Рішення

від 15.03.2023 по справі 360/24/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/24/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом представника позивача Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі третя особа), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо неврахування до пільгового стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників періоди роботи позивача з 01.09.1987 по 01.02.1991 навчання в середньому професійно-технічному училищі № 74 м. Первомайська Луганської області за спеціальністю «Електрослюсар підземний, машиніст гірничих виймальних машин (ГВМ)», з 14.02.1991 по 11.06.1991 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею шахти «Золоте» Виробничого об`єднання «Первомайськвугілля», з 20.06.1991 по 26.10.1992 період проходження строкової військової служби, з 30.11.1992 по 12.09.1995 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею шахти «Золоте» Виробничого об`єднання «Первомайськвугілля», з 08.06.2011 по 30.04.2022 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею Відокремленого підрозділу шахта «Золоте» Державного підприємства «Первомайськвугілля» та до загального страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю у Попаснянському районному центрі зайнятості з 20.10.2005 по 16.07.2006;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 12.08.2022 № 122950002335 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянути повторно заяву позивача від 04.08.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників періоди роботи позивача з 01.09.1987 по 01.02.1991 навчання в середньому професійно-технічному училищі № 74 м. Первомайська Луганської області за спеціальністю «Електрослюсар підземний, машиніст гірничих виймальних машин (ГВМ)», з 14.02.1991 по 11.06.1991 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею шахти «Золоте» Виробничого об`єднання «Первомайськвугілля», з 20.06.1991 по 26.10.1992 період проходження строкової військової служби, з 30.11.1992 по 12.09.1995 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею шахти «Золоте» Виробничого об`єднання «Первомайськвугілля», з 08.06.2011 по 31.08.2014 та з 01.10.2015 по 30.04.2022 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею Відокремленого підрозділу шахта «Золоте» Державного підприємства «Первомайськвугілля» та до загального страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю у Попаснянському районному центрі зайнятості з 20.10.2005 по 16.07.2006.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.08.2022 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, так як на момент звернення позивачу виповнилось повних 50 років та він набув страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах за списком № 1, а тому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набув право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідач при розгляді документів про призначення пенсії не врахував дані трудової книжки щодо зарахування відповідних періодів до пільгового підземного стажу, вказуючи, що для зарахування до підземного стажу необхідне надання довідок про підтвердження такого стажу. При цьому, обґрунтованих мотивів незарахування до пільгового підземного стажу періодів навчання в ПТУ та проходження строкової військової служби не навів, що свідчить про безпідставність неврахування зазначених періодів до спеціального стажу, тобто позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача.

Відповідачем не зараховано до пільгового підземного стажу загалом 17 років 08 місяців 12 днів. У випадку зарахування спірних періодів до підземного стажу позивач мав би необхідний пільговий та загальний страховий стаж.

На думку представника позивача, незарахування відповідачем зазначених вище періодів навчання, служби в армії та роботи до пільгового стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, а також не зарахування до загального страхового стажу періодів отримання допомоги по безробіттю, призвело до неправильного розрахунку наявного спеціального та загального трудового стажу та незаконної відмови у призначенні пенсії.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 30.01.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

04.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, 12.08.2022 Головним управлінням прийнято рішення № 122950002335 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю для цього правових підстав.

Відповідач, з посиланням на положення постанови правління Пенсійного фонду України від 25.01.2005 № 22-1, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, зазначив, що для підтвердження права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах подається: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1 - 6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 2 - 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

При опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідачем розраховано стаж, який склав 21 рік 08 місяців 04 дні.

Пільговий стаж позивача не визначено.

Окрім того, відповідач зазначив, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період перебування на обліку в центрі зайнятості, оскільки в записах трудової книжки відсутній номер та дата наказу про припинення виплати.

Відповідач вважає, що для зарахування даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану центром зайнятості про перебування на обліку.

До пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 30.11.1992 по 30.04.2022, оскільки відсутні пільгові довідки та атестація робочих місць.

