Постанова

від 08.08.2023 по справі 911/711/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2023 р. Справа № 911/711/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бешуля К.С. (у режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH"

на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 (повне рішення складено 14.03.2023) (суддя Карпечкін Т.П.)

у справі № 911/711/22 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH"

про стягнення 1 344 686,66 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд Плюс" (далі - ТОВ "Леко Трейд Плюс", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" (далі - ТОВ "Інтерпроект GMBH", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 344 686,66 грн, яка включає основну суму боргу - 800 807,26 грн, пеню - 543 879,40 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки та монтажу № ЛТП-29-10-20 від 29.10.2020 (далі - Договір) в частині оплати за поставлений товар та виконані роботи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/711/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Інтерпроект GMBH" на користь ТОВ "Леко Трейд Плюс" 800 807,26 грн основного боргу, 327 650,92 грн пені та 16 926,87 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

4. Місцевий господарський суд на підставі наданих йому доказів дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами Договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за товар та монтаж, у зв`язку з чим за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 800 807,26 грн.

5. Встановивши порушення строків виконання зобов`язань з оплати товару та монтажу за Договором, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму пені. Однак, перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем у позовній заяві, суд встановив, що він не узгоджується ні з умовами Договору, ні з вимогами законодавства. Таким чином, здійснивши відповідний перерахунок на підставі наявних у матеріалах справи доказів, місцевий господарський суд дійшов висновків, що у зв`язку з простроченням відповідачем оплати вартості поставленого позивачем товару та виконаних робіт пеня складає загалом 327 650,92 грн, а отже, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню частково.

6. Відтак, проаналізувавши норми чинного законодавства України, розглянувши матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1 128 458,18 грн, з яких 800 807,26 грн основного боргу та 327 650,92 грн пені, у решті позов на суму 216 228,48 грн (щодо стягнення пені) задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/711/22, ТОВ "Інтерпроект GMBH" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення у цій справі.

8. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що:

- скаржник не отримував належним чином повідомлень суду про розгляд справи, зокрема, на свою юридичну і поштову адресу, а отже, мало місце порушення норм процесуального права й права скаржника на справедливий суд. Так, скаржник був позбавлений можливості сформувати позицію по справі, зокрема, подати відзив та заяву про застосування спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки. У зв`язку з цим, відповідач просить прийняти нове рішення у справі із застосуванням спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки. Відповідна заява про застосування спеціальної позовної давності додана до апеляційної скарги;

- у зв`язку з початком військової агресії російської федерації проти України значну частину інфраструктурних проектів, де скаржник виступав у ролі підрядника, було заморожено, посилились затримки з виплати коштів за раніше виконані роботи. З огляду на це, майновий стан відповідача значно погіршився, що спричинило на певний час, серед іншого, виникнення податкового боргу, затримок із виплати заробітної плати своїм працівникам. З урахуванням наведених обставин, на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) скаржник просить суд зменшити розмір неустойки, визначеної судом першої інстанції при прийнятті ним рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

9. 03.04.2023 матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 передані колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/711/22; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

11. Після надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Київської області, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інтерпроект GMBH" на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/711/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.06.2023 о 10:20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 08.06.2023.

12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Інтерпроект GMBH" на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/711/22; розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.08.2023 о 10:20.

13. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 задоволено клопотання ТОВ "Леко Трейд Плюс" про прийняття участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи

14. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Леко Трейд Плюс" проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Явка представників учасників справи

15. У судовому засіданні, призначеному на 08.08.2023, взяв участь представник позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

16. Представник відповідача (скаржника) у судове засідання 08.08.2023 не з`явився.

17. Відповідач був належним чином повідомлений судом про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача та її розгляд шляхом надсилання ухвали суду на його офіційну електронну адресу.

18. Крім того, попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки.

19. Суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 вказано, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Також суд зазначає, що Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто Держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Враховуючи, що апеляційна скарга була подана відповідачем, останній був безумовно обізнаний про свою ініціативу звернення до суду апеляційної інстанції, а відтак мав проявити зацікавленість у розгляді своєї апеляційної скарги.

