239 від 26.01.2021 року (з урахуванням авансового платежу) за період прострочення з 13.03.2021 року по 13.09.2021 року від суми боргу в розмірі 1 739053,80 грн., пеня становлять 131 691,64 грн.;

- за видатковою накладною № 247 від 03.02.2021 року (з урахуванням авансового платежу) за період прострочення з 23.03.2021 року по 23.09.2021 року від суми боргу в розмірі810 216,00 грн., пеня становлять 62 242,35 грн.;

- за видатковою накладною № 277 від 01.03.2021 року (з урахуванням авансового платежу) за період прострочення з 15.04.2021 року по 15.10.2021 року від суми боргу в розмірі 7 201,82 грн.,(сума за розрахунком суду на яку позивач мав нараховувати пеню за зазначений період є більшою, а саме в розмірі 96 481,64 грн., однак суд не може виходити за межі позовних вимог) пеня становить568,06 грн.;

- за Актом виконаних робіт № 1 від 16.03.2021 року (з урахуванням авансового платежу) за період прострочення з 24.03.2021 року по 24.09.2021 року від суми боргу в розмірі 308 527,00 грн., пеня становить20 193,73 грн.

Таким чином, здійснивши відповідний перерахунок на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд установив, що у зв`язку із простроченням відповідачем оплати вартості поставленого позивачем товару та виконаних послуг пеня складає загалом 327 650,92 грн.

За цих обставин вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню частково.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1 128 458,18 грн. з яких 800 807,26 грн., основного боргу та 327 650,92 грн. пені. В решті позов на суму 216 228,48 грн. (щодо стягнення пені) задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі16 926,87 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" (09400, Київська область, Ставищенський район, селище міського типу Ставище, вулиця Червоноармійська, будинок 8, код ЄДРПОУ 35402590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд Плюс" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 19, код ЄДРПОУ 40602418) 800 807 (вісімсот тисячі вісімсот сім) грн. 26 коп. основного боргу, 327 650 (триста двадцять сім тисяч шістсот п`ятдесят) грн. 92 коп. пені та 16 926 (шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 87 коп. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.03.2023 р.

Суддя Т.П. Карпечкін