Разом з тим, період навчання з 01.09.1987 по 01.02.1991 та період проходження військової служби з 20.06.1991 по 26.10.1992 враховано позивачу до загального страхового стажу для обчислення пенсії за віком.

Таким чином, враховуючи вищенаведені факти, на думку відповідача, в його діях не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, а тому розрахунок стажу позивачу проведено згідно з вимогами чинного законодавства.

05.02.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що в трудовій книжці позивача маються всі записи щодо особливого характеру праці, всі спірні періоди мали бути зараховані до пільгового стажу без надання будь-яких інших підтверджуючих документів.

Крім того, вимоги про надання додаткових документів про пільговий характер праці, зокрема, й про атестацію робочих місць є незаконними, адже вся інформація наявна у трудовій книжці, у тому числі й щодо проведення атестації робочих місць.

Також у відповіді на відзив вказано, що навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а й у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.

Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.

Період навчання позивача та наступне його зарахування за набутою професією вищезазначеним умовам відповідає, отже незарахування цього періоду до пільгового стажу, на думку позивача, є протиправним.

Щодо періоду проходження позивачем строкової військової служби вказано, що з огляду на те, що строковій службі в армії передувала робота за списком № 1, і після закінчення служби слідувала робота також за списком № 1, період строкової служби мав бути зарахований відповідачем саме до пільгового підземного стажу за таким списком.

На підставі викладеного представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

30.01.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшли письмові пояснення, в обґрунтування яких зазначено таке.

04.08.2022 ОСОБА_1 звернувся через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява ОСОБА_1 про призначення пенсії опрацьовувалась за принципом єдиної черги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За наслідками розгляду заяви позивача від 04.08.2022 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 12.08.2022 за № 122950002335 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Страховий стаж позивача складає 21 рік 08 місяців 04 дні (стаж враховано по 30.04.2022), пільговий стаж на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 114 Закону відсутній.

Станом на 04.08.2022 (день звернення) зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 08.06.2011 по 31.07.2014, з 01.10.2015 по 31.03.2022 до пільгового стажу на підземних роботах за даними Реєстру застрахованих осіб неможливо, оскільки зміни до пункту 20 Порядку № 637 щодо зарахування стажу роботи за даними Реєстру застрахованих осіб у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій російською федерацією території, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, а також на територіях громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), внесено постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 № 1058.

Також повідомлено, що за період з серпня 2014 року по вересень 2015 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування заробітної плати, сплату підприємством страхових внесків та дані таблиці по спецстажу, за квітень 2022 відсутні відомості про сплату підприємством страхових внесків.

Період навчання та проходження строкової військової служби не можливо зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки після навчання та перед призовом на військової служби не підтверджено пільгового стажу на підземних роботах.

На підставі викладеного Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.01.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 16.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 27.02.2023 витребувано додаткові докази по справі та запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72 - 77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта позивача.

04.08.2022 ОСОБА_1 звернувся через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 122950002335 від 12.08.2022 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Вказане рішення обґрунтовано тим, що необхідний страховий стаж, визначений пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1) становить 25 років. Страховий стаж позивача становить 21 рік 08 місяців 04 дні. Пільговий стаж позивача не визначено. До того ж, у рішенні зазначено, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах надаються довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та документів про проведення атестації робочих місць за умовами праці. Також за доданими документами до страхового стажу не зараховано період перебування на обліку в центрі зайнятості з 2005 по 2006 рік, оскільки в записах трудової книжки відсутній номер та дата наказу про припинення виплати. Для зарахування даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану центром зайнятості про перебування на обліку. На підставі викладеного прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1) відсутні пільгові довідки та атестації робочих місць, що унеможливлює визначення наявного пільгового стажу у позивача.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішення та із незарахуванням до його пільгового стажу періодів роботи, служби в армії та навчання, а також до страхового стажу вищевказаного періоду перебування на обліку в центрі зайнятості, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частина 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Згідно з матеріалами справи, позивачу на момент звернення із заявою про призначення пенсії (04.08.2022) виповнилось повних 50 років, зарахований відповідачем страховий стаж склав 21 рік 08 місяців 04 дні, зарахований пільговий стаж відсутній.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац дев`ятий частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).