Суд також виходить з того, що з 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС): "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, а тому відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 904/272/22.

20. Станом на час судового засідання 08.08.2023 клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги, призначеного на цю дату, до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

21. З огляду на те, що розгляд апеляційної скарги вже відкладався, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, і неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника відповідача.

22. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23. 29.10.2020 між ТОВ "Леко Трейд Плюс" (постачальник) та ТОВ "Інтерпроект GMBH" (покупець) укладено договір поставки та монтажу № ЛТП-29-10-20 (Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві обладнання, найменування, кількість, одиниці виміру та вартість якого визначена у Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар відповідно до положень даного Договору (п. 1.1 Договору).

24. Згідно з п. 1.2 Договору постачальник зобов`язався провести монтажні та пусконалагоджувальні роботи поставленого покупцеві товару (далі - роботи), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

25. Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник поставляє товар покупцю на умовах DDP на підставі Специфікацій, оформлених у вигляді додатків до цього Договору і які є його невід`ємною частиною. Якщо цим договором або іншим документом будуть узгоджені всі істотні умови, необхідні для виконання зобов`язань сторін, то Специфікація до цього Договору може не оформлюватися.

26. Згідно із п. 2.6 Договору разом з товаром постачальник передає покупцю оригінал видаткової накладної. У залежності від номенклатури товару, постачальник може передати покупцю: паспорт товару; інструкцію з монтажу та експлуатації товару; гарантійний талон на товар, сертифікати, в тому випадку, якщо товар відноситься до категорії товарів, для яких необхідна обов`язкова сертифікація згідно з законодавством України.

27. Відповідно до п. 2.8 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент поставки товару згідно з умовами поставки, обумовленими в Специфікації. У разі відсутності Специфікації, право власності на товар переходить у момент підписання документів про приймання-передачу (видаткової накладної, акта приймання-передачі товару).

28. Вартість робіт визначається у Специфікації до Договору та/або в акті здачі-приймання виконаних робіт (п. 7.1 Договору).

29. Згідно з п. 7.3 Договору приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання між сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

30. Відповідно до п. 8.1 Договору загальна сума Договору складається з сум всіх узгоджених і підписаних сторонами Специфікацій, оформлених у вигляді додатків до цього Договору, які є його невід`ємною частиною, та становить 5 500 000,00 грн з ПДВ.

31. Вартість товару, визначеного п 1.1 Договору, складає 4 921 532,22 грн з ПДВ (п. 8.2 Договору).

32. Вартість робіт, визначених п. 1.2 Договору, складає 578 467,78 грн з ПДВ (п. 8.3 Договору).

33. Відповідно до п. 8.8 Договору порядок та умови оплати можуть визначатися в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. Якщо інше не передбачено Специфікацією, покупець сплачує вартість товару та робіт наступним чином:

10 % авансовим платежем у розмірі 10 % вартості товару (партії товару) - протягом 5-ти календарних днів з дати оформлення рахунку-фактури (пп. 8.8.1);

90 % вартості товару (партії товару) - не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки товару (партії товару) покупцеві (пп. 8.8.2);

10 % вартості робіт сплачуються покупцем авансовим платежем протягом 5-ти календарних днів з дати оформлення рахунку-фактури (пп. 8.8.3);

90 % вартості робіт сплачуються покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт, згідно з п. 7.3 Договору (пп. 8.8.4).

34. Пунктом 9.1 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність у порядку та розмірі, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

35. Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29.10.2021, а щодо виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

36. Також, до Договору сторонами підписано додаток № 1 - Специфікацію від 29.10.2020.