Абзацом десятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (застосовується з 1 жовтня 2017 року).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Отже, з огляду на викладене, з 01.10.2017 за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок 383) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 № 1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 № 159/4178/16-а.

Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03.08.2016, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

При цьому, в положеннях усіх вище приведених постанов, якими затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, вказано, що до списку № 1 відносяться усі робітники (працівники), зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Дослідженням трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 в межах спірних періодів роботи, навчання, служби в армії та отримання допомоги по безробіттю, встановлено, що позивач у періоди:

- з 01.09.1987 по 01.02.1991 навчався у середньому професійно-технічному училищі № 74 за професією електрослюсар підземний, машиніст гірничих виїмкових машин;

- з 14.02.1991 по 11.06.1991 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Золоте» виробничого об`єднання «Первомайськвугілля»;

- з 20.06.1991 по 26.10.1992 служив у лавах Радянської армії;

- з 30.11.1992 по 12.09.1995 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Золоте» виробничого об`єднання «Первомайськвугілля»;

- з 20.10.2005 по 16.07.2006 отримував допомогу по безробіттю у Попаснянському районному центрі зайнятості;

- з 08.06.2011 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі шахта «Золоте» Державного підприємства «Первомайськвугілля». Останній запис зроблено 15.05.2020 про те, що за результатами атестації робочих місць за умовами праці професія електрослюсар підземний вважається пільговою для пенсійного забезпечення за списком № 1. Крім того, за вказаний період в трудовій книжці позивача містяться записи під номерами 15 та 16 про те, що за результатами атестації робочих місць за умовами праці за вказаною професією підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1. Записи про звільнення, переведення на іншу посаду, тощо, за вказаний період відсутні.

При цьому в частині вказаного періоду роботи позивача, починаючи з 08.06.2011, у позовній заяві позивачем заявлено вимоги щодо зарахування до пільгового стажу на підземних роботах періоди з 08.06.2011 по 31.08.2014 та з 01.10.2015 по 30.04.2022.

Отже, на підставі частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає дану адміністративну справу, в частині, що стосується вищеназваних спірних періодів роботи, в межах заявлених позовних вимог.

Щодо періоду роботи позивача з 01.09.2014 по 30.09.2015 позовних вимог не заявлено, тобто він не є спірним.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з довідкою форми ОК-5, що міститься в матеріалах справи, у період з вересня 2014 року по квітень 2015 року (період коли, згідно з відомостями трудової книжки, позивач працював у Відокремленому підрозділі шахта «Золоте» Державного підприємства «Первомайськвугілля») наявні відомості щодо сплати страхових внесків за ОСОБА_1 страхувальником за кодом ЄДРПОУ 05518768, за яким зареєстровано Приватне акціонерне товариство «Фірма «Полтавпиво».

На підставі викладеного, з метою з`ясування всіх обставин справи, ухвалою суду від 27.02.2023 витребувано у Приватного акціонерного товариства «Фірма «Полтавпиво» письмову інформацію (з наданням підтверджуючих документів), в якій зобов`язано вказати підстави сплати підприємством страхових внесків за ОСОБА_1 у період з вересня 2014 року по квітень 2015 року та інші документи у разі перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з вказаним підприємством. Також вказаною ухвалою запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо підстав сплати Приватним акціонерним товариством «Фірма «Полтавпиво» страхових внесків за нього у період з вересня 2014 року по квітень 2015 року з наданням відповідних доказів.

На виконання зазначеної ухвали суду від 27.02.2023 від представника позивача надійшли письмові пояснення в яких вказано, що ОСОБА_1 , працюючи на ДП «Первомайськвугілля» після загострення ситуації у зоні перебування підприємства та проживання позивача з 01.09.2014 по 30.09.2015 перебував у відпустці без збереження заробітної плати, оскільки був вимушений виїхати зі свого постійного місця проживання через небезпеку для життя у зв`язку з обстрілами з боку незаконних збройних формувань. Після відносної стабілізації ситуації у м. Золоте позивач повернувся на постійне місце проживання та з 01.10.2015 став до виконання своїх обов`язків на ДП «Первомайськвугілля», у період з вересня 2014 року по квітень 2015 року позивач працював за сумісництвом у ПрАТ «Фірма «Полтавпиво».

Отже, позивач підтверджує, що у період з 01.09.2014 по 30.09.2015 він перебував у відпустці без збереження заробітної плати та не виконував за своїм постійним місцем роботи на ДП «Первомайськвугілля» будь-яких робіт.

Виконання позивачем робіт у ПрАТ «Фірма «Полтавпиво» у період з 01.09.2014 по 15.04.2015 також підтверджується наданими цим підприємством, на виконання ухвали суду від 27.02.2023, документами.

Так, копією цивільно-правового договору від 29.08.2014, укладеного між Приватним акціонерним товариством (на той час Публічним акціонерним товариством) «Фірма Полтавпиво» та ОСОБА_1 підтверджується, що ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання по кінцевому оформленню готової продукції в ПЕТФ цеху розливу в строк з 01.09.2014 по 10.11.2014.

Актами виконаних робіт від 19.09.2014, 30.09.2014, 21.10.2014, 31.10.2014 та 10.11.2014, підтверджується безпосереднє виконання позивачем взятих на себе зобов`язань.

Також копією наказу ПАТ «Фірма Полтавпиво» від 11.11.2014 № 79-к підтверджується, що ОСОБА_1 з 11.11.2014 по 26.12.2014 прийнято оператором лінії у виробництві харчової продукції 3-го розряду цеху розливу служби виробництва із заробітною платою згідно з штатним розписом.

Відповідно до копії наказу від 26.12.2014 № 87-к позивача з 27.12.2014 переведено на посаду оператора лінії у виробництві харчової продукції 3-го розряду цеху розливу служби виробництва, а з 01.01.2015 5-го розряду, із заробітною платою згідно з штатним розписом.

З 15.04.2015 позивача звільнено з вказаного підприємства за угодою сторін, що підтверджується копією наказу ПАТ «Фірма Полтавпиво» від 14.04.2015 № 33-к.

Отже, щодо періодів роботи позивача з 14.02.1991 по 11.06.1991 та з 30.11.1992 по 12.09.1995 суд зазначає, що записи в трудовій книжці про роботу позивача у вказані періоди містять всі необхідні відомості про пільговий характер роботи позивача на підземних роботах з повним робочим днем під землею, а тому відповідач повинен був зарахувати вказані періоди до пільгового стажу позивача на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо періодів роботи позивача з 08.06.2011 по 31.08.2014 та з 01.10.2015 по 30.04.2022 суд вказує, що записи в трудовій книжці про роботу позивача у вказані періоди, в тому числі щодо атестації робочих місць, містять всі необхідні відомості про пільговий характер роботи позивача на підземних роботах.

При цьому, згідно з розрахунком трудового стажу позивача частину вказаного періоду, а саме серпень 2014 року, не зараховано ані до пільгового, ані в цілому до страхового стажу позивача.

Проте відповідачем, ані у рішенні про відмову в призначенні пенсії, ані у відзиві на позовну заяву, не наведено жодних обґрунтувань щодо підстав не зарахування до страхового стажу позивача вищевказаного періоду роботи, як і не вказано в цілому про незарахування цього періоду роботи.

Разом з тим, як зазначено третьою особою у наданих письмових поясненнях щодо суті спору, вказаний період не зараховано до страхового стажу позивача у зв`язку з відсутністю в реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату підприємством страхових внесків.