37. На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар та виконано монтажні роботи поставленого товару, на підтвердження чого позивач надав суду:

- видаткову накладну № 203 від 16.12.2020 та акт приймання-передачі товару № 1 від 16.12.2020 на суму 1 186 682,00 грн;

- видаткову накладну № 219 від 28.12.2020 та акт приймання-передачі товару № 2 від 28.12.2020 на суму 871 595,66 грн;

- видаткову накладну № 239 від 26.01.2021 та акт приймання-передачі товару № 3 від 26.01.2021 на суму 1 932 282,00 грн;

- видаткову накладну № 247 від 03.02.2021 та акт приймання-передачі товару № 4 від 03.02.2021 на суму 900 240,00 грн;

- видаткову накладну № 277 від 01.03.2021 на суму 107 201,82 грн;

- акт виконаних робіт № 1 від 16.03.2021 на суму 342 807,78 грн.

Зазначені видаткові накладні та акти підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь-яких застережень і зауважень та скріплені печатками товариств (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Однак, відповідач, у порушення зобов`язань за Договором, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого товару та виконаних робіт не виконав, розрахувався частково на загальну суму 4 540 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою № 0401 від 04.01.2022 про погашення існуючої заборгованості за Договором у розмірі 800 807,26 грн.

Відповідачем надано відповідь № 134-1 від 26.01.2022, якою повідомлено позивача, що в строк до 01.03.2022 ТОВ "Інтерпроект GMBH" здійснить оплату за Договором у розмірі 800 807,26 грн.

Однак заборгованість не була сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, в якому просив стягнути з відповідача 800 807,26 грн боргу, а також пеню в розмірі 543 879,40 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

38. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

39. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

40. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

41. Як правильно встановлено судом першої інстанції, укладений між позивачем і відповідачем Договір за своєю суттю є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів, а саме договору поставки та договору підряду.

42. Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

43. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

44. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

45. За приписами статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

46. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

48. Згідно зі ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

49. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

50. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

51. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

52. Частинами третьою та четвертою статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

53. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

54. За визначенням ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

55. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

56. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

57. Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

58. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

59. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

60. Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, позивач поставив відповідачу товар та виконав роботи на загальну суму 5 340 807,26 грн, які прийнято відповідачем без зауважень та претензій, про що свідчать підписані та скріплені печатками підприємств акти та видаткові накладні. Відповідачем, у свою чергу, було здійснено оплату за Договором у розмірі 4 540 000,00 грн.

61. Як правильно вказав суд першої інстанції, з наявних матеріалів справи не вбачається, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за товар та роботи, що передбачені умовами Договору.

62. Таким чином, з урахуванням наданих суду доказів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про порушення умов укладеного між сторонами Договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за товар та виконані роботи, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 800 807,26 грн.

63. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 800 807,26 грн основного боргу.

64. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання за Договором в частині проведення повної оплати за товар та виконані роботи, позивачем, крім основного боргу, заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 543 879,40 грн.

65. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

66. Як визначено в ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

67. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

68. Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

69. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

70. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

71. Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

72. Як правильно встановив місцевий господарський суд, умовами Договору передбачено відповідальність за порушення передбачених Договором як строків оплати, так і строків поставки товару.

73. Так, відповідно до п. 9.3 Договору за порушення передбачених Договором строків оплати покупець сплачує постачальнику за вимогою пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

74. Згідно з п. 9.4 Договору за порушення передбачених Договором строків поставки товару постачальник сплачує покупцю за вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого вчасно товару за кожен день прострочки. Період нарахування пені не закінчується зі спливом шестимісячного строку, пеня нараховується на весь термін прострочення.

75. Місцевий господарський суд, з огляду на те, що відповідачем допущено порушення строків виконання зобов`язань з оплати товарів та робіт з монтажу за Договором, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача пені.

76. Однак перевіривши розрахунок пені виконаний позивачем у позовній заяві, суд першої інстанції встановив, що він не узгоджується з умовами Договору та вимогами законодавства. Так, позивачем неправильно визначено початок перебігу прострочення виконання зобов`язань відповідачем, а саме не враховано положення п. 8.7 Договору щодо строків оплати. Крім того, позивач не врахував, що, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України), а також не врахував вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного обмеження нарахування пені.