Згідно з наданими сторонами до матеріалів справи витягами з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5) щодо ОСОБА_1 судом встановлено, що за серпень 2014 року дійсно відсутні відомості про сплату підприємством страхових внесків.

Разом з тим, суд вказує таке.

Відповідно до частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною дванадцятою статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як вказувалось вище, відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з частиною одинадцятою та дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З огляду на положення частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов`язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме:

1) особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню;

2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як вказано у частині другій статті 24 Закону № 1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.

Той факт, що за спірний період роботодавець не сплачував страхові внески не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач фактично позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за вказаний період, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків в частині періоду роботи позивача за серпень 2014 року, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу при визначенні права позивача на пенсію цього періоду роботи.

Щодо посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на відсутність відомостей про сплату страхових внесків за квітень 2022 року, суд зазначає, що вони не відповідають дійсності.

Так, з витягу з реєстру застрахованих осіб вбачається, що за квітень 2022 року за позивача сплачено страхові внески роботодавцем за кодом ЄДРПОУ 26402753, що відповідно до відомостей про страхувальника відповідає ВП шахта «Золоте» ДП «Первомайськвугілля».

Крім того, вказаний роботодавець звітував перед Пенсійним фондом, зокрема за 2022 рік до 30.04.2022, щодо спецстажу позивача за кодом ЗПЗ013А1.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», наказу Міністерства доходів і зборів № 454 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу Міністерства фінансів України № 670 від 05.11.2020 «Про затвердження Змін до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», встановлено код підстав для обліку спецстажу за ЗПЗ013А1 для застрахованих осіб, які є працівниками, зайнятими повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Тобто, при формуванні та направленні звітів страхувальником до органів ПФУ зазначалося, що страхові внески за позивача вносилися за вищевказаною професією за відповідним кодом.

Таким чином, страхувальник звітував щодо спецстажу позивача, зокрема за 2022 рік до 30.04.2022.

Підсумовуючи суд зазначає, що періоди роботи позивача з 08.06.2011 по 31.08.2014 та з 01.10.2015 по 30.04.2022 включно, також мають бути зараховані до його пільгового стажу на підземних роботах.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач повинен був надати довідки про підтвердження пільгового стажу, а також документи про проведення атестації робочих місць для підтвердження пільгового стажу у вищевказані періоди роботи, суд вважає їх безпідставними, оскільки як вже зазначалось судом вище, записи в трудовій книжці про роботу позивача у вищевказані спірні періоди містять всі необхідні відомості про пільговий характер роботи позивача на підземних роботах з повним робочим днем під землею, а за періоди з 08.06.2011 по 31.08.2014 та з 01.10.2015 по 30.04.2022 містять відомості щодо атестації робочих місць.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Щодо періоду навчання з 01.09.1987 по 01.02.1991 у середньому професійно-технічному училищі № 74, суд зазначає таке.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Отже, необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Дослідженням записів трудової книжки позивача та диплому серії НОМЕР_3 встановлено, що позивач з 01.09.1987 по 01.02.1991 навчався у середньому професійно-технічному училищі № 74 за професією електрослюсар підземний, машиніст гірничих виїмкових машин.

Після закінчення навчання, а саме 14.02.1991, позивач в межах встановленого строку був зарахований на роботу за набутою професією на посаду, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

Отже, період навчання позивача з 01.09.1987 по 01.02.1991 також підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо періоду проходження позивачем строкової військової служби, суд зазначає, що відповідно до пункту «в» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 23.03.1992 № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (чинного на момент проходження позивачем служби) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

Також, відповідно підпункту «к» пункту 109 постанови Ради Міністрів СРСР «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03.08.1972 № 590 (яка діяла в період служби позивача), крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції. Перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16 Положення), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16 Положення) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Отже пункт 109 Постанови № 590 надає право особі на зарахування періоду військової служби до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 242/5635/16-а.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються військові квитки.

Як вже зазначалось судом вище, згідно із записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 позивач проходив військову службу у лавах Радянської армії у період з 20.06.1991 по 26.10.1992.

Наведене підтверджується також військовим квитком серії НОМЕР_4 , копія якого є в матеріалах справи.

Разом з тим, судом встановлено, що до проходження військової служби, позивач у період з 14.02.1991 по 11.06.1991 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Золоте» виробничого об`єднання «Первомайськвугілля».

При цьому, 11.06.1991 позивача звільнено з вказаного підприємства, у зв`язку з призовом до Радянської армії.

Тобто, призову позивача на військову службу, передувала робота, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, після закінчення проходження позивачем військової служби, з 30.11.1992 він був прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Золоте» виробничого об`єднання «Первомайськвугілля», тобто на роботу, що також дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення Постанови № 590 та висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку щодо зарахування до пільгового стажу позивача на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоду проходження строкової військової служби позивача у лавах Радянської армії з 20.06.1991 по 26.10.1992.

Щодо неврахування до страхового стажу періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю суд вказує, що частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV (зі змінами) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу (абзац 3 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, період одержання допомоги по безробіттю.

Абзацом шостим пункту 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Суд зазначає, що в межах позовних вимог, записами у трудовій книжці підтверджується, що позивач у період з 20.10.2005 по 16.07.2006 отримував допомогу по безробіттю у Попаснянському районному центрі зайнятості, що у відповідності до положень Порядку № 22-1 є достатньою підставою для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Разом з тим, відповідачем не зараховано вказаний період, оскільки в записах трудової книжки відсутній номер наказу та його дата про припинення виплати допомоги по безробіттю.

Щодо вказаних посилань відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 11.07.2019 у справі № 683/737/17.

Крім того суд звертає увагу, що записи у трудовій книжці в частині періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю здійснені чітко у хронологічній послідовності, а також з посиланням на номери та дати наказів, на підставі яких вказані виплати було призначено, скорочено та розпочато.

До того ж, запис про закінчення виплати допомоги по безробіттю від 16.07.2006 належним чином завірений печаткою Попаснянського районного центру зайнятості Луганської області, а тому у сукупності вищевказані судом обставини, дають законні підстави для зарахування періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю до його страхового стажу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Підсумовуючи суд зазначає, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 12.08.2022 № 122950002335 прийнято не на підставі Конституції та законів України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи зміст позовних вимог, встановлені обставини, а також висновок суду щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 12.08.2022 № 122950002335 суд вважає, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправним та скасування цього рішення, а також зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.08.2022 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до пільгового стажу позивача на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії за списком № 1 спірні періоди роботи, навчання та проходження ним військової служби, та до страхового стажу період отримання позивачем допомоги по безробіттю.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для додаткового визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування до стажу позивача спірних періодів, про що він просить у позовній заяві.

Отже, виходячи з системного аналізу вимог законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією № 8947-6364-8319-6694 від 12.01.2023.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 536,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 8, 9, 32, 77, 78, 139, 241-246, 250, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов представника позивача Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ідентифікаційний код 40329345, місцезнаходження: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, 1/ площа Центральна, 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9), про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні пенсії від 12.08.2022 № 122950002335.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.08.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії за списком № 1, періодів роботи з 14.02.1991 по 11.06.1991 та з 30.11.1992 по 12.09.1995 на шахті «Золоте» виробничого об`єднання «Первомайськвугілля», з 08.06.2011 по 31.08.2014 та з 01.10.2015 по 30.04.2022 у Відокремленому підрозділі шахта «Золоте» Державного підприємства «Первомайськвугілля», період навчання з 01.09.1987 по 01.02.1991 у середньому професійно-технічному училищі № 74 та період проходження строкової військової служби у лавах Радянської армії з 20.06.1991 по 26.10.1992, а також до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю у Попаснянському районному центрі зайнятості Луганської області з 20.10.2005 по 16.07.2006.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.03.2023.

Суддя О.М. Качанок