77. При цьому, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено твердження позивача про те, що відповідно до умов п. 9.4 Договору період нарахування пені за Договором перевищує шестимісячний строк нарахування пені, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

78. Так, як правильно вказав суд першої інстанції, частина, на яку позивач послався як на підставу збільшення періоду нарахування пені, є продовженням п. 9.4 Договору, який передбачає відповідальність за порушення передбачених Договором строків поставки товару. Тобто сторонами Договору узгоджено збільшення періоду нарахування пені саме за порушення строків поставки товару, тоді як відповідачем порушено строки оплати поставленого позивачем товару та виконаних робіт.

79. З огляду на викладене, місцевий господарський суд правильно виснував, що за порушення передбачених Договором строків оплати покупець сплачує постачальнику за вимогою пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

80. З огляду на вимоги статті 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Така правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, в постанові від 13.06.2023 у справі № 922/3363/21.

81. Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, в платіжних дорученнях, наданих позивачем на підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат за поставлений товар та виконані роботи, у графі призначення платежу відсутні посилання на конкретні видаткові накладні, що дало б змогу кореспондувати їх зі спірними видатковими накладними, натомість міститься посилання на рахунок № 2731 від 20.11.2020 та на договір № ЛТП-29-10-20 від 29.10.2020.

82. Суд першої інстанції слушно вказав, що питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому виконані роботи чи наданий товар, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

83. Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору сторони не передбачили порядку зарахування сплачених покупцем коштів у разі наявності/відсутності цільового призначення платежу, тому при вирішенні питання, за яку партію товару мають бути віднесені платежі, що здійснені покупцем у період з 20.11.2020 по 16.12.2021 в загальній сумі 4 540 000,00 грн, суд першої інстанції правильно виходив з принципу послідовності, в якій мала бути здійснена оплата авансового платежу та сум за поставлений товар і виконані роботи, в хронологічному порядку, починаючи з тієї заборгованості, що виникла в найдавніший період, за наявними у матеріалах справи видатковими накладними та актом виконаних робіт № 1 від 16.03.2021.

84. Також, досліджуючи розрахунок позивача в частині визначення періодів нарахування пені, місцевий господарський суд встановив, що позивачем неправильно визначено дати виникнення прострочення в оплаті за вказаними в розрахунку видатковими накладними та актом виконаних робіт (без врахування авансових платежів).

85. Так, згідно зі ст.ст. 251-253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

86. Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням наявних у справі доказів, вважає, що місцевий господарський суд, виходячи із правильного визначення моменту виникнення прострочення оплати щодо кожної видаткової накладної та акта виконаних робіт окремо, з урахуванням здійснених покупцем часткових оплат (за наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями), та їх зарахування в хронологічному порядку, починаючи з тієї заборгованості, що виникла в найдавніший період, виключаючи дні фактичної сплати заборгованості, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем сум, дійшов обґрунтованого висновку про те, що обґрунтований розмір пені складає загалом 327 650,92 грн.

87. Щодо доводів скаржника про те, що оскаржуване рішення суду було прийняте без належного повідомлення відповідача про розгляд справи, дату, час і місце судового засідання, що позбавило його можливості сформувати позицію по справі, зокрема, подати заяву про застосування спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, та у зв`язку з чим відповідачем подано заяву про застосування спеціальної позовної давності до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою, слід зазначити таке.

88. Згідно з приписами частин п`ятої, сьомої статті 6 ГПК України:

- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему;

- особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

89. Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями статті 242 ГПК України.

90. Положення частини одинадцятої цієї статті ГПК України визначають, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

91. Водночас, положення частини п`ятої статті 242 ГПК України передбачають, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

92. Також, відповідно до частини четвертої зазначеної статті за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

93. Разом з тим, суд зазначає, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки.

94. Крім викладеного, суд вкотре звертається до практики ЄСПЛ, що визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

95. Також, суд знову враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 904/272/22, де зазначено, що Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто Держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

96. Досліджуючи питання того, чи належно повідомив місцевий господарський суд відповідача про розгляд справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що ТОВ "Інтерпроект GMBH" повідомлялося Господарським судом Київської області про відкриття провадження у даній справі та судовий розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал суду на офіційну електронну адресу відповідача, що підтверджується наявними у справі списками розсилки відправлення судового рішення (ухвали) у справі № 911/711/21.

97. Крім того, як свідчать матеріали справи, представнику відповідача за його заявою (клопотанням) було вручено під розписку безпосередньо в суді першої інстанції копії ухвал Господарського суду Київської області від 21.06.2022 про відкриття провадження у даній справі (вручено під розписку 22.07.2022) та від 17.08.2022 про відкладення підготовчого засідання у даній справі на 14.09.2022 (вручено під розписку 01.09.2022).

98. Таким чином, доводи відповідача про неналежне повідомлення його про розгляд даної справи в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

99. Щодо заяви про застосування спеціальної позовної давності, поданої скаржником до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою, колегія суддів зазначає таке.

100. Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

101. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, а також Верховним Судом у постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 07.12.2021 у справі № 908/713/20 (908/1472/20), від 27.05.2021 у справі № 911/4923/14, від 04.02.2021 у справі № 5023/9521/11, від 12.07.2022 у справі № 904/6251/20(904/310/21).

102. Як встановлено вище, суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про розгляд даної справи судом.

103. Крім того, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем було подано до суду ряд заяв, клопотань, документів, серед яких - про відкладення розгляду справи, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зустрічна позовна заява, а також відзив на позовну заяву, що свідчить про те, що відповідач не був позбавлений можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 42 ГПК України, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

104. Колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 05.08.2022, відповідач зазначив, що заява про застосування спеціальної позовної давності буде подана до суду. Втім, така заява не була подана до винесення рішення судом першої інстанції (30.11.2022), як це передбачено ч. 3 ст. 267 ЦК України. Натомість заява про застосування спеціальної позовної давності була подана до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

105. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що представник відповідача брав участь у судовому засіданні, призначеному на 30.11.2022, в якому було ухвалене оскаржуване рішення суду першої інстанції, що також свідчить про те, що відповідач мав можливість подати заяву про застосування спеціальної позовної давності до винесення рішення судом.

106. Відтак, відповідачем не доведено неможливості подання ним заяви про застосування спеціальної позовної давності в суді першої інстанції.

107. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду заяви скаржника про застосування спеціальної позовної давності під час апеляційного перегляду справи, з огляду на порушення порядку подання такої заяви, визначеного положеннями ч. 3 ст. 267 ГПК України.

108. Щодо доводів відповідача про можливість зменшення розміру неустойки за ініціативою суду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

109. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

110. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

111. Як встановлено судом, заборгованість відповідача за Договором в розмірі 800 807,26 грн виникла ще в 2021 році і станом на час ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі (30.11.2022) не погашена.

112. За наведених обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для того, щоб вважати нараховану позивачем внаслідок прострочення відповідача пеню несправедливою або непропорційною до вчиненого ним порушення. Суд не вважає ці санкції способом отримання доходів позивачем, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаного господарського зобов`язання, та не вбачає порушення загальних засад цивільно-правової відповідальності.

113. У цій справі позивач та відповідач у Договорі узгодили відповідальність за невиконання договірних умов, яку позивач застосував до відповідача за допущені ним порушення. Натомість відповідач не навів суду будь-яких вагомих, виняткових обставин, які могли би слугувати підставою для того, щоб суд вирішив не застосовувати до спірних правовідносин узгоджені сторонами умови Договору та зменшити розмір передбаченої Договором відповідальності покупця.

114. Доводи скаржника про те, що у зв`язку з агресією російської федерації проти України значно погіршився майновий стан відповідача, суд відхиляє як підставу для застосування наведених вище норм ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, оскільки строк виконання спірних грошових зобов`язань сплив майже за рік (за деякими видатковими накладними - за понад рік) до введення воєнного стану в Україні. Крім того, обставини погіршення майнового стану відповідача не підтверджені доказами.

115. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру неустойки в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України.

116. За таких обставин, судом апеляційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 800 807,26 грн основного боргу та 327 650,92 грн пені.

117. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

118. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

119. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

120. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

121. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

122. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/711/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

123. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Інтерпроект GMBH" відсутні.

Судові витрати

124. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/711/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 14.08.2023.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська